1. Затвердити Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки (додається).

2. Комісії з питань правової реформи:

1) забезпечити розроблення за участю представників державних органів, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, провідних фахівців різних галузей права і міжнародних експертів та схвалення Плану дій щодо реалізації Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки;

2) забезпечувати щороку:

інформування Президента України про стан реалізації положень Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки;

проведення публічного обговорення результатів реалізації за попередній рік положень Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки за участю представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, закладів вищої освіти, наукових установ, міжнародних організацій та інших заінтересованих сторін.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 20 травня 2015 року № 276 "Про Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки".

4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Незалежне та неупереджене правосуддя є запорукою сталого розвитку суспільства і держави, гарантією додержання прав і свобод людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зростання добробуту та якості життя, створення привабливого інвестиційного клімату, своєчасного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на засадах верховенства права.

Удосконалення системи правосуддя сприятиме утвердженню правопорядку, який ґрунтується на високому рівні правової культури, діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин на засадах верховенства права та захисту прав і свобод людини, а в разі їх порушення - справедливого їх відновлення у розумні строки.

Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки (далі - Стратегія) визначає основні засади та напрями подальшого сталого функціонування та розвитку системи правосуддя з урахуванням кращих міжнародних стандартів та практик.

Стратегія визначає пріоритети удосконалення положень законодавства у сфері судоустрою, статусу суддів, судочинства та інших інститутів правосуддя, а також впровадження невідкладних заходів для забезпечення позитивних зрушень у функціонуванні відповідних правових інститутів.

Деталізований перелік завдань, заходів, очікуваних результатів та показників подальшої реалізації реформи судоустрою, судочинства та інших правових інститутів відображається у Плані дій щодо реалізації Стратегії, який схвалюється Комісією з питань правової реформи. Розробка та запровадження Плану дій має супроводжуватися комплексними обговореннями із залученням громадського та експертного середовища.

Моніторинг ефективності реалізації положень Стратегії має визначатися на підставі об'єктивних, актуальних та вимірювальних показників.

Результатом реалізації Стратегії стане ефективне функціонування системи судоустрою України, органів суддівського врядування і самоврядування, подальше впровадження принципу верховенства права, забезпечення незалежності інститутів правосуддя від будь-якого політичного впливу та їх підзвітність суспільству, продовження впровадження міжнародних стандартів і кращих практик Ради Європи і Європейського Союзу.

Метою Стратегії щодо удосконалення системи правосуддя є визначення основних напрямів та пріоритетів подальшого удосконалення законодавства України про судоустрій, статус суддів та судочинство у взаємозв'язку та взаємодії із іншими інститутами правосуддя для практичного утвердження принципу верховенства права, ефективного і справедливого судочинства, зміцнення функціональних основ організації судової влади відповідно до стандартів захисту прав людини та цінностей, визначених Конституцією України та міжнародно-правовими зобов'язаннями України.

Завданнями Стратегії щодо удосконалення системи правосуддя є:

окреслення кола проблем щодо законодавства про судоустрій, статус суддів, судочинство та інститути правосуддя;

визначення напрямів удосконалення положень Конституції та законів України, першочергових заходів з модернізації судоустрою, статусу суддів, судочинства та інститутів правосуддя;

забезпечення координованості та збалансованості процесу удосконалення з урахуванням подальшої гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу;

підвищення ефективності організації судової влади та інститутів правосуддя, зміцнення довіри до них суспільства.

Основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є:

нездійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України своєї діяльності та неможливість відновлення її роботи без удосконалення законодавства;

недоброчесність окремих суддів, працівників органів та установ судової влади, випадки толерування корупційних проявів;

недосконалість існуючої системи місцевих судів;

неефективність системи фінансового, матеріально-технічного та соціального забезпечення гарантій незалежності судової влади;

недосконалість системи органів судової влади, організації їх діяльності, у тому числі щодо фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів усіх рівнів;

функціональна недосконалість системи органів суддівського врядування та самоврядування;

нестача суддів у місцевих та апеляційних судах, надмірне навантаження на суддів у судах усіх рівнів;

неефективність процесуальних механізмів касаційного оскарження та формування єдиної судової практики в застосуванні закону судами України;

надмірно складні процедури проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також порядок складення кваліфікаційного іспиту і методологія оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді;

неефективні механізми притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності;

неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень;

відсутність дієвих механізмів альтернативного (позасудового) та досудового врегулювання спорів;

перешкоди в доступі до правосуддя;

недостатній рівень упровадження цифрових технологій у здійсненні правосуддя;

надмірна тривалість розгляду справ у судах, зарегульованість судового процесу, невиправдано широке застосування колегіальності у судах першої та апеляційної інстанцій;

відсутність належної комунікаційної політики у судах;

незавершеність реформи органів прокуратури, неналежне законодавче врегулювання механізмів реалізації прокурорами їх конституційних повноважень;

низький рівень суспільної довіри до органів судової влади та прокуратури;

функціональна недосконалість системи адвокатури, складність порядку доступу до адвокатської діяльності, недостатня ефективність механізмів захисту прав адвокатів.

4.1. Покращення доступу до правосуддя

З метою покращення доступу до правосуддя необхідно забезпечити:

4.1.1. Щодо реорганізації місцевих судів (нова судова карта)

проведення аудиту системи місцевих судів з метою визначення проблем та недоліків її функціонування; розробку на підставі висновків аудиту плану перегляду мережі місцевих судів з урахуванням встановлених (визначених) критеріїв;

перегляд мережі місцевих судів з урахуванням адміністративно-територіальної реформи, економічної обґрунтованості, кількості звернень до суду зі збереженням на першому етапі можливості здійснення місцевими загальними судами правосуддя за місцями знаходження існуючих місцевих судів та забезпеченням в подальшому оптимальних умов доступу до правосуддя для членів територіальних громад;

запровадження методики визначення кількості суддів у судах та типових стандартів щодо навантаження суддів та правників апарату суду з урахуванням вимог процесуального законодавства та інших об'єктивних факторів;

розгляд після створення нової мережі судів першої інстанції та залежно від ефективності їх роботи можливості подальшої оптимізації системи місцевих судів шляхом укрупнення судів;

вивчення питань щодо:

- необхідності створення судових палат з розгляду цивільних і кримінальних справ у судах першої інстанції;

- можливості запровадження подальшого поступового переходу (після вирішення проблем комплектування штату та мережі апеляційних судів) до моделі: одна область - один апеляційний суд, у складі якого будуть утворюватися палати із розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справ;

4.1.2. Щодо діяльності Верховного Суду

посилення функціональної та процесуальної спроможності Верховного Суду з метою забезпечення єдності застосування норм матеріального та процесуального права судами різних юрисдикцій та розгляду міжюрисдикційних спорів, зокрема:

- вдосконалення інституту зразкової справи шляхом визначення особливостей виконання рішення Верховного Суду в цих справах та/або запровадження інституту модельного (пілотного) рішення Верховного Суду, яке ухвалюється Великою Палатою Верховного Суду за зверненням касаційного суду у складі Верховного Суду;

- визначення процесуального механізму забезпечення Верховним Судом єдності судової практики у справах, які не підлягають касаційному оскарженню;

опрацювання питання щодо зміни структури Верховного Суду з урахуванням необхідності гарантування збереження статусу суддів Верховного Суду;

удосконалення механізмів визначення складу Великої Палати Верховного Суду, її функцій, які не визначені процесуальним законом;

врегулювання організаційних питань взаємодії Великої Палати Верховного Суду з касаційними судами шляхом ухвалення Пленумом Верховного Суду регламенту Верховного Суду;

визначення та деталізація процесуального порядку звернення Верховного Суду до Європейського суду з прав людини відповідно до Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із запитом щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених цією Конвенцією або протоколами до неї;

вирішення питання щодо Верховного Суду України у зв'язку із припиненням ним процесуальної діяльності, у тому числі здійснення суддями Верховного Суду України правосуддя у Верховному Суді;

4.1.3. Щодо діяльності вищих спеціалізованих судів

забезпечення достатнього рівня ресурсів для ефективної організації роботи Вищого антикорупційного суду, у тому числі постійними приміщеннями, які відповідатимуть будівельним нормам та безпековим стандартам;

удосконалення законодавства з метою передбачення інструментів реагування на неналежну поведінку учасників судових проваджень, що призводить до затягування розгляду справ у Вищому антикорупційному суді та інших органах судової влади;

завершення конкурсів на посади суддів Вищого суду з питань інтелектуальної власності та його Апеляційної палати, а також створення умов для початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

опрацювання питання щодо доцільності створення вищого спеціалізованого суду з розгляду адміністративних справ, учасниками яких є центральні органи виконавчої влади та інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, а також інших вищих спеціалізованих судів;

розгляд питання залучення міжнародних експертів до участі у проведенні конкурсного добору кандидатів на посади суддів у вищих спеціалізованих судах;

вирішення питання щодо подальшого здійснення повноважень суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, які припинили діяльність та ліквідуються, у тому числі шляхом переведення до апеляційних судів із відповідним забезпеченням згідно із законом;

4.1.4. Щодо судочинства

удосконалення методики визначення ставок судового збору для окремих категорій справ з метою усунення перешкод для доступу до правосуддя;

запровадження інституту суду присяжних, який вирішуватиме питання винуватості (вини) особи у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі (як перший етап запровадження), віднесення в подальшому до повноважень суду присяжних вирішення питання винуватості (вини) особи у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років; встановлення процесуальних запобіжників безсторонності присяжних та запровадження перехідного періоду для впровадження цього інституту безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя;

запровадження механізму перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі чи позбавлення волі на строк понад 10 років, з визначенням законодавчих критеріїв для такого перегляду, зокрема в порядку реалізації заходів загального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини;

запровадження інституту тимчасового відкликання судді з відставки (за його згодою) за рішенням Вищої ради правосуддя стосовно суддів, які на момент виходу у відставку за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) та відповідають критеріям доброчесності;

наділення суду правом у випадках виготовлення повного тексту судового рішення оголосити в судовому засіданні його вступну і резолютивну частини та навести основні мотиви цього рішення;

розширення інституту письмового провадження у касаційному судочинстві;

врегулювання питання щодо надання судді безпосереднього доступу до автоматизованих інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування;

перехід на одноособовий розгляд справ у судах першої інстанції (крім окремих категорій справ, які розглядаються вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом як судами першої інстанції);

визначення у процесуальних кодексах:

- категорій справ, які переглядаються апеляційними судами одноособово;

- категорій судових рішень (якими не завершується розгляд справи), що ухвалюються судом касаційної інстанції одноособово;

перегляд у процесуальних кодексах положень щодо категорій справ, які розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції, з метою передачі цих справ у місцеві суди;

зміну підсудності у справах, що виникають у сфері публічно-правових відносин, забезпечивши можливість розгляду Верховним Судом (або іншим судом адміністративної юрисдикції) як судом першої інстанції справ з найбільш важливих питань, учасниками яких є центральні органи виконавчої влади та інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

удосконалення законодавства з метою запровадження дієвих механізмів запобігання зловживанню учасниками процесу своїми процесуальними правами, ефективних інструментів реагування на неналежну поведінку учасників судового процесу, що призводить до затягування розгляду справи;

запровадження інституту скарги на недотримання розумних строків розгляду справ у судах та у подальшому - інституту виплат компенсацій учасникам судового процесу за порушення розумних строків розгляду справ за рахунок державного бюджету;

забезпечення дотримання прав жестомовних осіб у судочинстві та надання послуг перекладу;

розвиток електронного судочинства з урахуванням світових стандартів у сфері інформаційних технологій, його інтегрування у національну інфраструктуру електронного врядування шляхом:

- запровадження можливості розгляду онлайн певних категорій справ незалежно від місцезнаходження сторін і суду та інших сервісів електронного судочинства;

впровадження сучасного електронного діловодства в суді, електронного ведення справ, електронних комунікацій із судом, кабінету судді та кабінету учасника процесу;

- удосконалення та розвиток офіційного вебпорталу судової влади України для отримання інформації про суди і справи (провадження) з регулярним оновленням даних судової статистики;

4.1.5. Щодо розвитку альтернативного (позасудового) та досудового врегулювання спорів

встановлення для окремих, визначених законом, категорій справ обов'язкового досудового порядку врегулювання спорів з використанням медіації та інших практик;

опрацювання питання щодо запровадження інституту мирового судді;

запровадження у справах адміністративного судочинства досудових процедур адміністративного оскарження з розширенням можливостей застосовування досудових та позасудових процедур врегулювання спорів;

оптимізація судових витрат та процедур їх адміністрування з метою заохочення використовувати позасудові способи врегулювання спору;

удосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів, у тому числі щодо підвищення вимог до засновників третейських судів, зміцнення інституційних можливостей третейського самоврядування, розширення підвідомчості справ третейським судам, поширення гарантій конфіденційності на третейських суддів;

запровадження та розвиток інституту медіації;

удосконалення процедури врегулювання спору за участю судді;

4.2. Зміцнення незалежності судової влади та підзвітності суспільству

З метою зміцнення незалежності судової влади та підзвітності необхідно забезпечити:

4.2.1. Щодо органів суддівського врядування та самоврядування

проведення всебічного аудиту системи суддівського врядування та самоврядування з метою усунення дублювання функцій, забезпечення процедур ефективного використання ресурсів;

удосконалення механізмів перевірки доброчесності членів органів суддівського врядування;

формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі професійних та доброчесних членів, призначених за результатами відкритого конкурсу, проведеного за участю міжнародних експертів;

забезпечення інституційної самостійності та транспарентності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

удосконалення порядку обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя та проведення одноразового оцінювання відповідності чинних членів Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності із залученням міжнародних експертів, а також забезпечення додержання членами Вищої ради правосуддя стандартів професійної етики й доброчесності;