1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Постанова


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 14 березня 1994 р. N 167
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1109 від 25.08.2004 )
Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні
З метою активізації підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг, насичення внутрішнього ринку високоякісною продукцією, поліпшення використання природно-господарського потенціалу та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення спеціальних (вільних) економічних зон Кабінет Міністрів України
ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Схвалити Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні (додається).
2. Рекомендувати ініціаторам створення спеціальних (вільних) економічних зон керуватися при підготовці пропозицій Кабінетові Міністрів України про доцільність створення на відповідній території спеціальної (вільної) економічної зони методологічними підходами, викладеними в Концепції.
3. Міжвідомчій комісії з розгляду і підготовки документів щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон протягом першого півріччя поточного року забезпечити розробку і направлення Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям переліку документів та методичних положень, необхідних для обгрунтування доцільності створення і функціонування спеціальної (вільної) економічної зони.
Виконуючий обов'язки
Прем'єр-міністра України
Міністр
Кабінету Міністрів України

Ю. ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ

І. ДОЦЕНКО
Інд.27
Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 14 березня 1994 р. N 167
КОНЦЕПЦІЯ СТВОРЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ (ВІЛЬНИХ) ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН В УКРАЇНІ
Спеціальні (вільні) економічні зони (ВЕЗ) - один з інтрументів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій. У поєднанні з іншими елементами загальної стратегії економічного розвитку країни ВЕЗ спроможні забезпечити активізацію підприємницької діяльності, залучення нових технологій, розвиток ринкових методів господарювання, а в остаточному підсумку - збільшення виробництва і постачання високоякісних товарів та послуг як на внутрішній, так і на зовнішній ринки.
Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні (далі - Концепція) є методологічною основою для прийняття рішень і підготовки документів у процесі створення конкретних ВЕЗ і має реалізуватись у взаємозв'язку з програмами структурної перебудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, іншими програмами розвитку економіки країни. Вона базується на положеннях Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", інших актах законодавства України.
1. Цілі, правові основи, загальні принципи та передумови створення і функціонування ВЕЗ в Україні
Під ВЕЗ розуміється частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України.
Відповідно до зазначеного Закону ВЕЗ створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. Статус і територія ВЕЗ, а також термін, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної ВЕЗ. На території ВЕЗ законодавство України діє з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом щодо створення конкретної ВЕЗ.
ВЕЗ ствоюються в Україні з метою:
стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;
активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг;
збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
активізації науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;
запозичення передового організаційного та управлінського досвіду ринкових методів господарювання;
створення сучасної ринкової інфраструктури;
поліпшення використання природних і трудових ресурсів;
прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.
Для створення сприятливого інвестиційного клімату в ВЕЗ необхідно:
забезпечити довготерміновий і передбачуваний характер економічної політики;
лібералізувати умови пересування капіталів і товарів;
забезпечити умови виробництва і торгівлі, які відповідали б світовим стандартам, і тверді правові гарантії захисту права власності;
сформувати ефективні форми взаємодії місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого і регіонального самоврядування та органу господарського розвитку й управління ВЕЗ на засадах обопільної зацікавленості в досягненні високих соціально-економічних результатів діяльності.
У процесі формування ВЕЗ слід дотримуватись концептуальної єдності підходів, що, зокрема, означає:
спрямованість на досягнення ефективного режиму господарювання кожного окремого суб'єкта при позитивному народногосподарському ефекті в цілому;
гнучкість і динамічність управління ВЕЗ, тобто можливість швидкого і адекватного реагування на зміни в кон'юнктурі ринку і зовнішньому економічному середовищі;
збалансованість інтересів усіх сторін, що беруть участь у процесі створення та функціонування ВЕЗ;
багатоваріантність (альтернативність) підходів, форм і моделей ВЕЗ, закладення в техніко-економічне обгрунтування доцільності їх створення;
перспективність просторового і функціонального розвитку;
відповідність пріоритетних напрямів розвитку ВЕЗ пріоритетним напрямам розвитку регіону та держави;
врахування вимог національної безпеки.
Створення ВЕЗ має здійснюватися з урахуванням певних факторів розміщення, зокрема:
сприятливе з погляду зовнішніх і внутрішніх можливостей для реалізації намічених цілей місцерозташування ВЕЗ;
наявність достатнього ресурсного потенціалу (природно-кліматичні умови, корисні копалини, трудові ресурси, науково-виробничий потенціал тощо);
забезпеченість об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури (яка існує або буде створена в процесі розбудови ВЕЗ) згідно з міжнародними стандартами;
розвинута система комунікацій, особливо засобів зв'язку, розгалужена транспортна мережа;
відсутність (або врахування в документах про створення ВЕЗ) екологічних обмежень та заборон щодо створення ВЕЗ з огляду на існуючі або передбачувані антропогенні навантаження на навколишнє середовище.
Крім цих загальних для всіх територіально-господарських утворень факторів, повинні враховуватися специфічні умови, характерні для окремих типів ВЕЗ. Вони визначаються цільовою і функціональною спрямованістю кожної ВЕЗ, її зв'язками з позазональною економікою, ступенем інтегрованості в національне і світове господарство, прив'язкою до наявних систем розселення, виробничих та інших об'єктів. Варто також врахувати ступінь зацікавленості органів місцевого і регіонального самоврядування й населення у створенні на відповідній території спеціальної (вільної) економічної зони.
Важливою передумовою ефективного функціонування ВЕЗ є наявність конкретної програми її розвитку з визначенням цілей, етапів, завдань, спрямованих на створення відповідної фінансово-економічної інфраструктури (банківської, страхової, інвестиційної тощо), термінів їх виконання, обсягів та джерел інвестицій.
2. Класифікація ВЕЗ та їх загальна характеристика
Згідно з Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" в Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі ВЕЗ:
Зовнішньоторговельні зони - частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання і преревалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти ("порто-франко"), вільні митні зони (зони франко), митні склади.

................
Перейти до повного тексту