Затверджену Радою Міністрів УРСР і подану на ратифікацію Віденську конвенцію про дипломатичні зносини, підписану представником Української РСР 18 квітня 1961 року, ратифікувати з таким застереженням по пункту 1 статті 11:

"Виходячи з принципу рівноправності держав, Українська Радянська Соціалістична Республіка вважає, що в разі виникнення розбіжностей у питанні про чисельність персоналу дипломатичного представництва це питання повинно вирішуватись за домовленістю між державою, яка акредитує, і державою перебування",

та з такою заявою по статтях 48 і 50 Конвенції:

"Українська Радянська Соціалістична Республіка вважає за необхідне вказати на дискримінаційний характер статей 48 і 50 Конвенції, згідно з якими ряд держав позбавлений можливості стати учасниками цієї Конвенції. Конвенція регламентує питання, що торкаються інтересів усіх держав, і тому вона повинна бути відкрита для участі всіх держав. Відповідно до принципу суверенної рівності ніякі держави не мають права відстороняти інші держави від участі в подібній Конвенції".