1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Закон України


ЗАКОН УКРАЇНИ
Про перевезення небезпечних вантажів
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 28, ст. 222) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 586-VI від 24.09.2008, ВВР, 2009, № 10-11, ст.137 № 2189-VI від 13.05.2010, ВВР, 2010, № 30, ст.394 № 5459-VI від 16.10.2012, ВВР, 2013, № 48, ст.682 № 5502-VI від 20.11.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.88 № 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44 № 2530-VIII від 06.09.2018, ВВР, 2018, № 41, ст.320 № 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295 № 1054-IX від 03.12.2020 № 1909-IX від 18.11.2021 ) ( У тексті Закону слова "Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України" в усіх відмінках замінено словами "відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним та авіаційним транспортом.
( Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом № 1054-IX від 03.12.2020 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;
небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби;
( Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2189-VI від 13.05.2010 )
компетентний орган з перевезення небезпечних вантажів - орган, що таким визнається в установленому порядку з метою виконання міжнародних договорів України у сфері перевезень небезпечних вантажів;
( Абзац четвертий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
суб'єкт перевезення небезпечних вантажів - підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі);
відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення;
перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу;
одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника;
перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення;
місця зберігання небезпечних вантажів - спеціально облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі;
маршрути перевезення небезпечних вантажів - залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі;
міжнародне перевезення небезпечних вантажів - перевезення небезпечних вантажів з території України на територію іноземної держави; з території іноземної держави на територію України; транзитом через територію України.
Стаття 2. Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів
Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів складається з цього Закону, інших законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актів, що визначають умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до типів та обладнання транспортних засобів, порядку підготовки, перепідготовки, навчання, підвищення та підтвердження кваліфікації працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, порядку одержання дозволів на здійснення зазначених перевезень.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:
державне управління та державне регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;
виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів;
забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення небезпечних вантажів.
Дія цього Закону не поширюється на перевезення небезпечних вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або захороняються, та інші передбачені законом випадки.
Стаття 4. Завдання законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів
Основними завданнями законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів є:
визначення основних принципів та напрямів державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів;
визначення правових засад державного управління та державного регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;
установлення прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 5. Основні напрями державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів
Основними напрямами державної політики у сфері перевезення небезпечних вантажів є:
виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров'я людей, охорони праці, санітарно-епідемічного благополуччя населення та безпеки руху;
визначення особливостей регулювання підприємницької діяльності з перевезення небезпечних вантажів, установлення критеріїв, норм, правил, вимог до робіт та послуг щодо перевезення небезпечних вантажів, контроль за додержанням умов перевезення, а також створення системи страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна під час перевезення небезпечних вантажів;
забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, та осіб, які постраждали від аварій під час перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 6. Сертифікація у сфері перевезення небезпечних вантажів
Сертифікація здійснюється відповідно до законодавства України.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2189-VI від 13.05.2010, № 5459-VI від 16.10.2012, № 5502-VI від 20.11.2012, № 901-VIII від 23.12.2015; в редакції Закону № 124-IX від 20.09.2019 )
Розділ II
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ
Стаття 7. Права та обов'язки відправника у сфері перевезення небезпечних вантажів
Відправник небезпечних вантажів має право на:
одержання у встановленому порядку достовірної інформації про продукцію або відходи, які належать до небезпечних вантажів і подаються ним до перевезення;
передачу небезпечного вантажу перевізнику для перевезення його відповідно до встановленого порядку;
перевезення небезпечного вантажу, поданого для перевезення, у визначений договором (нормативним актом) строк;
відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи пошкодження небезпечного вантажу або безпідставної відмови перевізника від прийняття небезпечного вантажу до перевезення.
Відправник небезпечних вантажів зобов'язаний:
здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику;
надавати перевізнику необхідні документи з достовірною інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього перевезення - аварійну картку;
забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тарі, крупногабаритній тарі, контейнерах середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнері, цистерні та засобі пакування;
( Абзац четвертий частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2189-VI від 13.05.2010 )
забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і супроводження небезпечного вантажу під час перевезення;
забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;
надавати в установленому порядку необхідну інформацію про відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;
здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів;
відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 8. Права та обов'язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів
Перевізник небезпечних вантажів має право на:
своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними документами з повною інформацією про вантаж;
проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів на нього;
відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим вимогам;
відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного прийняття його одержувачем.
Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:
приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;
забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;
у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;
( Абзац четвертий частини другої статті 8 в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу;
забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;
у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж;
забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України;
( Абзац восьмий частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - органам Національної поліції;
( Абзац дев'ятий частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 901-VIII від 23.12.2015 )
здійснювати в установленому порядку страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів;
( Абзац десятий частини другої статті 8 в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021 )
відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 9. Права та обов'язки одержувача у сфері перевезення небезпечних вантажів
Одержувач небезпечних вантажів має право на:
своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з документами на них;
відшкодування збитків за втрату, пошкодження, затримку перевезення небезпечного вантажу.
Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний:
своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його адресу, та документи на нього;
здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення безпеки небезпечних вантажів;
забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;
надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;
здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів;
відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів і порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Розділ III
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ
Стаття 10. Органи, які здійснюють державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів
Державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також інші спеціально уповноважені державні органи відповідно до їх компетенції.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 ) ( Зміни до статті 10 див. в Законі № 5502-VI від 20.11.2012 )
Стаття 11. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері перевезення небезпечних вантажів
До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері перевезення небезпечних вантажів належать:

................
Перейти до повного тексту