1. Схвалити Концепцію реформування системи соціальних послуг, що додається.

2. Мінпраці розробити та подати у грудні 2007 р. Кабінетові Міністрів України проект плану дій з реалізації Концепції, затвердженої цим розпорядженням, на період 2008-2012 років.

3. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям подати у двомісячний строк Мінпраці пропозиції щодо реформування системи соціальних послуг та фінансові розрахунки пов'язаних з цим витрат.

Реформування системи соціального захисту населення з метою створення умов для досягнення високого рівня життя громадян, посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності розпочалося з реформи пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Наступний етап передбачає реформування системи соціальних послуг з метою підвищення якості таких послуг. Зазначене завдання сучасної соціальної політики спрямоване на посилення захисту конституційних прав та свобод громадян, забезпечення поваги до кожної людини, її гідності, толерантності та гуманізму. Надання якісних послуг не лише задовольняє фізичні, соціальні та культурні потреби окремої людини, але й сприяє формуванню і збереженню духовних цінностей у суспільстві.

Останнім часом спостерігається зростання кількості осіб, що потребують соціального захисту. Відповідно зростає потреба у збільшенні кількості соціальних послуг та їх видів. Багато з них надаються недержавними організаціями та закладами, є унікальні та інноваційні. Виникає необхідність упорядкування соціальних послуг, узагальнення кращого досвіду їх надання та створення системи соціальних послуг, що задовольнятиме потреби населення.

За останні 10 років прийнято понад 20 законів, якими встановлено державні гарантії щодо надання соціальної допомоги різним категоріям населення. Однак за цей час не було створено належної нормативно-правової бази для забезпечення гарантування та регулювання певного рівня якості соціальних послуг.

Існуюча державна система соціальних послуг орієнтована здебільшого на догляд у стаціонарних закладах, що не сприяє зміцненню родинних стосунків, ускладнює інтеграцію вразливих груп населення.

У закладах та установах не повною мірою використовується механізм управління якістю соціальних послуг, не проводиться оцінка ефективності та не відбувається вплив таких послуг на підвищення рівня життя особи, якій надаються соціальні послуги (далі - отримувач послуг). Така ситуація значною мірою спричинена відсутністю стандартів якості соціальних послуг. Законодавство визначає соціальний стандарт як сукупність норм і нормативів, що регулюють переважно розподіл ресурсів для надання соціальних послуг, але не дають можливості для проведення оцінки ефективності та впливу послуги на якість життя отримувача.

Централізований підхід до визначення потреби в соціальних послугах і формування мережі соціальних служб, закладів та установ зумовлює орієнтацію якості та обсягу таких послуг переважно на фінансові можливості бюджету, а не на потреби населення і не передбачає залучення отримувачів послуг та їх представників до планування і контролю за якістю наданих послуг. Відсутні методики проведення оцінки потреби у послугах як на рівні територіальної одиниці, так і на рівні закладу.

Слід відзначити недосконалість системи контролю. Відсутні механізми контролю за якістю соціальних послуг та дієві санкції за порушення їх якості (обов'язковому контролю підлягає лише використання фінансових ресурсів державними надавачами соціальних послуг відповідно до встановлених нормативів), а також механізми державного та незалежного моніторингу, оцінки ефективності діяльності соціальних служб та їх працівників.

З прийняттям Закону України "Про соціальні послуги" розпочато активну роботу в напрямі регулювання надання соціальних послуг державними соціальними службами та організаціями. Статті 3 і 5 Закону України "Про соціальні послуги" містять гарантії щодо дотримання стандартів якості суб'єктами, які надають соціальні послуги. Виникає потреба у створенні системи управління якістю соціальних послуг на державному, місцевому рівні та на рівні соціальних служб.

В цілях реалізації положень Конституції і законів України щодо забезпечення соціального захисту громадян, доступності та якості соціальних послуг, запровадження нового ефективного механізму фінансування і управління системою соціальних послуг, підвищення рівня якості життя населення розроблено цю Концепцію, яка визначає етапи досягнення стратегічної мети - нової якості життя громадян, удосконалення системи соціального захисту населення шляхом створення системи якісних соціальних послуг і наближення їх до європейського рівня. Концепція ґрунтується на положеннях Конституції України, Законів України "Про соціальні послуги" і "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Метою Концепції є реформування системи соціальних послуг для підвищення ефективності її функціонування та наближення до потреб отримувачів.

Основні завдання Концепції:

визначення основних засад і принципів функціонування та стратегічних напрямів реформування системи соціальних послуг;

удосконалення нормативно-правової бази щодо організації та функціонування системи соціальних послуг.

Реформування системи соціальних послуг передбачається здійснити у напрямі підвищення їх якості, посилення адресності, підвищення ефективності та наближення до потреб отримувачів послуг.

Цілями реформування системи соціальних послуг є:

підвищення рівня якості соціальних послуг і наближення його до європейського;

упровадження механізму управління і регулювання системи соціальних послуг, що забезпечуватиме її постійне оновлення відповідно до потреб отримувачів.

Основні завдання реформи:

створення системи якісних соціальних послуг, яка б відповідала потребам різних груп населення, передусім людей, які опинилися у складних життєвих обставинах, шляхом модернізації існуючих і запровадження нових соціальних послуг;

удосконалення управління державними видатками на соціальні послуги з метою їх раціонального використання;

упровадження механізму, який стимулює надавачів соціальних послуг до постійного підвищення рівня якості таких послуг;

посилення ролі місцевого самоврядування у плануванні, фінансуванні та організації надання соціальних послуг;

удосконалення управління соціальними послугами, зокрема впровадження механізму регулювання системи соціальних послуг;

створення умов для розвитку ринку соціальних послуг шляхом розширення їх переліку, рівної участі на цьому ринку надавачів послуг усіх форм власності.

Реформування системи соціальних послуг проводиться цілеспрямовано, системно, відкрито і поступово, що потребує:

здійснення взаємоузгоджених послідовних заходів на державному і місцевому рівні, залучення до процесу реформування всіх суб'єктів організації та надання соціальних послуг;

забезпечення співпраці на засадах партнерства надавачів соціальних послуг усіх форм власності;

організації відповідного реагування надавачів послуг на нові вимоги у цій сфері;

належного забезпечення фінансовими, людськими, науковими та іншими ресурсами.

Система соціальних послуг повинна відповідати таким вимогам: