З метою прискорення розвитку транспортної системи України, її інтеграції в європейську та світову транспортні системи Кабінет Міністрів України

Затвердити Концепцію реформування транспортного сектору економіки, що додається.

Транспорт - одна з найважливіших галузей національної економіки, ефективне функціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях, захисту економічних інтересів України.

В умовах докорінного реформування економіки України необхідна виважена державна транспортна політика, яка враховувала б особливості галузі та її роль у процесах економічних і соціальних перетворень.

Транспортно-дорожній комплекс (ТДК) являє собою систему транспортних комунікацій, що об'єднує всі сучасні види транспорту. За розміщенням та структурою вони в цілому відповідають внутрішнім і зовнішнім транспортно-економічним зв'язкам країни, але потребують істотного вдосконалення та модернізації для підвищення якості транспортних послуг, особливо у міжнародному сполученні.

Економічна криза в Україні зумовила значне загострення ситуації на транспорті. Триває спад обсягів перевезень, критичного рівня досяг фінансовий стан галузі, зношується матеріально-технічна база, що призводить до зростання потреб у реконструкції, ремонті та технологічному обслуговуванні. Незадовільно вирішуються питання технічних інновацій та технологічної модернізації, не задовольняються мінімальні соціальні потреби працівників галузі. Не повною мірою використовуються потенційні можливості ТДК щодо розвитку експорту транспортних послуг.

Залишаються нерозв'язаними проблеми транспортної галузі, що характеризуються:

спадом попиту на вантажні та пасажирські перевезення, багаторазовим зростанням цін на матеріальні ресурси, що призводить до значного зниження реальних доходів транспорту;

низькою конкурентоспроможністю ТДК на зовнішньому і внутрішньому ринку;

невирішеністю питання щодо джерел фінансування ТДК;

відсутністю іноземних та вітчизняних інвестицій у фінансуванні техніко-технологічної модернізації розвитку транспорту;

недостатньою ефективністю функціонування ТДК, яка пов'язана насамперед із повільним вирішенням питань приведення у відповідність з обсягами виконуваної роботи експлуатаційного персоналу і основних фондів, транспортної інфраструктури, а також з утриманням непрофільних для галузі об'єктів, низькими темпами впровадження ресурсозберігаючих технологій;

недосконалістю нормативно-правового забезпечення діяльності ТДК, повільним вирішенням питань уніфікації транспортного законодавства відповідно до міжнародного права.

Концепція має за мету забезпечувати:

реформування транспортного сектору економіки;

стабільний розвиток транспортного сектору економіки та інтеграцію його у європейську і світову транспортні системи;

формування транспортної системи, яка б повністю задовольняла потреби у перевезеннях пасажирів і вантажів;

структурну перебудову транспорту, спрямовану на посилення державного регулювання природних монополій;

зниження транспортних витрат у вартості продукції, визначення економічно обгрунтованих тарифів;

створення конкурентного середовища на ринку транспортних послуг.

Для досягнення зазначеної мети необхідно провести широкомасштабну структурну реформу на основі вирішення таких основних завдань:

демонополізація окремих видів транспорту та видів їх діяльності;

розвиток ринкової конкуренції на основі різних форм власності;

забезпечення державного регулювання та контролю за встановленням економічно обгрунтованих тарифів, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку транспортних послуг;

створення економічного механізму для ефективної діяльності підприємств транспорту та підвищення якості транспортних послуг;

забезпечення цілісності розвитку економічного простору країни, недопущення транспортного роз'єднання її окремих регіонів і погіршення транспортного сполучення з іншими країнами;

створення умов для модернізації та розвитку транспортного сектору переважно на основі самофінансування.

Розвиток транспорту має здійснюватися відповідно до напрямів та прогнозів соціально-економічного розвитку України з врахуванням особливостей соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечувати економічну ефективність капітальних вкладень і передбачати істотне підвищення технічного рівня всіх видів транспорту, їх технічне оновлення та модернізацію.

Державне регулювання роботи транспорту має здійснюватися шляхом розроблення нових і перегляду законодавчих та інших нормативно-правових актів, які передбачають однакові підходи до регулювання відносин під час функціонування суб'єктів господарювання ТДК різних форм власності і встановлюють правові, економічні та організаційні основи діяльності транспортних підприємств, особливості їх взаємовідносин з користувачами транспортних послуг, з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Державне регулювання роботи транспортно-дорожнього комплексу здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством, і передбачає такі напрями:

а) вільне входження у ринки/вихід з ринків суб'єктів господарювання, що надають транспортні послуги;

б) захист навколишнього природного середовища, зменшення викидів забруднюючих речовин та підвищення рівня екологічної безпеки транспортних засобів;

в) розроблення правових основ транспортно-експедиційної діяльності;

г) правове забезпечення діяльності спеціальних (вільних) економічних зон, орієнтованих на надання транспортно-експлуатаційних послуг.

Пріоритетними напрямами державного регулювання за окремими видами транспорту є:

1) залізничний транспорт:

внесення пропозицій про зміни до Законів України "Про транспорт" та "Про залізничний транспорт" щодо функцій та структури управління;

визначення організаційно-правового статусу нових структур управління та тих, що реформуються, а також статусу галузевих підприємств у нових умовах;

удосконалення відносин суб'єктів господарювання залізничного транспорту з органами державної влади на принципах, вироблених Європейським Союзом;

розроблення нормативно-правових актів, що забезпечують вільний доступ суб'єктів підприємницької діяльності до залізничної мережі та різних елементів залізничної інфраструктури на основі взаємних угод і повного відшкодування витрат, пов'язаних з їх виконанням;

2) морський транспорт:

розроблення механізму приватизації та реструктуризації підприємств морського транспорту, що відповідає вимогам ринкових перетворень, підтримка інституційних та цінових реформ;

внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства відповідно до вимог ринкових перетворень;

удосконалення системи безпечного мореплавства, вантажоперевезення та захисту навколишнього природного середовища на рівні світових стандартів;

створення умов злагодженої роботи різних видів транспорту в приморських транспортних вузлах;

3) автомобільний транспорт:

удосконалення нормативно-правової бази щодо безпеки перевезень та якості автотранспортних послуг і створення рівних умов функціонування суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності;

удосконалення системи державної сертифікації автотранспортних засобів;

4) дорожнє господарство:

визначення стабільних джерел і порядку фінансування дорожнього господарства;

введення мережі платних автомобільних доріг, концесій на їх будівництво та подальшу експлуатацію, а також сервісне обслуговування користувачів, залучення вітчизняних і іноземних кредитів, враховуючи кредити міжнародних фінансових організацій;

5) авіаційний транспорт:

удосконалення нормативно-правового забезпечення приватизації авіакомпаній, акціонування аеропортів, розмежування авіаційних підприємств (аеропорти, авіаційні компанії) та допоміжних служб і формування ринку вантажних авіаперевезень;

розроблення проекту Закону України "Про аеропорти";

визначення порядку закріплення маршрутів за повітряними перевізниками на тендерній основі.

Одним з важливих напрямів розвитку і реформування транспортної системи є подальше вдосконалення управління нею, яке має забезпечити підвищення ефективності роботи транспорту шляхом приведення управлінських і виробничих структур у відповідність з виконуваними обсягами перевезень на основі впровадження сучасних інформаційних технологій.

Реформування галузі шляхом змін форми власності та переходу на нові організаційні форми управління ТДК передбачає:

визначення об'єктів транспортної інфраструктури, що залишаться у державній власності;

визначення об'єктів транспортної інфраструктури, які передаються у комунальну власність;

визначення конкурентних форм діяльності на монопольних транспортних підприємствах;

внесення пропозицій щодо приватизації об'єктів ТДК, враховуючи особливості кожного виду транспорту.

Основні принципи реформування системи управління транспортом:

розмежування функцій державного управління та управління підприємствами ТДК;

розмежування виробничих та регулятивно-контрольних функцій;

створення організаційних структур управління в об'єднаннях підприємств переважно на комерційній основі.

Держава всебічно сприяє формуванню і розширенню ринків транспортних послуг, розвитку підприємництва і сумлінної конкуренції як одного з основних факторів скорочення витрат і підвищення якості транспортного обслуговування, створення умов, за яких кожний користувач зможе вільно вибрати найбільш прийнятний вид транспортного обслуговування, враховуючи його ціну та якість.

Досягненню цього повинні сприяти:

реалізація діючих програм розвитку транспорту і заходи державного регулювання діяльності транспортних підприємств усіх форм власності, в тому числі природних монополістів, включаючи розроблення і прийняття необхідних законодавчих актів, удосконалення організаційних форм управління транспортом, нагляд і контроль за діяльністю підприємств;