Уряд України і Уряд Республіки Фінляндія,

бажаючи укласти Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно,

домовились про таке:

Ця Конвенція поширюється на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

1. Ця Конвенція застосовується до податків на доходи і майно, що стягується від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевого органу влади, незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на доход і майно вважаються усі податки, що справляються від загальної суми доходів, від загальної суми майна або з окремих елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, а також податки, що стягуються з доходів від приросту вартості майна.

3. Ця Конвенція поширюється на такі існуючі види податків:

а) у Фінляндії:

(i) державні прибуткові податки;

(ii) корпораційний податок на доход;

(iii) комунальний податок;

(iv) церковний податок;

(v) податок, утримуваний у джерела з процентів;

(vi) податок, утримуваний у джерела з доходів нерезидентів; і

(vii) державний податок на капітал;

(надалі "фінський податок");

b) в Україні:

(i) податок на доходи підприємств;

(ii) прибутковий податок з громадян; і

(iii) місцеві податки на доход, що стягується згідно з Декретом "Про місцеві податки";

(надалі "український податок").

4. Якщо новий податок на доход або на майно вводиться в Договірній Державі після дати підписання Конвенції, Конвенція буде застосовуватись також і до такого податку. Компетентні органи Договірних Держав вирішуватимуть шляхом двосторонньої домовленості, чи є податок, представлений в обох Договірних Державах, одним із тих, до яких буде застосовуватись Конвенція згідно з попереднім реченням.

5. Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або аналогічних податків, що згадані в пунктах 1 і 2, які будуть стягуватися після дати підписання цієї Конвенції в доповнення або замість податків, до яких застосовується Конвенція згідно з цими пунктами. Компетентні органи Договірних Держав будуть повідомляти один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх відповідних законах щодо оподаткування.

1. У розумінні цієї Конвенції, якщо інше не випливає з контексту:

а) термін "Фінляндія" означає Республіку Фінляндію і, використаний у географічному значенні, означає територію Республіки Фінляндія і будь-яку прилеглу акваторію територіальних вод Республіки Фінляндія, де згідно з законодавством Фінляндії і згідно з міжнародним законодавством здійснюються права Фінляндії стосовно розвідки та видобутку природних ресурсів морського дна, підґрунтя і морських надр;

b) термін "Україна" означає Україну і, використаний у географічному значенні, означає територію України і будь-яку прилеглу акваторію територіальних вод України, де згідно з законодавством України і згідно з міжнародним законодавством здійснюються права України стосовно розвідки та видобутку природних ресурсів морського дна, підґрунтя і морських надр;

с) терміни "Договірна Держава" і "друга Договірна Держава" означають, залежно від контексту, Фінляндію або Україну;

d) термін "особа" означає фізичну особу, компанію чи будь-яке інше об'єднання осіб;

е) термін "компанія" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яке інше об'єднання, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;

f) терміни "підприємство Договірної Держави" і "підприємство другої Договірної Держави" означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави;

g) термін "громадянин" означає:

(i) будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави;

(ii) будь-яку юридичну особу, товариство чи асоціацію, що одержала свій статус згідно з чинним законодавством Договірної Держави;

h) термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським чи повітряним судном, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське чи повітряне судно експлуатується виключно між пунктами, розташованими в другій Договірній Державі;

i) термін "компетентний орган" означає:

(i) у Фінляндії - Міністерство фінансів, його повноважного представника чи орган, визначений Міністерством фінансів як компетентний орган;

(ii) в Україні - Міністерство фінансів або його повноважного представника.

2. При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

1. Для цілей цієї Конвенції термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством даної Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі її місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження її керівного органу, місця заснування (реєстрації) або при наявності інших аналогічних підстав. Термін також включає саму Договірну Державу,її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади і органи, установлені ними. Цей термін, разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню в даній Державі тільки стосовно доходів з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.

2. Якщо на підставі положень пункту 1 фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:

а) вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має постійне місце проживання; якщо особа має постійне місце проживання в обох Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона має найбільш тісні особисті й економічні зв'язки (центр життєвих інтересів);

b) якщо така Держава, в якій зазначена особа має центр життєвих інтересів, не може бути визначена, або зазначена особа не має постійного місця проживання в жодній з обох Держав, вона вважається резидентом тієї Держави, де вона звичайно проживає;

с) якщо особа звичайно проживає в обох Державах або не проживає в жодній з них, така особа вважається резидентом тієї Держави, громадянином якої вона є;

d) якщо особа є громадянином обох Держав або не є громадянином жодної з них, компетентні органи обох Договірних Держав регулюють вирішення цього питання за взаємною згодою.

3. Якщо відповідно до положень пункту 1 особа, що не є фізичною особою, є резидентом обох Договірних Держав, тоді вона вважається резидентом тієї Держави, де розміщений її фактичний керівний орган.

1. Для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

2. Термін "постійне представництво", зокрема, включає:

а) місцезнаходження керівних органів;

b) філіал;

с) контору;

d) фабрику;

е) майстерню;

f) приміщення, що використовується як торговельна точка; і

g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь які інші місця видобутку природних ресурсів.

3. Будівельний майданчик або будівництво, монтажний або складальний об'єкт або контрольна діяльність, що пов'язана з ними, є постійними представництвами лише в тому разі, якщо такі майданчик, об'єкт або діяльність існують більш дванадцяти місяців. Використання установки або споруди, або бурильного устаткування, або морського судна для розвідки природних ресурсів створює постійні представництва за умови, якщо таке використання триває протягом терміну, більшого шести місяців.

4. Незважаючи на попередні положення даної статті, термін "постійне представництво" не включає:

а) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або разової поставки товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, з єдиною метою зберігання, показу або разової поставки;

с) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

е) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від а) до е), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має допоміжний або підготовчий характер.

5. Якщо, крім агента з незалежним статусом, про якого йдеться в 6-му пункті, інша особа, незалежно від положень пунктів 1 і 2, діє в Договірній Державі від імені підприємства другої Договірної Держави, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в першій згаданій Державі, якщо:

а) вона має і постійно використовує в цій першій згаданій Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства, якщо діяльність такої особи не обмежується тією, що зазначена в пункті 4, яка, якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не робить з цього постійного місця діяльності постійного представництва відповідно до положень цього пункту; або

b) вона не має таких повноважень, але звичайно утримує в цій першій згаданій Державі запас товарів або виробів, з яких здійснюється регулярна поставка товарів або виробів від імені підприємства.

6. Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.

7. Той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, що є резидентом другої Договірної Держави, або є компанією, яка здійснює свою комерційну діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво, або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.

1. Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільськогосподарської або лісової експлуатації), яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. а) Термін "нерухоме майно " згідно з положеннями підпунктів b) і с) тлумачиться відповідно до законодавства Договірної Держави, в якій знаходиться зазначене майно.

b) Термін "нерухоме майно" у будь-якому випадку включає будівлі, майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, використовувані в сільському або лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні і фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів.

с) Морські і повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.

3. Положення пункту 1 застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

4. Якщо володіння акціями чи іншими корпоративними правами в компанії дає право власнику таких акцій чи корпоративних прав на участь у нерухомому майні компанії, то доход від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі таких прав на участь оподатковується в тій Договірній Державі, в якій знаходиться нерухоме майно.

5. Положення пунктів 1 і 3 застосовуються також до доходів від нерухомого майна підприємства і до доходів від нерухомого майна, використовуваного для здійснення незалежних особистих послуг.

1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки таке підприємство не здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо ж підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки в тій частині, що стосується цього постійного представництва.

2. З урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно щодо підприємства, постійним представництвом якого воно є.

3. У визначенні прибутку постійного представництва допускається вирахування витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи управлінські та загальноадміністративні витрати, незалежно від того, чи понесені ці витрати в Державі, де розташоване постійне представництво, чи поза її межами. Проте, такі вирахування не дозволяються відносно сум (інших, ніж ті, що направлені на покриття фактичних витрат), якщо будь-які з них сплачуються постійним представництвом підприємству або будь-якому іншому його підрозділу як роялті, гонорари або інші подібні платежі в обмін за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги або за управління, чи, за винятком випадків з банківськими установами, як проценти за позичку, надану підприємством постійному представництву.

4. Якщо інформація, що доступна даним податковим органам в Договірній Державі, недостатня для визначення прибутку, що відноситься до постійного представництва підприємства другої Договірної Держави, розташованого в першій згаданій Державі, або якщо інформація, що визначає такі прибутки, недоступна цим податковим органам, то такий прибуток може бути визначений в Договірній Державі, в якій знаходиться це постійне представництво, за власним розсудом або за допомогою проведення оцінки цими органами відповідно до податкового законодавства і адміністративної практики нижчезгаданої Держави, за умови, що результати цього розсуду або цієї оцінки будуть відповідати принципам, що містяться у цій статті.

5. Ніякий прибуток не відноситься до постійного представництва на основі простої закупки цим постійним представництвом товарів або виробів для підприємства.

6. Для цілей попередніх пунктів прибуток, що відноситься до постійного представництва, визначається щорічно одним і тим же методом , якщо тільки немає достатньої і вагомої причини для його зміни.

7. Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

1. Прибутки підприємства Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях підлягають оподаткуванню лише в цій Державі.

2. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях включають:

а) доход від оренди порожніх морських або повітряних суден; і

b) прибутки від використання, утримання або оренди контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), використовуваних для транспортування товарів чи виробів;

якщо така оренда або таке використання, утримання або оренда, в залежності від обставин, є разовою по відношенню до експлуатації морських або повітряних суден у міжнародих перевезеннях.

3. Положення пунктів 1 і 2 застосовуються також і на прибутки, одержані від участі у пулі, спільному підприємстві чи в міжнародній організації по експлуатації транспортних засобів.

1. Якщо:

а) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави, або

b) одні і ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства Договірної Держави та підприємства іншої Договірної Держави,

і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних чи фінансових стосунках створюються або встановлюються умови, відмінні від тих, які мали б місце між незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який поза цими умовами міг би бути нарахований одному з цих підприємств, але з причин наявності цих умов не був нарахований, може бути включений до прибутку цього підприємства і, відповідно, оподаткований.

2. Якщо Договірна Держава включає в прибутки підприємства цієї Держави - і відповідно оподатковує - прибутки, по яким підприємство другої Договірної Держави було оподатковано в цій другій Державі, і прибутки, таким чином включені за вимогою першої Договірної Держави, є прибутками, які були б нараховані підприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовідносин між двома підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами були б умовами, які існують між незалежними підприємствами, тоді ця друга Держава повинна внести відповідне коректування нарахованого в ній податку на цей прибуток, якщо ця інша Держава вважає такі зміни законними. При визначенні такого коректування, будуть враховані інші положення цієї Конвенції, а компетентні органи Договірних Держав будуть консультуватися один з одним при необхідності.

1. Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Ці дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 процентів валової суми дивідендів, якщо фактичним власником є компанія (на відміну від товариства), що безпосередньо володіє мінімум 20 процентами капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 15 процентів валової суми дивідендів в усіх інших випадках.

2. Незважаючи на положення пункту 1, поки фізична особа - резидент у Фінляндії - має право на податковий кредит щодо дивідендів,що сплачуються компанією - резидентом в Фінляндії, доти дивіденди, які сплачуються компанією - резидентом в Фінляндії резиденту України, підлягають оподаткуванню тільки в Україні, якщо одержувач є фактичним власником дивідендів.

3. Незважаючи на положення пункту 1, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом України, компанії, яка є резидентом Фінляндії і яка є фактичним власником дивідендів, підлягають звільненню від українського податку, якщо:

а) інвестиційна гарантія надається Фінською Радою по Гарантіям під інвестуємий капітал, відносно якого сплачуються дивіденди, або під дивіденди, що сплачуються; або

b) інвестуємий капітал (інший ніж в галузі ігрового бізнесу, шоу-бізнесу або посередницької діяльності, або аукціонів), відносно якого сплачуються дивіденди, у розмірі не менше одного мільйона (1,000,000) доларів США або його еквівалент у фінських марках, і одержувач володіє, принаймні, 50 процентами уставного капіталу компанії, що сплачує дивіденди.

Звільнення в рамках цього пункту дозволяється стосовно дивідендів, що виплачуються за будь-який податковий рік за період, коли вищезгадана гарантія знаходиться в чинності, або, якщо такої гарантії немає, стосовно дивідендів, що виплачуються за перші три роки, наступні за роком, під час якого була здійснена інвестиція, або в будь-якому випадку за будь-який більш тривалий період, згідно з податковим законодавством України, що стосується звільнення зовнішніх дивідендів, або звільнення прибутків українських підприємств із зарубіжними інвестиціями, якщо дивіденди виплачуються із звільнених прибутків.

4. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють порядок застосування положень пунктів 1 і 2. Положення зазначених пунктів не застосовуються до оподаткування компанії відносно прибутків, із яких сплачуються дивіденди.

5. Термін "дивіденди" при використанні в цій статті означає доходи від акцій, чи інших прав, які не є борговими зобов'язаннями, що дають право на участь у прибутках, а також доход від інших корпоративних прав, який підпадає такому ж оподаткуванню, як доход від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток.

6. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний власник дивідендів, який є резидентом Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і холдінг, стосовно якого сплачується дивіденди, дійсно відноситься до таких постійного представництва або постійної бази. В такому випадку, в залежності від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14.

7. Якщо компанія-резидент Договірної Держави одержує прибуток або доход з другої Договірної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податків на дивіденди, що сплачуються компанією, за винятком випадків, якщо ці дивіденди сплачуються резиденту цієї другої Держави, та випадків, якщо холдінг, стосовно якого сплачуються дивіденди, фактично пов'язаний з постійним представництвом або постійною базою, розташованими в цій другій Державі, і не може піддавати оподаткуванню нерозподілений прибуток компанії, навіть якщо дивіденди сплачуються або нерозподілений прибуток складається повністю або частково з прибутків або доходів, що утворюються в цій другій Державі.

1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

2. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

а) 5 процентів валової суми процентів, якщо:

(i) одержувач є резидентом цієї другої Держави, і

(ii) такий одержувач є підприємством цієї другої Держави і є фактичним власником процентів, і

(iii) проценти сплачуються відносно заборгованості, що виникає по продажу в кредит цим підприємством будь-яких виробів або промислового, комерційного або наукового обладнання підприємству першої згаданої Держави, за винятком тих випадків, коли продаж або заборгованість існує між спорідненими особами;

b) 10 процентів валової суми процентів в усіх інших випадках.

Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

3. Незважаючи на положення пункта 2,

а) проценти, що виникають в Україні, оподатковуються тільки у Фінляндії, якщо проценти сплачуються:

(i) Державі Фінляндія, або її місцевому органу влади або установі;

(ii) Банку Фінляндії;

(iii) фінському Фонду по промисловому сприянню Ltd. (FINNFUND) або Ltd Фінський Експортний Кредит; або

(iv) будь-якій іншій установі, аналогічній згаданій в підрозділі (iii), про які компетентні органи Договірних Держав можуть домовлятися час від часу;

b) проценти, що виникають у Фінляндії, оподатковуються тільки в Україні, якщо проценти сплачуються:

(i) Державі Україна, або її політико-адміністративному підрозділу або місцевому органу влади;

(ii) Національному Банку України;

(iii) будь-якій установі, яка заснована в Україні після дати підписання цієї Конвенції, і які аналогічні будь-яким із згаданих в підрозділі (iii) підпункта а), і про які компетентні органи Договірних Держав можуть домовлятися час від часу;

с) проценти, що виникають в

(i) Договірній Державі по займу, представленому будь-якій із організацій, згаданих в підпункті а) і підпункті b), і які сплачуються резиденту другої Договірної Держави, оподатковуються тільки в цій другій Державі;

(ii) проценти, що виникають в Україні по займу, представленому Фінською Радою по Гарантіям, і які сплачуються резиденту Фінляндії, оподатковуються тільки у Фінляндії.

4. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає доход від боргових зобов'язань будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від державних цінних паперів і доход від державних цінних паперів і доход від державних облігацій та позикових зобов'язань, включаючи премії та виграші по цим цінним паперам, облігаціям та позиковим зобов'язанням.

5. Положення пунктів 1 і 2 не застосовуються, якщо фактичний власник процентів, який є резидентом Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргові зобов'язання, на підставі яких сплачуються проценти, фактично пов'язані з таким постійним представництвом чи постійною базою. В такому випадку, в залежності від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14.

6. Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, чи є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв'язку з яким виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій знаходиться постійне представництво або постійна база.

7. Якщо з причини особливих відносин між платником і фактичним власником процентів або між ними обома і третьою особою, сума сплачуваних процентів, що стосується боргової вимоги, на підставі якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена між платником і фактичним власником процентів при відсутності подібних взаємовідносин, то положення цієї статті застосовуються тільки до останньої згаданої суми. В такому випадку надмірна частина платежів, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави та з урахуванням інших положень цієї Конвенції.

8. Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією із головних цілей будь-якої особи, що має відношення до створення або передачі боргового зобов'язання, стосовно якого сплачується процент, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

1. Роялі, які виникають в Договірній Державні і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі.

2. Однак, ці роялті, за винятком випадків тих видів платежів, що згадуються в підпункті а) пункту 3, можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але, якщо одержувач є фактичним власником роялті, податок, що стягується таким чином, не може перевищувати:

а) 5 процентів валової суми роялті у випадку тих платежів, які згадані в пункті в) пункту 3;