Цей Закон встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту".

Стаття 1.

Цим Законом визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України "Про освіту" в частині (далі по тексту - виплати):

абзаци восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені;

абзац перший частини четвертої - у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету.

Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.

Стаття 2.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена статтею 1 цього Закону, є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України.

Стаття 3.

Погашення кредиторської заборгованості проводиться виключно у грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Кошти для погашення кредиторської заборгованості визначаються у Державному бюджеті України окремою статтею.

Стаття 4.

Облік і звітність кредиторської заборгованості здійснюються окремо по кожному розпоряднику бюджетних коштів, а також наростаючим підсумком по періодах звітності та по року в цілому у межах кожного бюджету, який здійснював відповідні виплати.

Стаття 5.