1. Схвалити Концепцію Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки, що додається.

Визначити НАЕР державним замовником Програми.

2. НАЕР разом з іншими заінтересованими органами виконавчої влади розробити та подати до 1 грудня 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки.

Одним з основних показників рівня розвитку економіки держави є енергоємність валового внутрішнього продукту (далі - ВВП).

Енергоємність ВВП в Україні досить висока і становить, за даними Міжнародного енергетичного агентства та органів державної статистики, 0,5 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що у 2,6 раза перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинутих держав світу. При цьому його величина в Данії та Японії дорівнює 0,11, у Великобританії - 0,14, Німеччині і Франції - 0,18, Сполучених Штатах Америки - 0,21, Росії - 0,47 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США.

Проблема високої енергоємності ВВП має загальнодержавний характер, оскільки впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку держави вирішення питання щодо зниження енергоємності ВВП має найбільш важливе значення для забезпечення її енергетичної незалежності та підвищення рівня енергетичної безпеки.

На даний час у структурі енергетичного балансу України переважають традиційні види палива, зокрема імпортований природний газ та нафтопродукти, що негативно впливає на рівень енергетичної безпеки держави, конкурентоспроможність вітчизняної продукції та стан навколишнього природного середовища.

Однією з важливих проблем є оптимізація структури енергетичного балансу держави шляхом заміщення традиційних видів палива іншими видами, насамперед отриманими з альтернативних джерел енергії та вторинними енергетичними ресурсами.

Результати аналізу потенціалу використання альтернативних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів свідчать, що за період дії Програми можливо досягнути заміщення обсягу використання деяких імпортованих енергетичних ресурсів на 20-30 відсотків.

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р. N 14, передбачено зниження енергоємності ВВП за рахунок більш ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, збільшення обсягу використання альтернативних і відновлюваних джерел енергії.

Згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 145, у 2030 році прогнозується збільшення майже у три рази обсягу ВВП порівняно з 2005 роком, а споживання первинних паливно-енергетичних ресурсів - тільки на 47,5 відсотка (з 205,2 до 302,7 млн. тонн умовного палива). При цьому енергоємність ВВП повинна знизитися з 0,5 до 0,24 нафтового еквівалента на 1 долар США. У 2015 році зазначений показник становитиме 0,4 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США за рахунок використання потенціалу енергоефективності та енергозбереження.

Неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів призводить до зниження рівня конкурентоспроможності продукції, зменшення обсягу власних обігових коштів підприємств, унаслідок чого ускладнюється процес інвестування у проекти модернізації виробничих фондів і технологій. Крім того, уповільнюються темпи приросту обсягу ВВП та зменшується обсяг надходжень до державного бюджету.

Рівень використання потенціалу енергозбереження є незадовільний, незважаючи на ряд прийнятих законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, зменшення обсягу їх споживання та імпорту.

Основними причинами високої енергоємності ВВП та неефективності здійснення заходів з енергозбереження є:

недосконалість нормативно-правової бази у сфері енергоефективності та енергозбереження, відсутність окремих стандартів і нормативів;

надмірна зношеність основних фондів, низькі темпи їх оновлення, недостатній рівень мотивації власників підприємств щодо оновлення таких фондів за рахунок власних або кредитних коштів та відсутність у них відповідних зобов'язань;

недосконалість механізму утворення цін і тарифів на енергоносії, що призводить до перехресного субсидування;

наявність та подальше збільшення обсягу заборгованості з оплати спожитих паливно-енергетичних ресурсів;

значні понаднормативні втрати ресурсів, постачання яких здійснюється з використанням інженерних мереж;

недостатній рівень впровадження новітніх технологій, спрямованих на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, альтернативних джерел енергії та вторинних енергетичних ресурсів;

відсутність цілісної інноваційної інфраструктури, необхідної для зниження енергоємності ВВП до рівня розвинутих держав світу, збільшення обсягу використання альтернативних джерел енергії та вторинних енергетичних ресурсів;

обмежений доступ юридичних і фізичних осіб до кредитних ресурсів;

неефективність системи енергетичного менеджменту у виробничій та невиробничій сфері, відсутність відповідних автоматизованих систем;

недостатній рівень оснащення інженерних мереж приладами обліку паливно-енергетичних та інших ресурсів;

відсутність енергетичного балансу і відповідної системи моніторингу його показників.