1. Схвалити Стратегію розвитку індустріальних парків на 2023-2030 роки (далі - Стратегія), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади забезпечити реалізацію Стратегії, а також врахування її положень під час розроблення та реалізації стратегічних і програмних документів.

3. Рекомендувати органам місцевого самоврядування враховувати положення Стратегії під час розроблення та реалізації стратегічних і програмних документів на місцевому рівні, а також під час створення індустріальних парків на території відповідних громад.

Індустріальні парки можуть запропонувати інвестору земельні ділянки, приміщення, придатні до експлуатації, ресурсоефективну інженерно-транспортну інфраструктуру, доступ до кваліфікованих працівників, освітніх установ та супутніх послуг, що дає змогу зосередитися на виробництві товарів, які відповідають національним та міжнародним стандартам якості, користуються попитом на відповідних ринках.

Індустріальні парки є перевіреним часом та міжнародним досвідом механізмом індустріалізації економіки, модернізації промисловості шляхом впровадження підходів ресурсоефективності та моделі "циркулярної економіки", залучення інвестицій, підвищення рівня зайнятості населення, забезпечення збалансованого регіонального та місцевого розвитку.

З моменту прийняття Закону України "Про індустріальні парки" (далі - Закон) економічна активність індустріальних парків залишається недостатньою: на кінець 2022 року з 60 індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних (промислових) парків (далі - Реєстр), лише у 37 індустріальних парках обрано керуючі компанії, у дев’яти - є учасники та інші суб’єкти індустріальних парків.

У 2022 році, впродовж якого до Реєстру включено дев’ять індустріальних парків, нарощувалася динаміка щодо їх створення переважно у західних регіонах.

Водночас значна частина індустріальних парків, включених до Реєстру, не розвивається та не отримує належної уваги з боку відповідних територіальних громад і регіонів.

Наявний високий ризик неузгодженості ініціатив щодо створення індустріальних парків з перспективами просторового розвитку відповідних територій. Таку ситуацію зумовлює відсутність або застарілість чи неточність містобудівної документації.

Створення індустріальних парків у більшості випадків здійснювалося без актуальної містобудівної документації.

Відсутність актуальної містобудівної документації ускладнює визначення пріоритетів розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, чітких цілей розвитку та подальше планування з акцентом на промисловий симбіоз (співпраця підприємств для власної економії коштів та скорочення обсягу споживання ресурсів, максимальне використання можливостей щодо випуску продукції за рахунок наявних і потенційних ресурсів), а також стратегічних переваг, що виникають під час взаємодії двох і більше підприємств.

Одним з основних викликів, актуальних для більшості індустріальних парків, насамперед створених на земельних ділянках комунальної власності, є пошук фінансових ресурсів для створення їх інженерно-транспортної інфраструктури та підключення або приєднання її до зовнішніх мереж.

Більшість керуючих компаній індустріальних парків (далі - керуючі компанії) не вкладають власні або залучені з позабюджетних джерел кошти в спорудження об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури в індустріальних парках. Ситуація може змінитися, якщо в індустріальних парках збільшиться кількість належним чином облаштованих земельних ділянок.

Таким чином, включені до Реєстру індустріальні парки не демонструють очікуваної динаміки розвитку. В деяких індустріальних парках уже провадиться господарська діяльність, але більшість із них все ще перебувають на початковій стадії розбудови, зокрема, внаслідок ряду системних недоліків у процесі підготовки та реалізації ініціатив щодо створення індустріальних парків, недосконалого законодавчого регулювання окремих аспектів їх започаткування та функціонування, значної потреби в інвестиціях для створення інфраструктури, недостатнього досвіду ініціаторів створення індустріальних парків (далі - ініціатори створення) і керуючих компаній щодо реалізації таких проектів.

Ситуація, що склалася, призводить до значної затримки розвитку індустріальних парків.

Зазначені обставини також негативно впливають на інвестиційний клімат, оскільки потенційним учасникам індустріальних парків не надходять належні пропозиції щодо розміщення виробничих потужностей у таких парках.

Закон передбачає, що вибір ініціаторами створення території для індустріальних парків на землях державної чи комунальної власності здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а також за рахунок залучених інвестицій, коштів приватних інвесторів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Джерелами фінансування облаштування індустріального парку можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

Державне стимулювання за рахунок коштів державного бюджету може здійснюватися, зокрема, шляхом виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на стимулювання розвитку індустріальних парків відповідно до частини першої статті 97 Бюджетного кодексу України, а також виділення коштів державного фонду регіонального розвитку відповідно до статті 24-1 зазначеного Кодексу.

У період 2015-2019 років за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку здійснювалося фінансування проектів будівництва інфраструктури трьох індустріальних парків ("Свема", "Тростянець", "Новодністровськ") на загальну суму близько 6,8 млн. гривень. У 2021 році здійснювалося фінансування проектів будівництва інфраструктури чотирьох індустріальних парків ("АкваАзовІнвест", "Житомир-Схід", "Мироцьке", "Кам’янка-Бузька") на суму близько 57 млн. гривень.

Недостатній обсяг фінансування проектів регіонального розвитку, пов’язаних із створенням інфраструктури індустріальних парків та тих, що забезпечують належну підготовку ініціатив щодо їх створення, насамперед зумовлений низькою активністю органів місцевого самоврядування, низьким рівнем залучення громадськості до розгляду відповідних ініціатив та відсутністю відповідних пріоритетів у програмах розвитку територій і регіонів.

Ще одним механізмом державного стимулювання розвитку індустріальних парків є надання податкових пільг. Так, відповідно до Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо встановлення ставок та пільг із сплати місцевих податків і зборів, включаючи податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плату за землю. Проте надання таких пільг може містити ознаки державної допомоги, яка надається суб’єктам господарювання відповідно до Закону України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

Зазначеним Законом в цілому врегульовано питання формування та виконання програм державної допомоги відповідно до визначених критеріїв оцінки допустимості такої допомоги.

Незважаючи на те, що такі програми дають можливість пропонувати суб’єктам господарювання, які планують реалізувати інвестиційні проекти, що узгоджуються з довгостроковими пріоритетами розвитку територіальних громад, конкретний перелік форм і обсяг державної допомоги за рахунок місцевого бюджету впродовж визначеного періоду, на початок 2023 року не сформовано і не погоджено з Антимонопольним комітетом жодної програми державної допомоги ініціаторам створення - суб’єктам господарювання, керуючим компаніям і учасникам індустріальних парків за рахунок коштів місцевих бюджетів. Тобто суб’єктам господарювання, що провадять діяльність в індустріальних парках, зазначена допомога не надавалася.

Отже, індустріальні парки фактично не користуються передбаченими законодавством формами державного стимулювання або використовують їх таким чином, що це може спричинити негативні наслідки для відповідних суб’єктів господарювання в майбутньому.

Для подальшого розвитку індустріальних парків є важливим фактор наявності кваліфікованої робочої сили. Цей фактор може стати визначальним у питанні перспектив функціонування та розвитку вже створених індустріальних парків і тих, що передбачається створити.

Таким чином, більш перспективними є так звані регіональні полюси зростання - мікрорегіони, територіальні громади, що характеризуються значно кращими географічними, демографічними, соціально-економічними показниками розвитку, порівняно з іншими подібними територіями регіону, розвиток яких позитивно впливає на суміжні території, регіон та/або державу в цілому.

Крім того, проблемним є забезпечення доступу до інформації про створені індустріальні парки з боку Мінекономіки, оскільки часто ініціатори створення порушують вимоги частини другої статті 14 Закону та не подають до зазначеного Міністерства копію рішення про створення індустріального парку та його концепцію.

Разом з тим актуальним є забезпечення дотримання вимог Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про стратегічну екологічну оцінку", зокрема в частині затвердження детальних планів території без здійснення їх стратегічної екологічної оцінки.

Крім того, необхідно забезпечити не включеними до Реєстру індустріальними парками виконання положень Закону для запобігання негативному сприйняттю таких парків у вітчизняному та іноземному бізнес-середовищі.

Правове регулювання створення і функціонування індустріальних парків здійснюється відповідно до Конституції України, Податкового, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про індустріальні парки", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про стратегічну екологічну оцінку", "Про оцінку впливу на довкілля", Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", а також постанов Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 р. № 534 "Про затвердження Державної програми стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020-2022 роки" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 55, ст. 1701), від 3 березня 2021 р. № 179 "Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1515), від 19 січня 2022 р. № 25 "Про затвердження Порядку розгляду документів про включення індустріального (промислового) парку до Реєстру індустріальних (промислових) парків" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 10, ст. 523), від 19 січня 2022 р. № 27 "Про затвердження Порядку ведення Реєстру індустріальних (промислових) парків" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 10, ст. 524), від 5 серпня 2020 р. № 695 "Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 67, ст. 2155).

Законом України від 7 вересня 2021 р. № 1710-IX "Про внесення змін до Закону України "Про індустріальні парки" та деяких інших законодавчих актів України щодо залучення інвестицій у промисловий сектор економіки шляхом стимулювання створення індустріальних парків" визначено механізм державного стимулювання облаштування та функціонування індустріальних парків, а саме:

надання повної або часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами (позиками) на облаштування та/або здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків;

надання коштів на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків;

здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж;

надання податкового та митного стимулювання відповідно до законодавства.

Реалізація зазначеного Закону дасть змогу розкрити потенціал індустріальних парків та покращити умови інвестиційної діяльності в Україні, що сприятиме збільшенню надходжень інвестицій в національну економіку.

Разом з тим Національною економічною стратегією на період до 2030 року визначено стратегічний курс державної політики щодо підвищення інвестиційної привабливості, що передбачає розширення та створення нових індустріальних парків, створення умов для ведення бізнесу в межах індустріального парку.

Цільовим індикатором до 2030 року за стратегічною ціллю 4 "Створення нових виробничих потужностей через стимулювання інноваційної діяльності підприємств у всіх регіонах країни із використанням конкурентних переваг кожного з них" напряму 10 "Промисловість" є залучення інвестицій в обсязі 8 млрд. доларів США через механізм індустріальних парків. Для розвитку індустріальних парків передбачається виконання таких завдань:

забезпечення умов для створення та розвитку індустріальних парків як інвестиційних майданчиків з наявною інженерно-транспортною інфраструктурою;

забезпечення використання стимулів для резидентів індустріальних парків;

забезпечення пріоритетності розвитку мережі індустріальних парків у регіональних стратегіях розвитку і включення до планів заходів з їх реалізації відповідних конкретних заходів;

забезпечення електрифікації територій, на яких створюються індустріальні парки, та приєднання їх до електричних мереж;

забезпечення державної підтримки індустріальних парків, включених до Реєстру, шляхом фінансування заходів, спрямованих на покращення екологічних, енергетичних та економічних показників їх функціонування (з метою запровадження моделі еко-індустріальних парків).

Також Національна економічна стратегія на період до 2030 року визначає, зокрема, такі орієнтири, принципи та цінності в економічній політиці, як євpoпeйcькa iнтeгpaцiя (реалізація стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі) та декарбонізація економіки (підвищення енергоефективності, розвиток відновлюваних джерел енергії, розвиток циркулярної економіки та синхронізація з ініціативою "Європейський зелений курс").

Поглиблення відносин України з Європейським Союзом передбачає формування індивідуального підходу в застосуванні до України механізму коригування вуглецю на кордоні (Carbon Border Adjustment Measure, CBAM) як до держави, що взяла на себе зобов’язання стосовно політичної асоціації та економічної інтеграції з Європейським Союзом в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), а також перегляд Додатків XXX і XXXI до Угоди (навколишнє природне середовище).

Відповідно до пункту (f) частини третьої статті 262 Угоди передбачено, що вважатиметься сумісною з належним функціонуванням Угоди допомога для інвестицій з метою забезпечення відповідності обов’язковим стандартам, визначеним директивами Європейського Союзу, зазначеними у Додатку XXX до Глави 6 "Навколишнє середовище" Розділу V Угоди, протягом зазначеного в ньому періоду імплементації, зокрема адаптації підприємств та обладнання до нових вимог, може бути дозволена в обсязі до 40 відсотків прийнятних витрат.

Частинами другою та третьою статті 293 Угоди передбачається докладання зусиль Сторонами Угоди для сприяння і заохочення торгівлі та прямих іноземних інвестицій в екологічно чисті товари, послуги і технології, використання збалансованих джерел відновлюваної енергії та енергозберігаючих продуктів і послуг. Також Сторони докладають зусиль для спрощення торгівлі товарами з метою сприяння сталому розвитку, зокрема товарами, які є предметом "чесної та етичної торгівлі", а також тими, що пов’язані з принципами корпоративної соціальної відповідальності та підзвітності.

Відповідно до пунктів (а), (b) та (c) статті 365 Угоди співробітництво охоплює, inter alia, такі цілі, як розвиток всеосяжної стратегії у сфері навколишнього середовища, розвиток галузевих стратегій в галузях покращення якості повітря; якості води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище; управління відходами та ресурсами; захист природи; промислове забруднення та промислові аварії; хімічні речовини, зокрема чітко визначені строки і основні етапи імплементації, адміністративну відповідальність, а також фінансові стратегії залучення інвестицій в інфраструктуру і технології; розвиток та імплементація політики з питань зміни клімату, зокрема, як визначено у Додатку ХХХІ до Угоди.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону функціонування індустріальних парків спрямоване на залучення інвестицій та розвиток економіки України, вирівнювання економічного розвитку регіонів та підвищення якості життя населення України, запровадження інноваційних та енергозберігаючих технологій, створення нових робочих місць, сталий розвиток та захист навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 3 Закону України "Про охорону земель" розвиток індустріальних парків здійснюється з урахуванням пріоритетності вимог екологічної безпеки.

З огляду на те, що модель еко-індустріального парку працює за принципами циркулярної економіки, її впровадження спрямоване на реалізацію Національної економічної стратегії на період до 2030 року, а саме Стратегічної цілі 3 "Посилення конкурентоспроможності виробленої в Україні промислової продукції, впровадження ресурcо- та енергоефективних технологій" напряму 10 "Промисловість", якою передбачено заходи щодо стимулювання розвитку циркулярної економіки, та підвищення ресурсоефективності.

Такий підхід забезпечить трансформацію індустріальних парків в еко-індустріальні. Модель еко-індустріального парку повинна розглядатися як інструмент для розв’язання проблем регіонального та секторального розвитку в рамках галузевих та регіональних стратегій розвитку.

Стратегія базується на таких основних принципах:

обґрунтований вибір території для створення індустріальних парків з урахуванням:

- суспільних інтересів, пріоритетів, цілей та завдань, що містяться у державних документах економічного і соціального розвитку, регіональних стратегіях розвитку і планах заходів з їх реалізації, а також стратегіях розвитку територіальних громад;

- уже створених індустріальних парків (їх функціонального призначення, площі вільних ділянок, можливості розширення);

- результатів аналізу фактичного і прогнозного попиту, а також пропозиції доступних трудових ресурсів;

- результатів аналізу наявних виробничо-господарських зв’язків, у тому числі щодо використання раніше утилізованих відходів (побутових, твердих, рідких тощо) одних виробництв іншими для отримання цінного побічного продукту;

- наявності містобудівної документації, яка встановлює умови та обмеження промислового використання земельних ділянок, на яких створюються індустріальні парки;

- можливостей використання місцевих виробничих ресурсів;

- доступності для осіб, які працюють у межах індустріального парку, об’єктів соціальної інфраструктури, в тому числі за його межами;

недопущення в межах індустріальних парків неправомірного використання суб’єктами господарювання ринкового становища, в тому числі зловживання монопольним (домінуючим) становищем, концентрації суб’єктів господарювання;

орієнтація на розвиток в індустріальних парках малого та середнього бізнесу;

сприяння розвиткові індустріальних парків на основі моделі еко-індустріального парку (впровадження принципів сталого розвитку, підходів циркулярної економіки, ресурсоефективного та чистого виробництва, зменшення негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, підвищення ефективності використання ресурсів і відходів, зокрема шляхом створення замкнутих циклів їх використання та промислового симбіозу, використання енергії з відновлюваних джерел, покращення якості соціальної складової, як у межах парку, так і поза його межами, в тому числі в місцевому та регіональному масштабі, підвищення якості управління на рівні парку);

забезпечення збереження та розвитку природоохоронних територій та об’єктів згідно з пунктом 9 додатка до Закону України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних";

забезпечення єдиного підходу до розуміння змісту понять "індустріальний парк" і "еко-індустріальний парк" та критеріїв віднесення індустріального парку до еко-індустріального парку;

сприяння сталому розвиткові територій з урахуванням забезпечення участі індустріальних парків у розвитку інноваційної та дослідницької інфраструктури, інноваційних підприємств, гармонізованому міському та промисловому розвитку;

поступова мінімізація участі держави у питаннях інституційного забезпечення функціонування індустріальних парків.

Стратегія розроблена з метою визначення напрямів і способів забезпечення розвитку індустріальних парків, сприяння формуванню привабливого інвестиційного середовища, сталому розвиткові національної економіки та зменшенню обсягу викидів вуглецю.

Реалізація Стратегії спрямована на більш ефективне використання потенціалу індустріальних парків у рамках процесу децентралізації управління та вирішення питань щодо зменшення шкідливого фізичного, хімічного та біологічного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення додаткової вартості та нових кваліфікованих робочих місць.

Ціль 1. Удосконалення правових засад створення, функціонування та розвитку індустріальних парків, зокрема в частині дерегуляції окремих видів господарської діяльності в межах індустріальних парків, з метою запровадження моделі еко-індустріального парку та підвищення економічних, екологічних і соціальних показників діяльності, законодавчого визначення і забезпечення практичної реалізації моделі еко-індустріального парку, в тому числі промислового симбіозу та взаємодії з територіальними громадами.

Ціль 2. Запровадження фінансових та нефінансових (консультаційна та інформаційна підтримка) стимулів для індустріальних парків.

Ціль 3. Оптимізація та розвиток мережі індустріальних парків з урахуванням пріоритетів, визначених у програмних документах, а також з урахуванням актуальних і перспективних потреб бізнесу.

Ціль 4. Державне стимулювання проектів створення інфраструктури та облаштування індустріальних парків, які забезпечують найбільш відчутний соціально-економічний, позитивний екологічний ефект та здійснюють мінімальний вплив на клімат, а також забезпечують масштабування і мультиплікацію такого ефекту.

Ціль 5. Налагодження співробітництва з відповідними міжнародними організаціями, урядовими та неурядовими організаціями, національними та іноземними інноваційними підприємствами з метою аналізу та узагальнення досвіду у сфері забезпечення функціонування індустріальних парків та залучення інвестицій, безпосереднього залучення фінансових ресурсів для реалізації індустріальними парками інноваційних та інвестиційних проектів.

Ціль 6. Сприяння ініціаторам створення та керуючим компаніям у залученні потенційних учасників індустріальних парків.

Ціль 7. Сприяння формуванню та застосуванню практики управління індустріальними парками, яка відповідає кращим світовим підходам у цій сфері.

Ціль 8. Забезпечення інституційного розвитку системи формування та реалізації державної політики щодо створення і функціонування індустріальних парків, зокрема на засадах саморегулювання, сприяння створенню професійних об’єднань, які взаємодіють між собою, в тому числі здійснюватимуть регулярний обмін інформацією та досвідом у цій сфері.

Ціль 9. Сприяння розвиткові (трансформації) індустріальних парків на основі моделі еко-індустріального парку.

Показниками досягнення стратегічних цілей є:

затвердження на законодавчому рівні моделі еко-індустріального парку, державного стимулювання розвитку еко-індустріальних парків і трансформації індустріальних парків в еко-індустріальні парки;

забезпечення дотримання ініціаторами створення визначених містобудівною документацією умов і обмежень, а також врахування інтересів територіальних громад під час їх створення;

забезпечення дотримання ініціаторами створення, керуючими компаніями та учасниками індустріальних парків вимог законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання;

забезпечення розвитку індустріальних парків з урахуванням пріоритету екологічної безпеки, збереження та розвитку природоохоронних територій та об’єктів;

налагодження взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав, які можуть бути заінтересовані в реалізації проектів створення та розвитку еко-індустріальних парків;

забезпечення поширення інформації про діяльність індустріальних парків та проведення інформаційних заходів, спрямованих на висвітлення переваг індустріальних парків в Україні;

сприяння формуванню та просуванню засад високопрофесійного керування індустріальним парком;

утворення державної установи для здійснення підтримки ініціаторів створення, керуючих компаній та учасників індустріальних парків з метою активізації створення та розвитку індустріальних парків;

утворення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику щодо створення і функціонування індустріальних парків;

забезпечення ефективного планування та моніторингу функціонування у межах індустріальних та еко-індустріальних парків;

забезпечення створення нових індустріальних парків на основі моделі еко-індустріального парку.

Реалізація Стратегії спрямована на підвищення інституційної спроможності індустріальних парків з метою розвитку виробничого та науково-технічного потенціалу як основи досягнення максимального рівня ефективності економічної активності, збалансованості та сталості соціально-економічного розвитку держави, її регіонів і окремих територій.

Основними завданнями Стратегії є:

за ціллю 1:

- законодавче визначення понять "промисловий симбіоз у межах індустріального парку" та "еко-індустріальний парк", передбачення критеріїв і рівнів відповідності об’єктів регулювання зазначеним поняттям, їх підтвердження, запровадження механізму державного стимулювання трансформації індустріальних парків у еко-індустріальні із формуванням промислового симбіозу в їх межах, створення нових індустріальних парків на основі моделі еко-індустріального парку.

При цьому визначення поняття "еко-індустріальний парк" повинно передбачати, що такий парк є спільнотою виробників і постачальників послуг, які розміщуються на спільній території і співпрацюють в управлінні ресурсами (шляхом впровадження промислового симбіозу та системи управління відходами) з метою підвищення економічних, екологічних, соціальних показників своєї діяльності за безпосередньої участі керуючої компанії такого парку.

Така спільнота повинна складатися з учасників та інших суб’єктів індустріального парку, які пов’язані між собою відносинами промислового симбіозу;

- внесення змін до актів законодавства щодо дерегуляції господарських відносин, пов’язаних з виробництвом, постачанням (розподіленням), використанням ресурсів (матеріалів, енергії, води тощо) та відходів виключно у межах індустріального парку, що забезпечить практичну реалізацію однієї з базових умов запровадження моделі еко-індустріального парку;

- внесення змін до актів законодавства щодо передбачення створення індустріальних парків як одного із шляхів комплексної забудови територій, що здійснюється з метою забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження інженерно-транспортних мереж, об’єктів соціальної та виробничої сфери, житлових будинків, інших об’єктів будівництва, а також на благоустрій території;

- внесення змін до актів законодавства з метою передбачення можливості використання технічних умов як вихідних даних для проектування будівництва об’єктів у межах індустріального парку, можливості виробництва та використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, суб’єктами господарювання у межах парку;

- передбачення на законодавчому рівні застосування механізму забезпечення відповідності індустріальних парків, які включені до Реєстру, умові щодо відведення не менше 40 відсотків загальної площі індустріального парку його учасникам, а які не включені до Реєстру, - загальним вимогам, передбаченим Законом;

за ціллю 2 - сприяння створенню фінансових та нефінансових стимулів для залучення інвестицій, що сприятимуть розвитку індустріальних парків і господарській діяльності в їх межах;

за ціллю 3:

- забезпечення комплексного підходу до планування територій, на яких передбачається створення індустріального парку, в тому числі з урахуванням ефективності використання території індустріального парку (провадження видів діяльності, визначених Законом), доступності соціальної та іншої інфраструктури за межами індустріального парку;

- підготовка і прийняття ініціаторами створення обґрунтованих і узгоджених рішень щодо створення індустріальних парків, їх попереднього широкого публічного обговорення із заінтересованими сторонами;

- забезпечення здійснення стратегічної екологічної оцінки містобудівної документації, якою передбачається створення індустріальних парків;

за ціллю 4:

- проведення з Антимонопольним комітетом консультацій і здійснення передбачених законодавством процедур;

- передбачення у державному та місцевих бюджетах видатків на відповідний рік для державного стимулювання розвитку індустріальних парків, у тому числі в регіональних полюсах зростання з метою використання наявного потенціалу таких територій для економічного розвитку регіону;

- забезпечення дотримання підходу щодо поетапного і послідовного освоєння території індустріального парку з передбаченням можливості нарощення потужності його інженерно-транспортної інфраструктури;

за ціллю 5:

- забезпечення ефективної взаємодії з відповідними міжнародними організаціями, насамперед Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), партнерами, іноземними державами щодо застосування індустріальних та еко-індустріальних парків, як інструменту розвитку міжнародної кооперації та підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки, зокрема шляхом надання грантів на екологічні проекти в рамках індустріальних парків;

- налагодження взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав, які можуть бути заінтересовані в реалізації проектів створення та розвитку еко-індустріальних парків;

- створення передумов для успішної та стійкої інтеграції учасників індустріальних парків у міжнародну кооперацію, експорту їх продукції;

- фінансування спільної участі представників індустріальних парків, їх учасників у міжнародних торговельно-виставкових та інвестиційних заходах з метою представлення індустріальних парків в Україні;

- розширення переліку можливих джерел залучення фінансових ресурсів для реалізації проектів розвитку (трансформації) індустріальних парків за моделлю еко-індустріального парку (наприклад, шляхом випуску "зелених облігацій" та інших фінансових інструментів);

за ціллю 6:

- забезпечення поширення інформації про індустріальні парки та їх можливості, в тому числі в іноземних засобах масової інформації;

- проведення інформаційних заходів (форуми, конференції тощо) спрямованих на демонстрацію переваг індустріальних парків в Україні;

за ціллю 7:

- організація та проведення тренінгів щодо забезпечення дотримання індустріальними парками вимог, передбачених Законом;

- забезпечення формування, підтримка та просування засад високопрофесійного керування індустріальним парком, у тому числі шляхом підвищення спроможності керуючих компаній щодо представлення інтересів учасників індустріальних парків, недопущення дискримінаційних проявів у діяльності таких компаній;

- надання інформаційної, організаційної та фінансової підтримки всеукраїнським громадським об’єднанням, діяльність яких спрямована виключно на інституційний розвиток індустріальних парків, для здійснення заходів, передбачених Стратегією;

- залучення до інституційної системи сприяння розвитку індустріальних парків агенцій регіонального розвитку;

за ціллю 8:

- утворення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику щодо створення і функціонування індустріальних парків;

- утворення державної установи для здійснення підтримки ініціаторів створення, керуючих компаній та учасників індустріальних парків з метою активізації створення та розвитку індустріальних парків, а також для сприяння у реалізації Стратегії;