Уряд України і Уряд Королівства Данії (далі - Договірні Держави),

бажаючи укласти Протокол про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, укладеної у м. Копенгаген 5 березня 1996 року (далі - Конвенція), домовились про таке:

Пункти 1, 2 і 3 статті 2 "Податки, на які поширюється Конвенція" Конвенції викласти в такій редакції:

"Стаття 2

Податки, на які поширюється дія Конвенції

1. Дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.

2. Податками на доходи вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу або з елементів доходу, у тому числі податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна, податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємствами, а також податки на приріст капіталу.

3. Податками, на які поширюється дія цієї Конвенції, зокрема є:

a) в Україні:

(i) податок на доходи фізичних осіб; і

(ii) податок на прибуток підприємств;

(далі - український податок);

b) у Данії:

(i) державний прибутковий податок (indkomstskatten til staten);

(ii) муніципальний прибутковий податок (den kommunale indkomstskat);

(далі - данський податок).".

Пункт 1 статті 3 "Загальні визначення" Конвенції доповнити підпунктом j) такого змісту:

"j) термін "пенсійний фонд" Держави означає юридичну особу або утворення без статусу юридичної особи, створену в Договірній Державі, яка розглядається як окрема особа відповідно до податкового законодавства цієї Держави та:

(i) яка створена та функціонує виключно для управління або надання пенсійних виплат або подібних виплат фізичним особам і яка регулюється як така цією Державою або одним з її політико-адміністративних підрозділів; або

(ii) яка створена та функціонує виключно або майже виключно для інвестування коштів на користь юридичної особи або утворень без статусу юридичної особи, зазначених у підпункті (i).".

Пункт 1 статті 4 "Резидент" Конвенції викласти в такій редакції:

"1. Для цілей цієї Конвенції термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-який її політико-адміністративний підрозділ чи місцевий орган влади. Цей термін, однак, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.".

Пункт 4 статті 8 "Міжнародний транспорт" Конвенції виключити.

Пункт 2 статті 10 "Дивіденди" Конвенції викласти в такій редакції:

"2. Однак дивіденди, виплачені компанією, яка є резидентом Договірної Держави, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо бенефіціарним власником дивідендів є компанія, яка володіє безпосередньо принаймні 25 відсотками капіталу компанії, що виплачує дивіденди, впродовж періоду, який становить 365 днів, що включає день виплати дивідендів (з метою обчислення цього періоду не беруться до уваги зміни власності, які безпосередньо виникають внаслідок реорганізації підприємства, такої як злиття або реорганізаційне дроблення компанії, яка володіє акціями або яка виплачує дивіденди);

b) 15 відсотків загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Незважаючи на положення зазначених вище підпунктів a) та b), Договірна Держава, резидентом якої є компанія, надає звільнення від сплати податку на дивіденди, виплачені цією компанією, якщо бенефіціарним власником дивідендів є пенсійний фонд іншої Держави.

Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування цих обмежень.

Цей пункт не стосується оподаткування прибутку компанії, з якого виплачуються дивіденди.".

Пункт 2 статті 11 "Проценти" Конвенції викласти в такій редакції:

"2. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 відсотків загальної суми процентів. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування цього обмеження.".

Пункт 2 статті 12 "Роялті" Конвенції викласти в такій редакції:

"2. Однак роялті, що виникають у Договірній Державі, можуть також оподатковуватись у цій Державі відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 відсотків загальної суми платежів.".

Пункт 6 статті 13 "Доходи від відчужування майна" Конвенції виключити та пункт 7 вважати пунктом 6.

Пункт 4 статті 15 "Залежні особисті послуги" Конвенції виключити.

Пункт 2 статті 20 "Студенти" Конвенції викласти в такій редакції:

"2. Щодо грантів, стипендій та винагород від роботи за наймом, не охоплених пунктом 1, студент чи стажер, зазначений у пункті 1, також має право під час такої освіти чи навчання на ті самі звільнення, знижку чи зменшення стосовно податків, які надаються резидентам Договірної Держави, яку він відвідує.".

Статтю 22 "Майно" Конвенції виключити. Статті, наступні за статтею 22, не змінюють своєї нумерації.

Статтю 24 "Уникнення подвійного оподаткування" Конвенції викласти в такій редакції:

"Стаття 24

Усунення подвійного оподаткування

Подвійне оподаткування усувається таким чином:

1. В Україні:

a) якщо резидент України одержує дохід, який згідно з положеннями цієї Конвенції може оподатковуватися у Данії, Україна дозволить вирахувати з податку на доходи цього резидента суму, що дорівнює податку на доходи, сплаченому в Данії;

b) такі вирахування однак не повинні перевищувати тієї частини податку на доходи, обчисленої до надання вирахування, яка стосується доходу, що може оподатковуватися у Данії;

c) якщо відповідно до будь-якого положення цієї Конвенції дохід, одержаний резидентом України, звільнено від оподаткування в Україні, Україна може, однак, під час нарахування суми податку на решту доходу такого резидента взяти до уваги звільнений від оподаткування дохід.

2. У Данії:

a) з урахуванням положень підпункту с), якщо резидент Данії одержує дохід, який згідно з положеннями цієї Конвенції може оподатковуватися в Україні (за винятком випадків, коли ці положення дозволяють оподаткування виключно Україною, оскільки дохід є також доходом, який отримує резидент України), Данія дозволить вирахувати з податку на доходи цього резидента суму, що дорівнює податку на доходи, сплаченому в Україні;

b) такі вирахування однак не повинні перевищувати тієї частини податку на доходи, обчисленої до надання вирахування, яка стосується доходу, що може оподатковуватися в Україні;

c) якщо резидент Данії отримує дохід, який відповідно до положень цієї Конвенції підлягає оподаткуванню лише в Україні, Данія може включити цей дохід до бази оподаткування, але дозволить вирахувати з податку на доходи ту частину податку на доходи, яка стосується доходу, отриманого з України.".

Перше речення пункту 1 статті 26 "Взаємоузгоджувальна процедура" Конвенції викласти в такій редакції:

"1. Якщо резидент Договірної Держави вважає, що в результаті дій однієї чи обох Договірних Держав він піддається чи піддаватиметься оподаткуванню, яке не відповідає положенням цієї Конвенції, він може незалежно від засобів правового захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, подати свою справу до компетентного органу однієї з Договірних Держав.".

Статтю 27 "Обмін інформацією" Конвенції викласти в такій редакції:

"Стаття 27

Обмін інформацією

1. Компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, яка є очікувано значимою для виконання положень цієї Конвенції або адміністрування чи виконання національних законів, стосовно податків будь-якого виду та визначення, які стягуються від імені Договірних Держав або їх політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади тією мірою, якою оподаткування, згідно з такими законами, не суперечить цій Конвенції. Обмін інформацією не обмежується статтями 1 та 2.