Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 лютого 1977 року "Про внесення змін і доповнень до кримінального законодавства Союзу РСР" і від 15 лютого 1977 року "Про доповнення Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік статтею 39-1" Президія Верховної Ради Української РСР

I. Внести до Кримінального кодексу Української РСР такі зміни і доповнення:

1. Статті 25, 51, 52 і 52-1 Кодексу викласти в такій редакції:

Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі злочини, за злочини, що спричинили особливо тяжкі наслідки, і для особливо небезпечних рецидивістів у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і цим Кодексом, - не більше п'ятнадцяти років.

При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може перевищувати десяти років.

Відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду призначається у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, колоніях загального, посиленого, суворого і особливого режимів або в тюрьмі, а також у виховно-трудових колоніях загального і посиленого режимів.

Відбування покарання у виправно-трудових колоніях призначається чоловікам:

засуджуваним уперше до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за злочини, вчинені з необережності, - у колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочин з необережності;

засуджуваним уперше до позбавлення волі за умисні злочини, які не є тяжкими, або засуджуваним уперше до позбавлення волі на строк не більше трьох років за тяжкі злочини, а також засуджуваним уперше до позбавлення волі на строк понад п'ять років за злочини, вчинені з необережності, - у колоніях загального режиму;

засудженим уперше до позбавлення волі на строк понад три роки за тяжкі злочини - у колоніях посиленого режиму;

засуджуваним за особливо небезпечні державні злочини або тим, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, - у колоніях суворого режиму;

визнаним особливо небезпечними рецидивістами - у колоніях особливого режиму.

Засуджуваним до позбавлення волі жінкам відбування покарання у виправно-трудових колоніях призначається: визнаним особливо небезпечними рецидивістками, а також засуджуваним за особливо небезпечні державні злочини - у колоніях суворого режиму; засуджуваним уперше на строк не більше п'яти років за злочини, вчинені з необережності, - у колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності; іншим засуджуваним до позбавлення волі жінкам - у колоніях загального режиму.

Відбування покарання у виховно-трудових колоніях призначається:

неповнолітнім чоловічої статі, засуджуваним уперше до позбавлення волі за злочини, які не є тяжкими, або засуджуваним уперше до позбавлення волі на строк не більше трьох років за тяжкі злочини, а також неповнолітнім жіночої статі - у колоніях загального режиму;

неповнолітнім чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді позбавляння волі, а також засуджуваним до позбавленням волі на строк понад три роки за тяжкі злочини,- у колоніях посиленого режиму;

Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи винного та інших обставин справи суд, із зазначенням мотивів прийнятого рішення, може призначити відбування позбавлення волі засудженим уперше до позбавлення волі на строк не більше десяти років за злочини, вчинені з необережності, у колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності; засудженим, не визнаним особливо небезпечними рецидивістами, - у виправно-трудових колоніях будь-якого виду, крім колоній особливого режиму, а засудженим неповнолітнім чоловічої статі - у виховно-трудових колоніях загального режиму замість колоній посиленого режиму.

Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на весь строк покарання або частину його може бути призначено:

особливо небезпечним рецидивістам;

особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили особливо небезпечні державні злочини;

особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили інші тяжкі злочини і засуджуються за них до позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової установи провадиться судом за підставами і в порядку, які встановлені законодавством Союзу РСР і Української РСР";

"Особу, яка вчинила злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що її виправлення і перевиховання можливе без застосування кримінального покарання. В цьому разі відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР може бути прийнято одне з таких рішень:

1) про притягнення особи до адміністративної відповідальності;

2) про передачу матеріалу справи на розгляд товариського суду;

3) про передачу матеріалів справи на розгляд комісії в справах неповнолітніх;

4) про передачу особи на поруки громадській організації або колективові трудящих.

Звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням до адміністративної відповідальності допускається лише в справах про злочини, за які законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше одного року або інше більш м'яке покарання.

Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд товариського суду допускається лише в разі, якщо особа вчинила злочин уперше.

Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки допускається, якщо вона щиро розкаялася у вчиненому злочині і від громадської організації або колективу трудящих надійшло клопотання про передачу їм цієї особи на поруки. Не може бути передано на поруки особу, яка вдруге вчинила умисний злочин або раніше передавалася на поруки.

Особа, що вчинила злочин і передана на поруки, може бути притягнута до кримінальної відповідальності за цей злочин, якщо вона протягом року не виправдала довір'я колективу, порушила своє обіцяння виправитись і не підкоряється правилам соціалістичного співжиття або залишила роботу з метою ухилення від громадського впливу і якщо, у зв'язку з цим, є рішення громадської організації чи колективу трудящих про відмову від поручительства.

До осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, заслання, вислання, виправних робіт або направлення в дисциплінарний батальйон, а також до осіб, умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці відповідно до статті 52-2 цього Кодексу, крім осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.

Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано до засудженого лише в тому разі, коли він зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовуються судом за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, який відає виконанням покарання і спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих, а щодо осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці та умовно-звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, - також і за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого. Щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовуються за поданням командування дисциплінарного батальйону.

Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано і після фактичного відбуття засудженим не менше половини призначеного строку покарання.

До осіб:

1) засуджених за умисний злочин до позбавлення волі на строк понад три роки;

2) що раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинили умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення волі;

3) що вчинили під час відбування покарання у місцях позбавлення волі умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення волі, -

умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано після фактичного відбуття не менше двох третин призначеного строку покарання.

До осіб:

1) засуджених за бандитизм (стаття 69); дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття 69-1); виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів при обтяжуючих обставинах (стаття 79 частина 2); порушення правил про валютні операції при обтяжуючих обставинах (стаття 80 частина 2); розкрадання державного або громадського майна в особливо великих розмірах (стаття 86-1); розбій з метою заволодіння державним, громадським майном або особистим майном громадян при обтяжуючих обставинах (стаття 86 частина 2 і 142 частини 2 та 3); згвалтування, вчинене групою осіб або таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само згвалтування неповнолітньої (стаття 117 частина 3); одержання хабара, посередництво в хабарництві або дачу хабара при обтяжуючих обставинах (статті 168 частина 2, 169 частина 2 і 170 частина 2); посягання на життя працівника міліції або народного дружинника у зв'язку з їх службовою або громадською діяльністю по охороні громадського порядку при обтяжуючих обставинах (стаття 190-1); особливо злісне хуліганство (стаття 206 частина 3); угон повітряного судна (стаття 217-2); розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин шляхом розбійного нападу (стаття 223 частина 2); виготовлення, придбання, зберігання, перевозку або пересилку з метою збуту або збут наркотичних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-1 частина 2); розкрадання наркотичних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-2 частини 2 і 3);

2) що раніше засуджувалися до позбавлення волі за умисний злочин, до яких було застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, якщо вони до скінчення невідбутого строку покарання знову вчинили умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення волі, -

умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути застосовано після фактичного відбуття не менше трьох чвертей призначеного строку покарання.

При умовно-достроковому звільненні від покарання або заміні покарання більш м'яким покаранням засудженого може бути звільнено також від додаткових покарань у вигляді заслання, вислання, позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

При заміні невідбутої частини позбавлення волі засланням, висланням або виправними роботами вони призначаються в межах строків, установлених законом для цих видів покарання, і не повинні перевищувати невідбутого строку позбавлення волі.