1. Схвалити Концепцію економічного розвитку Донецької та Луганської областей, що додається.

2. Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування розробити та подати у шестимісячний строк проект Стратегії економічного розвитку Донецької та Луганської областей та план заходів з її реалізації з метою виконання Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Відновлення територіальної цілісності країни, деокупація та реінтеграція тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях — ключова стратегічна задача, що стоїть перед Україною.

Розбудова нової сучасної конкурентоспроможної економіки на сході країни та створення додаткового поштовху для розвитку Донецької та Луганської областей є передумовою для поступової реінтеграції тимчасово окупованих територій до єдиного конституційного простору України.

Донецька та Луганська області мають стати територією для реалізації особливих економіко-правових умов з комплексного впровадження системи управління та організації економічних процесів, які у подальшому можуть бути масштабовані на всю територію України.

Запровадження особливих умов передбачатиме формування територій пріоритетного розвитку, державне стимулювання розроблення і впровадження нових моделей економічного розвитку, що слугуватимуть об’єднуючим механізмом, основою якого є проста і зрозуміла логіка — добробут мешканців.

Концептуальними підходами до економічного розвитку Донецької та Луганської областей є такі:

реалізація Концепції економічного розвитку Донецької та Луганської областей (далі — Концепція), дія якої поширюється на території Донецької та Луганської областей, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, з можливістю подальшого масштабування економічної системи на тимчасово окуповані території після їх реінтеграції в єдиний конституційний простір України;

врахування вимог міжнародних зобов’язань України, зокрема Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, інших нормативно-правових актів з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі від 5 лютого 2008 р., угод про зону вільної торгівлі;

врахування вектора сталого розвитку Донецької та Луганської областей відповідно до Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року".

Повноваження на здійснення витрат державного та місцевих бюджетів повинні відповідати обсягу надходжень та формуватися на реалістичних показниках економічного і соціального розвитку Донецької та Луганської областей. Запровадження спеціальних режимів на територіях пріоритетного розвитку повинно забезпечуватись одночасно із заходами збалансованості державного бюджету.

Зважаючи на ключову роль виробництва у генеруванні попиту на інновації, акцент на виробничій сфері матиме вирішальне значення у відновленні економіки Донецької та Луганської областей. Саме тут будуть сформовані території пріоритетного розвитку, промислові, агровиробничі, інфраструктурні та туристичні кластери, інноваційні центри. Пріоритетним стане широке використання ідеології партнерства держави та бізнесу як організаційно-економічної рамкової основи побудови інвестиційної моделі взаємовідносин держави, органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання.

Для цього в найкоротші строки буде сформовано пул промислових, будівельних, логістичних, транспортних, інжинірингових, фінансових пропозицій, що можуть генерувати комплексне рішення для відновлення і модернізації Донецької та Луганської областей. У багатьох випадках будуть залучені виробничі потужності підприємств Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та інших областей України.

Збройна агресія Російської Федерації проти України спричинила тимчасову окупацію близько 3 відсотків територій України, що розташовані в Донецькій та Луганській областях, на яких проживало близько 4 млн. осіб. Загальна чисельність населення Донецької та Луганської областей у 2020 році становить 6,2 млн. осіб.

Наслідки збройної агресії Російської Федерації відобразилися передусім на реальному секторі економіки, а саме на розташованих у східних регіонах підприємствах вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, що забезпечували значну частину внутрішнього промислового виробництва та експорту. Понад 40 відсотків негативного внеску в динаміку валового внутрішнього продукту у 2014—2015 роках спричинено збройною агресією Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Так, валовий внутрішній продукт країни знизився приблизно на 10 відсотків порівняно із 2013 роком.

У Донецькій та Луганській областях сформувався індустріально-аграрний господарський комплекс з переважним розвитком важкої промисловості. Регіони площею 8,8 відсотка території країни виробляли 25 відсотків промислової і 8 відсотків сільськогосподарської продукції. Підприємства були розташовані кластерами (вугільний, металургійний, важкого машинобудування, енергетичний, хімічний), більшість галузей спеціалізації мали міжрегіональне та міжнародне значення. На Донецьку та Луганську області за різними оцінками припадало чверть загального експорту України.

За даними Держстату, у 2013 році зовнішньоторговельні операції з товарами проводилися з партнерами 153 країн світу, а продукція підприємств Донецької та Луганської областей вивозилася до 141 країни світу. Частка країн СНД в загальному обсязі експорту Донецької та Луганської областей становила 32,8 відсотка, Азії — 26,9 відсотка, Європи — 26,2 відсотка, Африки — 9,6 відсотка та Америки — 4,2 відсотка. Питома вага країн ЄС становила 25,7 відсотка.

Регіональна економіка та ринок праці були переважно орієнтовані саме на Російську Федерацію і не модернізували великі підприємства через наявність традиційного ринку збуту. Обсяги експортних поставок до Російської Федерації становили 19,7 відсотка загального обсягу експорту.

Eкспорт товарів та послуг Донецької та Луганської областей у 2019 році порівняно з 2013 роком зменшився на 71 відсоток і становив 4 905,6 млн. доларів США, імпорт 3/4 на 74 відсотки і становив 2 670,8 млн. доларів США.

За даними Держстату, станом на 2013 рік у Донецькій та Луганській областях зареєстровано 131 велике підприємство, 2247 — середніх та 37738 — малих підприємств.

Однак вже у 2018 році їх кількість значно зменшилася. Так, у 2018 році на території цих областей зареєстровано 33 великих підприємства, 706 — середніх та 12441 — мале.

З початком збройної агресії Російської Федерації проти України багато українських промислових підприємств на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей перестали провадити свою діяльність, а великі підприємства на територіях Донецької та Луганської областей, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, втратили свій найбільший ринок збуту і суттєво зменшили свої прибутки.

На сьогодні немає кількісних оцінок шкоди, яку завдала збройна агресія природі. Однак якісні оцінки цієї шкоди дозволяють припустити, що вона є значною. Найбільше джерело екологічної небезпеки 3/4 стихійне затоплення шахт, розташованих на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, яке призводить до забруднення ґрунтових вод (як наслідок, погіршує якість питної води) та може призвести до просідання ґрунтів та забруднення вод річкових басейнів. За даними Міненерго, станом на 2019 рік в Україні налічується 148 вугільних шахт усіх форм власності, з яких 95 перебувають на тимчасово окупованих територіях. До сфери управління Міненерго, тобто державної форми власності, належать 102 шахти (з них 67 шахт розташовані на тимчасово окупованих територіях).

Діяльність лише двох вугледобувних підприємств — ПАТ "Шахта "Надія" та державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", є прибутковою, решта (22 шахти в Донецькій та Луганській областях) є збитковими та отримують бюджетні кошти на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції.

За даними Держстату, у 2014 році через військові дії на Донбасі видобуток вугілля порівняно 2013 роком зменшився більше ніж на 22 відсотки і динаміка за наступними роками теж є невтішною.

Через непідтримання в належному стані гідрологічних споруд цілком можливі проблеми із забезпеченням населення водою вже в найближчому майбутньому.

Ще одна проблема — розмінування території, на яке потрібно близько 650 млн. євро і десятки років. Україна — третя країна у світі за мінним забрудненням території.

Російська окупація частини території Донецької та Луганської областей призвела і до різкого погіршення демографічної ситуації на всій цій території, особливо на тимчасово окупованих територіях. Негативні тенденції спостерігаються за всіма трьома основними факторами, які визначають динаміку чисельності населення: міграція, народжуваність, смертність. Внутрішньо переміщені особи, яких в Україні понад 1,4 млн. осіб, навіть у Донецькій та Луганській областях через два роки після переміщення мають на 14—23 відсотки нижчу імовірність знайти роботу.

Зважаючи на масштабне руйнування економіки Донецької та Луганської областей, значні людські втрати та небезпеку перетворення територій, які зазнали негативного впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, на повоєнні депресивні території, ефективного та швидкого розв’язання потребують такі проблеми:

згортання розвитку підприємництва та вільних ринкових форм торгівлі внаслідок відсутності стратегічного підходу щодо підтримки та розвитку бізнесу на територіях, що постраждали від збройної агресії Російської Федерації проти України;

втрати трудового та інтелектуального потенціалу внаслідок трудової і освітньої міграції, високі темпи депопуляції та старіння населення Донецької та Луганської областей. Значна частина найбільш активних, креативних і самодостатніх громадян працездатного віку виїхала з території Донецької та Луганської областей;

історично сформована пасивна експлуатація наявного ресурсного потенціалу: природного, трудового, соціального, економічного тощо;

традиційна залежність від російського ринку товарів, послуг та робочої сили, обмеженість ринків збуту для продукції експортоорієнтованих галузей Донецької та Луганської областей;

застаріла матеріально-технічна база та структурна розбалансованість промислового комплексу з домінуванням галузей із слабкою інноваційною сприйнятливістю;

порушення інфраструктурних та логістичних зв’язків через військові дії, що обмежує можливості руху людей, капіталів, продукції та інформації;

виснаження природних ресурсів та критична екологічна ситуація;

високі корупційні та військові ризики для ведення бізнесу на території Донецької та Луганської областей;

відсутність фінансових, правових та страхових інструментів на інвестиційному ринку України;

відсутність заінтересованості інвесторів у вкладенні коштів у розвиток Донецької та Луганської областей та, як наслідок, брак фінансових, інвестиційних та матеріально-технічних ресурсів, що спрямовуються на розвиток зазначеного регіону;

стагнація міжрегіональних коопераційних зв’язків великого, середнього і малого бізнесу, нерозвинутість міжрегіональної консолідації та зосередженість регіонів лише на проблемах їх власного розвитку.

Метою Концепції є визначення концептуальних підходів та основних напрямів розроблення Стратегії економічного розвитку Донецької та Луганської областей для створення нормативно-правових, інституційних та організаційних умов щодо формування та розвитку економіки Донецької та Луганської областей на основі комплексного впровадження окремої системи управління та організації економічних процесів з широким залученням інвестиційних ресурсів, що стануть основою для випереджаючого розвитку територіальних громад Донецької та Луганської областей, забезпечення комфортних умов проживання, самореалізації, розвитку громадян та підвищення якості їх життя, а згодом і повномасштабної реінтеграції тимчасово окупованих територій після їх повернення в єдиний конституційний простір України.

Реалізація Концепції розрахована на період до 2030 року.

Перезавантаження економіки Донецької та Луганської областей здійснюватиметься двома етапами:

перший — в сучасних умовах на територіях Донецької та Луганської областей, на яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі;

другий — на всій території Донецької та Луганської областей після реінтеграції тимчасово окупованих територій в єдиний конституційний простір України.

Для розв’язання зазначених проблем та надання адекватних ефективних відповідей на виклики передбачається можливість застосування спеціальних інструментів після їх відповідного економічного обґрунтування, зокрема:

у напрямі удосконалення інституційно-фінансових інструментів та регуляторної політики

створення трьох типів моделей територій пріоритетного розвитку: на території громад, прилеглих до тимчасово окупованих територій, на всій території Донецької та Луганської областей, на території окремих виробничих та рекреаційних кластерів, зокрема інноваційних та індустріальних парків із спеціальним режимом інноваційно-інвестиційної діяльності, що передбачатиме стимулюючі умови у сфері оподаткування, кредитування та митної політики для кожного окремого типу моделей;

запровадження нових інструментів захисту інвестицій, зокрема відкриття філіалів міжнародних комерційних арбітражів з розповсюдженням їх юрисдикцій на території пріоритетного розвитку Донецької та Луганської областей;

створення системи страхування від військових та політичних ризиків;