З метою надання адресної матеріальної підтримки найменш соціально захищеним верствам населення Кабінет Міністрів України

1. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям запровадити з 1 квітня 1999 р. надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

2. Затвердити Положення про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, що додається.

3. Міністерству фінансів при уточненні показників Державного бюджету за підсумками виконання бюджету за I квартал 1999 р. врахувати видатки для надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розрахунках розміру коштів, передбачених з Державного бюджету до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя у вигляді дотацій та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів.

4. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, Міністерству економіки, Державному комітетові статистики, Міністерству у справах сім'ї та молоді розробити та у двомісячний термін затвердити в установленому порядку єдину методику обчислення сукупного доходу сімей для всіх видів соціальної допомоги та запровадити єдину систему контролю за використанням бюджетних асигнувань на цю мету.

5. Державній податковій адміністрації забезпечити подання на запити органів соціального захисту населення відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів про доходи громадян, які звернулися за соціальною допомогою.

6. Державному комітетові статистики за поданням Міністерства праці та соціальної політики затвердити до 15 квітня 1999 р. форму річної (квартальної) звітності щодо надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

7. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям встановити постійний контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, передбачених для надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

8. Міністерству праці та соціальної політики і Міністерству у справах сім'ї та молоді давати роз'яснення щодо практичного застосування нормативно-правових актів про адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, разом з Державним комітетом телебачення і радіомовлення провести відповідну роз'яснювальну роботу з цього питання серед населення.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Віце-прем'єр-міністра України Тігіпка С.Л.

1. Адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї, яка складається з непрацездатних осіб, а також непрацюючих осіб працездатного віку, зайнятих доглядом за дітьми, час якого зараховується до трудового стажу, осіб, що мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними, осіб, що доглядають за інвалідом I групи або за дитиною-інвалідом віком до 16 років, або за особою, яка досягла 80-річного віку, осіб, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, у яких термін одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги минув, є нижчим, ніж величина сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги.

Соціальна допомога не надається, якщо:

особа, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, або будь-яка інша особа, що прописана разом з нею у житловому приміщенні (будинку), здає за договором у найм або в оренду житлове приміщення (будинок);

особа, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, та особи, які прописані разом з нею у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені норми володіння чи користування загальною площею житла, що застосовуються під час призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг;

особа, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, та особи, які прописані разом з нею у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні чи володінні дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) транспортний засіб, самохідну машину або механізм, крім засобів, які згідно із законодавством не є об'єктами оподаткування (за винятком тракторів на гусеничному ходу), який перебуває в експлуатації не більш як 10 років починаючи з року випуску (за винятком одержаного чи придбаного на пільгових умовах через органи праці та соціального захисту населення) та зареєстрований в установленому порядку.

1-1. Виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім'ї, органи праці та соціального захисту на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів рад або утворених ними комісій в окремих випадках можуть, як виняток, надавати соціальну допомогу також на підставах, не передбачених пунктом 1 цього Положення.

Рішення про призначення соціальної допомоги приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

2. До складу сім'ї враховуються особи, що прописані і проживають разом, пов'язані родинними стосунками, на підставі яких виникають зобов'язання щодо утримання непрацездатних, або з інших підстав, передбачених законодавством.

3. Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється органами соціального захисту населення.

У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймаються уповноваженими особами, визначеними виконавчими комітетами селищних і сільських рад, і передаються відповідним органам соціального захисту населення.

4. Розмір соціальної допомоги визначається як різниця між величиною сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги, та сукупним доходом сім'ї.

5. Величина сукупного доходу для призначення соціальної допомоги сім'ї визначається виходячи з мінімального доходу, що дає право непрацездатним громадянам на одержання цільової грошової допомоги на прожиття, встановленого Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коригувального коефіцієнта.

Коригувальний коефіцієнт обчислюється як сума коефіцієнтів виходячи з кількісного складу сім'ї і дорівнює:

для одного дорослого члена сім'ї та інвалідів 1 і 2 групи - 1;

для інших дорослих - 0,7;

для неповнолітніх дітей - 0,5.

Коригувальний коефіцієнт на сім'ю не може перевищувати 5.

6. Розрахунок сукупного доходу для призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомсім'ямолоді, Держкомстату.

7. До сукупного доходу сімей, зазначених у пункті 1 цього Положення, включається:

1) пенсія, допомога (крім одноразової цільової допомоги);

2) одержувані особою аліменти.

8. У разі прийняття рішення про призначення соціальної допомоги сім'ї, у складі якої є працездатні особи, пенсіонери, які працюють, до сукупного доходу також включається:

1) заробітна плата, в тому числі за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні та роботу за сумісництвом; плата за роботу в колективному сільськогосподарському підприємстві, надбавки і доплати всіх видів; премії, встановлені системами оплати праці на підприємстві, в установі, організації, незалежно від періодичності і джерел їх виплати; відсоткові надбавки і щорічна винагорода з фонду матеріального заохочення за підсумками роботи підприємства, установи чи організації за рік. Премії та щорічні винагороди включаються до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років;

2) інші грошові виплати, які мають систематичний характер (польове забезпечення, доплати за роз'їзний і рухомий характер роботи тощо, крім виплат на відрядження);

3) стипендії, допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики, кредитів;

4) доходи від підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства, земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння та випасання худоби, доходи від реалізації товарів, худоби, птиці тощо, які визначаються місцевими органами виконавчої влади. При цьому враховуються доходи, отримані із земельної ділянки загальною площею понад 0,06 гектара;