1. Схвалити Концепцію реформування та розвитку лісового господарства, що додається.

2. Держкомлісгоспу разом з Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони та іншими заінтересованими органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк пропозиції, що випливають з Концепції реформування та розвитку лісового господарства, стосовно внесення змін до Державної програми "Ліси України" на 2002-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. N 581 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 18, ст. 933).

Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. гектарів, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн. гектарів, що становить 15,7 відсотка території України. За останні 50 років лісистість зросла майже в 1,5 раза. Запас деревини в лісах збільшився у 2,5 раза і досяг 1,8 млрд. куб. метрів. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4 куб. метрам на один гектар (від 5 куб. метрів у Карпатах до 2,5 куб. метрів у Степовій зоні).

Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно і сконцентровані переважно на Поліссі та в Карпатах. Лісистість у різних природних зонах також має значні відмінності і не досягає оптимального рівня, за якого ліси найкраще впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, протидіють ерозійним процесам.

Середній вік деревостанів перевищує 55 років. Поступове старіння лісів призводить до погіршення їх санітарного стану.

Порівняно з іншими європейськими країнами Україна відзначається:

низьким середнім рівнем лісистості;

істотними відмінностями лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів і корисних властивостей лісу у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим);

переважно екологічним значенням лісів, половина з яких має обмежений режим використання;

великою часткою лісів, включених до складу територій природно-заповідного фонду (13,7 відсотка), що має стійку тенденцію до збільшення;

багатовідомчою структурою використання лісів (для ведення лісового господарства ліси надано в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, що належать до сфери управління різних міністерств, інших органів виконавчої влади);

наявністю значної площі лісів, що зростають на радіоактивно забруднених землях.

Половина лісів України належить до штучно створених і потребує посиленого догляду. Близько 0,5 млн. гектарів лісів, що належали колишнім колективним господарствам, знаходяться на землях запасу і перебувають у незадовільному стані (самовільно вирубуються, гинуть від пожеж, хвороб, шкідників тощо). Понад 0,4 млн. гектарів полезахисних лісових смуг, які сприяють збереженню та підвищенню родючості близько 13 млн. гектарів ріллі, не закріплені за землекористувачами.

Крім того, матеріальна база лісової науки і освіти не відповідає світовому рівню.

Розроблення Концепції зумовлене становленням нових економічних відносин у державі, появою комплексу екологічних, економічних і соціальних проблем, необхідністю ведення лісового господарства на засадах збалансованого розвитку, підвищення ефективності лісоуправління, багатоцільового використання лісових ресурсів і корисних властивостей лісу, а також збільшення площі лісів до оптимальної.

Основними причинами виникнення проблем є:

недосконалість фінансово-економічного механізму розвитку лісового господарства та податкової бази, яка не враховує довгостроковості у вирощуванні лісу;

багатовідомча система управління лісами;

недоцільне поєднання лісогосподарськими підприємствами функцій з ведення лісового господарства та переробки деревини;

відсутність економічного механізму стимулювання запровадження природозберігаючих технологій або їх елементів;

значний обсяг незаконних рубок, недосконалий перерозподіл земель лісового фонду;

зростання техногенного навантаження на лісові екосистеми.

Мета Концепції полягає в організації ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку, підвищенні ролі лісового сектору в економіці держави.

Основними завданнями Концепції є:

розроблення критеріїв (показників) ефективного управління лісами;

збільшення лісистості території до науково обґрунтованого рівня;

нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів;

збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;

підвищення стійкості лісових екосистем до впливу негативних факторів навколишнього середовища, зростаючого техногенного навантаження, змін клімату;

ефективне використання лісових ресурсів в умовах ринкових відносин;

удосконалення фінансово-економічного механізму;

забезпечення самоокупності та прибутковості ведення лісового господарства в лісозабезпечених регіонах;

сприяння розв'язанню соціально-економічних проблем територіальних громад;

посилення правового захисту працівників лісової охорони.

Шляхи та способи розв'язання проблем лісового господарства полягають у проведенні його реформування з використанням позитивного вітчизняного та міжнародного досвіду, поєднанні заходів державної підтримки та впровадження ринкового механізму, збереженні лісів переважно у державній власності.

1. Підвищення ефективності управління лісовим господарством передбачає:

запровадження принципів невиснажливого лісокористування та екосистемного підходу в процесі реформування і збалансованого розвитку лісового господарства;

передачу лісів, що перебувають у державній власності, крім тих, що безпосередньо використовуються для потреб оборони, до сфери управління Держкомлісгоспу для ведення лісового господарства;

забезпечення охорони та відтворення лісів у межах населених пунктів та лісів, які створені або створюються на землях приватної форми власності;

проведення ефективного моніторингу стану лісів;

екологічне виховання населення, інформування громадськості про стан лісового господарства.

2. Реформування економічної та фінансової системи ведення лісового господарства передбачає: