1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Указ


У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
( Указ втратив чинність з 01.01.2002 на підставі Указу Президента N 1053/2001 від 07.11.2001 )
Про тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України
( Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 429/93 від 07.10.93 Розпорядженням Президента N 34/94-рп від 29.04.94 Указами Президента N 418/95 від 02.06.95 N 200/96 від 20.03.96 N 1187/96 від 10.12.96 N 587/97 від 27.06.97 )
Відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу"
постановляю:
1. Затвердити Тимчасове положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, Тимчасове положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами, Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу та форму контракту з громадянином України, який добровільно вступає на військову службу (додаються).
2. Міністру оборони України, Голові Служби безпеки України, Командуючому Прикордонними військами України, Начальнику Цивільної оборони України, Командуючому Військами внутрішньої та конвойної охорони, Начальнику Управління державної охорони забезпечити до 1 жовтня 1993 року укладання контрактів без встановлення випробування з прапорщиками, мічманами та особами офіцерського складу, які перебувають на військовій службі, займають військові посади і не вислужили строків служби, відповідно до затверджених цим Указом положень і форми контракту.
( Строк укладання контрактів з прапорщиками, мічманами та особами офіцерського складу, які перебувають на військовій службі, продовжено до 1 жовтня 1994 року  згідно з Указом Президента України N 429/93 від 07.10.93 )
3. Кабінету Міністрів України на основі практики застосування тимчасових положень, зазначених у статті 1 цього Указу, подати у травні 1994 року Президентові України на розгляд проект Положення про проходження військової служби громадянами України, єдиного для всіх складів військовослужбовців.
( Строк подання проекту Положення про проходження військової служби громадянами України продовжено до грудня 1995 року згідно з Розпорядженням Президента України N 34/94-рп від 29.04.94 )
Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 13 травня 1993 року
N 174/93
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 13 травня 1993 року N 174/93
ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами
I. Загальні положення
1. Це Тимчасове положення (далі - Положення) визначає відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, їх права та обов'язки.
2. Солдати, матроси, сержанти і старшини, які проходять військову службу за призовом у межах визначених строків, перебувають на строковій службі.
Солдати, матроси, сержанти і старшини, прийняті в добровільному порядку, проходять військову службу за контрактом.
3. Для солдатів, матросів, сержантів і старшин встановлено такі строки військової служби в календарному обчисленні:
а) для солдатів і сержантів, які проходять строкову службу в Збройних Силах України, Національній гвардії України, Прикордонних військах України, інших військових формуваннях та Службі безпеки України, - 18 місяців (для осіб, які мають вищу освіту, - 12 місяців);
б) для матросів і старшин, які проходять строкову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-Морських Сил України та в морських частинах Прикордонних військ України, - 24 місяці (для осіб, які мають вищу освіту, - 18 місяців);
в) для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять службу за контрактом, - 3 роки;
г) для військовослужбовців-жінок на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин - не менше як 3 роки.
4. Початком перебування на військовій службі вважається:
день прибуття до військового комісаріату для відправлення до військової частини - для призовників;
день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом, - для військовозобов'язаних і жінок;
день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
5. Закінченням перебування на військовій службі вважається день, у який військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв'язку зі звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або із закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізніше строку, вказаного у приписі.
6. Особи, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народові України.
Військовозобов'язані, які раніше не приймали Військову присягу, приймають її під час зборів або мобілізації.
7. На строкову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років.
8. Призов громадян на строкову службу провадиться на основі Указу Президента України два рази на рік. Указ Президента України публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до початку призову.
9. Після оголошення Указу Президента України кожний призовник зобов'язаний прибути в пункт і строк, вказані військовим комісаріатом у повістці.
II. Підготовка сержантів, старшин і спеціалістів - солдатів і матросів
10. Підготовка сержантів, старшин, а також спеціалістів - солдатів і матросів здійснюється в навчальних центрах видів Збройних Сил України і родів військ*.
_______________
* Далі - навчальні центри.
Підготовка сержантів і спеціалістів - солдатів і матросів із числа військовослужбовців, які мають відповідний цивільний фах і необхідну освіту, може провадитися також безпосередньо у військових частинах і на кораблях.
У Військово-Морських Силах підготовка старшин (сержантів) провадиться із числа кращих матросів, які мають необхідний досвід служби на кораблях та у військових частинах за спеціальністю, набутою в навчальних центрах або на практичній роботі.
Військовослужбовці, які мають вищу освіту, направляються, як правило, до навчальних центрів для підготовки сержантів, старшин і спеціалістів - солдатів і матросів за фахом, спорідненим з їх освітою, або у військові частини для призначення на посади, споріднені з їх освітою.
11. Солдати і матроси, які навчаються в навчальних центрах, іменуються курсантами.
12. Строки підготовки сержантів, старшин і спеціалістів - солдатів і матросів у навчальних центрах та перелік спеціальностей, за якими провадиться їх підготовка, визначаються Міністром оборони України та начальником Головного штабу Збройних Сил України.
Підготовка здійснюється за програмами, що розробляються Міністерством оборони України.
13. Солдати і матроси, які проходять підготовку в навчальних центрах чи безпосередньо у військових частинах і на кораблях, після завершення курсу підготовки зобов'язані скласти іспити в обсязі чинних програм.
14. Курсанти навчальних центрів звільняються від нарядів на внутрішню службу поза своєю військовою частиною, а також від участі в заходах, не пов'язаних з навчальним процесом, за винятком:
нарядів у караули, з метою одержання практичних навичок у несенні караульної служби, в межах часу, передбаченого для цієї мети навчальним планом;
почесних караулів та ескортів;
робіт по боротьбі з пожежами або стихійним лихом у межах гарнізону, якщо для цього недостатньо особового складу інших військових частин.
15. Курсанти відчисляються з навчальних центрів за станом здоров'я, через низькі морально-ділові якості, неуспішність та недисциплінованість.
Відчислення курсантів за станом здоров'я провадиться командирами навчальних центрів на підставі висновку військово-лікарської комісії, затвердженого штатною військово-лікарською комісією.
Відчислення курсантів з навчальних центрів через низькі морально-ділові якості, неуспішність і недисциплінованість провадиться за поданням командирів навчальних центрів розпорядженням начальника управління підготовки військ та інспекції Головного штабу Збройних Сил України.
16. Курсантам, які закінчили навчальні центри за програмами підготовки сержантів (старшин) і склали встановлені іспити, присвоюються військові звання сержантів і старшин.
Накази про закінчення навчальних центрів оголошуються курсантам в урочистій обстановці. Водночас їм вручають свідоцтво встановленого зразка, а курсантам, яким присвоєні військові звання сержантів і старшин, - також погони з відповідними знаками розрізнення.
III. Присвоєння військових звань
17. Рядовому складу, сержантському і старшинському складу присвоюються такі військові звання:
рядовому складу - рядовий (матрос), старший солдат (старший матрос);
сержантському і старшинському складу - молодший сержант (старшина 2 статті), сержант (старшина 1 статті), старший сержант (головний старшина), старшина (головний корабельний старшина).
18. Особам, призваним на строкову службу, одночасно із зарахуванням до списків військової частини, а у Військово-Морських Силах - із призначенням у відповідний рід сил, присвоюється військове звання "рядовий" або "матрос".
19. Військові звання "старший солдат" і "старший матрос" присвоюються:
а) рядовим і матросам, які зразково виконують свої службові обов'язки, мають добрі та відмінні показники в бойовій підготовці та зразкову військову дисципліну, під час призначення на посади, для яких за штатами передбачено військові звання "старший солдат" або "старший матрос";
б) рядовим і матросам у порядку заохочення;
в) кращим рядовим і матросам під час звільнення в запас.
20. Військові звання "молодший сержант" і "старшина 2 статті" присвоюються:
а) курсантам, які закінчили навчання в навчальних центрах за програмами підготовки сержантів (старшин) і склали іспити за встановленою програмою, під час випуску з навчальних центрів;
б) солдатам і матросам, які призначені на посади сержантів і старшин, зразково виконують службові обов'язки, мають добрі та відмінні показники в бойовій підготовці та зразкову військову дисципліну, після складання іспитів за встановленою програмою.
Для проведення іспитів на присвоєння військових звань "молодший сержант" і "старшина 2 статті" наказом командира військової частини призначається спеціальна комісія. Результати іспитів доповідаються командирам (начальникам), яким надано право присвоювати сержантські (старшинські) військові звання відповідно до підпункту "б" пункту 24 цього Положення.
21. Військові звання "сержант" і "старшина 1 статті" присвоюються:
а) курсантам, які закінчили навчання в навчальних центрах за програмами підготовки сержантів (старшин) з оцінкою "відмінно", під час випуску з навчальних центрів;
б) гідним присвоєння чергового військового звання молодшим сержантам і старшинам 2 статті, що прослужили на посадах сержантів (старшин) не менш як 3 місяці й призначені на посади, для яких за штатами передбачено військові звання "сержант" і "старшина 1 статті", "старший сержант", "головний старшина", "старшина", "головний корабельний старшина", або під час звільнення в запас.
22. Військові звання "старший сержант" і "головний старшина" присвоюються:
а) кращим сержантам, старшинам 1 статті, що прослужили на посадах сержантів (старшин) не менш як 3 місяці й призначені на посади, для яких за штатами передбачено військові звання "старший сержант", "головний старшина", "старшина", "головний корабельний старшина";
б) сержантам, старшинам 1 статті, гідним присвоєння чергового військового звання, під час звільнення в запас.
23. Військові звання "старшина" і "головний корабельний старшина" присвоюються кращим старшим сержантам і головним старшинам, що прослужили на посадах сержантів (старшин) не менш як 6 місяців і призначені на посади, для яких за штатами передбачено військові звання "старшина", "головний корабельний старшина", або під час звільнення в запас.
24. Присвоєння військових звань провадиться:
а) військових звань "старший солдат" і "старший матрос" - командирами (начальниками) окремих військових частин, які мають дисциплінарні права командира батальйону (корабля 3 рангу) і право видавати накази, та вище;
б) військових звань "молодший сержант", старшина 2 статті", "сержант", "старшина 1 статті", "старший сержант" і "головний старшина" - командирами бригад, полків, кораблів 1 і 2 рангу, окремих батальйонів і начальниками, які мають рівні з ними права, та вище;
в) військових звань "старшина" і "головний корабельний старшина" - командирами дивізій, бригад кораблів і начальниками, які мають рівні з ними права, та вище.
25. Сержанти і старшини, старші солдати і старші матроси можуть бути позбавлені військового звання посадовими особами, яким надано право їх присвоєння, в порядку дисциплінарного стягнення, а також за вироком суду у випадках дискредитації військовослужбовцем своєї честі та гідності.
Позбавлення сержантів і старшин військових звань може провадитися з одночасним переведенням їх на нижчі посади.
Військовослужбовці, позбавлені військових звань сержантів (старшин), продовжують проходити строкову службу у військовому званні "рядовий" ("матрос").
26. Поновлення у військовому званні військовослужбовців може бути здійснено в порядку заохочення рішенням командирів (начальників), які позбавили військового звання, та прирівняних до них осіб і вище не раніш як через шість місяців з дня позбавлення звання або коли дисциплінарне стягнення відіграло виховну роль і військовослужбовець виправив свою поведінку зразковим виконанням військового обов'язку, а також у порядку, передбаченому пунктом 77 цього Положення.
27. Солдатам, матросам, сержантам і старшинам, які є відмінниками бойової підготовки, мають вищу освіту і склали встановлені іспити після закінчення строкової служби, під час звільнення в запас присвоюється офіцерське звання.
IV. Призначення на посади, переведення і переміщення
28. Посади солдатів, матросів, сержантів і старшин комплектуються військовослужбовцями через військові комісаріати шляхом призову громадян на строкову службу на підставі загального військового обов'язку та особами, прийнятими на військову службу за контрактом у порядку, встановленому цим Положенням.
29. Солдати і матроси, які пройшли до призову на строкову службу підготовку з військово-технічних спеціальностей у професійних навчально-виховних закладах, навчальних організаціях Товариства сприяння обороні України, призначаються на штатні посади відповідно до одержаних військових спеціальностей.
Солдати, матроси, сержанти і старшини, які пройшли підготовку в навчальних центрах або на практичній роботі, призначаються на штатні посади відповідно до одержаної ними спеціальності та присвоєного військового звання.
30. Встановлюється така відповідність типових штатних посад сержантів і старшин їх військовим званням:
командир відділення та йому відповідні - сержант, старшина 1 статті;
заступник командира взводу - старший сержант, головний старшина;
старшина роти, команди та їм відповідні - старшина, головний корабельний старшина.
31. Право призначення на посади:
а) командирів відділень, заступників командирів взводів та їм відповідних належить командирам (начальникам) окремих військових частин, які мають дисциплінарні права командира батальйону (корабля 3 рангу) і право видавати накази, та вище;
б) старшин рот, команд та їм відповідних належить командирам бригад, полків, окремих батальйонів, кораблів 1 і 2 рангу і начальникам, які мають рівні з ними права, та вище.
32. Призначення солдатів, матросів, сержантів і старшин на посади та звільнення з посад, які вони займають, здійснюється наказом по військовій частині.
33. Просування по службі солдатів, матросів, сержантів і старшин провадиться залежно від їх службової відповідності та наявності вакантних посад.
Солдати, матроси, сержанти і старшини, які мають класну кваліфікацію, є відмінниками бойового навчання і дисципліновані, користуються перевагою в просуванні по службі.
34. На посади з штатними категоріями військових звань "молодший сержант", "старшина 2 статті", "сержант" і "старшина 1 статті" в разі некомплекту сержантів і старшин можуть призначатися добре підготовлені та бездоганно дисципліновані старші солдати, старші матроси, рядові та матроси.
35. На посади з штатними категоріями військових звань "старший сержант", "головний старшина", "старшина" і "головний корабельний старшина" в разі некомплекту сержантів і старшин, які мають такі звання, можуть призначатися добре підготовлені та дисципліновані сержанти, старшини 1 статті, молодші сержанти і старшини 2 статті.
36. Пониження сержантів і старшин на посаді в дисциплінарному порядку провадиться командирами (начальниками), яким це право надано Дисциплінарним статутом.
37. Сержанти і старшини, понижені на посаді в дисциплінарному порядку, можуть бути відновлені на колишній або рівнозначній посаді, якщо дисциплінарне стягнення відіграло виховну роль і військовослужбовець виправив свою поведінку, зразково виконує військовий обов'язок, але не раніш як через шість місяців після пониження на посаді та за наявності вакантних посад, а також у порядку, визначеному пунктом 77 цього Положення. У разі відсутності вакантних посад дисциплінарне стягнення може бути знято без відновлення на посаді.
38. Солдати, матроси, сержанти і старшини проходять службу, як правило, у військових частинах і на кораблях, до яких їх було направлено під час призову на строкову службу або куди вони прибули після підготовки в навчальних центрах чи укладення контракту.
Переміщення і переведення військовослужбовців з однієї військової частини до іншої допускаються лише за службовою необхідністю, сімейними обставинами або за станом здоров'я (на підставі постанов військово-лікарських комісій).
39. У разі реорганізації військових частин або скорочення їх штатів, коли використати військовослужбовців на посадах, що відповідають їх військовим званням і рівню підготовки, немає можливості, допускається призначення сержантів і старшин з вищих посад на нижчі, в тому числі посади солдатів і матросів.
40. Переміщення і переведення солдатів, матросів, сержантів і старшин провадяться:
а) всередині військової частини - наказом командира частини в межах прав, передбачених пунктом 31 цього Положення;
б) всередині з'єднання з однієї військової частини до іншої - наказом командира з'єднання;
в) всередині оперативного командування (Військово-Повітряних Сил, Військово-Морських Сил) - розпорядженням штабу оперативного командування;
г) в інших випадках - розпорядженням Головного штабу Збройних Сил України.
V. Відрядження
41. У службові відрядження дозволяється направляти військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходять службу за контрактом:
а) для навчання (на курсах, зборах тощо), вступу до військово-навчальних закладів;
б) для обслуговування заходів, пов'язаних з бойовою підготовкою;
в) для забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів;
г) як нарочних або для супроводження нарочних з таємними документами і матеріалами;
д) для супроводження хворих або команд і конвоювання заарештованих і засуджених;
е) для одержання державних нагород;
є) для участі в засіданнях військових судів або в разі потреби прибути до слідчих органів;
ж) для участі в спортивних і культурно-масових заходах;
з) в інших випадках за викликом командування.
42. Військовослужбовців у службові відрядження направляють командири військових частин на підставі розпоряджень старших начальників або за власним рішенням, з оголошенням наказу по військовій частині та зазначенням осіб, які направляються у відрядження, мети і строку відрядження.
43. Військовослужбовцям, які направляються у відрядження, видається посвідчення про відрядження встановленої форми.
44. Прибувши до пункту відрядження, військовослужбовці зобов'язані негайно з'явитися до посадової особи, в розпорядження якої вони були відряджені, і стати на облік у порядку, встановленому Статутом гарнізонної та караульної служб.
45. По дорозі у відрядження і під час повернення з нього військовослужбовцям забороняється відхилятися від вказаного в посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки в проміжних пунктах маршруту.
46. Якщо військовослужбовець затримається в дорозі з незалежних від нього обставин, він повинен одержати відмітку на посвідченні про відрядження або довідку про причини затримки у найближчого військового коменданта на шляху (військового коменданта гарнізону, військового комісара), а в разі відсутності останніх - від адміністрації шляхів або органів місцевої державної адміністрації чи місцевого самоврядування.
47. У разі втрати в дорозі службових або особистих документів, зброї, іншого військового майна відряджений повинен негайно повідомити про це військового коменданта на шляху, військового коменданта гарнізону чи військового комісара, а якщо вони відсутні - орган внутрішніх справ або орган місцевої державної адміністрації чи місцевого самоврядування.
48. За наявності поважних причин, що перешкоджають своєчасно вибути військовослужбовцю зі службового відрядження до місця постійної служби, він повинен повідомити про це орган військового управління або посадову особу за місцем, де його взяли на облік.
49. Поважними причинами затримки військовослужбовців у відрядженні понад строки, визначені в посвідченні про відрядження, є розпорядження старших начальників про продовження строку відрядження, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо та інші надзвичайні обставини. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.
50. Про затримку військовослужбовців, направлених у відрядження, понад строк, вказаний у посвідченні про відрядження, начальник, у розпорядження якого вони прибули, або військовий комендант гарнізону (військовий комісар) має повідомити командира (начальника), який направив військовослужбовця у відрядження, з зазначенням причин його затримки.
Якщо військовослужбовець порушить військову дисципліну в період відрядження, військовий комендант гарнізону, військовий комендант на шляху або військовий комісар мають право припинити відрядження з відповідною відміткою про це у посвідченні про відрядження військовослужбовця з зазначенням строку прибуття його до військової частини.
Про причини припинення відрядження і встановлений строк прибуття військовослужбовця до військової частини військовий комендант (військовий комісар) повідомляє командира військової частини.
51. Коли військовослужбовець не повернувся з відрядження у встановлений строк і повідомлення про причини його затримки відсутні, командир військової частини негайно запитує начальника, в розпорядження якого військовослужбовця було відряджено, або військового коменданта гарнізону (військового комісара). Після одержання відповіді про те, що відряджений не прибув до пункту призначення або своєчасно вибув до своєї військової частини, командир частини організовує його розшук у встановленому порядку.
52. У разі оголошення мобілізації або одержання відповідних повідомлень про це військовослужбовці, які перебувають у відрядженні, зобов'язані з дозволу начальників, у розпорядження яких вони прибули, негайно повернутися до своїх військових частин.
Якщо військових частин за місцем колишньої дислокації не виявиться, військовослужбовці зобов'язані прибути до найближчого військового коменданта або військового комісаріату.
VI. Відпустки
53. Солдати, матроси, сержанти і старшини строкової служби мають право на відпустки:
обов'язкову;
через хворобу;
за сімейними обставинами;
у зв'язку з особливими умовами служби.
54. Обов'язкова відпустка за весь період строкової служби після проходження не менш як 6 місяців служби надається тривалістю:
солдатам і матросам - 20 діб;
сержантам і старшинам - 25 діб.
Військовослужбовцям строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обов'язкова щорічна відпустка надається тривалістю не менш як 30 діб.
55. Відпустка через хворобу надається на строк від одного до двох місяців на підставі постанови госпітальної або гарнізонної військово-лікарської комісії, а також лікарської комісії при військовому комісаріаті чи лікарської комісії цивільного лікувального закладу, якщо їм надано права госпітальної військово-лікарської комісії.
56. У разі неможливості з яких-небудь причин надати відпустку через хворобу за межами військової частини військовослужбовця може бути залишено у військовій частині зі звільненням на час відпустки від усіх робіт, занять і службових нарядів.
Військовослужбовці кораблів і суден Військово-Морських Сил у зазначеному випадку зараховуються (без виключення зі списків корабля або судна) до перемінного складу екіпажу, напівекіпажу, окремої флотської команди, а там, де їх немає, розпорядженням старшого морського начальника розміщуються в одній з берегових частин, в якій беруться на всі види постачання.
Відпустка у військовій частині проводиться, як правило, при медичному пункті (лазареті) частини зі здійсненням необхідних лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів.
57. Після закінчення відпустки через хворобу військовослужбовці за розпорядженням командира військової частини, начальника або військового коменданта гарнізону, а також військового комісара можуть підлягати медичному огляду за місцем проведення відпустки. Дальший порядок проходження військової служби цими військовослужбовцями визначається відповідно до постанов військово-лікарських чи лікарських комісій.
58. Солдатам, матросам, сержантам і старшинам останнього періоду служби, якщо їм до закінчення встановленого строку служби залишилося служити менш як один місяць, відпустка через хворобу надається у військовій частині.
59. Відпустка за сімейними обставинами може бути надана:
а) у разі тяжкої хвороби або смерті близьких родичів (батька, матері, дітей, дружини, її близьких родичів, рідних братів, сестер) військовослужбовця чи інших осіб, на вихованні яких він перебував;
б) у разі пожежі або іншого стихійного лиха, що сталися в сім'ї військовослужбовця;
в) в інших виняткових випадках, коли, на думку командира військової частини, особиста присутність військовослужбовця в сім'ї дійсно необхідна.
Солдатам, матросам, сержантам і старшинам останнього періоду служби, якщо їм до закінчення встановленого строку залишилося служити менш як місяць, відпустка за сімейними обставинами надається з розрахунку їх звільнення в запас без повернення до військової частини.
60. Необхідність надання відпустки за сімейними обставинами повинна бути підтверджена військовим комісаріатом за місцем проживання близьких родичів військовослужбовця або лікувальним закладом.
Документи повинні подаватися при порушенні клопотання про надання відпустки або, в крайньому разі, під час повернення з відпустки.
61. Відпустка за сімейними обставинами надається на строк до 10 діб.
62. Відпустки у зв'язку з особливими умовами служби надаються військовослужбовцям строкової служби відповідно до порядку, встановленого Міністром оборони України.
63. Військовослужбовцям, які вибувають у відпустки, передбачені пунктом 53 цього Положення, понад тривалість відпустки надається додатковий час для проїзду до місця проведення відпустки і назад.
64. Право надання відпустки солдатам, матросам, сержантам і старшинам належить командиру військової частини.
65. Про те, що солдати, сержанти, матроси і старшини вибули у відпустку і повернулися з відпустки, оголошується наказом по військовій частині.
66. Військовослужбовцям строкової служби, щодо яких порушено кримінальну справу, а також залученим для участі в кримінальному судочинстві як потерпілі, поняті, перекладачі чи в іншій ролі, відпустка надається за погодженням з відповідними слідчими органами та судом.
67. Військовослужбовцям, які вибувають у відпустку, видаються відпускна картка встановленого зразка і військові перевізні документи.
Якщо військовослужбовець вибуває у відпустку у зв'язку зі смертю близьких родичів або інших осіб, на вихованні яких він перебував, йому дозволяється проїзд до місця поховання літаком.
68. Прибувши до місця проведення відпустки, військовослужбовці зобов'язані стати на облік, а коли вони вибувають - знятися з обліку в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та караульної служб.
69. У разі втрати відпускної картки в дорозі або за місцем проведення відпустки військовослужбовець зобов'язаний доповісти про це військовому коменданту на шляху, військовому коменданту гарнізону або військовому комісару за місцем проведення відпустки.
Військовий комендант на шляху, військовий комендант гарнізону (військовий комісар) відповідно до даних обліку, а в разі відсутності даних - після встановлення особи військовослужбовця видає йому довідку, що засвідчує законність перебування у відпустці, повідомляє про це за місцем служби військовослужбовця і контролює його повернення до військової частини.
70. Відпустку може бути продовжено:
а) у разі затримки в дорозі до місця проведення відпустки внаслідок непередбачених перешкод у сполученні або хвороби військовослужбовця, який їде у відпустку, на підставі документів, засвідчених посадовими особами, зазначеними в пункті 46 цього Положення, на фактичний строк затримки;
б) у разі пожежі або стихійного лиха, що трапилися в сім'ї військовослужбовця, смерті або тяжкої хвороби членів сім'ї військовослужбовця (батька, матері, дружини та близьких її родичів, дітей, рідних братів, сестер) або інших осіб, на вихованні яких він перебував, - на строк до 10 діб;
в) в разі неможливості виїзду з місця проведення відпустки внаслідок перебоїв у сполученні або хвороби військовослужбовця, що перешкоджає виїзду, - до закінчення причин затримки.
71. Право продовження військовослужбовцю відпустки належить військовому коменданту гарнізону (військовому комісару) за місцем її проведення після перевірки причин затримки.
Про строки і причини затримки військовий комендант гарнізону (військовий комісар) повинен негайно повідомити командира військової частини, з якої прибув військовослужбовець, і зробити про це відмітку у відпускній картці.
72. Якщо військовослужбовець своєчасно не повернувся з відпустки, командир військової частини вживає заходів, передбачених пунктом 51 цього Положення.
73. У разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни під час перебування у відпустці військовий комендант гарнізону, військовий комендант на шляху чи військовий комісар мають право припинити відпустку з відповідною відміткою про це у відпускній картці військовослужбовця, зазначивши строк явки його до військової частини.
Про причину припинення відпустки і встановлений строк явки військовослужбовця до військової частини військовий комендант (військовий комісар) повідомляє командира військової частини.
74. У разі оголошення мобілізації військовослужбовці, які перебувають у відпустці, за винятком тих, що перебувають у відпустці через хворобу, по вагітності і пологах та догляду за дитиною, зобов'язані знятися з обліку і негайно виїхати до своєї військової частини. Якщо військової частини за місцем колишньої дислокації не виявиться, то військовослужбовці мають прибути до найближчого військового коменданта або військового комісаріату.
Військовослужбовці, які перебувають у відпустці через хворобу, повинні з'явитися до військового комісаріату для повторного огляду, а якщо цього не можна зробити за станом здоров'я, то негайно повідомити військового комісара письмово одночасно з поданням довідки лікувального закладу (лікаря).
VII. Особливості проходження строкової служби військовослужбовцями, щодо яких порушено кримінальну справу, і засудженими
75. Солдатів, матросів, сержантів і старшин, які вислужили встановлені строки служби і щодо яких ведеться провадження в кримінальних справах, звільняють зі служби тільки за узгодженням з відповідними слідчими органами або судом.
76. Військовослужбовці, засуджені військовим судом до позбавлення волі, а також направлені для відбування покарання в дисциплінарний батальйон, виключаються зі списків військових частин, в яких вони проходили строкову службу до засудження, з дня набрання вироком законної сили.
77. Солдатам, матросам, сержантам і старшинам, які перебували на строковій службі й були незаконно засуджені або незаконно притягнуті до кримінальної відповідальності, в разі винесення постанови (ухвали) про припинення кримінальної справи час перебування під вартою і час відбування покарання в місцях позбавлення волі або в дисциплінарному батальйоні зараховується до строку служби.
Зазначені особи, звільнені з виправно-трудових установ (у тому числі з дисциплінарних батальйонів), направляються до своїх військових частин для дальшого проходження служби, де їх поновлюють у колишніх військових званнях і на посадах або оформляють звільнення у запас з поновленням у колишніх військових званнях і на посадах.
78. Військовослужбовці строкової служби, звільнені з дисциплінарного батальйону, направляються для дальшого проходження служби, як правило, до тих військових частин, у яких вони проходили службу до засудження, а направлені в дисциплінарний батальйон з режимних військових частин - до військових частин за вказівкою штабу оперативного командування або Головного штабу Збройних Сил України (якщо військова частина центрального підпорядкування).
79. Солдатам, матросам, сержантам і старшинам, які відбували покарання в дисциплінарному батальйоні, час відбування покарання до строку служби не зараховується.
Військовослужбовцю, звільненому з дисциплінарного батальйону за умови його бездоганної служби час перебування в дисциплінарному батальйоні може бути зарахований до строку служби в порядку, встановленому чинним законодавством України.
VIII. Права, обов'язки і відповідальність
80. Солдати, матроси, сержанти і старшини мають усю повноту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і виконують усі обов'язки громадян України, передбачені Конституцією і законами України.
Права і обов'язки військовослужбовців, що випливають з умов військової служби, визначаються законами України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовими статутами, цим Положенням.
81. Солдати, матроси, сержанти і старшини одержують за рахунок держави грошове і матеріальне забезпечення за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
82. Відповідно до чинного законодавства військовослужбовці строкової служби звільняються від сплати податків з грошового забезпечення.
83. Умови пенсійного забезпечення військовослужбовців та військовозобов'язаних, призваних на збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання під час проходження строкової служби, та членів їх сімей в разі втрати годувальника визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
Військовослужбовці та військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплати страхових сум вказаним особам та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
84. На дітей військовослужбовців строкової служби виплачується допомога у розмірах і на умовах, визначених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
85. Солдати, матроси, сержанти і старшини строкової служби носять встановлену форму одягу із знаками розрізнення відповідно до військових звань і роду військ (служби).
Цивільний одяг дозволяється носити під час відпустки.
86. Документом, що засвідчує особу військовослужбовця, який перебуває на строковій службі, є його військовий квиток. Військовослужбовець повинен завжди носити з собою військовий квиток і пред'являти у всіх випадках, встановлених законодавством щодо пред'явлення паспортів, а також на вимогу старших начальників і начальника патруля.
87. За порушення військової дисципліни і громадського порядку військовослужбовці строкової служби несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом.
88. Військовослужбовці строкової служби за вчинені злочини та заподіяні матеріальні збитки несуть кримінальну і матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства.
89. Про всі зміни в сімейному стані, у тому числі і про одруження, військовослужбовці строкової служби мають доповідати своїм безпосереднім начальникам і подавати відповідні документи для внесення змін до облікових даних.
IX. Звільнення з військової служби
90. Солдати, матроси, сержанти і старшини строкової служби, які прослужили зазначені в пункті 3 цього Положення строки, звільняються з військової служби:
а) в запас у разі придатності за станом здоров'я до військової служби в мирний або воєнний час;
б) у відставку, якщо їх визнано військово-лікарськими комісіями не придатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.
91. Звільнення військовослужбовців строкової служби провадиться командиром військової частини на підставі Указу Президента України в порядку, встановленому Міністром оборони України.
92. У разі потреби військовослужбовці строкової служби, які вислужили встановлені строки, можуть бути затримані на військовій службі на строк до двох місяців за рішенням Президента України.
93. Звільнені в запас солдати, матроси, сержанти і старшини направляються до військових комісаріатів за місцем проживання до призову на строкову службу.
Направлення цих осіб до інших пунктів провадиться лише в разі зміни їх сім'ями місця проживання або одруження військовослужбовця.
Військовослужбовці строкової служби, звільнені в запас, повинні після повернення до місця проживання в триденний строк з'явитися у військовий комісаріат та стати на військовий облік.
94. Звільненим у запас видаються військовий квиток, обліково-послужна картка, розпорядження.
Військовослужбовці, звільнені зі строкової служби в запас або відставку, забезпечуються справним обмундируванням за переліком, установленим Міністерством оборони України, перевізними документами до місця проживання, харчуванням на час перебування в дорозі, грошовою допомогою в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
За бажанням військовослужбовці строкової служби можуть бути звільнені в запас у власному цивільному одязі.
95. Військовослужбовці, які підлягають звільненню в запас, але перебувають у відпустці через хворобу чи за сімейними обставинами, строк якої закінчується за 5 днів до початку загального звільнення, до місця служби не повертаються і звільняються в запас відповідними військовими комісарами за місцем проведення відпустки. Про прийняте рішення повідомляється командирам військових частин, які надсилають до відповідних військових комісаріатів необхідні документи для взяття військовослужбовців, звільнених у запас, на військовий облік та їх особисті речі.
Військовослужбовці строкової служби, які відслужили встановлені строки і перебувають на лікуванні у військових лікувальних закладах, підлягають огляду військово-лікарськими комісіями після закінчення лікування. Звільнення цих осіб провадиться начальниками військових лікувальних закладів, про що повідомляється командирам відповідних військових частин.
96. Військовослужбовці строкової служби можуть бути звільнені в запас достроково за станом здоров'я або за сімейними обставинами.
Дострокове звільнення в запас за станом здоров'я провадиться командирами військових частин на підставі висновків військово-лікарських (лікарських) комісій, затверджених відповідними вищими штатними військово-лікарськими комісіями.
Достроково підлягають звільненню в запас за сімейними обставинами військовослужбовці, у яких в період строкової служби внаслідок зміни сімейного стану виникло відповідно до статті 17 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" право на відстрочку від призову.
Дострокове звільнення провадиться наказом командира військової частини в порядку, встановленому Міністром оборони України.
X. Особливості проходження служби за контрактом
97. На військову службу солдатів, матросів, сержантів і старшин за контрактом приймають осіб, які виявили бажання добровільно служити в Збройних Силах України і відповідають вимогам військової служби, а саме:
а) військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які прослужили за призовом не менше року і мають відповідну професійну підготовку за фахом;
б) жінок віком від 19 до 35 років.
98. Граничний вік перебування на службі за контрактом для солдатів, матросів, сержантів і старшин становить 40 років. Військовослужбовці-жінки на посадах солдатів, матросів, сержантів, старшин, у яких закінчився контракт і які досягли граничного віку перебування на військовій службі, можуть бути залишені на ній за їх згодою після укладення нового контракту, але не більш як до досягнення граничного віку перебування в запасі.
99. Право прийняття на службу за контрактом військовослужбовців мають командири окремих батальйонів, командири полків, кораблів 2 рангу, начальники, які користуються рівними з ними дисциплінарними правами, і вище.
100. У разі прийняття на військову службу між державою, від імені якої діє Міністерство оборони України в особі командира військової частини (начальника установи), і громадянином України укладається контракт за встановленою формою на строк не менш як три роки. Після закінчення цього строку військова служба може бути продовжена за новим контрактом на строк не менш як три роки щоразу до досягнення віку перебування на військовій службі.
Укладення нового контракту має бути здійснено не пізніш як за три місяці до закінчення строку служби за першим контрактом.
101. З особами, зазначеними в підпункті "а" пункту 97 цього Положення, які виявили бажання служити як солдати, матроси, сержанти і старшини за контрактом у тій самій військовій частині, де вони проходять строкову службу, контракт укладається не пізніш як за десять днів до закінчення першого року служби.
Якщо військовослужбовець виявив бажання служити в іншій військовій частині, контракт має бути укладено не пізніш як за місяць до закінчення першого року служби, а після закінчення цього року військовослужбовець направляється до нового місця служби.
На вказаних військовослужбовців штаби військових частин подають службову характеристику, підписану командиром роти і вище, висновок військово-лікарської комісії про придатність до військової служби та їх особові справи.
102. Добір жінок на військову службу за контрактом, підготовка документів на них, проведення медичного огляду, призов на військову службу, направлення їх до військових частин здійснюють районні (міські) військові комісаріати в порядку, встановленому Міністром оборони України.
Після прибуття жінок до місця служби з ними укладається контракт, наказами командирів їх зараховують до списків військових частин та призначають на відповідні посади. Не пізніш як через півтора місяця ці особи приймають Військову присягу, якщо вони не приймали її раніше.
103. Контракт укладається в письмовій формі у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу, і командиром (начальником) військової частини (установи), скріплюється гербовою печаткою військової частини (установи) і зберігається кожною із сторін.
104. Контракт є підставою для видання наказу про зарахування особи до Збройних Сил України і призначення її на посаду.
105. Під час укладання контракту угодою сторін може бути обумовлено випробування з метою перевірки відповідності особи службі, яку вона проходитиме. Умова про випробування повинна бути застережена в контракті. Строк випробування не може перевищувати трьох місяців.
Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність особи службі, на яку її приймають, командир військової частини (начальник установи) має право розірвати контракт.
106. Призначення на посади, переведення, присвоєння і позбавлення військових звань та відрядження військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, надання і продовження відпусток здійснюються в порядку, визначеному цим Положенням щодо солдатів, матросів, сержантів, старшин строкової служби. Ці військовослужбовці мають права і виконують обов'язки нарівні з військовослужбовцями строкової служби.
107. Жінки-військовослужбовці мають право на одержання всіх видів державної допомоги, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
108. Під час проходження служби за контрактом військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення за нормами, встановленими чинним законодавством.
109. Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом і прослужили 2 роки, мають право звільнятися з розташування військової частини чи проживати за її межами після закінчення робочого дня за умови одночасного звільнення не більш як 30 відсотків усіх військовослужбовців.
110. Військовослужбовці, які проходять службу за контрактом, мають право на відпустки:
а) чергові;
б) додаткові.
Солдати, матроси, сержанти і старшини - жінки, крім того, користуються правом на відпустки по вагітності і пологах, по догляду за дитиною.
111. Чергові відпустки надаються за кожний рік служби за контрактом зі збереженням матеріального забезпечення. Тривалість цієї відпустки встановлюється: у разі вислуги до 10 календарних років - 30 діб, від 10 до 20 років - 35, від 20 до 25 - 40, понад 25 календарних років - 45 діб без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.
112. Чергові відпустки надаються протягом року з урахуванням інтересів служби і бажання військовослужбовця. Прийнятим на службу за контрактом після закінчення строкової служби чергова відпустка за перший рік служби може бути надана авансом.
113. Тривалість чергової відпустки в році прийняття на військову службу обчислюється пропорційно часу з дня початку військової служби до кінця року з розрахунку 2,5 дня відпустки за кожний повний місяць служби.
Відпустку тривалістю менш як 10 днів за бажанням солдата, матроса, сержанта, старшини, може бути надано одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Солдатам, матросам, сержантам і старшинам, яких звільняють з військової служби (крім тих, що звільняються за віком або за станом здоров'я), тривалість чергової відпустки визначається з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мали б право згідно з пунктом 111 цього Положення, за кожний повний місяць служби в рік звільнення.
Тим, хто звільняється за віком або за станом здоров'я, відпустка надається відповідно до пункту 111 цього Положення.
114. За особливий характер служби, а також зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці надаються додаткові відпустки зі збереженням матеріального забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ця відпустка, а також додаткові відпустки за сімейними обставинами, у зв'язку з навчанням та з інших поважних причин на тривалість чергової відпустки не впливають.
115. За невикористану чергову відпустку військовослужбовцям, які звільняються з військової служби, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
116. Відпустки по вагітності і пологах, по догляду за дитиною жінкам-солдатам, матросам, сержантам, старшинам надаються в порядку, встановленому чинним законодавством.
117. Солдати, матроси, сержанти і старшини, які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби:
а) в запас, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час;
б) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби зі зняттям з військового обліку.
118. Солдати, матроси, сержанти і старшини, які проходять службу за контрактом, можуть бути звільнені з військової служби:
а) за вислугою строку служби;
б) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Окремі військовослужбовці за їх згодою можуть бути звільнені з військової служби за віком, якщо їм до досягнення граничного віку залишилося 5 і менше років за умови наявності у них права на одержання пенсії за вислугу років;
в) за станом здоров'я - на основі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
г) у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі;
д) після закінчення строку контракту або у зв'язку з його розірванням;
е) через сімейні обставини або інші важливі причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
є) за службовою невідповідністю;
ж) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
119. Командування військової частини (установи) має право достроково розірвати контракт і звільнити солдата, матроса, сержанта, старшину з військової служби за наявності підстав, передбачених підпунктами "б" - "г", "є" і "ж" пункту 118 цього Положення. За ініціативою військовослужбовця контракт може бути розірвано з підстав, зазначених у підпунктах "в" і "е" того ж пункту.
Про дострокове розірвання контракту командування повинно попередити військовослужбовця не пізніш як за місяць до звільнення зі служби. У цей же строк військовослужбовець має повідомити командування, якщо він виявляє намір достроково розірвати контракт.
120. Солдат, матрос, сержант, старшина, щодо якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, має право його оскаржити в порядку, встановленому чинним законодавством. Оскарження не зупиняє виконання рішення.
У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним військовослужбовець поновлюється на посаді, яку він займав раніше, або рівнозначній з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
121. Звільнення з військової служби провадиться наказами командирів, яким відповідно до пункту 99 цього Положення надано право прийняття солдатів, матросів, сержантів, старшин на службу за контрактом.
122. Військовослужбовці, щодо яких ведеться слідство або кримінальна справа розглядається в суді, звільненню з військової служби не підлягають до прийняття остаточного рішення у справі.
123. Солдати, матроси, сержанти, старшини, засуджені до міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, можуть бути залишені на військовій службі за рішенням командирів (начальників), яким надано право звільнення зазначених осіб з військової служби.
Військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку з незаконним засудженням або звільнені з посад, які вони займали, у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, поновлюються на військовій службі та на посадах, які вони займали, чи рівнозначних у встановленому порядку.
124. Перед закінченням строку контракту військовослужбовці направляються на огляд військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби. Військовослужбовці, яких звільняють за підставами, вказаними в підпунктах "а", "д", "є", "ж" пункту 118 цього Положення, на медичний огляд не направляються.
125. У разі звільнення в запас особові справи військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, надсилаються до районного (міського) військового комісаріату за місцем проживання.
126. Солдати, матроси, сержанти, старшини проходять службу у воєнний час з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 57-68 Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами та іншими актами законодавства, прийнятими на воєнний час.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 13 травня 1993 року N 174/93
ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про проходження військової служби прапорщиками і мічманами
I. Загальні положення
1. Це Тимчасове положення (далі - Положення) визначає відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби прапорщиками і мічманами, їх права та обов'язки.
2. До прапорщиків і мічманів належать громадяни України, яким присвоєно встановлені Законом військові звання: в армійських частинах - прапорщик, старший прапорщик, у Військово-Морських Силах - мічман, старший мічман.
Військова служба прапорщиків і мічманів складається із служби за контрактом і виконання військового обов'язку в запасі.
3. Прапорщики і мічмани можуть перебувати на військовій службі до досягнення 40-річного віку.
4. Початком військової служби прапорщиків і мічманів вважається день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом.
II. Прийняття на військову службу. Укладення контракту
5. На військову службу як прапорщики і мічмани можуть бути прийняті особи віком від 19 до 25 років, які відповідають вимогам військової служби і виявили бажання добровільно на ній перебувати, з числа:
а) військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які прослужили на строковій службі не менше року;
б) військовозобов'язаних, які не мають військових звань офіцерського складу;
в) жінок з відповідною спеціальною підготовкою, які мають вищу або середню спеціальну освіту.
Перелік посад прапорщиків і мічманів, що можуть займати жінки, визначаються Міністром оборони України.
6. У разі прийняття на військову службу між державою, від імені якої діє Міністерство оборони України в особі командира військової частини (начальника установи), і громадянином України укладається контракт за встановленою формою на строк не менш як п'ять років. Після закінчення цього строку військова служба може бути продовжена за новим контрактом на строк не менш як три роки щоразу до досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Укладення нового контракту має бути здійснено не пізніш як за три місяці до закінчення строку служби за попереднім контрактом.
7. Прапорщики і мічмани, у яких закінчився контракт і які досягли граничного віку перебування на військовій службі, можуть бути залишені на ній за їх згодою після укладення нового контракту, але не більш як до досягнення граничного віку перебування в запасі.
8. З особами, зазначеними в підпункті "а" пункту 5 цього Положення, які виявили бажання вступити на службу як прапорщики і мічмани за контрактом у тій самій військовій частині, де вони проходять строкову службу, контракт укладається не пізніш як за 10 днів до закінчення першого року служби.
Якщо військовослужбовець виявив бажання служити в іншій військовій частині, контракт має бути укладено не пізніш як за місяць до закінчення першого року служби.
9. Добір осіб, зазначених у підпунктах "б" і "в" пункту 5 цього Положення, для вступу на службу як прапорщики і мічмани, підготовка документів на них, проведення медичного огляду і направлення їх до військових частин здійснюють районні (міські) військові комісаріати в порядку, встановленому Міністром оборони України.
10. Контракт укладається в письмовій формі у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу, і командиром (начальником) військової частини (установи), скріплюється гербовою печаткою військової частини (установи) і зберігається кожною із сторін.
11. Контракт є підставою для видання наказу про зарахування особи до Збройних Сил України і призначення її на посаду. Він набуває чинності з дня підписання сторонами.
12. Під час укладення контракту може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності особи службі, яку вона проходитиме. Умова про випробування повинна бути застережена в контракті. Строк випробування не може перевищувати трьох місяців.
Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність особи службі, на яку її приймають, командир військової частини (начальник установи) має право розірвати контракт.
13. Командування частини (установи) не має права вимагати від військовослужбовця виконання робіт і обов'язків, не обумовлених контрактом.
14. Прийняття прапорщиків і мічманів на військову службу та продовження її строку здійснюють командир полку, прирівняні до нього особи і вище.
Рішення про продовження строку служби прапорщиків і мічманів і укладення нового контракту у військових частинах (установах), де командирам (начальникам) за їх посадою не надано такого права, приймають старші начальники з штатною категорією "полковник" і вище на підставі особистого рапорту прапорщика, мічмана та за клопотанням його безпосереднього начальника.
15. Особи, зараховані до шкіл прапорщиків і мічманів, під час навчання перебувають на становищі курсантів військових училищ.
Порядок направлення осіб на навчання в школи прапорщиків (мічманів), строки їх підготовки, а також організація підвищення кваліфікації визначаються Міністром оборони України.
III. Присвоєння військових звань
16. Військові звання прапорщиків і мічманів особам, прийнятим на військову службу, присвоюють з урахуванням їх ділових і моральних якостей, військової та спеціальної підготовки, службового досвіду, посади, яку вони займають, та інших умов, передбачених цим Положенням.
Особам, прийнятим на військову службу за контрактом як прапорщики або мічмани вперше, присвоюються військові звання відповідно прапорщика або мічмана.
17. Військові звання старшого прапорщика і старшого мічмана присвоюються прапорщикам і мічманам, які прослужили як прапорщики і мічмани 5 і більше років, причому не менш як один рік на посадах, що комплектуються старшими прапорщиками і старшими мічманами або офіцерами, а також прапорщикам і мічманам, які займають посади старшин підрозділів і командирів взводів протягом 3 років незалежно від строку перебування у військовому званні прапорщика або мічмана.
Військові звання старшого прапорщика і старшого мічмана можуть бути присвоєні також прапорщикам і мічманам:
- за високі морально-бойові якості, виявлені ними під час проходження служби, незалежно від строку служби у званні прапорщика або мічмана і займаної посади;
- за відмінну службу під час бойового чергування в порядку, встановленому Міністром оборони України;
- за бездоганну і безперервну службу прапорщиками і мічманами протягом 15 років.
( Пункт 17 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 200/96 від 20.03.96 )
18. Військові звання прапорщиків і мічманів присвоюються наказом командуючого армією, прирівняної до нього особи.
19. Прапорщики і мічмани можуть бути позбавлені військового звання посадовими особами, яким надано право присвоювати військові звання, та за вироком суду у випадках дискредитації ними своєї честі та гідності.
Особи, позбавлені військового звання "старший прапорщик", "старший мічман", які сумлінною працею зарекомендують себе позитивно, можуть бути поновлені у цьому званні посадовими особами, яким надано право присвоювати ці військові звання.
Щодо осіб, позбавлених військового звання "прапорщик", "мічман", розглядається питання про службову відповідність їх посаді, яку вони займають.
Осіб, позбавлених військового звання прапорщика або мічмана у зв'язку з незаконним засудженням, поновлюють у попередньому військовому званні командири (начальники), яким надано право видання наказів про присвоєння цього військового звання.
20. Присвоєння прапорщикам і мічманам офіцерського звання провадиться в порядку, встановленому Тимчасовим положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу.
IV. Призначення на посади, переміщення по службі та атестування
21. Посади, що підлягають заміщенню прапорщиками і мічманами, та відповідні їм військові звання визначаються спеціальним переліком і передбачаються штатом.
22. Призначення прапорщиків і мічманів на посади провадиться наказом командира полку, прирівняних до нього осіб і вище.
23. Прапорщики і мічмани можуть бути з урахуванням ділових і моральних якостей тимчасово призначені на посади, що підлягають заміщенню молодшим офіцерським складом за умови, якщо їм не підпорядковуватимуться офіцери.
( Абзац перший пункту 23 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 200/96 від 20.03.96 )
Тимчасове призначення прапорщиків і мічманів на посади молодшого офіцерського складу провадиться за наказами командирів (начальників), яким надано право призначати на ці посади осіб офіцерського складу.
У разі призначення на вказані посади офіцерів і відсутності інших вакантних посад молодшого офіцерського складу прапорщики і мічмани, які займають посади молодшого офіцерського складу, переміщуються на посади прапорщиків і мічманів наказами зазначених в абзаці другому цього пункту командирів (начальників).
24. Переміщення по службі прапорщиків і мічманів усередині військової частини, установи, військово-навчального закладу, підприємства, організації, не пов'язане з організаційними заходами, здійснюється, як правило, після закінчення періодів навчання у Збройних Силах України.
25. Переміщення прапорщика, мічмана з однієї військової частини в іншу провадиться:
а) за його проханням після закінчення строку контракту;
б) за станом здоров'я, якщо за висновком військово-лікарської комісії виконання обов'язків на посаді, яку він займає, або проходження служби в даній місцевості йому протипоказано;
в) за сімейними обставинами, якщо членам сім'ї за висновком військово-лікарської комісії проживання за місцем служби прапорщика, мічмана протипоказано;
г) у зв'язку з проведенням організаційних заходів, коли за місцем служби немає вакантних посад, що відповідають спеціальності, рівню підготовки чи досвіду роботи прапорщика, мічмана.
У зв'язку з формуванням, розгортанням, передислокацією військових частин, експлуатацією нових кораблів та в інших випадках службової потреби переміщення прапорщиків і мічманів може провадитися за рішенням командира корпусу, прирівняної до нього особи і вище.
26. Прапорщики і мічмани можуть бути відкомандировані:
а) із Збройних Сил України до Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, військ Цивільної оборони, внутрішньої та конвойної охорони та інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства України, з виключенням із списків особового складу Збройних Сил України;
б) з Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ, Управління державної охорони, військ Цивільної оборони, внутрішньої та конвойної охорони та інших військових формувань, утворених згідно з чинним законодавством України, до Збройних Сил України з виключенням із списків особового складу відповідних служб, органів, формувань.
Відкомандирування прапорщиків і мічманів відповідно до цього пункту провадиться за погодженням з командуванням або керівництвом зазначених військових формувань.
У разі відкомандирування прапорщиків і мічманів за рішенням Кабінету Міністрів України у складі військової частини (підрозділу), управління або іншого формування до складу інших військових формувань їх згода не потрібна.
27. Прапорщиків і мічманів на нижчі посади переміщують:
а) у разі скорочення штатів чи проведення організаційних заходів;
б) за станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії;
в) у порядку дисциплінарного стягнення;
г) за особистим проханням;
д) у порядку реалізації атестаційних висновків.
Переміщення прапорщиків і мічманів відповідно до підпунктів "а", "б" і "г" цього пункту здійснюється командиром полку, прирівняною до нього особою і вище, а підпунктів "в" і "д" - начальниками, яким надано таке право Дисциплінарним статутом.
Прапорщики і мічмани, переміщені на нижчі посади, в майбутньому можуть бути призначені на раніше займані або рівні посади з урахуванням досвіду роботи, ділових і моральних якостей, стану здоров'я, але не раніш як через рік.
28. Атестування прапорщиків і мічманів провадиться у зв'язку із закінченням строку служби за контрактом, а також у разі:
- підвищення та пониження на посаді;
- через 4 роки виконання обов'язків на одній посаді;
- звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
- відкомандирування до інших міністерств та відомств.
Прапорщиків і мічманів атестують їх прямі начальники від командира роти, прирівняної до нього особи і вище.
Порядок проведення атестування прапорщиків і мічманів визначається Міністром оборони України.
V. Відпустки
29. Прапорщики і мічмани, які перебувають на військовій службі, мають право на відпустки зі збереженням матеріального забезпечення:
а) чергові;
б) додаткові.
Прапорщики і мічмани - жінки, крім того, користуються правом на відпустку по вагітності і пологах, по догляду за дитиною.
30. Тривалість щорічної чергової відпустки прапорщиків і мічманів, які мають вислугу до 10 календарних років, становить 30 діб, від 10 до 20 років - 35, від 20 до 25 років - 40, понад 25 календарних років - 45 діб без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.
Відпустка тривалістю 40 діб і більше на прохання прапорщика або мічмана може бути використана у два прийоми за умови, щоб основна її частина була не менш як 30 діб.
( Пункт 30 доповнено абзацом згідно з Указом Президента N 200/96 від 20.03.96 )
Прапорщики і мічмани - інваліди, а також учасники бойових дій та прирівняні до них особи щорічні чергові відпустки одержують без урахування вислуги років строком 45 діб у зручний для них час.
У разі переміщення по службі чергова відпустка після надходження до військової частини наказу про переміщення надається прапорщикам і мічманам на загальних підставах за новим місцем служби (новою посадою).
31. Чергова відпустка повинна бути надана протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу начальника від командира корпусу, прирівняної до нього особи і вище чергова відпустка за минулий рік може бути надана в 1 кварталі наступного року. Об'єднання відпусток за кілька років не дозволяється.
Прапорщики і мічмани, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до відповідних категорій для встановлення пільг і компенсацій, щорічну відпустку використовують у зручний для них час. Вони мають право на отримання додаткової відпустки зі збереженням матеріального забезпечення строком 14 робочих днів на рік.
Тривалість чергової відпустки в році прийняття на військову службу обчислюється пропорційно часу з дня початку військової служби до кінця року з розрахунку 2,5 дня відпустки за кожний повний місяць служби.
Відпустка тривалістю менш як 10 днів за бажанням прапорщиків і мічманів може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Прапорщикам і мічманам, яких звільняють з військової служби (крім тих, що звільняються за віком або за станом здоров'я), тривалість відпустки чергової визначається з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мали б право згідно з пунктом 30 цього Положення, за кожний повний місяць служби в рік звільнення.
Тим, хто звільняється за віком або за станом здоров'я, відпустка надається відповідно до пункту 30 цього Положення.
Прапорщикам і мічманам, накази про звільнення яких підписані у минулому році, але які не виключені зі списків військової частини, відпустка за період служби у поточному році не надається.
( Пункт 31 доповнено абзацом згідно з Указом Президента N 200/96 від 20.03.96 )
32. Прапорщикам і мічманам, які захворіли під час чергової відпустки, відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється командиром (начальником), який надав відпустку, на підставі відповідної довідки, засвідченої лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.
Прапорщики і мічмани, затверджені кандидатами на навчання, чергову відпустку одержують з урахуванням повного її використання до від'їзду на навчання, а ті, які навчаються у вищих військово-навчальних закладах, - після закінчення навчального року (присвоєння офіцерського звання).
У період, коли прапорщики і мічмани не займають штатних посад, час чергової відпустки вилучається із загальної тривалості перебування їх у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
33. За особливий характер служби, а також шкідливі умови праці прапорщикам і мічманам надаються щорічні додаткові відпустки зі збереженням матеріального забезпечення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особам, які мають право на додаткову відпустку за кількома підставами, відпустка надається за однією з них.
34. Додаткові відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин можуть бути надані тривалістю до 10 діб.
35. Відпустка через хворобу надається на підставі висновків військово-лікарської комісії. Тривалість цієї відпустки визначається характером захворювання. В цілому час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах і у відпустці через хворобу не повинен перевищувати чотирьох місяців (крім випадків, коли чинним законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). Цей строк може бути продовжено рішенням командира корпусу, прирівняними до нього особами і вище на підставі висновку лікувального закладу. Після закінчення встановленого строку безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці через хворобу (з урахуванням продовження цього строку) прапорщики і мічмани підлягають огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність їх до військової служби.
У разі звільнення прапорщиків і мічманів з військової служби відпустка через хворобу не надається.
36. Прапорщикам і мічманам, що навчаються у військово-навчальних закладах, під час перерви навчальних занять надається додаткова (канікулярна) відпустка, тривалість якої визначається навчальними планами, вона не зараховується до чергової відпустки.
37. Відпустки по вагітності і пологах, по догляду за дитиною прапорщикам і мічманам - жінкам надаються в порядку, встановленому чинним законодавством.
VI. Права і обов'язки
38. Прапорщики і мічмани мають усю повноту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і виконують усі обов'язки громадян України, передбачені Конституцією і законами України.
Права і обов'язки прапорщиків і мічманів, що випливають з умов військової служби, визначаються законами України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовими статутами, цим Положенням та умовами контракту.
39. За сумлінне виконання службових обов'язків, досягнуті показники на доручених ділянках прапорщики і мічмани можуть бути морально і матеріально заохочені.
40. Прапорщики і мічмани одержують за рахунок держави матеріальне забезпечення за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.
41. Прапорщики і мічмани мають право на навчання у військово-навчальних закладах, у цивільних вищих і середніх навчальних закладах без відриву від служби.
42. Пенсійне забезпечення прапорщиків і мічманів та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", а прапорщиків і мічманів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - також і Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
43. Прапорщики і мічмани, які перебувають на військовій службі, зобов'язані:
а) самовіддано служити народові України, постійно зміцнювати бойову готовність, сумлінно і чесно виконувати взятий на себе військовий обов'язок;
б) постійно підвищувати свою професійну майстерність, знати і вміло застосувати зброю і бойову техніку, підвищувати бойову підготовку підлеглих, зміцнювати військову дисципліну;
в) неухильно додержувати Конституції та законів України, зберігати честь і гідність військового звання, виконувати вимоги військової присяги і військових статутів, виявляти високу пильність, зберігати державну і військову таємницю;
г) постійно дбати про поліпшення організації життя і діяльності підлеглих та їх виховання, виявляти ініціативу і творчість під час виконання службових завдань, винахідливість у бойовій обстановці, бути прикладом високої сумлінності, відповідального ставлення до виконання наказів і розпоряджень старших командирів і начальників.
44. За порушення військової дисципліни, адміністративні правопорушення, заподіяння матеріальної шкоди і вчинення злочину прапорщики і мічмани несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
VII. Звільнення з військової служби
45. Звільнення прапорщиків і мічманів з військової служби здійснюється:
а) в запас, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі та за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час;
б) у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.
Порядок представлення прапорщиків і мічманів до звільнення з військової служби визначається Міністром оборони України.
46. Прапорщиків і мічманів звільняють з військової служби:
а) за вислугою строку служби;
б) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Окремі прапорщики і мічмани за їх згодою можуть бути звільнені з військової служби за віком, якщо їм до досягнення встановленого граничного віку залишилося 5 і менше років за умови наявності у них права на одержання пенсії за вислугу років;
в) за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби;
г) у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі;
д) після закінчення строку контракту або у зв'язку з його достроковим розірванням;
е) через сімейні обставини або інші важливі причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
є) за службовою невідповідністю;
ж) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
47. Командування військової частини (установи) має право достроково розірвати контракт і звільнити прапорщика (мічмана) з військової служби за наявності підстав, передбачених підпунктами "б" - "г", "є" і "ж" пункту 46 цього Положення. За ініціативою прапорщика (мічмана) контракт може бути розірвано з підстав, зазначених у підпунктах "в" і "е" того ж пункту.
Про дострокове розірвання контракту командування повинно попередити військовослужбовця не пізніш як за місяць до звільнення зі служби. У цей же строк прапорщик (мічман) має повідомити командування, якщо він виявляє намір достроково розірвати контракт.
48. Прапорщик (мічман), щодо якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, має право його оскаржити в порядку, встановленому чинним законодавством. Оскарження не зупиняє виконання рішення.
У разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним прапорщик (мічман) поновлюється на посаді, яку займав раніше, або рівнозначній з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
49. Звільнення з військової служби провадиться наказами начальників від командуючого армією, прирівняних до нього осіб і вище.
50. Прапорщики і мічмани, щодо яких ведеться слідство або кримінальна справа розглядається в суді, звільненню з військової служби не підлягають до прийняття остаточного рішення у справі.
51. Прапорщики і мічмани, засуджені до міри покарання, не зв'язаної з позбавленням волі, можуть бути залишені на військовій службі за рішенням командирів (начальників), яким надано право звільнення зазначених осіб з військової служби.
Прапорщики і мічмани, звільнені з військової служби у зв'язку з незаконним засудженням або звільнені з посад, які вони займали, у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, поновлюються на військовій службі та на посадах, які вони займали, чи рівнозначних у встановленому порядку.
52. Прапорщикам і мічманам, які бездоганно прослужили 20 років і більше (у тому числі в пільговому обчисленні), а тим, хто має особливі заслуги перед Збройними Силами України, незалежно від вислуги років, у разі звільнення в запас або відставку наказами начальників, що здійснюють звільнення, надається право носити військову форму одягу, крім осіб, звільнених з військової служби відповідно до підпунктів "є", "ж" пункту 46 цього Положення.
53. Днем звільнення з військової служби прапорщиків і мічманів вважається день, з якого вони стали на військовий облік у військовому комісаріаті у зв'язку зі звільненням з військової служби, але не пізніше строку, вказаного у приписі.
54. Зміна місця дислокації військової частини не може бути підставою для дострокового звільнення прапорщиків і мічманів з військової служби, а також для переведення їх до іншої частини.
55. Прапорщики і мічмани, які померли, загинули, безвісно відсутні, а також які пропали безвісти, виключаються зі списків особового складу Збройних Сил України в порядку, що встановлюється Міністром оборони України.
VIII. Особливості проходження військової служби у воєнний час
56. Прапорщики і мічмани проходять службу у воєнний час з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом та іншими актами законодавства, прийнятими за воєнний час.
57. У разі оголошення мобілізації:
а) прапорщики і мічмани, які перебувають на цей час у лавах Збройних Сил України, а також військовозобов'язані, призвані на збори, затримуються до особливого розпорядження. Накази про звільнення з військової служби прапорщиків і мічманів, не виключених зі списків особового складу військової частини, підлягають скасуванню крім наказів про звільнення у відставку через хворобу. Ці особи стають до виконання обов'язків за попередніми посадами, а якщо їх зайнято, призначаються на інші вакантні посади. Звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту зупиняється до скасування воєнного часу;

................
Перейти до повного тексту