Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв'язання" (додаються).

2. Запропонувати Кабінету Міністрів України до 1 грудня 2005 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань на тему: "Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв'язання" (далі - Рекомендації).

3. Управлінню справами Апарату Верховної Ради України разом з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства протягом квітня 2004 року в установленому порядку забезпечити видання збірки матеріалів за результатами парламентських слухань на тему: "Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв'язання".

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

Учасники парламентських слухань на тему: "Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв'язання", що відбулися 1 грудня 2003 року, відзначають, що, незважаючи на певні зусилля органів державної влади, місцевого самоврядування, неурядових організацій і суспільства в цілому, ситуація з поширенням цих хвороб у державі продовжує залишатися тривожною та складною.

Україна, враховуючи вимоги низки важливих стратегічних міжнародних документів, серед яких передусім слід відзначити прийняті Генеральною Асамблеєю ООН Декларацію тисячоліття та Декларацію про прихильність справі боротьби з ВІЛ/СНІДом, взяла на себе зобов'язання здійснити комплекс заходів, спрямованих на призупинення епідемії ВІЛ/СНІДу, передусім серед молоді і вразливих груп населення, на забезпечення підвищення доступності відповідного лікування для хворих на ВІЛ/СНІД та пом'якшення впливу зазначеної епідемії на українське суспільство.

Проте, незважаючи на створення достатньо сучасного і такого, що в основному відповідає міжнародним вимогам, законодавства у сфері забезпечення контролю за епідемією ВІЛ/СНІДу, декларування заснованих на всебічній координації зусиль всього суспільства, широкій участі, гласності й відповідальності політичних підходів до розв'язання проблеми ВІЛ/СНІДу, Україна, на жаль, продовжує посідати одне з провідних місць на Європейському континенті за темпами зростання зазначеної епідемії.

Причинами цього є як складне економічне становище держави, низький рівень доходів та нестача коштів для забезпечення фінансування соціальних потреб у цілому та проблеми профілактики ВІЛ/СНІДу зокрема, так і незадовільний стан виконання вимог наявної і достатньо прогресивної законодавчої бази, а також часто формальний, декларативний підхід до розв'язання багатьох проблем навіть з числа тих, що не вимагають значного фінансування або ж не вимагають його взагалі.

Разом з тим, незважаючи на в основному прогресивний характер законодавчої бази України в контексті ВІЛ/СНІДу, не можна заперечувати й того, що ряд положень національного законодавства у зазначеній сфері потребує подальшого вдосконалення. Метою вдосконалення законодавства має бути як підвищення ефективності заходів з контролю за епідемією, так і одночасне з цим посилення гарантій дотримання прав людини, подальше обмеження потенційних можливостей для дискримінації та остракізму стосовно осіб, які живуть з ВІЛ, їх близьких та вразливих у контексті ВІЛ/СНІДу груп населення.

Політикам та урядовцям, усім громадянам слід усвідомлювати, що в разі збереження наявних тенденцій розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу та відсутності адекватних заходів протидії у недалекому майбутньому вона може суттєво вплинути на поглиблення й без того важкої демографічної кризи, погіршення якості продуктивних сил суспільства та інші важливі складові забезпечення соціально-економічного розвитку держави.

Надзвичайно складною продовжує залишатися й наркотична ситуація в Україні, яка продовжує входити до числа держав, для населення яких є характерним досить високий рівень вживання наркотиків. При цьому проблема наркоманії в Україні надзвичайно тісно пов'язана з проблемою ВІЛ/СНІДу: вибух епідемії ВІЛ, що має місце у державі, значною мірою пов'язаний з поширенням вірусу імунодефіциту людини через середовище ін'єкційних наркоманів, яке досі продовжує залишатися найсерйознішою групою ризику у контексті розповсюдження ВІЛ-інфекції.

Національне антинаркотичне законодавство та практичні заходи, що вживаються з метою протидії наркоманії та незаконному обігу наркотиків, в основному продовжують бути зорієнтованими на боротьбу з кримінальними структурами та інші дії переважно репресивного характеру, в тому числі стосовно споживачів наркотиків. Відповідні норми Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення практично не передбачають заходів, спрямованих на забезпечення третинної профілактики наркоманії. Сучасні профілактичні стратегії протидії наркоманії в загальнонаціональному масштабі застосовуються у вкрай обмежених обсягах. Таке спрямування законодавства і практичної діяльності у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та протидії наркоманії суперечить сучасним міжнародним підходам до визначення політики у зазначеній сфері, яка, з точки зору ООН, повинна базуватися на стратегіях зменшення шкоди і збалансовано поєднувати у собі заходи боротьби з нелегальним обігом наркотиків, різні форми профілактичної роботи і заходи щодо зменшення попиту на наркотики.

У червні 2003 року Кабінетом Міністрів України затверджено Програму реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки (далі - Програма), якою передбачено посилення заходів щодо протидії поширенню наркоманії і злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та подальше наближення системи цих заходів до міжнародних стандартів.

Проте реалізація багатьох передбачених цією Програмою важливих заходів видається необґрунтовано розтягнутою у часі. Крім того, незважаючи на те, що найважливішим джерелом фінансування заходів Програми мають бути кошти державного і місцевих бюджетів, при формуванні проекту Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік її спеціальне цільове фінансування не передбачене.

До цього варто додати, що протягом останніх років, незважаючи на рекомендації Міністерства охорони здоров'я України щодо недоцільності таких кроків, мало місце необґрунтоване скорочення потужностей наркологічної служби закладів охорони здоров'я.

Не приділяється належної уваги й фінансуванню правоохоронних органів, що забезпечують заходи з протидії незаконному обігу наркотиків та відповідним кримінальним структурам.

Не краще вирішуються й проблеми, пов'язані з алкогольними розладами, на які, за оціночними даними (з урахуванням прихованої кількості), страждає майже 7 відсотків населення працездатного віку. При цьому з року в рік число таких осіб залишається стабільним, не зазнаючи зменшення, а питома вага дітей та молоді серед них поступово зростає.

Усе це сприяє й тому, що вживання алкоголю продовжує залишатися однією з основних причин багатьох злочинів.

Необґрунтоване скорочення потужностей та штатів наркологічних закладів, що мало місце протягом 1994-2001 років, призвело до зменшення майже на 50 відсотків кількості хворих, які отримали стаціонарну наркологічну допомогу. Результатом цих негативних процесів стало поступове збільшення кількості хворих із важкими алкогольними розладами (алкогольними психозами), лікування яких потребує набагато більших фінансових витрат.

Динаміка смертності від алкогольних отруєнь свідчить про зменшення їх загальної кількості по країні з 1995 року по 1998 рік більше ніж на 30 відсотків. Однак протягом останніх років вона знову почала зростати. Разом з тим смертність від цирозу печінки у ці ж роки залишилася стабільно високою, що об'єктивно свідчить про збереження високого загального рівня споживання алкоголю в країні.

Особливою складністю вирізняється алкогольна ситуація у сільській місцевості, чому не в останню чергу сприяє традиційна слабкість профілактичних та інших спеціальних структур, що мають забезпечувати антиалкогольну роботу на селі.

Важливою причиною невпинного зростання масштабів алкогольної проблеми продовжує залишатися неефективна державна політика у сфері реклами, висока цінова доступність алкогольних напоїв, практична відсутність контролю за торгівлею алкоголем, в тому числі і за його продажем неповнолітнім, послаблення уваги центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування до вирішення питань забезпечення змістовного дозвілля та відпочинку населення, насамперед молоді, а також, безперечно, відсутність повноцінної системи протиалкогольної профілактики, яка б складалася з профілактичного інформування та профілактичного навчання, розрахованого на різні вікові та соціальні групи населення.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення вдосконалення державної політики України та підвищення ефективності практичних заходів, що вживаються у сфері боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДУ, наркоманією та алкоголізмом, Верховна Рада України
................