1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки, що додається.

Визначити Міністерство регіонального розвитку та будівництва державним замовником Програми.

2. Міністерству регіонального розвитку та будівництва разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади підготувати та подати в двомісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки.

Концепція Державної цільової програми підтримки соціальноекономічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки (далі - Програма) розроблена з урахуванням положень Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. N 1001 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 30, ст. 2132), Порядку розроблення та виконання державних цільових програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 106 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 8, ст. 313).

У Концепції Програми враховано національний і європейський досвід становлення та організації місцевого самоврядування.

Соціально-економічний розвиток держави можливий лише за умови модернізації національної економіки, досягнення макроекономічної стабілізації, активізації інвестиційної діяльності, розвитку підприємництва у регіонах, важливою складовою частиною яких є малі міста.

Законодавча неврегульованість механізмів перспективного розвитку малих міст та недостатнє врахування їх специфіки загострили проблеми соціально-економічного розвитку, призвели до занепаду житлово-комунального та шляхового господарства, значного підвищення рівня безробіття, зубожіння населення. Виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку малих міст не забезпечується їх власними фінансовими ресурсами та коштами державного бюджету.

Недостатнє законодавче врегулювання питань організації та функціонування місцевого самоврядування в малих містах призвело до руйнування їх соціальної та комунальної структури, погіршення якості громадських та адміністративних послуг.

У малих містах накопичилося багато складних економічних, соціальних, екологічних та техногенних проблем, які потребують негайного розв'язання.

Кризове соціально-економічне становище малих міст викликане:

погіршенням фінансово-економічних показників діяльності переважної більшості містоутворювальних підприємств, багато з яких взагалі припинили свою діяльність, внаслідок чого істотно скоротилися надходження коштів до бюджетів усіх рівнів;

недосконалістю адміністративно-територіального устрою та відсутністю генеральних планів забудови, невизначеністю меж малих міст;

недостатністю повноважень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин;

невідповідністю доходів місцевих бюджетів витратам на виконання органами місцевого самоврядування малих міст власних повноважень;

недостатнім фінансуванням державою витрат органів місцевого самоврядування на виконання делегованих їм повноважень;

відсутністю інтегрованих до державної та регіональних стратегій стратегічних планів розвитку малих міст;

незавершеністю розмежування об'єктів (у тому числі земель) державної та комунальної власності;

несправедливим розподілом коштів державного бюджету, що спрямовуються на соціально-економічний розвиток малих міст;

незадовільним фінансово-економічним становищем підприємств житлово-комунального господарства, незадовільним станом їх основних фондів;

слабкою конкуренцією на ринках товарів і послуг у сфері житлово-комунального господарства;

низьким рівнем розвитку міської інфраструктури, сфери соціальних послуг;

неактивною участю жителів малих міст в управлінні ними;

відсутністю комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування;

відсутністю ефективних механізмів організації співпраці між територіальними громадами під час розв'язання спільних проблем;

недостатністю коштів у бюджетах розвитку територіальних громад для інвестицій в інфраструктуру;

недосконалістю податкового законодавства, що не дає змоги територіальним громадам сформувати власну податкову базу на основі місцевих податків і зборів;

відсутністю генеральних планів розвитку та планів розвитку інвестиційно привабливих територій;