Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Основні напрями запобігання бездомності до 2017 року, що додаються.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

ураховувати Основні напрями, затверджені цією постановою, під час провадження діяльності, пов’язаної з виконанням програм економічного і соціального розвитку та актів законодавства з питань реалізації державної економічної та соціальної політики;

подавати щопівроку Міністерству соціальної політики інформацію про стан виконання цієї постанови за формою, затвердженою Міністерством.

3. Міністерству соціальної політики інформувати двічі на рік до 25 січня та 25 липня Кабінет Міністрів України про стан виконання цієї постанови.

4. Визнати такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Основні напрями визначають пріоритетні завдання органів виконавчої влади щодо запобігання бездомності, спрямовані на реалізацію бездомними особами прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України, створення умов для діяльності громадських об’єднань у сфері соціального захисту населення.

Державне регулювання у сфері соціального захисту бездомних осіб здійснюється з урахуванням таких принципів:

індивідуальний підхід;

цілеспрямованість та адресність надання соціальних послуг;

забезпечення соціальних гарантій;

толерантність;

конфіденційність;

реалізація основних прав і свобод;

обстеження умов життя бездомних осіб, а також вибір форм та методів соціальної роботи;

узгодження дій органів виконавчої влади, громадських об’єднань у вирішенні питань соціального захисту бездомних осіб.

Основні напрями розроблені з урахуванням засад державної економічної та соціальної політики на середньостроковий період, визначених Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", іншими актами законодавства з питань соціально-економічного розвитку.

Однією з основних проблем, які потребують розв’язання для запобігання бездомності, є забезпечення розвитку мережі закладів для бездомних осіб, кількість яких на даний час становить 91 заклад, з них 62 заклади утворено місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування та 29 закладів - громадськими об’єднаннями.

Протягом 2002-2012 років виявлено такі категорії бездомних осіб:

особи, які постраждали від торгівлі людьми, катастроф та нещасних випадків;

мігранти;

інваліди;

особи пенсійного віку;

особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

особи, які втратили житло у зв’язку із сімейними обставинами, пов’язаними з конфліктами та насильством у сім’ї.

Особливої уваги потребують особи, які відносяться до груп ризику щодо втрати житла або права на його використання, зокрема діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання, особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, знайомих, родичів, друзів, а також особи, які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм, недієздатні та обмежено дієздатні особи.

За результатами соціально-демографічного аналізу більшість бездомних осіб є особами працездатного віку, мають базову або повну загальну чи професійно-технічну освіту або є кваліфікованими робітниками, не мають документів, які посвідчують особу, що унеможливлює реєстрацію їх місця проживання або перебування і, як наслідок, позбавляє можливості взяття їх на облік у Державній службі зайнятості, оформлення пенсії в Пенсійному фонді України та/або отримання відповідної соціальної допомоги, а також становлять соціальну загрозу розповсюдження таких захворювань, як туберкульоз, гепатит, ВІЛ/СНІД тощо, оскільки стан їх здоров’я є незадовільним.

Пріоритетними завданнями державного регулювання у сфері соціального захисту бездомних осіб є:

у напрямі формування системи запобігання бездомності

удосконалення законодавства з метою забезпечення прав на житло осіб з груп ризику щодо втрати житла або права на його використання;

активізація роботи місцевих органів виконавчої влади із запобігання незаконному відчуженню житла, у тому числі житлової площі, що належить дітям;

дотримання нотаріусами встановлених законодавством вимог щодо укладення договорів, пов’язаних з відчуженням житла, та видачі довіреностей щодо зняття з реєстраційного обліку громадян за місцем проживання;

здійснення заходів щодо надання допомоги особам, які постраждали від насильства в сім’ї або торгівлі людьми;

лікування та підтримки осіб, які страждають на психічні розлади, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм;

встановлення опіки над недієздатними та обмежено дієздатними особами;

удосконалення нормативно-правових актів та діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо опіки та піклування над недієздатними та обмежено дієздатними особами;

захист і підтримка одиноких громадян похилого віку та інвалідів;

забезпечення прав мешканців гуртожитків;

захист житлових, майнових та інших прав:

- дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в інтернатних закладах;

- осіб, звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

вирішення соціально-побутових питань осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, зокрема забезпечення їх житлом або тимчасовим притулком;

сприяння оформленню засудженим особам, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі та обмеження волі, паспорта громадянина України;

надання засудженим особам, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі та обмеження волі, матеріальної допомоги відповідно до законодавства;

здійснення контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, які проживають або перебувають в Україні, законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

удосконалення діяльності спостережних комісій та здійснення заходів щодо збереження житла осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, забезпечення житлом або тимчасовим притулком осіб, звільнених від відбування покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк;

удосконалення діяльності інтернатних закладів, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, з метою підготовки їх до самостійного життя, у тому числі сприяння оформленню їм паспорта громадянина України, захист майнових та житлових прав тощо;