Відповідно до Закону Української РСР від 20 червня 1969 року "Про затвердження Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1969 р., N 26, ст. 204) Президія Верховної Ради Української РСР

1. До приведення законодавства Української РСР у відповідність з Кодексом про шлюб та сім'ю Української РСР діючі акти шлюбно-сімейного законодавства Української РСР застосовуються, оскільки вони не суперечать Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР.

2. Кодекс про шлюб та сім'ю Української РСР застосовується до шлюбно-сімейних правовідносин, що виникли після введення його в дію, тобто з 1 січня 1970 року.

По шлюбно-сімейних правовідносинах, які виникли до 1 січня 1970 року, Кодекс застосовується до тих прав і обов'язків, що виникнуть після введення в дію Кодексу, за винятками, встановленими наступними статтями цього Указу.

3. У випадках, коли правила, які містяться у Кодексі про шлюб та сім'ю Української РСР, раніше були встановлені Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, ці правила застосовуються з часу введення в дію відповідних правил Основ.

4. Правила статей 24, 25, 26 та 28 Кодексу щодо прав подружжя на майно та його розділу застосовуються у відношенні всього майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, в тому числі й набутого ним до 1 січня 1970 року.

5. Правила статті 35 Кодексу про звільнення одного з подружжя від обов'язку утримувати другого або про обмеження цього обов'язку строком застосовуються і в тих випадках, коли кошти на утримання стягуються за рішенням суду, постановленим до 1 січня 1970 року.

6. Правила частин другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала в шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, тобто після 1 жовтня 1968 року.

7. У відношенні дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановлення її місця проживання батьківство може бути встановлено за заявою батька. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або батька дитини або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.