Кабінет Міністрів України

Затвердити Стратегію залучення міжнародної технічної допомоги на 2004-2007 роки (додається).

Міжнародна технічна допомога залучається згідно з цією Стратегією у формах, прийнятих у сучасній міжнародній практиці, і спрямовується на забезпечення сталого розвитку України. Стратегія реалізовуватиметься шляхом технічного та техніко-економічного співробітництва з державами-донорами та міжнародними організаціями (далі - донори) відповідно до міжнародних договорів України.

Метою Стратегії є визначення напрямів та завдань щодо залучення міжнародної технічної допомоги на період 2004-2007 років для поглиблення реформ, забезпечення подальшого сталого розвитку України як правової, демократичної держави з конкурентоспроможною економікою, що стане підґрунтям для інтеграції в європейські та євроатлантичні структури, зростання добробуту всіх громадян і наближення рівня життя до європейського.

Стратегія сприятиме виконанню завдань, визначених Президентом України у Посланні до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки".

Реалізація цієї Стратегії забезпечить подальше економічне зростання, що, у свою чергу, зумовить поступове скорочення обсягів допомоги. Досвід, набутий Україною в процесі залучення міжнародної технічної допомоги, та досягнутий відповідний рівень економічного розвитку створять передумови для поступової зміни статусу в міжнародному технічному співробітництві від держави-реципієнта до держави-донора.

Допомога, яка надається донорами у рамках технічного та техніко-економічного співробітництва, сприяє дотриманню курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, дає можливість залучати додаткові ресурси для вирішення стратегічних завдань розвитку, зменшує навантаження на державний бюджет, сприяє створенню додаткових робочих місць.

Світовий досвід, що набувається Україною в рамках міжнародної технічної допомоги, сприяє підвищенню інституційної спроможності органів державної влади, приватного сектору економіки та об'єднань громадян щодо формування демократичного суспільства та самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки, прискорює міжнародну інтеграцію.

З часу набуття Україною незалежності основними донорами, у тому числі США, Канадою, ФРН, Нідерландами, Великобританією, Швецією, Швейцарією, Японією, Європейським Союзом, ООН, було виділено понад 4 млрд. доларів США на реалізацію проектів міжнародної технічної допомоги.

На початковому етапі (1991-1997 роки) донори приділяли увагу питанням розбудови основних засад та інфраструктури ринкової економіки, у наступному періоді (1997-2003 роки) - поглибленню структурних, правових реформ, демократизації суспільства, забезпеченню сталого економічного зростання, підтримці екологічної та ядерної безпеки, підвищенню рівня та поліпшенню якості життя людей у регіонах, відродженню культури та духовності. За цей період до Державного реєстру проектів (програм) було внесено 1635 проектів міжнародної технічної допомоги, серед яких на 1 жовтня 2003 р. у стадії виконання перебував 241 проект.

Так, донорами було надано істотну допомогу у підвищенні спроможності органів державної влади щодо розроблення державної бюджетної та податкової політики, у дерегуляції підприємницької діяльності, розширенні можливості підприємців отримувати мікро-кредити, зміцненні банківського сектору, переході на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, вдосконаленні законодавства, розвитку ринково орієнтованого сільськогосподарського сектору, поліпшенні фінансового стану енергетики, ефективному використанні енергоресурсів, значному підвищенні рівня безпеки АЕС, зміцненні репродуктивного здоров'я населення, профілактиці різних хвороб, зокрема ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, створенні засад сучасної сімейної медицини.

Під час виконання освітніх програм міжнародної технічної допомоги тисячі фахівців державних та недержавних установ, а також студентів та викладачів вищих навчальних закладів пройшли навчання та здобули досвід практично в усіх галузях сучасної економіки. За результатами реалізації проектів міжнародної технічної допомоги було досягнуто успіхів у проведенні демократичних реформ, розвитку громадянського суспільства. Провідні заклади культури і мистецтва отримали сучасне обладнання.

За період з 1991 по 2003 рік проведено реформи, які сприяли докорінним змінам соціально-економічних відносин, розбудові України як демократичної держави з ринковою економікою, сформовано такі визначальні атрибути її незалежності, як фінансова, грошова, бюджетна, банківська, митна та інші системи, що сукупно визначають економічну інфраструктуру, побудовано і конституційно закріплено основи демократичної організації суспільства, забезпечено правове гарантування прав людини і громадянина, сформовані та розвиваються нові політичні відносини, механізми функціонування державної влади, електоральної системи та багатопартійності, підвищилися активність і роль інститутів громадянського суспільства, зроблено значні зрушення на шляху духовного відродження.

Незважаючи на позитивні тенденції сталого економічного зростання та підвищення реальних доходів громадян, на сьогодні існує ряд питань, вирішення яких потребує, зокрема, залучення міжнародної технічної допомоги.

Оскільки Україна проголосила курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, для його реалізації необхідно, в першу чергу, здійснити заходи щодо набуття членства в СОТ, адаптації законодавства України до законодавства ЄС, створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, формування в суспільстві проєвропейської більшості, укріплення засад ринкових інститутів, підвищення спроможності економіки витримати конкурентний тиск у зв'язку з розширенням ЄС.

Підвищення конкурентоспроможності національної економіки передбачається здійснити шляхом впровадження інноваційної моделі розвитку, що ґрунтується на застосуванні високих технологій, комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, розширенні можливостей суспільства генерувати, розповсюджувати та використовувати знання, поліпшенні якості освіти та підготовки кадрів, створенні інформаційних мереж для обміну знаннями та технологіями.

Водночас, підвищення конкурентоспроможності економіки стримується слабкою конкуренцією на ринках енергоносіїв, сільськогосподарської продукції, повільним впровадженням новітніх технологій, надмірно високою енергоємністю валового внутрішнього продукту, відсутністю достатнього інвестиційного капіталу, низьким рівнем капіталізації банків, незадовільною якістю активів та низькою їх прибутковістю, недосконалими бюджетною політикою та бюджетним плануванням. Неналежне забезпечення прав акціонерів, недосконала податкова система також не сприяють формуванню інвестиційного клімату.

Одним з проблемних питань, що потребує негайного вирішення, є необхідність удосконалення законотворчого процесу.

Для активізації підприємницької діяльності слід наповнити конструктивним змістом реформу судової системи, що забезпечить прозорість та об'єктивність судового процесу.

Нині частка продукції малих та середніх підприємств у валовому внутрішньому продукті залишається низькою порівняно з аналогічною часткою розвинутих країн. Основними факторами, що стримують розвиток малих та середніх підприємств, є недосконале правове середовище, зарегульованість процедур реєстрації та ведення бізнесу, відсутність ділових та управлінських навичок у підприємців, а також обмежені можливості щодо отримання кредитів.

Існує нагальна необхідність впровадження нової енергетичної стратегії, що значною мірою обумовлює національну безпеку держави, а також виконання Комплексної державної програми енергозбереження. Низька ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів є наслідком деформованої структури виробництва та енергоспоживання, використання застарілих виробничих фондів енергетики. Потребує підвищення та підтримки ядерна безпека АЕС. Недостатній рівень безпеки праці у вугледобувній промисловості призводить до аварій та загибелі шахтарів.

Для позитивних змін в агропромисловому комплексі потрібне логічне і послідовне завершення земельної реформи, глибока перебудова на цій основі економічних та фінансово-кредитних відносин на селі. Необхідно створити повноцінний ринок землі, запровадити сучасні земельно-орендні та іпотечні відносини, ефективні механізми захисту прав власності на землю.

Реалізація рішень, прийнятих на Саміті тисячоліття ООН у 2000 році, надає особливої актуальності розв'язанню екологічних проблем, зокрема щодо побутового та промислового забруднення, ефективного використання природних ресурсів, кліматичних змін, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та підвищення рівня безпеки об'єкта "Укриття".

У зв'язку з розширенням ЄС виникає потреба упорядкування міграційних процесів, налагодження транскордонного співробітництва, розвитку міжнародних транспортних коридорів. Необхідно посилити роботу, спрямовану на запобігання збільшенню кількості незаконних мігрантів, зокрема, що прибувають через східні кордони, торгівлі людьми, а також здійснити заходи щодо боротьби з організованою злочинністю, відмиванням грошей і незаконним обігом наркотиків.

Підтримуючи цілі розвитку тисячоліття, проголошені Декларацією тисячоліття ООН, Україна розробила завдання на період до 2015 року з подолання бідності, поліпшення якості та забезпечення рівного доступу до освіти, а також відтворення навколишнього природного середовища.

Існуюча система охорони здоров'я потребує істотного реформування. Недостатньо приділяється уваги профілактиці здоров'я громадян та пропагуванню здорового способу життя. Зареєстровано високий показник інфікованих на ВІЛ/СНІД та туберкульоз.

Система освіти в цілому відповідає європейським стандартам, але потребує подальшої гармонізації з ними. Для забезпечення переходу до економіки, що ґрунтується на наукоємних технологіях, необхідне поліпшення якості та забезпечення рівного доступу до освіти, післядипломного навчання, підвищення кваліфікації.

Протягом останніх років спостерігалася активізація діяльності об'єднань громадян та аналітичних центрів. Проте, необхідно залучати громадськість до процесу прийняття рішень органами державної влади, зокрема шляхом проведення публічних слухань, громадських обговорень та консультацій, впровадження результатів досліджень об'єднань громадян.

З метою зміцнення обороноздатності держави та прискорення вступу України до НАТО необхідно активізувати процес реформування української армії.

Для якнайшвидшого вирішення зазначених питань та забезпечення інноваційного розвитку Україна потребує чітко скоординованої допомоги.

Проблемними питаннями співробітництва з донорами залишаються недостатня участь Української Сторони у визначенні змісту проектів і програм під час їх підготовки, низька ефективність окремих форм співробітництва, що пропонуються донорами, переважне використання послуг іноземних експертів у деяких проектах. Розширення участі українських експертів у проектах міжнародної технічної допомоги сприятиме підвищенню спроможності українських фахівців приймати управлінські рішення на рівні міжнародних стандартів та поширенню здобутих знань.

В останні роки відбулося краще усвідомлення можливостей міжнародної технічної допомоги як допоміжного інструменту економічного розвитку. В переважній більшості випадків вдалося разом з донорами визначити головні напрями допомоги, підвищити відповідальність за її зміст та результати реалізації проектів, сформувати проектні портфелі, що великою мірою відповідали пріоритетам політики України. Запроваджений у 2002 році систематичний моніторинг дає змогу простежувати та аналізувати заходи, що здійснюються у рамках проектів. Разом з тим для досягнення більшої ефективності та прозорості процесу надання допомоги необхідно забезпечити тісну координацію з донорами щодо розроблення проектів, обговорення їх цілей, завдань, проведення моніторингу, застосування критеріїв оцінки проміжних та кінцевих результатів реалізації, а також інформування громадськості.

Залучення міжнародної технічної допомоги у 2004-2007 роках здійснюватиметься за такими напрямами:

1) підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталого економічного зростання;

2) прискорення вступу України до СОТ, європейської та євроатлантичної інтеграції;

3) створення сприятливого підприємницького середовища, розвиток малого та середнього бізнесу;

4) поглиблення демократичних перетворень, формування інститутів розвинутого громадянського суспільства;

5) досягнення цілей розвитку тисячоліття, визначених в Декларації тисячоліття ООН, зокрема поліпшення соціальних умов та здоров'я громадян України, гуманітарний розвиток;

6) підвищення рівня екологічної безпеки та мінімізація наслідків Чорнобильської катастрофи;

7) гарантування безпеки та захисту держави і громадян;

8) розвиток державної регіональної політики.

За визначеними напрямами залучення міжнародної технічної допомоги передбачається розв'язання таких завдань:

1) у напрямі підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталого економічного зростання:

а) з питань переходу до економіки, що ґрунтується на наукоємних технологіях:

забезпечення розвитку сприятливого для інновацій середовища, створення ринкової інноваційної інфраструктури;

створення умов для конкуренції та розвитку системи трансферу технологій, ноу-хау;

розроблення та впровадження високих наукоємних конкурентоспроможних технологій у промисловості;

утворення системи венчурних фондів для фінансування інновацій;

посилення спроможності до генерування, розповсюдження та впровадження знань шляхом поліпшення якості та забезпечення рівного доступу усіх верств населення до освіти, післядипломного навчання;

створення інформаційних мереж для обміну знаннями;

б) у сфері макроекономіки та фінансів:

запровадження стратегічного планування у практику діяльності органів виконавчої влади, удосконалення системи державного прогнозування та розроблення програм соціально-економічного розвитку;

формування державної бюджетної політики шляхом запровадження середньострокового бюджетного планування;

реформування податкової системи та модернізація державної податкової служби;

забезпечення розвитку ринку фінансових послуг, удосконалення системи його регулювання;

перехід небанківських фінансових установ на ведення фінансової звітності за міжнародними стандартами;

створення інформаційної бази даних небанківських фінансових установ;

продовження реформування банківської системи;

забезпечення розвитку ринку цінних паперів, похідних фінансових інструментів та удосконалення системи їх регулювання, створення системи оцінних показників фондового ринку;

підтримка приватизаційних процесів шляхом удосконалення нормативно-правової бази та забезпечення прозорості процедур прийняття рішень;