1. Схвалити Концепцію Державної цільової екологічної програми розвитку Криму ("Екологічно безпечний Крим") на 2011-2015 роки, що додається.

Визначити Міністерство екології та природних ресурсів державним замовником Програми.

2. Міністерству екології та природних ресурсів разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Радою міністрів Автономної Республіки Крим підготувати і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової екологічної програми розвитку Криму ("Екологічно безпечний Крим") на 2011-2015 роки.

Розроблення Державної цільової екологічної програми розвитку Криму ("Екологічно безпечний Крим") на 2011-2015 роки (далі - Програма) викликане наявністю проблем, пов'язаних з незадовільним станом навколишнього природного середовища, погіршенням рекреаційного та санаторно-курортного потенціалу на території Криму, низькими соціально-економічними показниками, погіршенням санітарно-гігієнічної ситуації, що склалася у зв'язку з високим антропогенним навантаженням на навколишнє природне середовище півострова, особливо в курортний сезон.

Ряд екологічних проблем притаманні саме для цього регіону, що зумовлено особливостями техногенного впливу на навколишнє природне середовище у межах адміністративних районів і населених пунктів.

Основними джерелами забруднення атмосферного повітря в Криму є переробна промисловість та автотранспортні засоби. За даними органів державної статистики, у 2009 році порівняно з 2006 роком на території Криму збільшився обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на 10,3 відсотка, тоді як у цілому в Україні спостерігалася тенденція до зменшення зазначеного показника.

Основною проблемою Криму залишається наявність великого обсягу викидів забруднюючих речовин, що здійснюються пересувними джерелами. Їх частка у загальному обсязі викидів становить 80,8 відсотка.

Потребує розв'язання проблема, пов'язана з водопостачанням. Крим самостійно задовольняє потреби у воді лише на 16 відсотків, а 84 відсотки води надходить з Північнокримського каналу. Ситуація ускладнюється у зв'язку з тим, що 226 джерел водопостачання (10 відсотків загальної кількості) не відповідають санітарним нормам.

Незадовільний технічний стан і недостатня потужність систем водовідведення та водоочистки спричиняють забруднення і погіршення якості водних ресурсів. Стан діючих міських очисних споруд не відповідає нормативним вимогам очищення зворотних вод. Відсутність або зношеність міської каналізації та очисних споруд у населених пунктах приморських районів та сільській місцевості викликає інтенсивне забруднення берегової зони та призводить до погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації.

Основним джерелом забруднення водних ресурсів Криму є об'єкти комунального господарства, на частку яких припадає більш як 80 відсотків скиду забруднених стічних вод. З 244 комплексів очисних споруд ефективно функціонують лише 65. У 2009 році частка забруднених зворотних вод становила 24 відсотки загального водовідведення.

Загальний обсяг скинутих у поверхневі водні об'єкти забруднюючих речовин у 2009 році становив 101 тис. тонн. Зазначений показник є вищим лише у таких промислово розвинутих регіонах України, як Донецька, Луганська та Дніпропетровська області, однак в інших областях він менший у 2-5 разів. У зв'язку з низьким об'ємом водного стоку річок півострова та значним антропогенним забрудненням водойм, як правило в період літньої межені, відбувається незворотна деградація водних екосистем із втратою їх самоочисної здатності.

На території півострова накопичено та зберігається у відповідних місцях понад 8 відсотків відходів, які належать до I-III класу небезпеки, що вдвічі перевищує аналогічні показники в індустріально розвинутих Дніпропетровській і Луганській областях. При цьому спостерігається тенденція до збільшення обсягів зазначених відходів. За даними органів державної статистики, у 2009 році порівняно з минулими роками рівень утворення відходів I-III класу небезпеки збільшився на 1 відсоток, тоді як у Дніпропетровській області рівень утворення відходів зменшився на 31 відсоток, Донецькій - 25, Миколаївській - 4 відсотки.

На сьогодні зупинено експлуатацію 11 полігонів твердих побутових відходів, поки ще мають запас потужностей - 17, але три з них заповнені більш як на 90 відсотків. Невідкладного вирішення потребує питання розміщення відходів у містах Ялті, Сімферополі, Судаку, Керчі. Експлуатація 117 сільських звалищ тимчасово зупинена у зв'язку з наявністю фактів грубого порушення вимог природоохоронного законодавства.

Гострою є проблема знешкодження непридатних для використання хімічних засобів захисту рослин. На даний час на території Криму залишається понад 1000 тонн хімічних засобів захисту рослин, непридатних для використання, що зберігаються у 110 складських приміщеннях, 40 з яких перебуває у незадовільному стані.

Дренажні води, зокрема з Північно-Кримського каналу, істотно впливають на опріснення озера Сиваш. Небезпечним об'єктом є дамба на озері Сиваш, яка перебуває в аварійному стані.

На території Криму, насамперед на береговій лінії та в гірській місцевості півострова, спостерігаються зсувні та інші екзогенні геологічні процеси. Кількість випадків техногенного зсуву щороку зростає і становить 38,8 відсотка загальної кількості зсувів, що відбуваються у Криму. Небезпеку становлять обвально-абразивні процеси, поширені вздовж 745-кілометрового узбережжя Кримського півострова.

Понад 66 відсотків сільськогосподарських угідь перебувають під впливом вітрової ерозії. У деяких районах Криму ерозії піддається до 94,6 відсотка території.

Відсутність установлених на місцевості меж об'єктів природно-заповідного фонду призводить до численних порушень природоохоронного законодавства та унеможливлює їх ефективну охорону. Сьогодні більш як 70 відсотків території Криму зайнято різноманітними природно-антропогенними і техногенними ландшафтами, у межах яких природні біоценози повністю або частково зникли.

Наявність тенденції до погіршення екологічного стану на території Криму спричинена як нераціональною територіальною структурою розміщення об'єктів різних галузей господарства, так і нерівномірним розподілом курортно-рекреаційного навантаження, низьким рівнем лісистості (10,6 відсотка) та заповідності (5,4 відсотка). У господарському комплексі Криму провідне місце займає промислове виробництво: частка хімічної промисловості у 1,5 раза вища, ніж у середньому в Україні.

Таким чином, інтенсивне природокористування, рівень якого у десять разів підвищується в курортний сезон, призвело до:

забруднення атмосферного повітря;

погіршення якості поверхневих вод та загострення проблеми безпечного питного водопостачання;

накопичення значних обсягів промислових та побутових відходів, невирішення питання щодо знешкодження непридатних для використання хімічних засобів захисту рослин;

втрати ландшафтного та біологічного різноманіття;

опріснення озера Сиваш - унікальної геосистеми, найціннішого ресурсу, що використовується у хімічній промисловості та медицині;

пришвидшення процесів заболочення, підтоплення і затоплення території та погіршення стану ґрунтів і їх виснаження;

відсутності системного підходу під час визначення пріоритетів у плануванні дій суб'єктів регіонального моніторингу;

погіршення стану екосистем Чорного та Азовського морів.

Результати аналізу виконання державних та регіональних програм розвитку Криму свідчать про те, що частина з них не має екологічного спрямування, обсяги фінансування природоохоронних заходів недостатні, відсутні джерела фінансування, строк здійснення більшості природоохоронних заходів вичерпано або вичерпується. Крім того, жодна з програм не була профінансована у повному обсязі. Результати аналізу інвестування в основний капітал для забезпечення охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів свідчать про їх недостатній обсяг - усього 0,33 відсотка загального обсягу інвестицій в Криму порівняно з 1,4 відсотка у цілому в Україні.