Верховна Рада України

1. Затвердити Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами (додається).

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

В Україні в результаті утворення великих обсягів токсичних (небезпечних) відходів проблема екологічної безпеки набула особливої гостроти. Розрив між прогресуючим накопиченням токсичних відходів і заходами з їх утилізації та знешкодження загрожує поглибленням екологічної кризи і загостренням соціально-економічної ситуації в Україні.

Ефективне вирішення всього комплексу питань, пов'язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу токсичних відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, можливе тільки на основі заходів, передбачених Загальнодержавною програмою поводження з токсичними відходами (далі - Програма), яка враховує сучасний стан економіки в Україні, перспективи її соціально-економічного розвитку.

Необхідність формування спеціальної Програми зумовлюється також значною потребою у наукових дослідженнях та капіталовкладеннях, порівняно низькою економічною ефективністю, тривалістю і технологічною складністю більшої частини заходів щодо поводження з токсичними відходами. Це передбачає взаємопов'язаність основних програмних дій, цільове управління міжгалузевими і міжрегіональними зв'язками, контроль за ходом виконання завдань, залучення фінансових коштів з різних джерел, не заборонених законом.

Під час розроблення Програми враховано міжнародний досвід розв'язання проблем у сфері поводження з токсичними відходами.

Державним замовником Програми є центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Термін виконання Програми - 2000-2005 роки.

Інвентаризація та статистична звітність за 1995-1999 роки свідчать, що на підприємствах України щороку утворюється близько 100 мільйонів тонн токсичних відходів. З них до найбільш небезпечних за європейськими стандартами (I-III класи небезпеки) належить 2,5-3,5 мільйона тонн.

Кількість підприємств, на яких фіксуються токсичні відходи, перевищує 2500. Загальний обсяг накопичення токсичних відходів становить 4,4 мільярда тонн, а поточні витрати на їх видалення і зберігання - близько 120 мільйонів гривень у 1995 році і близько 361 мільйона гривень у 1998 році.

Залежно від кількості накопичення обсягів токсичних відходів на окремих територіях країни питання поводження з ними вирішується на таких рівнях:

загальнодержавному;

регіональному;

місцевому (об'єктному).

За обсягами утворення домінують токсичні відходи, які містять важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). Переважно це відходи підприємств чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування (гальванічні виробництва).

Окрему групу токсичних відходів становлять непридатні до використання та заборонені до застосування хімічні засоби захисту рослин (далі - непридатні ХЗЗР). За даними офіційної статистики, кількість цих відходів, накопичених в Україні, становить близько 13,5 тисячі тонн. Вони розосереджені по всій території України, нерідко знаходяться у непристосованих і випадкових приміщеннях, а подекуди просто неба. Нараховується 109 складів централізованого зберігання токсичних відходів, що перебувають у віданні місцевих державних адміністрацій, та близько 5000 складів у сільськогосподарських підприємствах.

Значна частина об'єктів, де зберігаються токсичні відходи, дуже небезпечна для навколишнього природного середовища внаслідок міграції токсичних компонентів шляхом інфільтрації в підземні і поверхневі води, рознесення вітром, тваринами і діяльністю людини.

Нараховується близько 300 накопичувачів токсичних відходів, які побудовані без належного технічного захисту і стали джерелом екологічної небезпеки регіонального масштабу. Обладнані сховища для зберігання токсичних відходів і установки для їх знешкодження та регенерації створено лише на окремих підприємствах, що практично не впливає на загальну ситуацію.

1. Метою Програми є запобігання накопиченню токсичних відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

2. Програма передбачає розв'язання таких основних завдань:

визначення основних напрямів у сфері поводження з токсичними відходами як складової частини державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

розроблення і здійснення програмних заходів щодо:

а) послідовного скорочення обсягів накопичених токсичних відходів шляхом утилізації, знешкодження та видалення;

б) обмеження утворення токсичних відходів шляхом реструктуризації виробництва (там, де це можливо), регенерації, впровадження маловідхідних технологій та процесів замкнутого циклу;

в) очищення забруднених токсичними відходами територій.

1. Етапами реалізації Програми є:

1) підготовчий етап (2000 рік):

розроблення наукової методології робіт і плану програмних заходів у сфері поводження з токсичними відходами;

розроблення правового, економічного та організаційно-управлінського механізму реалізації Програми;

визначення органу управління Програмою;

розроблення організаційної схеми супроводження та контролю виконання Програми;

впровадження інформаційно-аналітичної системи "Відходи";

розроблення пропозицій щодо підготовки кадрів фахівців у сфері поводження з токсичними відходами;

розроблення рекомендацій щодо розроблення регіональних і галузевих програм у сфері поводження з токсичними відходами;

2) етап реалізації першочергових заходів (2000-2001 роки):

завершення створення правового, економічного і організаційно-управлінського механізму реалізації Програми;

удосконалення нормативно-методичної та інформаційної баз у сфері поводження з токсичними відходами:

а) розроблення галузевих та регіональних класифікаторів небезпечних відходів, удосконалення методик віднесення токсичних відходів за категоріями небезпеки тощо;

б) складання і ведення реєстрів місць утворення, оброблення, утилізації та видалення токсичних відходів;

розроблення базових технологій, проектних рішень та устаткування у сфері поводження з токсичними відходами;

розроблення регіональних проектів і місцевих програм поводження з токсичними відходами;

розроблення та впровадження технологічних рішень щодо утилізації та знешкодження відходів гальванічних виробництв в окремих регіонах України (Київська, Львівська, Полтавська області);

техніко-економічне обгрунтування, проектування будівництва регіональних заводів і типових модульних комплексів з утилізації та видалення токсичних відходів;

визначення заходів щодо знешкодження токсичних відходів у місцях їх дислокації;

здійснення заходів щодо розширення існуючих і створення нових об'єктів поводження з токсичними відходами;

3) етап реалізації середньострокових заходів (2002-2005 роки):

реконструкція та модернізація існуючих і введення в експлуатацію на діючих підприємствах нових ліній з утилізації та видалення токсичних відходів;

початок будівництва першої черги нових заводів і типових модульних комплексів щодо утилізації і видалення токсичних відходів;

утилізація і видалення непридатних ХЗЗР, зосереджених в упорядкованих звалищах;

знешкодження частини найбільш небезпечних накопичень токсичних відходів;

обстеження і вибір ділянок для довгострокового зберігання та захоронення токсичних відходів;

здійснення заходів щодо очищення забруднених токсичними відходами територій.

Терміни реалізації етапів Програми залежатимуть від:

ступеня небезпечності накопичених токсичних відходів для навколишнього природного середовища і здоров'я людини;

технологічної та економічної можливостей здійснення заходів;

цінності токсичних відходів як ресурсу для подальшого використання.

Заходи Програми здійснюватимуться відповідно до стратегії, визначеної у Законі України "Про відходи" та Постанові Верховної Ради України від 5 березня 1998 року "Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки".

2. Завдання Програми можуть бути виконані за умови реалізації взаємопов'язаних заходів інших програм, зокрема, державних програм соціально-економічного розвитку регіонів (Полісся, Карпатського регіону, Українського Причорномор'я), Національної програми розвитку гірничо-металургійного комплексу України, Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, Програми використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року, а також за умови врахування заходів Програми під час прийняття рішень щодо розвитку всіх галузей промисловості, пов'язаних з утворенням токсичних відходів, та під час розроблення заходів для підвищення рівня екологічної безпеки на окремих господарських об'єктах, де знаходяться токсичні відходи.

Визначений Програмою підготовчий етап містить у собі організаційні заходи, що стосуються забезпечення її реалізації, і не характеризується кількісними показниками.

Реалізація першочергових та середньострокових заходів (2000-2005 роки) забезпечується шляхом:

утилізації та видалення частини відходів (до 20 відсотків) з існуючих накопичувачів токсичних відходів I та II класу небезпеки;

будівництва 2-3 об'єктів довгострокового зберігання або захоронення токсичних відходів у регіонах;

здійснення заходів щодо знешкодження та очищення найбільш небезпечних місць накопичення токсичних відходів (3-5 об'єктів);

знешкодження небезпечних місць розміщення токсичних відходів, зокрема невпорядкованих звалищ (в обсягах, що визначатимуться економічними і технологічними можливостями);

будівництва 3-4 регіональних заводів і типових модульних комплексів з утилізації та видалення токсичних відходів;

здійснення утилізації та видалення переважної частини непридатних ХЗЗР, зосереджених у сховищах централізованого зберігання.

Передбачається створення мережі спеціалізованих підприємств з утилізації та видалення токсичних відходів.

У зв'язку із складним становищем економіки України та невизначеністю можливостей фінансово-економічного забезпечення програмних заходів необхідно застосовувати гнучкий механізм їх реалізації. За результатами виконання окремих завдань Програми можливе її коригування (як термінів етапів, так і технічних напрямів її реалізації). З появою фінансово-економічних і технологічних можливостей виконуватимуться передбачені Програмою заходи, що спрямовані в основному на утилізацію та знешкодження токсичних відходів і планування будівництва регіональних заводів і комплексів з видалення токсичних відходів.

Програма грунтується на прогнозних даних щодо стану економіки України та обсягу коштів, які можуть бути спрямовані на її виконання.

Показники вартості здійснення комплексу заходів, передбачених Програмою на період до 2000 року та на перспективу до 2005 року, визначені у цінах на 1 січня 2000 року (таблиця 5). Розрахунки з деяких позицій мають орієнтовний характер.

У цілому виконання завдань Програми потребує орієнтовно 78,0 мільйона гривень. Комплекс запланованих заходів дасть змогу забезпечити знешкодження, утилізацію чи безпечне видалення близько 4-5 мільйонів тонн токсичних відходів.

Найбільша частка витрат на реалізацію Програми припадає на заходи щодо будівництва комплексів для знешкодження, утилізації та видалення токсичних відходів в регіонах - близько 65 відсотків. На створення локальних систем (окремих установок), дільниць, комплектів обладнання для знешкодження і утилізації токсичних відходів, контейнерного парку необхідно близько 29 відсотків, на науково-технічне забезпечення - близько 6 відсотків.

До наведеної вище загальної суми не входять витрати підприємств, спрямовані на підвищення рівня екологічної безпеки існуючих об'єктів зберігання токсичних відходів (полігонів, шламосховищ тощо). За експертною оцінкою відповідні витрати мають становити близько третини загальної вартості програмних заходів.

Джерелами фінансування Програми є:

Державний бюджет України - 25 відсотків, у тому числі за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища - 12 відсотків;

місцеві бюджети - 23 відсотки;

кошти підприємств - 46 відсотків;

інші джерела, не заборонені Законом, - 6 відсотків.

У період до 2005 року не очікується залучення значних обсягів приватного капіталу у сферу поводження з токсичними відходами, оскільки економічна привабливість здійснення заходів у цій сфері за прогнозами залишиться досить низькою. Інвестиції із зовнішніх джерел фінансування у вигляді передачі "ноу-хау", надання грантів, технічної допомоги, прямих вкладень іноземного капіталу оцінюються у межах 6 відсотків від загального фінансування.

Оскільки підприємства у найближчі роки неспроможні самостійно фінансувати проведення заходів щодо поводження з токсичними відходами, основним напрямом фінансової політики стає акумуляція коштів підприємств і організацій, у яких утворюються токсичні відходи, у межах Державного, республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища для вирішення питань у сфері поводження з токсичними відходами (у тому числі будівництва регіональних полігонів і технологічних комплексів для знешкодження, утилізації та видалення токсичних відходів).

Кошти на виконання Програми розподілені за роками нерівномірно, з урахуванням того, що у найближчі роки все ще зберігатиметься кризове становище в економіці, внаслідок чого переважна частина витрат буде перенесена на 2002-2005 роки. При цьому не виключається необхідність оперативного реагування на певну економічну ситуацію, спрямованого на пошуки додаткових кредитів, іноземної допомоги, а також на включення у загальні програми розвитку, модернізації, технічного переоснащення відповідних галузей виробництва заходів щодо запобігання утворенню токсичних відходів, підвищення рівня екологічної безпеки і зменшення шкідливого впливу токсичних відходів на здоров'я людини.

Основними екологічними і соціально-економічними результатами Програми мають бути:

зменшення шкідливого впливу токсичних відходів на навколишнє природне середовище і здоров'я людини;

очищення територій від забруднення токсичними відходами;

поступова мінімізація виробництва токсичних відходів;

виготовлення додаткової товарної продукції за рахунок утилізації токсичних відходів;

скорочення площ земельних ділянок, відведених під сховища і звалища токсичних відходів;

активізація конверсії високих технологій військово-промислового комплексу;

створення додаткових робочих місць у сфері поводження з токсичними відходами.

Основні норми щодо поводження з відходами, у тому числі і з токсичними відходами, регулюються Законом України "Про відходи", Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року "Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" та законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про пестициди і агрохімікати", Кодексом України про надра, а також іншими нормативно-правовими актами.

Конкретні питання щодо екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, знешкодження, утилізації та видалення токсичних відходів мають бути поступово вирішені з введенням в дію положень Закону України "Про відходи" в частині, що передбачає норми, які регулюють особливості поводження з небезпечними відходами, а саме:

забезпечення екологічної безпеки на всіх етапах поводження з токсичними відходами (утворення, збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення);

створення належних умов активізації діяльності у сфері поводження з токсичними відходами і очищення забруднених ними територій;

встановлення відповідальності за порушення норм і правил у сфері поводження з токсичними відходами;

створення механізму стимулювання підприємств, що діють у сфері поводження з токсичними відходами, та зменшення обсягів їх утворення.

Розвиток нормативно-правової бази з питань поводження з токсичними відходами передусім має сприяти розв'язанню проблеми знешкодження непридатних ХЗЗР з урахуванням специфіки поводження з ними.

Для розв'язання поставлених Програмою завдань і виконання запланованих нею заходів передбачається такий порядок організації та управління реалізацією Програми:

органом, що забезпечує організацію виконання Програми, є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, який:

подає щорічно Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України пропозиції щодо фінансування загальнодержавних заходів, передбачених Програмою, для врахування їх у проектах програм економічного і соціального розвитку України;

визначає та погоджує з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання освіти та науки, обсяги фінансування програмних заходів.

При спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади, до відання якого віднесені питання забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, створюється міжвідомча науково-технічна рада у складі провідних учених, фахівців, відповідальних працівників заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Зазначену раду очолює керівник (куратор) Програми від органу, що забезпечує організацію виконання Програми.

Міжвідомча науково-технічна рада здійснює:

підготовку пропозицій щодо обсягів фінансування;

проведення експертизи цільових проектів та заходів;

наукові та маркетингові дослідження щодо впровадження на конкурсних засадах найбільш доцільних технологій та потреб у продукції токсичних відходів для коригування Програми;

координацію виконання програмних заходів;

розгляд звітів щодо реалізації програмних заходів.

Як важливий елемент структури управління реалізацією Програми передбачається формування регіональних центрів поводження з токсичними відходами (на основі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, та його наукових установ і інститутів, природоохоронних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, наукових центрів Національної академії наук України).

Організація реалізації Програми забезпечується шляхом укладання угод, договорів і надання доручень, в яких визначаються обсяги, зміст, терміни виконання робіт, порядок фінансування та звітування.

В Україні система підготовки фахівців у сфері поводження з токсичними відходами є недосконалою. Вона необхідною мірою не забезпечена програмами, навчальними планами, тематичними розробками, навчальними посібниками тощо.

Підготовку кадрів необхідно здійснювати у вищих навчальних закладах інженерно-технічного профілю шляхом введення в навчальні програми спеціальності "Управління екологічною безпекою", у рамках якої повинен бути передбачений відповідний спецкурс щодо поводження з токсичними відходами.

На перших етапах реалізації Програми її кадрове забезпечення здійснюватиметься головним чином на основі перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців сфери управління та виробництва за такими напрямами:

проблеми охорони природи і здоров'я людини від впливу токсичних відходів;

проблеми утилізації і видалення токсичних відходів;

нормативно-правове регулювання у сфері поводження з токсичними відходами;

науково-технічні проблеми у сфері поводження з токсичними відходами.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до відання якого віднесені питання забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища, за участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, відповідальних за виконання програмних заходів, організує контроль за виконанням Програми.

Орган, що забезпечує організацію виконання Програми, щорічно має представляти Кабінету Міністрів України звіти та необхідну інформацію про хід виконання заходів і завдань Програми.

Кабінет Міністрів України на підставі наданої інформації здійснює коригування програмних заходів, їх змісту та обсягів фінансування.

У сфері міжнародного співробітництва Програмою визначаються такі основні напрями діяльності України щодо поводження з токсичними відходами:

гармонізація основних положень і заходів Програми з існуючими міжнародними нормативними, технічними та іншими підходами (стандартами, технічними умовами, рекомендаціями) у сфері поводження з токсичними відходами;

виконання зобов'язань України як сторони Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням;

вирішення основних питань транскордонних переміщень токсичних відходів на основі відповідних міждержавних угод між країнами СНД, Східної і Західної Європи;

сприяння створенню спільних підприємств на основі новітніх технологій у сфері поводження з токсичними відходами;

приєднання до міжнародних програм науково-технічної і фінансової допомоги.