Україна та Республіка Кіпр,

далі - Договірні Сторони,

сповнені бажання й надалі розвивати дружні стосунки та надавати взаємну допомогу в цивільних справах на основі принципів національного суверенітету, рівності прав та невтручання у внутрішні справи,

вирішили укласти Угоду про правову допомогу в цивільних справах та домовились про таке:

1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони таким самим правовим захистом щодо своїх особистих та майнових прав, що й громадяни цієї іншої Договірної Сторони.

2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право на вільний та безперешкодний доступ до судів та інших органів другої Договірної Сторони, до компетенції яких входять цивільні справи, в тому числі сімейні справи, і можуть звертатися до них, подавати клопотання і позови та здійснювати інші дії, необхідні у зв'язку з судовим розглядом, на тих самих умовах, що й громадяни другої Договірної Сторони.

3. Положення цієї Угоди застосовуються до юридичних осіб, які мають своє місцезнаходження на території будь-якої з Договірних Сторін і які були створені відповідно до її законодавства.

1. Договірні Сторони призначають Центральні органи з метою надання правової допомоги одна одній згідно з цією Угодою.

2. Центральним органом з боку України є Міністерство юстиції України, а з боку Республіки Кіпр - Міністерство юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр.

3. З метою виконання цієї Угоди компетентні органи Договірних Сторін зносяться через свої Центральні органи.

1. Запити про надання правової допомоги та додатки до них складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу мовою іншої Договірної Сторони або англійською мовою.

2. Документи, отримані при виконанні запитів про надання допомоги, складаються мовою запитуваної Договірної Сторони.

В межах цієї Угоди центральні органи Договірних Сторін на запит взаємно надають один одному інформацію про законодавство та практику в своїй країні з правових питань.

Правова допомога включає виконання судових процесуальних дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема опитування сторін, свідків та експертів, проведення експертиз, вручення та передачу документів, визнання та виконання судових рішень, а також інші дії відповідно до законодавства Договірних Сторін.

1. Запит про надання правової допомоги має включати:

a) назву запитуючого та назву запитуваного органу;

b) суть справи, для якої необхідні докази;

c) імена, постійні адреси (місце проживання або місцеперебування), громадянство та вид діяльності сторін;

d) необхідну інформацію щодо суті та виконання запиту.

2. Запит про надання правової допомоги та супровідні документи мають бути підписані та скріплені офіційною печаткою запитуючого органу.

3. Якщо документи, отримані запитуваним органом, підготовлені без врахування положень пункту 1 цієї статті, запитуваний орган, залежно від ситуації, просить запитуючий орган надати документи, яких бракує, або негайно повертає пакет документів запитуючому органу для доповнення.

1. Запитуваний орган застосовує положення законодавства своєї держави для виконання запиту. Однак, якщо це не суперечить законодавству його держави, він може додержуватися процедури держави запитуючого органу на прохання останнього.

2. Запитуваний орган у відповідь на прохання заздалегідь повідомляє запитуючий орган про місце та час виконання запиту.

3. Центральний орган запитуваної Договірної Сторони надсилає центральному органу запитуючої Договірної Сторони документи, складені в результаті виконання запиту, або, в разі невиконання запиту, повідомляє про причини цього.

1. В запиті про вручення документів зазначається повна адреса особи, якій слід вручити документи.

2. Якщо документи не можуть бути вручені за адресою, зазначеною в запиті про вручення, то запитуваний орган вживає необхідних заходів для встановлення точної адреси. Якщо точну адресу встановити неможливо, то запитувана Договірна Сторона інформує про це запитуючу Договірну Сторону та повертає документи.

3. Підтвердження про вручення документів оформлюється відповідно до норм, діючих на території запитуваної Договірної Сторони.

4. У підтвердженні зазначаються дата й місце вручення, а також ім'я особи, яка отримала документи.

Кожна Договірна Сторона несе всі витрати, що виникають на її території у зв'язку з виконанням запиту, і не вимагає за це відшкодування.

Правова допомога не надається, якщо вважається, що надання такої правової допомоги порушуватиме суверенітет, безпеку чи громадський порядок запитуваної Договірної Сторони. При цьому друга Договірна Сторона у письмовій формі повідомляється про причини відмови.

1. Якщо під час судового розгляду справи на території однієї Договірної Сторони виникає потреба в особистій явці свідка або експерта, які проживають на території іншої Договірної Сторони, запит з проханням про виклик відповідної особи надсилається до центрального органу цієї Договірної Сторони.

2. Виклик не може містити санкцій на випадок неявки викликаної особи.

3. Незалежно від свого громадянства, свідок чи експерт, який на виклик з'явився до суду іншої Договірної Сторони, не може бути притягнутий до кримінальної чи адміністративної відповідальності або бути затриманим, арештованим чи покараним у зв'язку з будь-яким правопорушенням, вчиненим на території цієї Договірної Сторони до його прибуття туди на виклик. Такі особи не можуть притягатися до кримінальної чи адміністративної відповідальності або бути затриманими, арештованими чи покараними у зв'язку зі своїми свідченнями чи висновками як експертів у справі, що розглядається.

4. Зазначений імунітет припиняється, якщо свідок чи експерт після повідомлення судом, який його/її запросив, про те, що в його/її присутності немає більше потреби, не залишає територію запитуючої Договірної Сторони протягом 15 календарних днів з моменту такого повідомлення. У цей строк не зараховується час, протягом якого свідок чи експерт не міг залишити територію запитуючої Договірної Сторони з незалежних від нього/неї причин.

5. Запитуючий суд повідомляє свідка чи експерта, якого викликають, що відшкодування витрат на проїзд і на перебування, а також оплата експертизи здійснюються на умовах, передбачених законодавством запитуючої держави. На вимогу таких осіб запитуючий суд виплачує аванс на витрати за проїзд та перебування.

На запит судів чи інших компетентних органів однієї Договірної Сторони, інша Договірна Сторона без перекладу та оплати передає копії свідоцтв про особистий стан, інші документи, пов'язані з особистими справами чи інтересами громадян запитуючої Договірної Сторони.

1. Документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї Договірної Сторони, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони.

2. Документи, видані офіційними органами однієї Договірної Сторони, мають таку саму доказову силу й на території іншої Договірної Сторони.

1. Від громадян однієї Договірної Сторони не вимагається вносити заставу (judicatum solvi) лише на тій підставі, що вони є іноземцями і не мають постійного місця проживання чи місцеперебування на території іншої Договірної Сторони.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до юридичних осіб.

1. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право користуватися пільгами щодо звільнення від судових виплат та витрат, а також отримувати безоплатну правову допомогу в судах іншої Договірної Сторони на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й громадяни цієї Договірної Сторони.