Заслухавши та обговоривши звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування звинувачень у підкупі народних депутатів України, Верховна Рада України

1. Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування звинувачень у підкупі народних депутатів України взяти до відома (додається).

2. Погодитися з висновками Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування звинувачень у підкупі народних депутатів України, що оприлюднені народним депутатом України Ляшком О.В. звинувачення у підкупі народних депутатів України є безпідставними та бездоказовими, а його дії мають характер політичної провокації.

3. Припинити повноваження Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування звинувачень у підкупі народних депутатів України.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України "Про статус народного депутата України", статей 80 - 82 Регламенту Верховної Ради України та Постанови Верховної Ради України від 25 липня 2006 року N 29-V "Про створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування звинувачень у підкупі народних депутатів України" розпочато діяльність Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування звинувачень у підкупі народних депутатів України (далі - Тимчасова слідча комісія (ТСК)) оскільки останнім часом під час пленарних засідань Верховної Ради України та у засобах масової інформації неодноразово звучать звинувачення на адресу народних депутатів України про виплату коштів, тобто підкуп, хабарництво за переходи із фракції у фракцію.

Мета розслідування Тимчасової слідчої комісії - перевірка, доведення або спростування звинувачень у підкупі народних депутатів України, надання відповідної політико-правової оцінки.

Станом на 20 вересня 2006 року в провадженні Тимчасової слідчої комісії знаходиться 2 справи:

1. про звинувачення у підкупі народних депутатів України, оприлюдненні народним депутатом України О.В. Ляшком;

2. про звинувачення у підкупі народних депутатів України, оприлюдненні народним депутатом України Ю.В. Тимошенко.

Станом на 20 вересня 2006 року проведено 3 засідання Тимчасової слідчої комісії.

Стосовно I-ї справи "про звинувачення у підкупі народних депутатів України, оприлюдненні народним депутатом України О.В. Ляшком":

- направлено 12 звернень, на які станом на 20 вересня 2006 року отримано 9 відповідей, а саме

- Генеральному прокурору України Медведьку О.І.;

- Голові служби безпеки України Дріжчаному І.В.;

- Голові служби зовнішньої розвідки України Маломужу М.Г.;

- Міністру транспорту та зв'язку України Рудьковському М.М.;

- Віце-прем'єр-міністру з питань паливно-енергетичного комплексу Клюєву А.П.;

- Голові Верховної Ради України Морозу О.О.;

- народному депутату України Ляшку О.В.;

- народному депутату України Тимошенко Ю.В.;

- Запрошено народного депутата України Ляшка О.В. на засідання ТСК 14 вересня 2006 р., де він надав свої свідчення та пояснення стосовно справи розслідування Комісії.

- Запрошено уповноваженого представника Генеральної прокуратури України на засідання ТСК 20 вересня 2006 р., де надана інформація стосовно звернення народного депутата України Ляшка О.В.та обґрунтована позиція Генеральної прокуратури України з цього питання безпосередньо на засіданні Комісії.

Тимчасова слідча комісія в процесі розслідування виявила наступні факти:

1. Народним депутатом України Ляшком О.В. до 20 вересня 2006 року не надано ніяких підтверджуючих доказів (документів, магнітних, цифрових та інших носіїв інформації, записуючих пристроїв або інших) для підтвердження звинувачень у підкупі народних депутатів України, оприлюднених на засіданні Верховної Ради України 26 липня 2006 року (додаток 1). Хоча в своїх поясненнях Ляшко О.В., наданих на засіданні ТСК зобов'язався подати докази своїх звинувачень протягом 2-х днів.

2. Сформульована позиція Генеральної прокуратури з цього питання (додаток 2): 03 серпня 2006 року до Генеральної прокуратури України надійшло звернення народного депутата України Ляшка О.В., в якому вимагається перевірити всі повідомлення в засобах масової інформації, у тому числі розповсюджені через мережу Інтернет, а також заяви і повідомлення всіх осіб, які висловлювали припущення або називали конкретні факти щодо протиправних дій з боку деяких представників Партії регіонів України та Соціалістичної партії України та порушити кримінальну справу за фактом одержання хабара в розмірі 300 мільйонів доларів США членами депутатської фракції Соціалістичної партії України та особисто її керівником Морозом О.О. від представників Партії регіонів України з метою зміни політичних результатів виборів та політичного курсу держави. Разом з тим, вказане звернення, датоване 27 липня 2006 року, надійшло до Генеральної прокуратури України без зазначених у ньому додатків, у тому числі й аудіозаписів телефонних розмов, про наявність яких у нього, Ляшко О.В. заявив 24.07.2006 на прес-конференції у Верховній Раді України та під час інтерв'ю з представниками засобів масової інформації 25.07.2006. У зв'язку з цим, з метою всебічного й об'єктивного розгляду звернення Ляшка О.В. та конкретизації викладених у ньому доводів, останнього було запрошено до Генеральної прокуратури України для надання в установленому законом порядку пояснень з цього приводу, проте Ляшко О.В. відмовився від явки до Генеральної прокуратури України. З метою встановлення можливого місця знаходження аудіозаписів телефонних розмов або інших матеріалів, про які йшлося у заяві Ляшка О.В., Генеральною прокуратурою України 03.08.2006 було направлено відповідні запити до МВС України та Служби безпеки України. Згідно з інформацією, яка надійшла до Генеральної прокуратури України від МВС України та Служби безпеки України відповідних звернень Ляшка О.В. або матеріалів до зазначених відомств не надходило, будь-якою інформацією з цього приводу вони не володіють. Крім того, Генеральною прокуратурою України було проаналізовано наявні публікації та повідомлення у засобах масової інформації, які, на думку Ляшка О.В., нібито підтверджують факт підкупу депутатської фракції Соціалістичної партії України. Встановлено, що у зазначених публікаціях містяться посилання саме на заяву Ляшка О.В. на прес-конференції 24 липня 2006 року, коли ним вперше було заявлено про передачу представниками Партії регіонів України 300 мільйонів доларів США керівництву Соціалістичної партії України, а також на його інтерв'ю з представниками засобів масової інформації, яке відбулося 25 липня 2006 року. Таким чином, за результатами розгляду звернення народного депутата України Ляшка О.В., яке надійшло до Генеральної прокуратури України, та повідомлень у засобах масової інформації, на які він посилається, встановлено, що Ляшко О.В. звернувся в установленому законом порядку до Генеральної прокуратури України не 24 липня 2006 року, як він повідомляв про це представникам засобів масової інформації, а щонайменше 27 липня 2006 року, фактично ж його звернення було направлено апаратом Верховної Ради України 02 серпня 2006 року. Крім того, до звернення не долучено жодних додатків, у тому числі й записів телефонних розмов або інших матеріалів, а у самому зверненні взагалі немає жодного посилання на те, що у розпорядженні Ляшка О.В. є або перебували будь-які записи телефонних розмов або інші матеріали, які б підтверджували факт підкупу Мороза О.О. та які він нібито передав 24 липня 2006 року до Генеральної прокуратури України. При цьому у зверненні увага акцентується виключно на тому, що повідомлення або припущення про отримання Соціалістичною партією України та особисто Морозом О.О. від 100 до 300 мільйонів доларів США з'явилися саме у засобах масової інформації, хоча фактично всі ці публікації містять обов'язкове посилання на відповідні заяви самого Ляшка О.В. під час його прес-конференції у Верховній Раді України 24 липня 2006 року та на його наступні виступи з цього приводу. Отже, у даний час немає жодних об'єктивних даних, які б підтверджували факт передачі Ляшком О.В. до Генеральної прокуратури України будь-яких аудіозаписів телефонних розмов або інших матеріалів з приводу "отримання хабара (підкупу) в розмірі 300 мільйонів доларів США членами депутатської фракції Соціалістичної партії України та особисто її керівником О. Морозом від представників Партії регіонів України з метою зміни політичних результатів виборів та політичного курсу держави". Все це у сукупності дозволяє дійти обгрунтованого висновку, що народним депутатом України Ляшком О.В. спочатку, 24 липня 2006 року, на прес-конференції у Верховній Раді України було безпідставно заявлено про те, що він нібито звернувся 24.07.2006 до Генерального прокурора України із заявою про порушення кримінальної справи за фактом підкупу депутатської фракції Соціалістичної партії України представниками Партії регіонів України та начебто надав відповідні докази з цього приводу (зокрема, аудіозапис телефонних розмов А. Клюєва з М. Рудьковським та невстановленою особою на ім'я Рубен). Надалі, 25 липня 2006 року, Ляшко О.В. в інтерв'ю кореспондентам "Главред" підтвердив зазначені обставини, хоча вони не відповідали дійсності, після чого засоби масової інформації вже з посиланням саме на вказані виступи Ляшка О.В., почали публікувати статті та інші матеріали з цього приводу. Депутатське звернення Ляшка О.В. фактично було направлено до Генеральної прокуратури України лише 02 серпня 2006 року, після офіційного повідомлення прес-служби Генеральної прокуратури України про те, що "станом на 01 серпня 2006 року звернення або запити народного депутата України Ляшка О.В. щодо порушення кримінальної справи за фактом начебто одержання хабара представниками депутатської фракції Соціалістичної партії України та її керівником Морозом О.О. від членів Партії регіонів України, а також будь-які матеріали з цього приводу (в т. ч. аудіозапис телефонних розмов) до Генеральної прокуратури України не надходили". За таких обставин, оскільки у зверненні народного депутата України Ляшка О.В. не було зазначено жодних відомостей, які відповідно до чинного законодавства потребують перевірки у порядку ст. 97 КПК України, Генеральна прокуратура України не вбачає підстав для її проведення та прийняття відповідного рішення.