Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" (додається).

2. Доручити Голові Верховної Ради України забезпечити невідкладне направлення тексту Заяви до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав.

3. Доручити Голові Верховної Ради України звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності усіх винних осіб.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Від імені Українського народу Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади України:

керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, нормами звичаєвого міжнародного права та беручи до уваги положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду;

наголошуючи на міжнародно-правовому зобов’язанні всіх держав співпрацювати задля припинення порушень загальновизнаних норм міжнародного права, до яких належить заборона геноциду, а також злочинів проти людяності та воєнних злочинів;

беручи до уваги численні публічні заяви Президента Російської Федерації як Глави держави й Верховного Головнокомандувача Збройними силами Російської Федерації та інших посадових осіб цієї держави, а також рішення органів влади всіх рівнів на підтримку та виконання цих заяв, які в сукупності свідчать про існування офіційної політики російської держави щодо невизнання права Українського народу на самоідентифікацію, самовизначення і, як наслідок, на існування;

констатуючи багатовікову політику Росії, спрямовану на "деукраїнізацію", поглинання Української нації шляхом перекручування та привласнення її історії, здобутків у сферах науки, культури й мистецтва;

засуджуючи державну політику Російської Федерації щодо викривлення уявлення про самобутність Українського народу та його прагнення до незалежності, що реалізується через поширення фальшивих ідеологем, в основі яких лежить завідомо хибне та маніпулятивне ототожнення українського патріотизму з "нацизмом" чи іншими людиноненависницькими ідеологіями;

беручи до уваги, що заявленою метою нового етапу збройної агресії з боку Російської Федерації є "денацифікація" України, за якою фактично приховуються справжні мотиви російської агресії - знищення Українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самостійний розвиток;

беручи до уваги вчинені на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України дії щодо заборони використання української мови та україномовних книг, знищення таких книг, невідкладного запровадження освіти російською мовою та з російським ідеологічним спрямуванням;

враховуючи послідовність і системність політики Російської Федерації, націленої на масове знищення населення України, порушення суверенітету і територіальної цілісності України та ліквідації національної державності України;

беручи до уваги, що дії Збройних сил Російської Федерації на території України проти цивільного населення здійснюються з наміром знищити, повністю або частково, Український народ як окрему національну спільність;

враховуючи, що караними діяннями згідно з нормами міжнародного права, зокрема, згідно з положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, є вчинення геноциду, змова з метою вчинення геноциду, пряме й публічне підбурювання до вчинення геноциду, замах на вчинення геноциду, співучасть у вчиненні геноциду;

беручи до уваги, що окреслені вище діяння наявні у діях політичного керівництва та Збройних сил Російської Федерації, її посадових осіб, засобів масової інформації;

виходячи з того, що акти геноциду в діях Російської Федерації проявляються, зокрема, у:

вчиненні Збройними силами Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України масових звірств (зокрема, в містах Буча, Ірпінь, Маріуполь, селищах міського типу Бородянка, Гостомель та багатьох інших населених пунктах на території України), що виявлялися у численних випадках вбивств, викрадення, жорстокого позбавлення свободи людей, їх катування, зґвалтування, глумління над тілами вбитих і замучених;

систематичних випадках умисного вбивства цивільного населення та умисному створенні Збройними силами Російської Федерації таких умов життя, які завдають виняткових страждань Українському народу, спрямовані на його повне або часткове знищення та у підсумку призводять до фізичного знищення українського населення в багатьох населених пунктах на території України, зокрема через блокаду населених пунктів, недопущення гуманітарної допомоги та перешкоджання евакуації цивільного населення, захоплення та цілеспрямоване знищення об’єктів інфраструктури, що забезпечує базові потреби людей;

примусовому переміщенні українських дітей на територію Російської Федерації та передачі їх на виховання до чужого середовища з метою знищення їхньої самоідентифікації як українців, а також у вигнанні з власних домівок та депортації тисяч цивільних осіб з числа цивільного населення України на територію Російської Федерації;

поширених випадках фізичного та психологічного насильства щодо населення України, представників українських органів державної влади та органів місцевого самоврядування, представників громадських організацій та інших місцевих активістів, журналістів, священнослужителів та інших авторитетних в українському суспільстві осіб;

системних діях Російської Федерації, спрямованих на створення умов, що розраховані на поступове знищення Українського народу через підрив економічного потенціалу та безпеки, які проявляються у знищенні об’єктів господарської інфраструктури (пошкодження зерносховищ, перешкоджання посівній кампанії, блокада морських торговельних шляхів, руйнування електро- та газотранспортної інфраструктури тощо);

розцінюючи означені вище дії Російської Федерації проти населення України як такі, що спрямовані на знищення Українського народу, Верховна Рада України цією Заявою:

1. Визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.

2. Звертається до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав щодо визнання вчинення Російською Федерацією геноциду Українського народу, а також злочинів проти людяності та воєнних злочинів на території України.

У цей непростий час, коли триває боротьба Українського народу зі збройною агресією Російської Федерації, виявляється все більше жорстоких злодіянь, які повинні отримати належну правову оцінку. Сьогодні з повною впевненістю можна констатувати, що вчинені Збройними силами Російської Федерації дії є не просто злочином агресії, а мають на меті системне й послідовне знищення Українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самовизначення та самостійний розвиток.

Це вимагає невідкладного визнання дій, вчинених Збройними силами Російської Федерації під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.

Відповідно до статті 2 Конвенції ООН про запобігання злочинам геноциду й покарання за нього (далі - Конвенція) та статті 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду (далі - Статут) під геноцидом розуміють дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, зокрема: a) вбивство членів такої групи; b) заподіяння серйозної фізичної або психічної шкоди членам такої групи; c) умисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне або часткове фізичне її знищення; d) заходи, розраховані на запобігання дітонародженню всередині такої групи; e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

Таким чином, для констатації акту геноциду потрібно встановити, що відповідні діяння характеризуються таким:

1) їх спрямовано проти певної захищеної групи людей, яку можна виокремити за ознакою національної, етнічної, расової чи релігійної приналежності;

2) їх метою є знищення захищеної групи людей повністю або частково;

3) вони мають проявлятися принаймні в одній із форм, передбачених Конвенцією та Статутом.

1.1. Вчинення діянь проти Українського народу

В оригінальних текстах Конвенції та Статуту вжито термін "national group". Зміст цього терміну не може прив’язуватися лише до окремої національності (зокрема, української), як часто намагаються це зробити представники "російського світу", оскільки такий переклад безпідставно звужує зміст Конвенції і залишає поза захистом від геноциду цілісні спільноти людей, які можуть належати до різних національностей.

У судовій практиці вкоренилося ширше розуміння поняття національної групи (national group), яке, з однієї сторони, відповідає цілям Конвенції та Статуту, а з іншої - семантичному значенню англійських слів "nation", "national", яким в українській мові насамперед відповідають слова "народ", "народний". Так, згідно з рішенням Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди у справі Акаєсу (Akayesu ), національна група - це сукупність людей, які сприймаються такими, що мають певний юридичний зв’язок, заснований на спільному громадянстві, та поєднані взаємними правами та обов’язками (в оригіналі - "a national group is defined as a collection of people who are perceived to share a legal bond based on common citizenship, coupled with reciprocity of rights and duties").

Слід також мати на увазі, що у судовій практиці міжнародних кримінальних трибуналів застосовується так званий суб’єктивний підхід до визначення захищених груп (справа Семанца (Semanza). Це означає, що приналежність потерпілої особи до захищеної групи визначається не лише за певними об’єктивними критеріями, а й за суб’єктивним сприйняттям виконавця злочину про приналежність потерпілого до такої групи. Відповідно до такого підходу навіть особи, що формально не є громадянами України, але вважаються та переслідуються агресором як такі з метою фізичного знищення, належать до захищеної національної групи.

Виходячи з тексту Конституції України ( Преамбула ) захищеною від геноциду групою людей слід визнати Український народ як сукупність громадян України всіх національностей, що проживають на території України. Зазначене поняття повною мірою відповідає змісту терміну "national group" у розумінні визначення геноциду за міжнародним правом.

З огляду на зазначене слід констатувати, що дії Збройних сил Російської Федерації на території України проти цивільного населення здійснюються з наміром знищити, повністю або частково, Український народ як окрему національну групу відповідно до Конвенції.

1.2. Мета Російської Федерації - знищення Українського народу

Обставини, що передують і супроводжують розв’язання та ведення агресивної війни Російської Федерації проти України однозначно вказують на намір керівництва Російської Федерації знищити Український народ.

Напередодні повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 21 лютого 2022 року В. Путін заперечив існування України як окремої держави і заявив, що Україна є "невід’ємною частиною" Росії та російського "історичного, культурного та духовного простору". Цьому передували й інші заяви В. Путіна про те, що українці - це не окремий народ, а частина російського народу. Зокрема, це обґрунтовувалося у статті В. Путіна "Об історічєском єдінствє русскіх і украінцев".

Твердження В. Путіна про те, що український та російський народи не є різними, натомість є одним народом, означає ніщо інше, як заперечення самого факту існування одного із цих двох народів - Українського народу. Якщо існує лише один із двох народів, іншого не може існувати. Самоочевидно, що, на думку В. Путіна, має залишитись лише російський народ.