З метою підвищення ролі національного книговидання і преси у духовному відродженні народу, створення матеріально-технічної бази для видавничої справи України

1. Затвердити Державну програму розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року.

2. Кабінету Міністрів України, починаючи з 1995 року, при формуванні проектів Державного бюджету України та Державної програми економічного і соціального розвитку передбачати обсяги робіт і фінансові ресурси для поетапного виконання Державної програми розвитку національного книговидання і преси.

3. Центральними органами державної виконавчої влади, що беруть участь у здійсненні Державної програми розвитку національного книговидання і преси, залучати до фінансування передбачених нею робіт кошти галузевих позабюджетних фондів цільового призначення.

4. Координацію робіт щодо виконання Державної програми розвитку національного книговидання і преси, а також контроль за цільовим використанням коштів, що виділятимуться для забезпечення її реалізації, покласти на Міністерство України у справах преси та інформації.

Видавнича справа являє собою триєдиний технологічний комплекс, до якого входять редакційно-видавничі структури, поліграфічна промисловість, мережа книгорозповсюдження, а також організації, що здійснюють підготовку кадрів, наукове та матеріально-технічне забезпечення видавничої сфери, зберігання, державну бібліографію і статистику творів друку. В Україні до цього комплексу входить близько 750 книжкових видавництв і видавничих організацій різних форм власності, 17 газетно-журнальних комплексів, понад 3 тис. редакцій газет і журналів, 550 поліграфічних підприємств, більш як 900 підприємств і дільниць оперативної поліграфії, 40 обласних і міських підприємств книгорозповсюдження з мережею книжкових баз, бібліотечних колекторів і майже 1 тис. книгарень, велика кількість закладів книгорозповсюдження Укоопспілки, інші організації.

Становище, що склалося у видавничій галузі, викликає серйозну тривогу. Незважаючи на різке збільшення кількості видавництв і видавничих організацій, продовжується спад обсягів виробництва друкованої продукції, все більше деформується якісна структура книговидання. Зокрема, значно скоротився випуск книг пріоритетної соціальної та культурно-освітньої значущості, в тому числі дитячої, наукової, енциклопедичної, навчальної, виробничої літератури. Різко зменшився випуск творів сучасних українських авторів, книг української та зарубіжної класики, кращих творів сучасних зарубіжних авторів, майже припинився випуск образотворчих, краєзнавчих, туристичних видань, що позбавляє широкі верстви населення можливості прилучатися до загальнолюдських цінностей. Критична ситуація склалася з випуском підручників для шкіл, інших закладів освіти.

У 1993 р. в Україні видано всього 2,8 книжки на одного жителя. У 1994 р. темпи падіння обсягів книговидання різко збільшились.

Очевидною є тенденція до деукраїнізації національного книговидання. Питома вага книг українською мовою, випущених у 1993 р. видавництвами і видавничими організаціями всіх форм власності, становила за назвами 41,4 відсотка, за тиражем лише 26,7 відсотка, зокрема у державних видавництвах - відповідно 50 і 60 відсотків.

Для України з її величезним науковим, виробничим, культурним потенціалом такі показники і тенденції загрожують важкими негативними наслідками, якщо врахувати, що, за твердженням соціологів, для нормального розвитку суспільства на одного жителя необхідно мати 12-14 книжок на рік.

Складна ситуація і в періодиці. З одного боку кількість друкованих засобів масової інформації невпинно зростає: зараз їх зареєстровано понад 3 тис., включаючи видання з місцевою сферою розповсюдження, в тому числі понад 2,2 тис. газет, більш як 400 журналів. На загальнодержавну, регіональну та зарубіжну аудиторію розрахована понад 1 тис. періодичних видань. Значно розширилась тематична палітра газет і журналів. Відбуваються структурні та тематичні зміни, ідеологічна переорієнтація видань.

Поряд із цим різко зменшились тиражі періодичних видань. Передплатні тиражі газет і журналів, включаючи місцеві видання, зменшились із 63,7 млн примірників у 1992 р. до 14,7 млн у 1994 р., тобто в 4,3 раза. Відповідно, значно звузився інформаційний простір національної преси, зменшився вплив друкованих засобів масової інформації на людей.

Складною є мовна ситуація в пресі: з 400 газет, розрахованих на загальнодержавну аудиторію, виключно українською мовою друкуються лише 103 видання (25 відсотків).

Становище в періодиці ускладнюється тим, що у зв'язку з фінансовою скрутою редакції газет, розрахованих на загальнодержавну читацьку аудиторію, практично всі змушені були перевести свої видання на централізоване (у м. Києві) друкування. Це спричинило значні запізнення надходження видань до читачів, зменшення оперативності національних друкованих засобів масової інформації.

Одна з головних причин критичного стану книговидання і преси - та, що в результаті непомірних податків, величезних цін на папір (наприклад, 1 т газетного паперу вже коштує більше 75 млн крб., офсетного - понад 120 млн), поліграфічні матеріали, енергоносії, різноманітні послуги при низькій платоспроможності населення книга, газета, журнал стали практично недоступними для більшої частини громадян. Нинішні економічні умови, недосконала податкова політика не стимулюють випуск друкованої продукції, що входить до сфери державних інтересів, призводять до втрати національного інформаційного простору на користь видань інших держав.

Інша, дуже важлива причина вкрай важкого становища у книговиданні і пресі полягає в тому, що їх виробнича база у матеріально-технічному забезпеченні більш як на 80 відсотків залежить від імпорту, насамперед, із Росії.

Наприклад, при потребі в 1993 р. видавництв, різних видавничих структур, поліграфічних підприємств у 156 тис. т друкарських сортів паперу - газетного, офсетного, друкарського - вітчизняна паперова промисловість виготовила лише близько 25 тис. т, що забезпечило потреби всього на 16 відсотків. Повністю за рахунок імпорту покриваються потреби галузі в поліграфічних фарбах (майже 4 тис. т на рік), офсетних пластинах на алюмінійовій та сталевій основі (близько 500 т), технічних тканинах (9 млн м погонної довжини), поліграфічної фольги та ін.

Враховуючи таке становище щодо матеріально-технічного забезпечення видавничого комплексу України, нагальною проблемою слід вважати створення вітчизняної виробничої бази для виготовлення матеріалів, необхідних для випуску друкованої продукції. Адже необхідні передумови для цього в Україні здебільшого є.

Потребує зміцнення поліграфічна база видавничого комплексу. Вона помітно відстає в технічному відношенні, особливо брошурувально-палітурне виробництво, друкарні, що випускають місцеві газети. Через технічну відсталість гострою лишається проблема випуску підручників для шкіл, інших закладів освіти, довідково-енциклопедичної літератури.

Номенклатура продукції вітчизняного поліграфічного машинобудування дуже звужена. В Україні, наприклад, не виготовляється жодного виду друкарської техніки, багатьох інших конче необхідних машин.

Ситуація у книговиданні значно ускладнилась у зв'язку з непродуманістю заходів з розмежування форм власності на загальнодержавному і комунальному рівнях. Ігнорування специфіки книговидання, що об'єднує три технологічно зв'язані ланки - видавництва, поліграфію і книгорозповсюдження, відрив останньої від двох перших і передача до комунальної власності з наступною поспішною беззастережною комерціалізацією книгарень (цих осередків культури) призвели до сумних наслідків. Добре налагоджена мережа книгорозповсюдження сьогодні практично зруйнована. Комерціалізовані книгарні в більшості відійшли від роботи з книгою, вони не поспішають розповсюджувати україномовну книгу, інші суспільно важливі видання, які не дають їм великого зиску.

Перехід до ринкових відносин у видавничій справі вимагає зміни підходів до господарського механізму, розумного, зваженого реформування форм власності, оптимального поєднання комерції зі збереженням та нагромадженням духовних цінностей.

Актуальними для видавничої галузі проблемами є створення національної законодавчої, нормативно-технічної бази, удосконалення механізму обміну друкованими виданнями із зарубіжними країнами, розширення участі вітчизняного книговидання і преси у міжнародному співробітництві.

Отже, ситуація у видавничій справі України вимагає ефективних дій, державної підтримки, інакше національне книговидання і преса можуть втратити притаманну їм роль могутнього джерела нарощування і збагачення інтелектуального потенціалу нації, інформатизації суспільства, носія ідей національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства.

Програма націлена на вирішення таких основних завдань:

- визначення основних пріоритетів у галузі видавничої справи, усунення негативних деформацій, поліпшення якісної структури книговидання;

- оптимальне реформування форм власності, економічного механізму, вдосконалення податкової політики у видавничій справі;

- удосконалення правових норм діяльності книгодрукування і преси, створення необхідної законодавчої, нормативно-технічної бази видавничої галузі, приведення діючого законодавства у відповідність з міжнародними нормами;

- розширення участі України в міжнародному співробітництві в галузі книгодрукування і преси;

- створення в Україні на базі існуючого наукового і виробничого потенціалу необхідної виробничої інфраструктури для випуску целюлози, паперу, картону, поліграфічних матеріалів, технологічного устаткування, запчастин для того, щоб поступово зменшувати залежність українського книговидання і преси від імпорту;

- модернізацію поліграфічної бази книговидання і преси;

- поліпшення наукового, інформаційного, кадрового забезпечення видавничої галузі.

Одним з найважливіших завдань у видавничій політиці повинно бути створення, підготовка і випуск шкільної літератури - підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, книг серії "Шкільна бібліотека", необхідних для забезпечення навчального процесу. Важливе значення при цьому матиме створення умов для забезпечення підготовки і випуску на національній базі учбових книг мовами національних меншин, що проживають в Україні,- кримськотатарською, єврейською, польською, угорською, молдавською, болгарською, німецькою, гагаузькою, грецькою, словацькою, чеською, а також здійснення комплексу заходів, спрямованих на вирішення проблеми, пов'язаної з підготовкою і випуском національних підручників для вузів, технікумів, училищ, які до недавніх пір здебільшого завозились із Росії. Серед найважливіших заходів намічено вирішення питань, пов'язаних із фінансуванням підручників для закладів освіти, чітке розмежування функцій між зацікавленими міністерствами, вдосконалення поліграфічної бази, розширення кола видавництв, які залучатимуться до підготовки і випуску навчальної літератури, створення в цій сфері відповідного конкурентного середовища.

Програмою визначено також інші пріоритети у справі випуску літератури. Передбачається, що ці суспільно необхідні видання для забезпечення загальнодержавних потреб в економіці, науці, техніці, агропромисловому комплексі, вихованні, освіті, культурі здійснюватимуться за річними державними тематичними програмами на засадах державного контракту, частково за рахунок бюджетних асигнувань.

Програма передбачає заходи, що дають змогу ліквідувати наявні перешкоди на шляху впровадження Закону про мови, підвищити питому вагу україномовної книги, насамперед, завдяки використанню економічних важелів.

Передбачається надання всебічної допомоги періодичним друкованим виданням щодо розширення їх тематичної палітри, збільшення кількості насамперед тих видань, що забезпечують потреби різних суспільних чи професійних груп, культурно-побутові потреби населення. Крім того, у Програмі намічено заходи щодо підвищення питомої ваги місцевої преси, що оперативно висвітлює життя регіонів, а також створення періодичних видань, розрахованих на зарубіжну аудиторію.

Важливим заходом у справі відвищення оперативності виступів національної преси має стати повернення до децентралізованого друкування всеукраїнських газет в обласних центрах, що вимагає додаткового фінансування і матеріально-технічного забезпечення.

Враховуючи складне становище періодичної преси, передбачається надавати державну фінансову допомогу окремим категоріям суспільно важливих періодичних видань, ввести пільгові податки на газетно-журнальну продукцію громадсько-політичного, літературно-художнього, культурно-освітнього, мистецького, наукового, науково-технічного, спортивного спрямування, а також призначену для дітей та інвалідів, що дасть можливість зробити видання цих напрямів більш доступними для читачів.

З метою покращання якості матеріалів у пресі передбачається організувати навчання журналістів-міжнародників, заснувати факультет підвищення кваліфікації журналістів.

Намічено також розробити відповідні нормативні документи, які регламентуватимуть друкування і розповсюдження в Україні зарубіжних друкованих засобів масової інформації, захищатимуть національний інформаційний простір.

Передбачається вдосконалити систему управління видавничою справою так, щоб вона забезпечувала втілення в життя державної політики в галузі книговидання і преси, розроблення і приведення в дію механізму її реалізації, здійснення дійового контролю за чинним законодавством, відповідальність за ситуацію в галузі, створювала сприятливі умови для розвитку всіх форм власності і господарювання.

Передбачається дальший розвиток інтеграційних процесів у виробничо-господарських зв'язках. Для централізації окремих господарських функцій, соціального захисту працюючих у видавництвах, редакціях періодичних видань, на підприємствах поліграфії і книгорозповсюдження різних форм власності стимулюватиметься створення добровільних об'єднань -- асоціацій, фірм, корпорацій тощо.

Важливе значення для розвитку видавничої справи в Україні матиме здійснення зваженої політики щодо реформування форм власності. Програма виходить з того, що тотальна приватизація у сфері створення, випуску і розповсюдження друкованих неперіодичних і періодичних видань неприпустима.

Щоб мати необхідні важелі для здійснення засобами книговидання своїх функцій у сфері державотворення, духовного відродження народу, держава повинна мати у своїй власності оптимально необхідну кількість усіх трьох складових видавничого комплексу - видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження, які б охоплювали весь технологічний цикл підготовки, випуску і розповсюдження неперіодичних видань. Передбачено визначити і затвердити перелік найважливіших об'єктів книговидання, які не підлягатимуть приватизації. Решту підприємств, організацій, установ передбачено приватизувати, корпоратизувати, що сприятиме поліпшенню ринкових умов, створенню конкурентного середовища. Всебічна підтримка надаватиметься створенню видавництв, підприємств недержавних форм власності.

Особливе значення для книговидання і преси матиме введення пільгового податку, зокрема відміна податку на добавлену вартість, зведення до мінімуму або повне звільнення від податку на доход видавництв, редакцій газет і журналів, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження, які випускають і розповсюджують літературу, що входить до сфери державних інтересів. Програмою передбачається підготовка пропозицій Кабінету Міністрів України про внесення змін до чинного законодавства в частині оподаткування суб'єктів книговидання.

Для вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності видавничої галузі передбачається внесення доповнень до Митного кодексу України щодо розмірів ввізного та вивізного мита на друковані періодичні та неперіодичні видання.

Важливим кроком у цьому напрямі має стати створення Національного агентства України Міжнародної стандартної нумерації книг і Національного центру України Міжнародної стандартної нумерації серіальних видань на базі Національного науково-виробничого об'єднання "Книжкова палата України".

З метою інтеграції українського книговидання в європейське і світове співтовариство передбачається вступ України до ряду міжнародних видавничих організацій, насамперед до Міжнародної асоціації книговидавців; активізація участі України в діяльності Центральноєвропейської ініціативи з метою вступу' до цієї міжнародної організації, входження країни у європейський інформаційний простір; стажування працівників преси у європейських міжнародних організаціях.

Важливе значення для докорінного поліпшення роботи по експорту українських неперіодичних та періодичних видань матиме створення в Україні спеціалізованої експортно-імпортної фірми, організація її представництва за рубежем, розширення участі видавництв України у міжнародних виставках-ярмарках книги, а також організація подібних виставок-ярмарок в Україні.

В основу організаційно-технічних заходів Програми покладено принцип поступового зменшення залежності галузі від імпортування паперу, картону, ряду найважливіших поліграфічних матеріалів та устаткування за рахунок створення власного виробництва.

Зокрема, Програмою передбачається розробка технології випуску газетного та офсетного паперу і освоєння їх виготовлення, в першу чергу, на діючих підприємствах. На Жидачівському целюлозно-паперовому комбінаті планується налагодити випуск газетного паперу в обсязі 35 тис. т. щорічно.

На Дніпропетровській паперовій фабриці за рахунок введення додаткових потужностей передбачається освоїти випуск офсетного паперу в обсязі 35 тис. т на рік. Це дасть змогу повністю забезпечити потребу в цьому папері для випуску шкільних підручників.

Крім цього, планується будівництво целюлозно-паперового комбінату потужністю 200 тис. т біленої целюлози і 200 тис. т газетного і друкарського паперу. Передбачається також спорудження заводу для випуску біленої целюлози з соломи потужністю 45 тис. т на рік.

Для запезпечення всіх галузей народного господарства України діаграмною продукцією випуск необхідного для цього паперу намічено освоїти на Дніпропетровській паперовій фабриці.

Випуск палітурного картону (30 тис. т на рік) з використанням вторинної сировини планується організувати на Луцькому картонно-руберойдовому заводі.

Важливою проблемою, вирішення якої передбачається Програмою, є створення в Україні виробництва для випуску поліграфічних фарб. Їх промисловий випуск намічається організувати на виробничому об'єднанні "Львівлакофарб" та на ВО "Свема" (м. Шостка).

Важливе значення матиме організація в Україні виробництва необхідних для випуску книг технічних тканин, які тепер повністю закуповуються в Росії. Передбачається організація виробництв для випуску палітурних матеріалів на паперовій основі на Запорізькому і Тернопільському заводах штучних шкір та на ВО "Свема". (м. Шостка). Очікуваний випуск - 9,5 млн м погонної довжини. Виробництво матеріалів на тканинній основі потужністю 4 млн м погонної довжини передбачено організувати на Одеському і Запорізькому заводах штучних шкір.

Виготовлення необхідних для випуску друкованої продукції фототехнічних плівок, що містять срібло, буде розширюватись і вдосконалюватись на ВО "Свема". Заходами Програми передбачено створення на цьому об'єднанні виробництва фототехнічних безсрібних плівок, для оздоблення палітурок книг та для лазерних друкарських пристроїв комп'ютерних видавничих систем. В Українському НДІ спеціальних видів друку буде створено виробництво поліграфічної фольги.

Важливим технічним завданням галузі є заміна металевих друкарських форм полімерними. Для її вирішення Програмою передбачено заходи з організації виробництва фотополімерних пластин "Фотопласт" замість пластин "Целофот", що завозяться з Росії, та розширення обсягів випуску пластин "Гідрофот". Промисловий випуск пластин "Фотопласт" з річною потужністю 100 тис. кв. м буде налагоджено на Луцькому заводі виробів з пластмас.

Перехід галузі на прогресивну технологію офсетного друку вимагає щорічного імпорту 490 т формних попередньо сенсибілізованих пластин на алюмінієвій та сталевій основі. До Програми включено використання для поліграфії листопрокатних та фольгопрокатних виробництв алюмінію, які будуть створені для різних галузей народного господарства на Запорізькому державному алюмінієвому комбінаті. На цьому ж комбінаті передбачається організувати виготовлення попередньо сенсибілізованих алюмінієвих офсетних пластин.

Випуском поліграфічного устаткування в Україні зайняті Київський, Роменський, Одеський, Харківський, Ходорівський і Олександрійський заводи поліграфічних машин, деякі інші заводи Мінмашпрому, що випускають близько 150 найменувань устаткування при потребі галузі 400-450.

Програмою передбачено розробку та організацію випуску нового найнеобхіднішого устаткування. До цього переліку входять аркушеві та рулонні офсетні машини, устаткування для фальцювання аркушів, обробки книжкових блоків, випуску брошур, електронні кольороділильні машини, комплекс фотоскладального обладнання, апаратура для виготовлення фотомакета газетної полоси та ін.

Для цього необхідно здійснити ряд заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази вітчизняного поліграфічного машинобудування, зокрема завершити будівництво виробничих корпусів на Роменському, Олександрійському, Харківському та Ходорівському заводах поліграфічних машин, а також побудувати інженерно-лабораторні корпуси Ходорівського і Харківського СКБ поліграфічного машинобудування. Для налагодження випуску деяких необхідних машин доцільно закупити ліцензії за рубежем.

Наявна друкарська база спроможна майже повністю забезпечити друкування книг в обсягах, передбачених Програмою до 2000 р. Однак структура цих потужностей вимагає істотного вдосконалення. Насамперед слід збільшити питому вагу офсетного друку, що викликано, передусім, необхідністю збільшення випуску кольорових підручників, учбової, дитячої та іншої літератури. Нині частка офсетного друку у випуску книг становить 58 відсотків, на кінець прогнозованого періоду її необхідно буде збільшити до 70 відсотків.

Крім того, на книжкових підприємствах працює багато фізично зношених офсетних машин, які потребують заміни. Необхідно закупити за кордоном хоча б мінімальну кількість офсетної техніки та кілька технологічних ліній для випуску книг, насамперед підручників, енциклопедичних видань.

Для збільшення випуску та поліпшення якості поліграфічного виконання підручників, дитячої літератури передбачається частково перепрофілювати виробничі потужності газетно-журнального комбінату видавництва "Преса України", завершити реконструкцію Харківської книжкової фабрики ім. Фрунзе, дооснастити Харківську книжкову фабрику "Глобус", Львівську фабрику "Атлас".

Одним із найважливіших напрямів розвитку поліграфії має бути повна заміна до 2000 р. металевого набору фотографічним і комп'ютерним, а також повне переведення високого ротаційного друку на фотополімерні друкарські форми замість металевих.

У газетному виробництві, яке у свій час було зорієнтовано на випуск центральних газет колишнього СРСР і де тепер є великий резерв потужностей, передбачається вдосконалити їх структуру, частину обладнання законсервувати, зайві площі та устаткування використати для інших цілей.

До розробки і виконання Державної програми розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 р. залучено ряд галузевих науково-дослідних, проектних та учбових інститутів, зокрема УНДІ поліграфічної промисловості ім. Т. Шевченка, УНДІ з спеціальних видів друку, УНДІпаперу, Укрдіпропапір, НДІ нафтопереробки "Масма", Українська академія друкарства, КПІ (поліграфічний факультет), Харківське, Одеське, Ходорівське СКБ поліграфічного машинобудування, КБ Київського та Роменського заводів поліграфічних машин, НДІ відеотермінальної техніки, НДІ "Укркольорметобробка", НДІ фототелеграфної апаратури, НВК "Фотоприлад".

Програму створення нормативно-технічної бази галузі, розробку типових технологічних інструкцій на процеси поліграфічного виробництва, комплексу документів із сертифікації поліграфічного виробництва, державних стандартів системи захисту навколишнього середовища від забруднень виробництва та охорони праці в поліграфії, інформаційне забезпечення з питань стандартизації, метрології і сертифікації забезпечуватимуть УНДІ поліграфічної промисловості ім. Т. Шевченка та Національне науково-виробниче об'єднання "Книжкова палата України".

Ддя здійснення державної мовної політики Програмою намічається створення на базі існуючого Українського мовно-інформаційного фонду Національної Академії наук України принципово нового центру - Національного комп'ютерного архіву книговидання і преси з подальшим цілеспрямованим формуванням фундаментальної комп'ютерної бібліотеки української мови і літератури, удосконаленням наявної автоматизованої лексикографічної системи і електронної лексичної картотеки. Цей архів пізніше може стати основою майбутнього Державного інституту книгодрукарства.

Передбачається продовження робіт щодо виконання розробленої раніше комплексної програми впровадження обчислювальної техніки, що включає комп'ютеризацію процесів організаційно-економічного управління видавничою діяльністю, поліграфією і книгорозповсюдженням та автоматизацію процесу переробки текстової інформації на базі персональних ЕОМ і редакційно-видавничих систем.

Програма передбачає реалізацію Мінпресінформом та Міносвіти спільних заходів, спрямованих на підготовку та перепідготовку журналістів, видавців, поліграфістів, книгорозповсюджувачів відповідно до нових вимог з врахуванням ринкових відносин та досвіду найрозвиненіших країн світу, а також із використанням можливостей їх стажування за кордоном. Для цього передбачається здійснити ряд заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів освіти, що готують фахівців для системи книговидання і преси.

На виконання Програми протягом 1995 - 2000 рр. необхідно спрямувати 5125,0 млрд крб. (в цінах 1994 р.) та 328,3 млн доларів США, з них на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи 292,9 млрд крб., на капітальні вкладення 4832,0 млрд крб. та 328,3 млн доларів США. Більшу частину цих коштів - 4324,6 млрд крб. (84 відсотки від загальної суми) та 270,0 млн доларів США (82 відсотки валютних асигнувань) - передбачається спрямувати на створення вітчизняної бази для виробництва целюлози, паперу і картону. Крім того, 257,8 млрд крб. (5 відсотків загальних витрат) та 28,0 млн доларів США (7 відсотків валютних асигнувань) намічається направити на здійснення заходів, спрямованих на розробку та організацію виробництва поліграфічних фарб, палітурних матеріалів, фотополімерних та офсетних пластин, поліграфічного устаткування. На розвиток власне поліграфічної бази України намічається використати 305,6 млрд крб. (6 відсотків) та 30,3 млн доларів США (9,2 відсотка).

Здійснення намічених Програмою заходів дозволить послабити кризову ситуацію у видавничій справі, стабілізувати виробництво, створити передумови для його відтворення, розширення випуску неперіодичних і періодичних видань, насамперед тих, що входять у сферу державних інтересів.

У найближчі роки мають бути здійснені заходи, що дадуть змогу певною мірою ліквідувати деформації в структурі видавничого комплексу України, які сталися внаслідок його формування на основі загальносоюзних потреб і недооцінки національних особливостей. Йдеться, насамперед, про створення основ вітчизняної промислової бази для виробництва целюлози, паперу, картону, ряду поліграфічних матеріалів, засобів виробництва, сервісного обслуговування, що значно зменшить залежність українського книговидання від інших країн.

У процесі виконання Програми будуть закладені основи економічного механізму функціонування книговидання і преси в умовах ринку - врегульовано його нормативну і правову базу, вдосконалено податкову систему, закладено основи ринкової економіки, створено конкурентне середовище, основане на рівноправному функціонуванні державної, колективної, приватної форм власності, оптимізовано механізм управління видавничою сферою, розширено участь України в міжнародному співробітництві в галузі книговидання і преси.

Одним із найважливіших результатів має бути створення економічних, організаційних, фінансових умов, що дали б змогу поступово ліквідувати негативні тенденції в тематиці видань та існуючі бар'єри на шляху до виконання вимог Закону про мови, збільшити вплив держави на книжковий ринок.

Суттєвий приріст книжкової продукції прогнозується на 1996 - 2000 р. Орієнтири порівняно з 1992 роком: 1996 р. - 46 відсотків, 2000 р. - 134 відсотки, що становитиме 7 книг на одного громадянина України. Дуже важливо, що будуть створені умови для забезпечення шкіл, вузів, технікумів, училищ навчальною літературою.

Реалізація Програми як складової державної політики повинна створити важливі передумови для відродження духовності, освіти і культури народу, захисту інформаційного простору держави, використання потужного наукового, виробничого і сировинного потенціалу народногосподарського комплексу України.

1. Розробити проект Закону України "Про видавничу справу".

2. Розробити підзаконні акти до Закону України "Про видавничу справу".

3. Розробити проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення".

4. Розробити проект закону України "Про внесення змін і доповнень до закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

5. Розробити проект закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації, книговидання та соціальний захист журналістів".

6. Розробити проект положення про державні (комплексні, цільові) тематичні програми випуску суспільно важливих видань та порядок їх фінансування.

7. Підготувати проект постанови Кабінету Міністрів "Про видання багатотомної національної енциклопедії "Україна".

8. Розробити проект державного рішення про порядок підготовки та випуску зібрань вибраних творів письменників, діячів культури, науки.

9. Розробити положення про випуск друкованих видань на договірних засадах та положення про випуск видань за кошти автора, у авторській редакції.

10. Створити Технічний комітет з питань національної стандартизації в галузі книговидання і преси.

11. Розробити державні стандарти, технічні умови, технологічні інструкції, термінологічні словники, довідники в галузі книговидання і преси (всього 40 документів - за окремою програмою).

12. Створити нормативно-технічну базу з питань охорони праці у видавничій галузі (за окремою програмою).

13. Підготувати пропозиції Уряду про внесення змін до чинного законодавства щодо введення пільгового оподаткування суспільне важливих неперіодичних .і періодичних видань, а також доповнення до Митного кодексу України щодо розмірів ввізного та вивізного мита на друковані видання.

14. Сприяти розвитку інтеграційних процесів у виробничо-господарських зв'язках редакцій періодичних видань, книжкових і газетних видавництв, підприємств поліграфії і книгорозповсюдження, створення добровільних об'єднань, фірм, корпорацій тощо.

15. Підготувати й узгодити перелік об'єктів книговидання і преси, необхідних державі для реалізації засобами друкованого слова політики у сфері державотворення, духовного відродження народу, освіти, культури, науки, захисту національного інформаційного простору, що не підлягатимуть роздержавленню. Решту майнових комплексів приватизувати.

16. Створити Всеукраїнський благодійний фонд сприяння розвитку книговидання і преси.

17. Підготувати проект державного рішення щодо вдосконалення механізму випуску та фінансування підручників, навчальних та навчально-методичних посібників для забезпечення шкіл, інших закладів освіти.

18. Здійснити комплексні заходи щодо підготовки і випуску підручників, посібників, іншої літератури мовами національних меншин, які проживають в Україні.

19. На засіданнях колегії розглянути питання про випуск:

- видань історико-культурної спадщини українського народу;

- літератури для дітей та юнацтва;

- наукових видань;

- енциклопедично-довідкової літератури;

- інших суспільно важливих друкованих видань.

20. Для здійснення державної мовної політики підготувати пропозиції про створення на базі українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук України нового центру - Національного комп'ютерного архіву книговидання і преси з подальшим цілеспрямованим формуванням фундаментальної бібліотеки української мови і літератури, удосконаленням наявної автоматизованої лексикографічної системи і електронної лексичної картотеки.

21. Провести пошукову роботу щодо створення в Україні бази для виготовлення носіїв інформації, альтернативних класичній книзі.

22. Здійснити заходи, спрямовані на докорінне поліпшення інформаційного забезпечення працівників книговидання і преси, фахівціі в галузі, учбових і науково-дослідних закладів, а також читачів. Зокрема заснувати галузевий часопис, газету, інформаційний бюлетень.

23. Проаналізувати стан інформування зарубіжної громадськості про суспільно-політичне, економічне, культурне життя в Україні друкованими засобами масової інформації, підготувати висновки і пропозиції.

24. З метою підвищення оперативності друкованої інформації, своєчасного надходження періодичних видань до читачів організувати друкування всеукраїнських газет в обласних центрах.

25. Забезпечити систематичний аналіз витрат на поліграфічне виконання періодичних видань, добиватися усунення причин, що призводять до збільшення витрат. Зокрема, з метою зменшення загальнофабричних витрат, внести на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про консервацію резервного поліграфічного обладнання газетних підприємств.

26. Забезпечити постійний контроль за дотриманням графіків випуску періодичних видань, надавати редакціям, видавництвам, поліграфічним підприємствам дійову допомогу для своєчасного випуску газет і журналів.

27. Заснувати при Київському інституті журналістики відділення підвищення кваліфікації.

28. З метою вдосконалення аналітичної роботи, пов'язаної з діяльністю друкованих засобів масової інформації, створити комп'ютерний банк газет і журналів.