Цей Закон визначає правові засади обробки геномної інформації людини з метою її державної реєстрації в Україні.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) абетково-цифровий код - унікальний ряд літер і цифр, який використовується з метою знеособлення персональних даних в разі надсилання інформації Адміністратору Електронного реєстру геномної інформації людини та підлягає внесенню до нього разом з геномною інформацією людини;

2) біологічний матеріал - тканини і виділення тіла людини, останків померлої людини, що містять геномну інформацію людини;

3) відбір біологічного матеріалу - дія або сукупність дій, таких як отримання та облік отриманого біологічного матеріалу, з якого можливо встановити геномну інформацію людини;

4) геномна інформація людини (далі - геномна інформація) - відомості про генетичні ознаки людини;

5) Електронний реєстр геномної інформації людини (далі - Електронний реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, реєстрацію, накопичення, зберігання, поновлення, пошук, використання і поширення (розповсюдження, передачу) геномної інформації людини;

6) молекулярно-генетична експертиза (дослідження) - дослідження біологічного матеріалу людини, що здійснюється з метою отримання її геномної інформації;

7) обробка геномної інформації людини - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, поновлення, пошук, використання і поширення (розповсюдження, передача) знеособлених персональних даних про особу, якій належить геномна інформація, а також знищення геномної інформації;

8) реєстраційна картка - документ, що містить відомості, визначені цим Законом, для проведення державної реєстрації геномної інформації людини.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України.

1. Законодавство України про державну реєстрацію геномної інформації складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Закону України "Про захист персональних даних", цього Закону та інших законів України, а також інших прийнятих на їх виконання нормативно-правових актів.

2. У разі якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, установлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором.

3. Дія цього Закону поширюється на відносини у сфері відбору та дослідження біологічного матеріалу, обробки геномної інформації людини, ведення Електронного реєстру геномної інформації людини, що здійснюється з метою державної реєстрації геномної інформації людини в Україні.

Особливості регулювання відносин у сфері ідентифікації осіб, обліку та обробки геномної інформації людини з метою забезпечення виконання завдань контррозвідувальної діяльності можуть визначатися іншими законами України.

1. Державна реєстрація геномної інформації проводиться з дотриманням прав і свобод людини і громадянина та відповідно до таких основних принципів: верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; гуманізму; конфіденційності, у тому числі захищеності персональних даних.

1. Державна реєстрація геномної інформації проводиться з метою:

1) ідентифікації осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;

2) розшуку осіб, зниклих безвісти;

3) ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини;

4) ідентифікації осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.

2. Державна реєстрація геномної інформації громадян України, іноземців та осіб без громадянства проводиться згідно з цим Законом.

3. Проведення державної реєстрації геномної інформації не повинно становити небезпеку для життя і здоров’я людини, принижувати її честь та гідність.

4. В Україні проводяться обов’язкова та добровільна державна реєстрація геномної інформації.

5. Державна реєстрація геномної інформації полягає у внесенні до Електронного реєстру відомостей про генетичні ознаки людини та визначених цим Законом знеособлених персональних даних про особу.

Відомості, що містяться в Електронному реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають оприлюдненню.

6. Держателем Електронного реєстру є Міністерство внутрішніх справ України. Електронний реєстр є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України. Адміністратором Електронного реєстру є уповноважена Міністерством внутрішніх справ України юридична особа, що належить до сфери його управління або перебуває у його підпорядкуванні.

7. Адміністратор Електронного реєстру відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення автоматизованої системи формування та ведення Електронного реєстру, обробку, збереження, захист та надання інформації, що міститься в Електронному реєстрі.

1. Обов’язковій державній реєстрації підлягає геномна інформація:

1) осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких чи особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, або стосовно яких обвинувальний акт у кримінальних провадженнях зазначеної категорії злочинів передано до суду;

2) осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння або злочини проти основ національної безпеки України, життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, та до яких за рішенням суду застосовані примусові заходи медичного характеру;

3) осіб, засуджених за вчинення умисних злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров’я, волі, честі, гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, власності, громадської безпеки, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

4) установлена з біологічного матеріалу, отриманого під час проведення слідчих (розшукових) дій відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та неідентифікована;

5) невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, відомості про виявлення яких унесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;

6) встановлена з раніше відібраних біологічних зразків осіб, зниклих безвісти, або біологічного матеріалу з особистих речей осіб, зниклих безвісти, відомості щодо яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань або відображено у постанові про початок досудового розслідування, винесеній у порядку, передбаченому статтею 615 Кримінального процесуального кодексу України;

7) осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе.

2. Не підлягає повторній державній реєстрації геномна інформація осіб, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, якщо геномну інформацію таких осіб було внесено до Електронного реєстру на підставі пункту 1 частини першої цієї статті та не було вилучено згідно з цим Законом.

3. Слідчий, прокурор зобов’язані протягом 10 робочих днів надіслати Адміністратору Електронного реєстру відповідну інформацію щодо зміни процесуального статусу особи у кримінальному провадженні для внесення відповідних змін до Електронного реєстру.

4. Порядок проведення обов’язкової державної реєстрації геномної інформації людини затверджується Кабінетом Міністрів України.

5. Обов’язкова державна реєстрація геномної інформації проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

1. Право на добровільну державну реєстрацію геномної інформації мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства.

2. Добровільна державна реєстрація геномної інформації проводиться на підставі письмової заяви особи про відбір у неї біологічного матеріалу, проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) та внесення геномної інформації до Електронного реєстру, що вважається згодою цієї особи на обробку її персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

3. Добровільна державна реєстрація геномної інформації неповнолітніх осіб проводиться на підставі письмової заяви їхніх законних представників. Отримання біологічного матеріалу в неповнолітніх осіб здійснюється у присутності їхніх законних представників.

4. Добровільна державна реєстрація геномної інформації осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними або цивільна дієздатність яких обмежена судом, проводиться на підставі письмової заяви їхніх законних представників. Отримання біологічного матеріалу в осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними або цивільна дієздатність яких обмежена судом, здійснюється у присутності їхніх законних представників.

5. Добровільна державна реєстрація геномної інформації проводиться на платній основі, крім реєстрації геномної інформації осіб, зазначених у частині шостій цієї статті.

6. Державна реєстрація геномної інформації близьких родичів осіб, зниклих безвісти (біологічні батько, мати, у разі їх відсутності - діти, а в разі відсутності дітей - брати, сестри або інші біологічні родичі по материнській чи батьківській лінії), проводиться, якщо немає можливості отримати геномну інформацію, зазначену в пункті 6 частини першої статті 5 цього Закону, у разі їхньої добровільної згоди.

7. Добровільна державна реєстрація геномної інформації осіб, зазначених у частині шостій цієї статті, проводиться за рахунок коштів державного бюджету відповідно до цього Закону.

8. Порядок проведення добровільної державної реєстрації геномної інформації людини і розмір плати за надання послуг з добровільної державної реєстрації геномної інформації людини визначаються Кабінетом Міністрів України.

1. Відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації здійснюється:

1) в осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженими особами у порядку та на умовах, визначених законодавством, за рахунок коштів державного бюджету;

2) в осіб, зазначених у пункті 2 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу з надання психіатричної допомоги за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення таким закладом покладених на нього завдань;

3) в осіб, зазначених у пункті 3 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою органу (установи) виконання покарань або органу з питань пробації за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими органами (установами) покладених на них завдань;

4) в осіб, зазначених у пункті 7 частини першої статті 5 цього Закону, - уповноваженою особою закладу охорони здоров’я чи іншої установи, в яких може перебувати така особа, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими закладами (установами) покладених на них завдань;

5) в осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, - уповноваженою особою суб’єкта, до компетенції якого відповідно до законодавства належить проведення молекулярно-генетичних експертиз (досліджень).

2. Відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації, передбаченої у пунктах 4 та 6 частини першої статті 5, частині шостій статті 6 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.

3. Відбір біологічного матеріалу для проведення державної реєстрації геномної інформації у невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, зазначених у пункті 5 частини першої статті 5 цього Закону, здійснюється уповноваженими особами судово-медичних установ або закладів охорони здоров’я на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими закладами (установами) покладених на них завдань.

4. До відбору біологічного матеріалу як спеціалісти можуть залучатися:

1) уповноважені особи науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України, судово-медичних установ, закладів охорони здоров’я;

2) уповноважені особи медичних та експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України;

3) спеціалісти-криміналісти Національної поліції України;

4) уповноважені особи медичних служб Національної гвардії України.

5. Під час здійснення відбору біологічного матеріалу відповідно до вимог цього Закону заповнюється реєстраційна картка.

1. З метою, визначеною пунктами 2 і 3 частини першої статті 4 цього Закону, може здійснюватися відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту.

Відбір біологічного матеріалу здійснюється на підставі заяви особи про відбір у неї біологічного матеріалу та її письмової згоди на обробку персональних даних.

2. У разі введення воєнного стану відбір біологічного матеріалу з метою, визначеною пунктами 2 і 3 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється в обов’язковому порядку у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а також членів добровольчих формувань територіальних громад.

Категорії осіб, порядок та строки відбору біологічного матеріалу, а також місце зберігання відібраного біологічного матеріалу, передбаченого частиною другою цієї статті, визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, розвідувальним органом, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, а стосовно добровольчих формувань територіальних громад - Кабінетом Міністрів України.

3. Відбір біологічного матеріалу здійснюється із застосуванням засобів (систем) для відбору біологічних зразків, що призначені для їх тривалого зберігання.

Строк зберігання відібраного біологічного матеріалу не повинен перевищувати строк зберігання, який встановлений виробником засобів (систем) для відбору біологічних зразків.

Після закінчення строку зберігання у разі необхідності біологічний матеріал відбирається повторно відповідно до цієї статті.

4. Під час відбору біологічного матеріалу заповнюється реєстраційна картка, у якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, стать особи, у якої здійснюється відбір, дата та місце відбору, а також орган (установа), що здійснив відбір біологічного матеріалу.

5. Встановлення геномної інформації осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, здійснюється виключно в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, у разі необхідності розшуку осіб, зниклих безвісти, або ідентифікації невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини.

6. Відбір біологічного матеріалу у військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та його зберігання здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

Відбір біологічного матеріалу у членів добровольчих формувань територіальних громад та його зберігання забезпечуються обласними радами за рахунок коштів місцевого бюджету або з інших не заборонених законодавством джерел.

1. З метою, визначеною пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону, обов’язково здійснюються відбір біологічного матеріалу та державна реєстрація геномної інформації військовополонених.

2. Відбір біологічного матеріалу у військовополонених може проводитися спеціалістами, зазначеними у частині четвертій статті 7 цього Закону, із застосуванням засобів (систем) для відбору біологічних зразків, що призначені для їх тривалого зберігання.

3. Строк зберігання відібраного біологічного матеріалу не повинен перевищувати строк зберігання, який встановлений виробником засобів (систем) для відбору біологічних зразків.

4. Під час відбору біологічного матеріалу заповнюються реєстраційна картка, в якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), громадянство (за наявності), стать особи, у якої здійснюється відбір, дата та місце відбору, орган (установа), що здійснив відбір біологічного матеріалу, а також, за наявності відповідної інформації, - належність особи до іноземних військових формувань, державних органів, їх підрозділів, органів, закладів, установ.

5. Молекулярно-генетична експертиза (дослідження) біологічного матеріалу, відібраного у порядку, передбаченому цією статтею, для встановлення геномної інформації з метою її державної реєстрації проводиться суб’єктами судово-експертної діяльності, визначеними Законом України "Про судову експертизу", на підставі реєстраційної картки і біологічного матеріалу.

Молекулярно-генетична експертиза (дослідження) біологічного матеріалу, передбаченого цією статтею, проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

6. Порядок відбору та направлення на молекулярно-генетичну експертизу (дослідження) для встановлення геномної інформації, а також порядок зберігання біологічного матеріалу військовополонених затверджуються Кабінетом Міністрів України.

1. Молекулярно-генетична експертиза (дослідження) біологічного матеріалу, відібраного в порядку, передбаченому частинами другою та третьою статті 7 цього Закону, для встановлення геномної інформації з метою її державної реєстрації проводиться суб’єктами, до компетенції яких відповідно до законодавства України належить проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на здійснення такими суб’єктами покладених на них завдань.

Геномна інформація протягом 10 робочих днів після проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) разом з реєстраційною карткою надсилається Адміністратору Електронного реєстру для її реєстрації.

2. Молекулярно-генетична експертиза (дослідження) біологічного матеріалу, відібраного в порядку, передбаченому пунктами 1-4 частини першої статті 7 цього Закону, для встановлення геномної інформації з метою її державної реєстрації проводиться на підставах та в порядку, визначених цим Законом, суб’єктами, до компетенції яких відповідно до законодавства належить проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), за рахунок коштів державного бюджету, на підставі реєстраційної картки і біологічного матеріалу.

3. Молекулярно-генетична експертиза (дослідження) для здійснення добровільної державної реєстрації геномної інформації проводиться на платній основі суб’єктами, до компетенції яких відповідно до законодавства належить проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Для проведення державної реєстрації геномної інформації Адміністратору Електронного реєстру надсилається геномна інформація, що зазначається в реєстраційній картці.

Внесенню до Електронного реєстру підлягають геномна інформація, зазначена в реєстраційній картці, та абетково-цифровий код картки, інша інформація, визначена частиною третьою цієї статті.

2. Орган, установа або особа, яка забезпечує надсилання геномної інформації Адміністратору Електронного реєстру для внесення її до Електронного реєстру, перед надсиланням заповнює реєстраційну картку, в якій знеособлює інформацію про особу шляхом присвоєння їй індивідуального абетково-цифрового коду.

Персональні дані про осіб, геномна інформація яких відповідно до цього Закону підлягає державній реєстрації, Адміністратору Електронного реєстру не надсилаються, крім інформації, передбаченої пунктами 5-7 частини третьої цієї статті.

3. До реєстраційної картки вноситься інформація щодо:

1) осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 5 цього Закону, про:

а) індивідуальний абетково-цифровий код картки;

б) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

в) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

г) ініціатора проведення державної реєстрації геномної інформації (найменування підрозділу, контактні відомості);

ґ) процесуальний статус особи;

д) дату повідомлення особі про підозру, направлення обвинувального акта до суду;

е) геномну інформацію;

2) осіб, зазначених у пункті 2 частини першої статті 5 цього Закону, про:

а) індивідуальний абетково-цифровий код картки;

б) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

в) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

г) ініціатора проведення державної реєстрації геномної інформації (найменування підрозділу, контактні відомості);

ґ) найменування суду, який ухвалив (постановив) судове рішення, дату його ухвалення та єдиний унікальний номер справи;

3) осіб, зазначених у пункті 3 частини першої статті 5 цього Закону, про:

а) індивідуальний абетково-цифровий код картки;

б) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

в) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

г) найменування суду, який ухвалив (постановив) судове рішення, дату його ухвалення та єдиний унікальний номер справи;

ґ) найменування (номер) установи позбавлення волі;

4) об’єктів, зазначених у пункті 4 частини першої статті 5 цього Закону, невпізнаних трупів людей, їх останків та частин тіла людини, зазначених у пункті 5 частини першої статті 5 цього Закону, про:

а) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

б) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;