1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Розпорядження


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 29 грудня 2010 р. N 2348-р
Київ
( Розпорядження втратило чинність на підставі Постанови КМ N 71 від 05.03.2014 )
Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми забезпечення пожежної безпеки на 2012-2015 роки
( Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ N 2-р від 11.01.2012 ) ( У назві та тексті Розпорядження цифри "2011" замінено цифрами "2012" згідно з Розпорядженням КМ N 2-р від 11.01.2012 )
1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми забезпечення пожежної безпеки на 2012-2015 роки (далі - Програма), що додається.
Визначити Міністерство надзвичайних ситуацій державним замовником Програми.
2. Міністерству надзвичайних ситуацій разом із заінтересованими органами виконавчої влади розробити до 1 червня 2012 р. проект Програми та подати його на розгляд Кабінету Міністрів України.
Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ
Інд. 33
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 29 грудня 2010 р. N 2348-р
КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової соціальної програми забезпечення пожежної безпеки на 2012-2015 роки
( У назві та тексті Концепції цифри "2011" замінено цифрами "2012" згідно з Розпорядженням КМ N 2-р від 11.01.2012 )
Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма
Закон України "Про пожежну безпеку" визначає, що забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною реалізації державної політики у сфері охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.
За офіційними даними, з 2000 по 2009 рік у державі зареєстровано 523848 пожеж, унаслідок яких загинуло 37503 особи та було травмовано 17867 осіб. У середньому щодня виникало 145 пожеж, унаслідок яких гинуло десять та отримувало травми п'ять осіб, вогнем знищувалося або пошкоджувалося 60 будівель та споруд і вісім одиниць техніки. Прямі матеріальні збитки від пожеж за зазначений період становлять понад 2 млрд. 211 млн. гривень, а загальні економічні витрати - більш як 7 млрд. гривень, або в середньому близько 0,75 відсотка валового внутрішнього продукту.
Велика кількість пожеж та їх наслідки свідчать про гостру необхідність підвищення ефективності охорони життя людей, національного багатства і навколишнього природного середовища, що потребує посилення протипожежного захисту об'єктів підвищеної небезпеки, об'єктів з масовим перебуванням людей (далі - об'єкти) та населених пунктів.
Державна цільова програма забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. N 870 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 27, ст. 1255; 2008 р., N 53, ст. 1777), прийняті впродовж 2002-2008 років галузеві та регіональні цільові програми забезпечення пожежної безпеки, а також інші програми, до яких включені окремі заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, не виконані в повному обсязі внаслідок відсутності або обмеженості фінансування.
Особливо проблемною залишається ситуація із забезпеченням пожежної безпеки у сільській місцевості, де виникає більше третини загальної кількості пожеж, а їх гасіння ускладнюється значною віддаленістю підрозділів державної пожежної охорони та низьким рівнем технічної оснащеності протипожежних формувань сільськогосподарських об'єктів.
За останні чотири роки кількість підрозділів місцевої пожежної охорони, які несуть цілодобове чергування у сільській місцевості, зменшилася на 29 відсотків. На балансі зазначених підрозділів перебуває 1069 одиниць пожежної техніки, яка на 98 відсотків вичерпала свій моторесурс.
До того ж рівень забезпечення протипожежною технікою та обладнанням установ природно-заповідного фонду Міністерства екології та природних ресурсів становить лише 17 відсотків потреби. Наявне обладнання є морально та фізично застарілим, що не дає змоги забезпечити належний протипожежний стан території площею близько 300 тис. гектарів.
Потребує розв'язання також проблема забезпечення протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості та висотних будинків. Протягом тривалого часу не виконуються заходи щодо відновлення працездатності автоматичних систем протипожежного захисту і димовидалення таких будинків.
На сьогодні технічне обслуговування автоматичних систем протипожежного захисту не здійснюється у 2406 будинках (49 відсотків загальної кількості). Крім того, 2117 (43,1 відсотка) наявних систем перебувають у непрацездатному стані, а у 2302 (49,7 відсотка) будинках підвищеної поверховості автоматичні системи протипожежного захисту для своєчасного виявлення пожеж на початковій стадії та запобігання трагічним наслідкам не виведено на пульти об'єднаних диспетчерських служб або до централізованого пожежного спостереження. Понад 37 відсотків пожежних кранів систем внутрішнього протипожежного водопостачання будинків підвищеної поверховості та висотних будинків не укомплектовані необхідним протипожежним інвентарем.
Підрозділи державної пожежної охорони, що обслуговують висотні будинки, не в повному обсязі оснащені спеціальними пожежними автомобілями, які дають змогу виконувати пожежно-рятувальні роботи в таких будинках, 403 населених пункти не забезпечені нормативною кількістю спеціальних пожежних автомобілів, а в 354 населених пунктах такі автомобілі відсутні.
Внаслідок відсутності фінансування заходів, спрямованих на підвищення рівня протипожежного захисту об'єктів та населених пунктів, підрозділи Міністерства надзвичайних ситуацій на 27 відсотків недоукомплектовано спеціальними пожежними автомобілями, а понад 60 відсотків наявної пожежної техніки вичерпали свій моторесурс і за строком використання підлягають списанню.
У зв'язку з тим, що протягом останніх 10 років ядерно-енергетичний комплекс забезпечує близько 50 відсотків загального обсягу виробництва електроенергії в Україні, його стабільне функціонування є важливою умовою економічного розвитку. Отже, необхідно підвищувати рівень забезпечення протипожежного захисту енергоблоків атомних електростанцій.
На даний час діючі енергоблоки атомних електростанцій України відпрацювали у середньому 65,8 відсотка строку, передбаченого вихідними проектами. Подальша експлуатація наявних систем протипожежного захисту енергоблоків атомних електростанцій не може гарантувати їх безпеку.
Потребують розв'язання проблеми із протипожежним захистом метрополітенів, забезпечення населених пунктів системами протипожежного водопостачання.
Протягом останніх п'яти років на водопровідних мережах населених пунктів демонтовано 4456 пожежних гідрантів, ліквідовано понад 2086 пожежних водоймищ та 2144 водонапірні башти, що негативно впливає на стан організації гасіння пожеж та призводить до того, що значна кількість пожеж ліквідується із залученням додаткових сил та засобів, внаслідок чого збільшуються масштаби пожеж, фінансові витрати на їх ліквідацію та збитків від них.
Значної уваги потребує забезпечення пожежними суднами морських та річкових портів, де перевантажуються нафта, нафтопродукти, зріджені вуглеводневі гази.
Також однією з основних проблем є стан протипожежного захисту об'єктів з масовим перебуванням людей, зокрема ринків, дитячих дошкільних та навчальних закладів, лікувальних закладів, культових будинків і споруд, санаторіїв та закладів відпочинку, культурно-просвітніх і видовищних закладів, готелів та гуртожитків, на яких заходи щодо забезпечення протипожежної безпеки практично не виконуються внаслідок обмеженості фінансування.
Виникнення зазначених проблем значною мірою зумовлено відсутністю належного фінансового, матеріально-технічного, законодавчого і нормативно-правового забезпечення у сфері пожежної безпеки та невирішеністю питань соціального, інформаційного та науково-технічного характеру.
Крім того, результати порівняння з показниками сусідніх держав свідчать про недостатній рівень забезпеченості пожежної безпеки в Україні. Так, у нашій державі середній показник пожеж на 1 тис. осіб становить 1,16, водночас у Румунії - 0,56, Молдові - 0,61, Туреччині - 0,84.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом
Низький рівень забезпеченості пожежної безпеки в Україні зумовлений:
прорахунками в організації центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування роботи із забезпечення належного рівня пожежної безпеки. Внаслідок реформування приватного аграрного сектору національної економіки більша частина пожежної техніки та депо передані на баланс новостворених суб'єктів господарювання, що не заінтересовані в організації цілодобового чергування наявної пожежної техніки та використанні її для гасіння пожеж поза межами господарства, а в ряді випадків не спроможні таку техніку утримувати;
недосконалістю та застарілістю законодавчого і нормативно-правового забезпечення у сфері пожежної безпеки, що призвело до розбалансування системи управління станом пожежної безпеки;
зношеністю основних виробничих фондів підприємств, установ та організацій, що є реальною загрозою виникнення пожеж, масштаби яких можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища і національної безпеки, а також завдати значних матеріальних збитків державі;
недостатністю фінансування заходів, спрямованих на підвищення рівня протипожежного захисту об'єктів та населених пунктів, а також низьким рівнем матеріально-технічного оснащення підрозділів державної, місцевої та добровільної пожежної охорони;
відсутністю нормативної кількості пожежних депо згідно з генеральними планами розвитку міст відповідно до вимог ДБН 360-92**;
великою кількістю несправних джерел протипожежного водопостачання на об'єктах та у населених пунктах або їх відсутністю;
високим ступенем зношеності автоматичних систем протипожежного захисту, димовидалення, підпору повітря та протипожежного водопроводу атомних електростанцій, метрополітенів, будинків підвищеної поверховості та висотних будинків;
відсутністю у підрозділах пожежної охорони нормативної кількості спеціальних пожежних автомобілів (автодрабин, автопідйомників, автомобілів з насосами високого тиску) та пожежно-технічного обладнання;
недостатністю штатної чисельності підрозділів пожежної охорони, зокрема внаслідок заміщення посад особами, які не мають спеціальної освіти у сфері пожежної безпеки.
Зазначені соціальні, економічні, техногенні та інші фактори негативно впливають на рівень захищеності громадян, матеріальних і культурних цінностей.

................
Перейти до повного тексту