З метою визначення основних напрямів розвитку житлово-комунального господарства Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Концепцію розвитку житлово-комунального господарства України (додається).

2. Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Державному комітетові по житлово-комунальному господарству, іншим міністерствам і відомствам, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київському і Севастопольському міськвиконкомам враховувати положення зазначеної Концепції під час формування галузевих і регіональних програм, розроблення законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють відносини в житлово-комунальній сфері.

Житлово-комунальне господарство повинне забезпечувати задоволення першочергових потреб населення і створення необхідних умов для функціонування народного господарства. В цій галузі зосереджена майже четверта частина основних фондів країни.

Через кризові явища в економіці зменшилися обсяги виконаних робіт та наданих послуг, зокрема вдвічі - ремонту житлового фонду та перевезення пасажирів, у 5 - 7 разів - будівництва об'єктів комунального призначення.

Занижені тарифи на житлово-комунальні послуги для населення, недостатнє дотування галузі призвели до погіршення її фінансового стану, що значно ускладнило забезпечення необхідного рівня комунального обслуговування, оскільки виробники і споживачі послуг не мають стимулу до економного і раціонального господарювання, а це стримує перехід до роботи в ринкових умовах.

Обсяги капітальних вкладень у комунальне господарство не забезпечують пропорційного розвитку населених пунктів, необхідного нарощування потужностей об'єктів тепло-, водо-, газопостачання, водовідведення та міського електротранспорту.

У 31 місті і майже третині селищ міського типу відсутня мережа каналізації, 15 відсотків цих населених пунктів не мають централізованого водопостачання, каналізаційні споруди у 110 міських населених пунктах перевантажені, тому щодоби у водойми скидається понад 4,4 млн. куб. метрів неочищених стічних вод, у 232 (близько 17 відсотків) - якість питної води за окремими показниками не відповідає вимогам стандартів.

Надмірна централізація теплопостачання та експлуатація низькоефективного й фізично зношеного обладнання котелень, теплових пунктів і мереж призводить до значних (у межах 30 - 40 відсотків) витрат виробленої теплової енергії, зниження надійності теплопостачання, нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів. Майже 6 тис. кілометрів інженерних мереж перебуває в аварійному стані. Гостро стоїть питання обслуговування населення міським електротранспортом. Третина рухомого складу й четверта частина трамвайних колій та контактних мереж потребують заміни або ремонту.

Майже 80 відсотків сміттєзвалищ експлуатується без запобіжних засобів проти забруднення підземних вод та повітряного басейну. Переважна частина їх вичерпала свої можливості. Через відсутність вітчизняного обладнання практично не налагоджено переробку та знешкодження сміття.

Технічний стан житла потребує значного обсягу його ремонту та модернізації.

Особливо незадовільним є технічний стан об'єктів житлово-комунального господарства, що знаходяться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій. Разом з тим передача цих об'єктів місцевим Радам народних депутатів практично не здійснюється через те, що не розв'язана проблема їх подальшого фінансування.

Рівень забезпеченості комунальними послугами більшості сільських населених пунктів украй низький. Комунальна служба села не сформувалася як сектор єдиної галузі житлово-комунального господарства.

Перелічені та інші чинники зумовлюють невідповідність рівня і якості житлово-комунальних послуг потребам споживачів, що посилює соціальне напруження, а також погіршує стан навколишнього природного середовища.

Для розв'язання цих проблем визначено основні напрями державної політики у сфері стабілізації та розвитку житлово-комунального господарства.

Основними напрямами розвитку житлово-комунального господарства є:

реформування економічних відносин у галузі з метою прискорення інтеграції в ринкову економіку, проведення радикальних змін в існуючому порядку фінансування, кредитування, оподаткування та ціноутворення;

поступовий перехід (у міру реформування системи оплати праці) до самоокупності в користуванні житлом і комунальними послугами та до адресних субсидій окремим категоріям громадян для компенсації їх витрат на комунальні послуги;

формування багатоукладної економіки житлово-комунального господарства на основі створення підприємств різних форм власності, впровадження в практику недержавних джерел інвестування розвитку галузі;

забезпечення збалансованого розвитку тепло-, водо-, газопостачання та водовідведення у ході реалізації програм житлово-цивільного та промислового будівництва.

докорінне реформування житлової політики з метою послідовного нарощування обсягів будівництва житла всіх форм власності шляхом економічного та фінансового стимулювання, підвищення рівня його комфортності, всебічного сприяння громадянам у розв'язанні їх житлових проблем;

забезпечення житлом за рахунок державного житлового фонду громадян, що потребують соціального захисту;

забезпечення умов для прискорення роздержавлення житлового фонду з метою створення ринку житла, що сприятиме поліпшенню громадянами своїх житлових умов;

розроблення та реалізація державної цільової програми забезпечення населення якісною питною водою;