Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Про державну політику в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян. Стан відновлення та перспективи" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.

2. Кабінету Міністрів України до 8 жовтня 2004 року інформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на комітети Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, з питань фінансів і банківської діяльності та Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з питань фінансово-економічного обгрунтування джерел і механізму відновлення заощаджень громадян України.

Учасники парламентських слухань, які відбулися 8 грудня 2003 року, проаналізували стан і проблеми державної політики в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян і відзначають, що робота Кабінету Міністрів України щодо розробки механізму повернення заощаджень проводиться надзвичайно низькими темпами.

Питання повернення грошових заощаджень, втрачених громадянами України, залишається одним з найбільш актуальних і складних соціальних питань сьогодення, проте норми, встановлені Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", не виконуються.

У зв'язку з цим за ВАТ "Державний ощадний банк України" та Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" як правонаступниками Ощадного банку СРСР та Укрдержстраху залишається негативний імідж у свідомості великої кількості вкладників та страхувальників - фізичних осіб, яким не компенсовані їх знецінені заощадження та страхові внески. Здійснення таких виплат сприятиме відродженню довіри до договорів страхування та буде мати позитивний вплив на ставлення громадян до пенсійної реформи.

Практичний досвід майже семирічного виконання вищезазначеного законодавчого акта, яким встановлені зобов'язання держави перед громадянами щодо відновлення знецінених заощаджень в сумі майже 132 млрд. гривень, свідчить, що відшкодування такої суми (яка майже втричі перевищує дохідну частину державного бюджету) тільки за рахунок бюджетних коштів є нереальним, тому доцільно залучити й інші джерела відшкодування.

Викликає стурбованість, що Кабінетом Міністрів України не вивчається можливість застосування позабюджетного фінансування процесу повернення заощаджень паралельно з бюджетним, доцільність створення з цією метою спеціального державного фонду компенсації заощаджень громадян, до якого входили б кошти як державного бюджету, так і позабюджетні кошти. Залишається також без уваги опрацювання можливості надходження коштів із зовнішніх джерел шляхом відновлення переговорного процесу з Російською Федерацією щодо врегулювання взаємовідносин з питань повернення Україні коштів її громадян, акумульованих в установах колишнього Ощадного банку СРСР, в комплексі з усіма взаємопов'язаними питаннями.