Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Національну програму профілактики СНІДу на 1995 - 1997 роки, розроблену Національним комітетом боротьби із захворюванням на СНІД при Президенті України за участю Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства у справах молоді та спорту, Міністерства соціального захисту населення, Міністерства економіки, Міністерства освіти, Міністерства фінансів (додається).

2. Міністерству фінансів починаючи з 1995 року передбачати в проектах державного бюджету кошти для фінансування реалізації Національної програми профілактики СНІДу на 1995 - 1997 роки з урахуванням можливостей бюджету.

3. Національному комітетові боротьби із захворюванням на СНІД розробити і здійснити заходи пов'язані із залученням вітчизняних і іноземних інвестицій, міжнародних фінансових організацій та створенням благодійних фондів в Україні для реалізації Національної програми.

4. Державному комітетові телебачення і радіомовлення, Міністерству у справах преси та інформації забезпечити систематичне інформування населення про хід реалізації зазначеної Національної програми.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначила, що Україна належить до групи країн з низьким рівнем поширення СНІДу.

Станом на 1 жовтня 1994 р. зареєстровано 175 ВІЛ-інфікованих громадян України, в тому числі 31 хворий на СНІД, з яких 15 померли. Майже в усіх регіонах виявлені носії ВІЛ.

Переважну більшість інфікованих (70 відсотків) становлять особи віком 20-40 років. Щороку кількість вперше виявлених ВІЛ-інфікованих зростає на 35 відсотків. Аналіз розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні показує, що до 1997 року кількість ВІЛ-інфікованих збільшиться у 3-3,5 раза (в порівнянні з 1994 роком).

Основною метою Національної програми є запобігання зараженню ВІЛ, зниження негативного впливу ВІЛ-інфекції на суспільство, спрямування національних і міжнародних зусиль для боротьби із ВІЛ/СНІДом.

Завданнями Національної програми є:

забезпечення належної підтримки заходів профілактики СНІДу з боку держави;

створення сприятливих умов для залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій до реалізації цієї Програми;

забезпечення дотримання принципів поважного ставлення до прав та гідності людини, визначених Загальною декларацією прав людини, під час проведення заходів, що спрямовані на запобігання захворюванню на ВІЛ/СНІД;

створення безпечних умов праці для працівників охорони здоров'я і надання медичної допомоги особам, що її потребують;

удосконалення системи епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією. З цією метою вивчити ВІЛ, що циркулює в Україні, та можливості появи нових ВІЛ-подібних інфекційних агентів; здійснення моніторингу епідемії переважно шляхом добровільного тестування;

узгоджування державної політики у сфері боротьби із СНІДом з Програмою Розвитку ООН (UNDP), Глобальною програмою зі СНІДу та рекомендаціями ВООЗ;

організація співробітництва з відповідними державними органами та неурядовими організаціями України й інших країн у питаннях профілактики ВІЛ/СНІДу.

1. ЗАПОБІГАННЯ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ

Вивчення захворюваності на ВІЛ/СНІД в Україні свідчить про те, що інфекція передається трьома основними шляхами: статевим, через кров, від матері до дитини.

Світовий досвід показує, що санітарно-освітня робота є найбільш ефективною у запобіганні передачі ВІЛ найпоширенішим шляхом - статевим. Ця робота повинна бути розрахована на осіб з ризикованою сексуальною поведінкою з метою зміни її на більш безпечну. Зменшити ризик передачі ВІЛ статевим шляхом можливо також за умови достатнього забезпечення населення презервативами, виявлення джерел інфекції, яке слід проводити виключно на засадах конфіденційності та добровільності з відповідним консультуванням до і після обстеження.

У поширенні ВІЛ/СНІДу значну роль відіграє передача його збудника через кров, передусім донорську, під час проведення медичних маніпуляцій інструментарієм, "забрудненим" ВІЛ. Для запобігання передачі ВІЛ з кров'ю мають бути здійснені заходи щодо виключення з числа донорів осіб, які належать до груп ризику, посилення контролю за безпекою донорської крові і продуктів з неї, забезпечення якісної дезінфекції і стерилізації медичного інструментарію багаторазового використання.

За даними ВООЗ, останнім часом високими темпами зростає в світі кількість наркоманів, заражених ВІЛ. В Україні кількість наркоманів збільшується в середньому на 8-10 тис. щороку. Загальна їх чисельність (з урахуванням латентності) становить майже 400 тис., з яких 85 відсотків вживають наркотичні речовини шляхом ін'єкцій.

До 2000 року цей показник може збільшитись у 5-6 разів. "Прозорі" кордони з державами СНД, інтенсивні міграційні процеси, наявність значної кількості ВІЛ-інфікованих серед наркоманів у країнах, що межують з Україною (Польща, Угорщина, Словаччина, Білорусь) створили умови для поширення ВІЛ/СНІДу в Україні серед наркоманів.

До 50 відсотків дітей, що народжуються від ВІЛ - інфікованих жінок, заражаються вірусом до і під час пологів. Для запобігання перинатальній передачі ВІЛ необхідно активно проводити санітарно-освітні заходи серед ВІЛ-інфікованих жінок, а також майбутніх батьків.

Запобігання передачі ВІЛ статевим шляхом

1. Цілеспрямовано пропагувати серед різних верств населення методи запобігання зараженню ВІЛ статевим шляхом. Залучити до цієї роботи засоби масової інформації, державні установи, громадські організації, відомих науковців, працівників охорони здоров'я і освіти.

Національний комітет боротьби із захворюванням на СНІД

при Президенті України,

МОЗ, Міносвіти, Мінкультури, МВС, Держтелерадіо,

Міністерство у справах преси та інформації.

1995 - 1997 роки

2. Забезпечити населення достатньою кількістю презервативів (виходячи із загальної потреби 150 млн. штук на рік) шляхом організації вітчизняного виробництва з одночасною закупівлею готової продукції за кордоном. Організувати безкоштовну видачу презервативів ВІЛ-інфікованим та окремим групам ризику зараження ВІЛ.

Національний комітет, МОЗ, Мінфін, Мінекономіки.

1995 - 1997 роки

3. Здійснити заходи щодо запобігання передачі ВІЛ статевим шляхом в установах виконання покарання, забезпечувати у разі необхідності ув'язнених презервативами, та проводити серед них відповідну освітню роботу щодо профілактики ВІЛ/СНІДу.

Національний комітет, МВС, р МОЗ.

1995 - 1997 роки

4. Налагодити співробітництво з неурядовими організаціями з питань профілактики СНІДу. Надавати їм допомогу у придбанні презервативів, виданні спеціальної літератури, проведенні освітніх семінарів з проблем ВІЛ/СНІДу.

Національний комітет.

1995 - 1997 роки

5. Провести навчання фахівців центрів профілактики і боротьби зі СНІДом та санітарно-епідеміологічної служби з питань епідеміологічного аналізу випадків ВІЛ-інфекції, розробити і видати відповідні науково-методичні рекомендації.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1997 роки

Запобігання передачі ВІЛ з донорською кров'ю, препаратами з неї, іншими біологічними тканинами та рідинами

1. Запровадити комплексне обстеження зразка крові під час кожної кроводачі, сироваток крові донорів, інших біологічних матеріалів на ВІЛ-1, ВІЛ-2, гепатити В і С, сифіліс.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1997 роки

2. Запровадити обов'язковий порядок використання свіжозамороженої плазми крові тільки після повторного (через 3 місяці) лабораторного обстеження на ВІЛ/СНІД донорів цієї плазми.

Національний комітет, МОЗ.

1995 рік

3. Удосконалити систему відбору донорів крові та інших біологічних матеріалів з метою виключення з їх числа осіб, що належать до груп ризику зараження ВІЛ.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1996 роки

4. Забезпечити лабораторії діагностики ВІЛ, служби крові комплектами імпортного обладнання і тест-системами для комплексного обстеження донорів на ВІЛ/СНІД відповідно до Інструкції з організації роботи лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції, на гепатити В і С, сифіліс; розробити регламент комплексного тестування донорської крові на інфекції, що передаються трансфузійним шляхом.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1997 роки

5. Переглянути існуючі показання до переливання крові або її компонентів з метою зменшення кількості недоцільних переливань.

МОЗ.

1995 - 1997 роки

6. Провести вибіркові дослідження донорів на HTLV і цитомегаловірус з метою визначення поширеності нових трансфузійних інфекцій та обсягів скринінгового тестування донорів.

Національна референс-лабораторія діагностики ВІЛ-інфекції,

Київський НДІ гематології та переливання крові,

станції переливання крові, МОЗ.

1995 - 1997 роки

7. Запровадити сучасні технології тестування донорської крові на інфекції, що передаються трансфузійним шляхом, та досконалі технології переробки донорської крові.

Держкоммедбіопром, МОЗ, Національний комітет.

1995 - 1997 роки

Профілактика передачі ВІЛ під час медичних маніпуляцій

1. Здійснити розроблення і підготовку до серійного виробництва медичного інструментарію одноразового використання (шприци, голки, гінекологічні набори, артеріальні фільтри, системи для забору та переливання крові, її компонентів і препаратів;

підключичні катетери тощо) та стерилізаційної апаратури (за пайовою участю у фінансуванні заінтересованих міністерств і відомств).

Національний комітет, МОЗ, Держкоммедбіопром.

1995 - 1997 роки

2. Забезпечити лікувальні діагностичні заклади гумовими рукавичками, організувавши їх виробництво в Україні та закупівлю за кордоном.

МОЗ, Держкоммедбіопром.

1995 - 1997 роки

3. Забезпечити заклади охорони здоров'я, центри профілактики і боротьби зі СНІДом та спеціалізовані бригади, що надають медичну допомогу ВІЛ-інфікованим, спеціальними засобами індивідуального захисту (окуляри, гумові рукавички, захисні щитки).

Національний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і

Севастопольськийрміськвиконкоми.

1995 - 1997 роки

4. Забезпечити дотримання санітарно-протиепідемічного режиму, норм і правил дезінфекції та стерилізації в лікувально-профілактичних закладах.

МОЗ, обласні, Київське і Севастопольське міські управління рохоронирздоров'я

1995 - 1997 роки

5. Розробити та впровадити в практику рекомендації щодо запобігання зараженню ВІЛ під час виконання професійних обов'язків медичними працівниками.

МОЗ, Академія медичних наук.

1995 - 1997 роки

Запобігання передачі ВІЛ серед осіб, що вводять рнаркотичні речовини шляхом ін'єкцій

1. Вивчити рівень поширеності ВІЛ/СНІДу серед осіб, що вводять наркотики шляхом ін'єкцій, та умови, за яких можливе епідемічне поширення ВІЛ-інфекції в середовищі цих осіб.

Національний комітет, Національна координаційна рада боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України, рМОЗ. 1995 - 1997 роки

2. Вивчити досвід зарубіжних країн у запобіганні передачі ВІЛ серед осіб, що вводять наркотики шляхом ін'єкцій, і розробити комплекс профілактичних заходів відповідно до умов України.

Національний комітет, Національна координаційна рада боротьби з наркоманією при Кабінеті Міністрів України, МВС, МОЗ. 1995 - 1997 роки

Запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини

1. Проводити серед жінок репродуктивного віку роботу, спрямовану на підвищення їх поінформованості з питань СНІДу.

МОЗр, Мінмолодьспорт.

1995 - 1997 роки

2. Забезпечити проведення тестування на ВІЛ вагітних жінок, передусім тих, що належать до груп ризику зараження ВІЛ.

Національний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і

Севастопольськийрміськвиконкоми.

1995 - 1997 роки

3. Розробити рекомендації для консультування ВІЛ-інфікованих жінок репродуктивного віку з питань планування сім'ї.

МОЗ.

1995 рік

4. Організувати проведення заходів для переконання осіб, які збираються взяти шлюб, і майбутніх батьків у доцільності їх обстеження на СНІД.

МОЗ, Мінмолодьспорт.

1995 - 1997 роки

5. Розробити рекомендації щодо годування немовлят, народжених ВІЛ-інфікованими жінками.

Національний комітет, МОЗ.

1995 рік

2. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ

Епідеміологічний нагляд за поширенням ВІЛ-інфекції в 1995-1997 роках здійснюватиметься через обстеження груп населення, визначених чинним законодавством, з поступовим переходом від переважно примусового та обов'язкового обстеження до добровільного конфіденційного.

Відповідно до рекомендацій ВООЗ скорочуватиметься перелік категорій громадян, які підлягають обов'язковому обстеженню на антитіла до ВІЛ. Водночас збільшуватиметься кількість обстежень на засадах добровільності після отримання інформованої усвідомленої згоди пацієнта.

У зв'язку з низькими показниками поширеності ВІЛ-інфекції серед груп населення з ризиком зараження ВІЛ та з метою отримання достовірної інформації про рівень поширення ВІЛ/СНІДу буде запроваджено "дозорний" епідеміологічний нагляд, який полягає в регулярному анонімному обстеженні на антитіла до ВІЛ сироваток крові цих осіб.

1. Забезпечити проведення серологічного скринінгу сироваток крові осіб за епідеміологічними та клінічними показаннями (орієнтовно 1-1,5 млн. досліджень на рік), а також осіб, які виявили бажання пройти тестування добровільно (анонімно чи конфіденційно).

Національний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і

Севастопольський міськвиконкоми,

Уряд Автономної Республіки Крим.

1995 - 1997 роки

2. Запровадити "дозорний" епідеміологічний нагляд за поширенням ВІЛ/СНІДу у восьми регіонах України з неоднаковим рівнем захворюваності на ВІЛ-інфекцію.

Національний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і

Севастопольський міськвиконкоми.

1995 - 1997 роки

3. Вжити заходів для створення на державному та місцевих рівнях єдиної комп'ютерної інформаційно-аналітичної системи моніторингу за поширенням ВІЛ/СНІДу в Україні, розробити методи коротко- та довготривалого прогнозування розвитку епідемічного процесу.

Національний комітет, МОЗ, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми, Уряд Автономної Республіки Крим.

1995 - 1997 роки

4. У взаємодії з ВООЗ здійснити заходи для входження України до загальноєвропейської мережі моніторингу поширення ВІЛ/СНІДу з використанням сучасної електронно-обчислювальної техніки та засобів зв'язку.

Національний комітет, рМОЗ.

1995 - 1997 роки

5. Вивчити особливості епідемічного процесу ВІЛ/СНІДу в Україні, зумовлені низьким рівнем його поширення.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1997 роки

6. Забезпечити направлення на навчання фахівців-епідеміологів Українського та обласних (міських) центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, обласних санепідстанцій у Європейському центрі моніторингу поширення ВІЛ/СНІДу.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1997 роки

7. Забезпечити подальшу діяльність Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом та його філіалу.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1997 роки

3. КОНСУЛЬТУВАННЯ ОСІБ ПЕРЕД ТА ПІСЛЯ ТЕСТУВАННЯ НА ВІЛ/СНІД

Всім особам, які обстежуються на ВІЛ/СНІД, перед та після тестування повинні надаватися консультації з питань ВІЛ/СНІДу, а також рекомендації щодо подальшого раціонального способу життя в залежності від результатів тестування.

З метою організації цієї роботи слід:

1. Розробити методичні матеріали з питань консультування осіб перед та після тестування.

Національний комітет.

1995 рік

2. Створити мережу відповідних консультаційних пунктів при станціях переливання крові, шкіряно-венерологічних і наркологічних диспансерах, службах планування сім'ї.

МОЗ, облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми.

1995 - 1997 роки

3. Забезпечити постійну підготовку фахівців з питань консультування осіб перед та після тестування на ВІЛ/СНІД.

Національний комітет, МОЗ.

1995 - 1997 роки

4. ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

В Україні функціонує 170 лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції, мережа яких потребує якісного реформування.

Головне завдання діяльності служби діагностики ВІЛ/СНІДу полягає у досягненні високого рівня якості відповідних лабораторних досліджень. Це можливо за умов:

дотримання вимог Інструкції з організації роботи лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції, яка визначає стратегію і тактику первинних і підтверджувальних досліджень;