З метою визначення загальних правових засад діяльності центральних органів державної виконавчої влади України в умовах ринкової економіки

1. Затвердити Загальне положення про галузеве міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України та Загальне положення про функціональне міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України (додаються).

2. Міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади України внести у місячний строк Кабінету Міністрів України пропозиції щодо приведення положень про них у відповідність із затвердженими цим Указом загальними положеннями з урахуванням конкретних умов їх діяльності.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 4 травня 1992 року N 290 "Про Міністерство України".

1. Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України (далі - міністерство) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Міністерство реалізує державну політику у відповідній галузі, сприяє структурній перебудові економіки країни.

Міністерство здійснює керівництво дорученими сферами управління, несе відповідальність за їх розвиток, координує діяльність підприємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління (далі - підприємства).

2. Міністерство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також положенням про міністерство. У межах своїх повноважень міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

3. Міністерство:

здійснює єдину науково-технічну політику у відповідній галузі, забезпечує належний рівень технологічних процесів та екологічну безпеку, затверджує галузеві стандарти, вносить пропозиції щодо державного інвестування галузі;

розробляє цільові програми перспективного розвитку техніки і виробництва, визначає заходи щодо їх виконання;

опрацьовує рекомендації з раціоналізації внутрішньогалузевих кооперованих поставок і разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади - пропозиції щодо розвитку міжгалузевого виробництва;

реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей), маючи на меті досягнення світового рівня технології виробництва та якості продукції, оптимізації виробничої та міжгалузевої структури, переорієнтацію галузі з урахуванням нових ринків постачання сировини та збуту продукції, зв'язків за кооперацією;

розробляє у межах визначених обсягів фінансових та матеріальних ресурсів проекти індикативних планів розвитку галузі та подає їх на затвердження Кабінету Міністрів України;

регулює за допомогою економічних важелів роботу підприємств;

готує пропозиції щодо розміщення нових виробництв і ліквідації застарілих, координує відповідну діяльність та узгоджує її з заінтересованими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими органами влади і самоврядування;

складає разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади баланси забезпечення галузі трудовими, сировинними та енергетичними ресурсами, а з місцевими органами влади і самоврядування - регіональні баланси забезпечення підприємств цими ресурсами;

опрацьовує заходи, спрямовані на поглиблення економічної реформи;

вносить у встановленому порядку пропозиції щодо змін й умов функціонування галузі стосовно оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств;

здійснює відповідно до чинного законодавства заходи щодо санації підприємств;

забезпечує реалізацію антимонопольної політики, сприяє розвитку конкуренції;

розробляє економічні та організаційні заходи, спрямовані на зростання експортного потенціалу підприємств, обсягів реалізації за межами України їх продукції;

забезпечує додержання екологічних вимог у виробництві та умов праці на підприємствах;

здійснює у випадках, передбачених законодавством України, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності;

виступає державним замовником наукових досліджень комплексного характеру з технологічних, організаційних, екологічних проблем розвитку галузі;

реалізує державну політику зайнятості, опрацьовує заходи забезпечення підприємств висококваліфікованими працівниками, координує діяльність підприємств з питань підготовки спеціалістів і робітничих кадрів, управляє в межах повноважень, визначених законодавством України, охороною праці;

здійснює в межах повноважень, визначених законодавством України, функції з управління майном підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності й належать до сфери управління міністерства;

здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

4. Міністерство має право:

1) залучати спеціалістів центральних органів державної виконавчої влади, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

2) представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час підписання міжнародних договорів України;

3) одержувати у встановленому законодавством порядку від центральних органів державної виконавчої влади, місцевих органів влади і самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від Міністерства статистики України - безплатно статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

4) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.

5. Міністерство у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами влади і самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

6. Міністерство в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

У випадках, передбачених законодавством України, рішення міністерства можуть бути обов'язковими для виконання центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами незалежно від форм власності та громадянами.

Міністерство в разі потреби видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими органами влади і самоврядування спільні акти.

7. Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади очолює міністр (керівник), який призначається відповідно до законодавства України.

Міністр (керівник) має заступників, яких призначає Президент України. Розподіл обов'язків між заступниками провадиться міністром (керівником).

Міністр (керівник) несе персональну відповідальність за виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів міністерства.

8. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі у міністерстві утворюється колегія у складі міністра (керівника), заступників міністра (керівника) за посадою, а також інших керівних працівників міністерства.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади.

Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України.

Рішення колегії проводяться в життя наказами міністерства.

9. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки і техніки, обговорення найважливіших програм та з інших питань у міністерстві може утворюватися науково-технічна (наукова) рада з учених і висококваліфікованих фахівців.