Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Президент Фінляндської Республіки,

маючи на меті дальше зміцнення дружніх відносин між обома державами,

керуючись бажанням розвивати консульські відносини між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Фінляндською Республікою,

вирішили укласти Консульську Конвенцію і з цією метою призначили своїми Уповноваженими:

Президія Верховної Ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік - Завідуючого Договірно-правовим відділом Міністерства закордонних справ СРСР Хлестова Олега Миколайовича,

Президент Фінляндської Республіки - Начальника Адміністративного відділу Міністерства закордонних справ Фінляндії Велі Хеленіуса,

які після обміну своїми повноваженнями, визнаними в належному порядку і потрібній формі, погодилися про нижченаведене.

1. Кожна Договірна Сторона має право відповідно до цієї Конвенції засновувати на території другої Договірної Сторони консульства.

2. Про заснування консульств, їх клас, місцеперебування та округи Сторони домовляються в кожному окремому випадку.

До призначення консула заінтересована Договірна Сторона запитає дипломатичним шляхом згоди другої Договірної Сторони на таке призначення.

1. Дипломатичне представництво держави, що призначила консула, подає Міністерству закордонних справ країни перебування консульський патент, в якому вказується прізвище та ім'я консула, ранг, визначений для нього консульський округ і місце його перебування.

2. Консул може приступити до виконання своїх обов'язків лише після визнання його як такого державою перебування. Таке визнання після подання патенту матиме місце у формі екзекватури.

3. Після визнання власті країни перебування вживають необхідних заходів для того, щоб консул міг виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством країни перебування консула.

1. У разі відсутності, хвороби або смерті консула держава, що призначила консула, може уповноважити для тимчасового керівництва консульством одного із співробітників свого дипломатичного представництва, консульську службову особу даного чи іншого консульства; прізвище такої особи має бути попереду доведене до відома Міністерств закордонних справ країни перебування консула.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством, користуватиметься правами, привілеями та імунітетами консулів, передбаченими цією Конвенцією.

У цій Конвенції розуміється:

1. Під терміном "консульство" - генеральне консульство, консульство або віце-консульство.

2. Під терміном "консул" - генеральний консул, консул або віце-консул, які є керівниками консульств.

3. Під терміном "консульські службові особи" - особи, включаючи керівника консульства, які здійснюють консульські функції.

4. Під терміном "співробітники консульства" - всі інші особи, зайняті в консульстві, включаючи допоміжний персонал, які не підпадають під пункти 2 і 3.

Консулами і консульськими службовими особами можуть бути тільки громадяни держави, що призначила консула.

1. Консульські службові особи і співробітники консульства, які є громадянами держави, що призначила консула, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування з винятками, передбаченими в статті 31 Віденської Конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року.

2. Члени сімей консульської службової особи або співробітника консульства, якщо вони є громадянами держави, що призначила консула, і проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування консула в тій же мірі, що й відповідно консул, консульська службова особа чи співробітник консульства.

3. Держава, що призначила консула, може відмовитися відносно зазначених у пунктах 1 і 2 осіб від передбаченого в цій статті імунітету. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим.

Консули мають право прикріпляти на будинках консульств щити з державним гербом держави, що призначила консула, і назвою установи. Вони можуть також вивішувати на зазначених будинках та своїх засобах пересування прапор держави, що призначила консула.

Консульські службові особи і співробітники консульства та члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, оскільки вони є громадянами держави, що призначила консула, звільняються від усіх прямих податків і зборів. Зазначені особи звільняються також від податків і зборів на рухоме майно, яке їм належить.

Нерухоме майно, яке знаходиться на території держави перебування, власником чи наймачем якого є держава, що призначила консула, або особи, що діють від її імені, і яке призначене для розміщення консульств або для житла консульських службових осіб та співробітників консульства, а також членів їхніх сімей, не оподатковується в країні перебування консула податками і зборами.

Звільнення від податків та зборів поширюється також і на використовуване для консульських цілей рухоме майно, яке перебуває у власності, володінні, користуванні держави, що призначила консула.

Зазначене звільнення не стосується оплати за конкретні види обслуговування.

Всі предмети, включаючи автомобілі, ввезені для службового користування консульства, звільняються в державі перебування від усіх видів мита на тих же підставах, що й предмети, призначені для дипломатичного представництва цієї держави.

Консульським службовим особам, співробітникам консульства і членам їхніх сімей, оскільки вони є громадянами держави, що призначила консула, відносно мита надаються на основі взаємності ті ж пільги, що й відповідним категоріям персоналу дипломатичних представництв та членам їхніх сімей.

1. Консульські службові особи і співробітники консульства на запрошення суду країни перебування консула з'являються в суд для дачі свідчень. Вживання заходів з метою примусити консульську службову особу чи співробітника консульства, які є громадянами держави, що призначила консула, з'явитися в суд свідками і для дачі свідчень є недопустимим.

Якщо консульська службова особа чи співробітник консульство через службові обставини або з причин, які вважаються поважними за законами країни перебування, не може з'явитися в суд, то він повинен сповістити про це суд і дати свідчення в приміщенні консульства або в себе на квартирі.

2. Від консульських службових осіб і співробітників консульства не вимагається принесення присяги.

3. Консульські службові особи і співробітники консульства можуть відмовитися давати свідчення про обставини, які стосуються їхньої службової діяльності.

4. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також і при провадженні, здійснюваному адміністративними властями.

5. Положення цієї статті відповідно стосуються також членів сімей консульських службових осіб та співробітників консульств, оскільки вони проживають разом з ними і є громадянами держави, що призначила консула.

1. Службове листування консульств незалежно від того, які засоби зв'язку використовуються, є недоторканним і не підлягає контролю.

2. При зносинах з властями країни, що призначила консула, консульства мають право користуватися шифром і дипломатичними кур'єрами. При користуванні звичайними засобами зв'язку до консульств застосовуються ті ж тарифи, що й до дипломатичних представництв.

3. Консульські архіви є недоторканними. Неслужбові папери не повинні зберігатися в консульському архіві.

4. Службові приміщення консульств недоторканні. В службових приміщеннях, а також житлових приміщеннях консульських службових осіб власті країни перебування консула не можуть вживати будь-яких примусових заходів без згоди консула.

Консули повинні сприяти зміцненню дружніх відносин між Договірними Сторонами і розвиткові торговельних, економічних, культурних та наукових зв'язків між ними.

Консули мають право захищати в своєму консульському округу права та інтереси своєї держави, громадян, а також юридичних осіб держави, що призначила консула. Для цієї мети вони можуть у своєму консульському округу усно й письмово звертатися безпосередньо в суди та адміністративні органи.

1. Консули мають право представляти перед судами та адміністративними властями країни перебування громадян держави, що призначила консула, якщо вони через відсутність або з інших поважних причин не можуть захистити свої права та інтереси. Це стосується також юридичних осіб держави, що призначила консула.

2. Таке представництво триває доти, поки репрезентовані не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

Консули мають право, оскільки законодавство держави, що призначила консула, це передбачає:

1. Вести облік громадян своєї держави і видавати їм або пролонгувати паспорти та інші посвідчення особи.

2. Видавати своїм або іноземним громадянам, а також особам без громадянства в'їзні, виїзні і транзитні візи держави, що призначила консула.

1. Консули, оскільки законодавство держави, що призначила консула, уповноважує їх на це, мають право:

a) реєструвати і одержувати повідомлення про народження або смерть, а також приймати заяви, що стосуються сімейних відносин громадян репрезентованої держави;

b) вести облік оформлених згідно з законодавством держави перебування одружень, розводів, якщо принаймні одна з осіб, котрі одружуються або розводяться, є громадянином репрезентованої держави;

c) оформляти одруження при умові, що обидві особи, котрі одружуються, є громадянами репрезентованої держави, якщо оформлення таких одружень передбачається законодавством держави перебування.

2. Ніщо в положеннях пункту 1 цієї статті не звільняє заінтересованих осіб від обов'язку робити відповідні заяви чи провадити відповідну реєстрацію, що їх вимагає законодавство держави перебування.

Консули мають право провадити в консульствах або в своїх квартирах, а також, за бажанням громадян держави, яка призначила консула, в їхніх квартирах і на борту суден, що плавають під прапором цієї держави, такі дії:

1. Приймати від громадян держави, що призначила консула, заяви і засвідчувати їх.

2. Складати, посвідчувати і приймати на зберігання заповіти й інші акти і заяви громадян держави, що призначила консула.

3. Складати і засвідчувати угоди між громадянами держави, що призначила консула, оскільки такі угоди не суперечать законам країни перебування консула.