Кабінет Міністрів України

Схвалити Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року.

Цю Програму розроблено з метою підвищення ефективності та надійності функціонування житлово-комунальних систем життєзабезпечення населення, поліпшення якості житлово-комунальних послуг з одночасним зниженням нераціональних витрат.

Виконання Програми передбачає:

досягнення взаємоузгодження регуляторних функцій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, створення конкурентного середовища і формування ринку житлово-комунальних послуг, удосконалення тарифної політики;

забезпечення ефективної інвестиційної політики в галузі житлово-комунального господарства;

запровадження стимулів до економного і раціонального господарювання та використання ресурсів;

прозорість у прийнятті рішень щодо реформування житлово-комунального господарства, розвитку комунальних послуг та встановлення тарифів на них, залучення громадськості до проведення цих заходів;

доступність житлово-комунальних послуг для громадян з низьким рівнем доходів, адресний соціальний захист населення в оплаті послуг.

Житлово-комунальне господарство - це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі.

У галузі житлово-комунального господарства функціонує кілька тисяч підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних фондів держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення країни.

Підприємства та організації різних форм власності в сучасних умовах надають населенню понад 40 видів послуг на суму понад 6 млрд. гривень щороку.

Законодавчі акти, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, прийняті за останні роки, дали можливість розпочати реформування галузі та відносин у житлово-комунальній сфері.

Указом Президента України від 19 жовтня 1999 р. N 1351 "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства" схвалено основні напрями прискорення реформування житлово-комунального господарства, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 січня 2000 р. N 30 затверджено перелік нормативно-правових актів, що підлягають розробленню для реалізації цих напрямів.

Житлово-комунальне господарство є найбільш технічно відсталою галуззю економіки з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися.

Фінансове становище підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, незадовільне і зумовлене, насамперед, постійно зростаючою заборгованістю з оплати послуг з боку підприємств, бюджетних установ та населення. Ситуацію погіршує велика кількість пільг, передбачених законодавством для окремих категорій населення, та заборгованість бюджетів різних рівнів з відшкодування оплати наданих послуг за цими пільгами.

Невирішеними залишаються питання фінансування утримання, оновлення, розвитку та модернізації діючих потужностей, насамперед водопостачання та водовідведення, санітарної очистки та переробки сміття, міського електротранспорту.

Дійшов критичної межі технічний стан мереж і споруд, які експлуатуються підприємствами житлово-комунального господарства. В аварійному стані перебуває 30 відсотків водопровідних та 27 відсотків каналізаційних мереж, майже 14 тис. кілометрів теплових мереж. Планово-попереджувальний ремонт поступився місцем аварійно-відбудовним роботам, витрати на які у 2-3 рази вищі. Постійно погіршується стан житлового фонду. Близько 40 тис. будинків (4 відсотки житлового фонду України) належать до категорії ветхих та аварійних.

Кількість та обсяги повністю амортизованих основних фондів і обладнання теплоенергетики, водопостачання, водовідведення, міського електротранспорту, систем сміттєпереробки в 1,5-2 рази більші, ніж у будь-якій іншій галузі. На межі повної зупинки перебуває ліфтове господарство.

На відновлення основних фондів потрібно понад 5 млрд. гривень. Розвиток житлово-комунального господарства стримує невідповідність структур та систем управління підприємствами житлово-комунального господарства умовам інтегрування в ринкову економіку.

Диспропорція в розвитку житлового будівництва та інженерного забезпечення, доступність та дешевизна енергоносіїв, що стали звичними протягом багатьох років, створили ситуацію практично повного ігнорування питань енергозбереження та запровадження ефективних маловитратних технологій у житлово-комунальній сфері.

Особливої актуальності набула проблема забезпечення житлом соціально незахищених громадян.

Наявна законодавча та нормативна база недостатня і недосконала, не забезпечує правових засад реформування житлово-комунального господарства, взаємовідносин підприємств і організацій галузі та споживачів послуг.

Підприємства житлово-комунального господарства не мають вагомих економічних стимулів до оптимізації структури тарифів і зниження нераціональних витрат матеріально-технічних ресурсів.

Усе це свідчить про наявність системної кризи в галузі та про міжгалузевий характер проблем, для розв'язання яких, а також для забезпечення переходу до нової моделі сталого функціонування житлово-комунального господарства необхідно проведення житлово-комунальної реформи.

Головними напрямами прискорення реформування житлово-комунального господарства є:

удосконалення системи управління підприємствами і організаціями житлово-комунального господарства всіх форм власності, розмежування функцій органів влади, підприємств - виробників послуг, споживачів житлово-комунальних послуг, розвиток ринкових відносин у галузі;

поглиблення демонополізації житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища і ринку послуг, реструктуризація підприємств і організацій, формування єдиної соціальної та фінансової політики на території самоврядування, створення сільської комунальної служби в єдиній системі житлово-комунального господарства;

зменшення витрат та втрат енергоносіїв у житлово-комунальному господарстві, проведення ефективної енергозберігаючої політики.

Система управління повинна об'єднати зусилля органів державного управління, відповідних структур місцевих органів виконавчої влади та підприємств житлово-комунального господарства всіх форм власності, їх об'єднань (корпорацій, асоціацій, акціонерних компаній тощо) для реформування та ефективного функціонування галузі в умовах ринкової економіки.

Реформування галузі забезпечить підвищення ролі органів місцевого самоврядування, самостійність та відповідальність господарюючих суб'єктів різних форм власності.

Першочерговими заходами реформування в галузі є завершення розроблення ефективної сучасної системи управління, впорядкування відносин власності, визначення замовників житлово-комунальних послуг.

Центральний орган виконавчої влади в галузі здійснює:

розроблення та реалізацію пропозицій з питань формування державної житлової політики, державної науково-технічної та економічної політики у сфері житлово-комунального господарства, міського електротранспорту;

нормативне та методичне забезпечення діяльності структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, підприємств і організацій житлово-комунального господарства, ліцензування їх діяльності.

Місцеві органи виконавчої влади забезпечують:

обслуговування населення підприємствами та організаціями житлово-комунального господарства незалежно від форми власності;

проведення атестації об'єктів, сертифікації продукції, робіт і послуг підприємств та організацій житлово-комунального господарства.

Органи місцевого самоврядування забезпечують управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності, їх належне утримання та ефективну експлуатацію, необхідний рівень послуг, що надаються населенню, та його соціальний захист.

Підприємства та організації житлово-комунального господарства забезпечують виключно на договірних засадах всіх споживачів, у тому числі бюджетні організації, якісними послугами в необхідних обсягах.

Розмежування та впорядкування функцій центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій - виробників, постачальників і споживачів житлово-комунальних послуг потребує внесення змін до законодавства.

Ключовою проблемою цього етапу реформування житлово-комунального господарства є запровадження системи договірних відносин, зумовлених появою у цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм.

Ефективне управління діяльністю житлово-комунальних підприємств потребує розроблення виробничої та інвестиційної програм, формування та встановлення тарифів як засобу фінансового забезпечення цих програм; запровадження моніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевого самоврядування реалізувати свої повноваження із забезпечення населення якісними житлово-комунальними послугами.

Розвиток конкуренції в житлово-комунальному господарстві здійснюється з метою створення умов для подолання негативних наслідків монопольного та домінуючого становища (в тому числі технологічно зумовленого) організацій житлово-комунального господарства шляхом:

розмежування функцій регулювання діяльності суб'єктів природних монополій між центральними органами виконавчої влади та відповідними національними комісіями, створюваними відповідно до Закону України "Про природні монополії";

формування органами місцевого самоврядування замовлення на послуги і програми розвитку об'єктів житлово-комунального призначення;

організації системи розрахунків за використані ресурси і спожиті послуги на основі договорів (угод), а також застосування економічних санкцій за порушення договірних зобов'язань;

залучення на паритетній основі організацій різних форм власності для надання житлово-комунальних послуг на конкурсній (тендерній) основі.

Важливою складовою реформи житлово-комунального господарства є розвиток конкуренції в системі управління та обслуговування житлової сфери, що дозволить власникам житла та об'єктів комунального призначення визначати житлово-експлуатаційну організацію для забезпечення необхідного рівня якості робіт і надання послуг.

Контроль за дотриманням умов угод між власниками об'єктів житлово-комунального господарства, виробниками і споживачами послуг, нагляд за станом державного, комунального і приватного житлових фондів, а також комунальних об'єктів, за виконанням технологічних процесів, що забезпечують екологічну безпеку населення, повинні здійснювати як органи місцевого самоврядування, так і Державна житлова інспекція з нагляду і контролю за використанням та утриманням житлового фонду і об'єктів комунального призначення, яку необхідно створити.

З метою демонополізації житлово-комунального господарства доцільно стимулювати процес роздержавлення організацій житлово-комунального господарства, забезпечити реальну правову рівність господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм та споживачів послуг.

Одним з напрямів поліпшення роботи підприємств тепло-, водопостачання та водовідводу є зміна структури діючих підприємств з виділенням непрофільних виробництв, не пов'язаних з основною технологічною діяльністю, створення альтернативних підприємств.

Експлуатація об'єктів комунальної теплоенергетики, централізованого водопостачання та водовідводу може здійснюватися підприємствами різних форм власності на основі контрактів на управління, договорів оренди, концесії.

Структурні зміни в діяльності та управлінні природними монополіями в житлово-комунальному господарстві, до яких належать комунальна теплоенергетика, водопостачання та водовідвід, потребують створення нових організаційних ринкових структур - акціонерних товариств, корпорацій, приватних підприємств, формування сервісних служб у малих містах і селах, можливого відокремлення виробництва та транспортування товару (послуги) до споживача.

Для захисту прав споживачів у процесі надання житлово-комунальних послуг, підвищення їх якості передбачається уточнити перелік основних видів господарської діяльності підприємств житлово-комунального господарства, що підлягають ліцензуванню.

Під час демонополізації житлової сфери доцільно проводити конкурси на виконання спеціалізованих робіт (обслуговування ліфтового господарства, внутрішньобудинкових мереж, вентиляційних каналів, систем пожежогасіння, вивіз сміття тощо).

Розвиток конкурентних принципів управління і обслуговування житла сприяє приватизації житлово-експлуатаційних організацій, переважна більшість яких має бути приватизована до кінця 2005 року.

У результаті розвитку конкурентних відносин у житлово-комунальному господарстві підвищиться ефективність його функціонування, що забезпечить загальне зниження витрат на утримання цієї сфери не менше ніж на 22 відсотки і залучення додаткових фінансових ресурсів для модернізації господарства.

У першу чергу передбачається виконання Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку витрачання та регулювання споживання води і теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р. N 947, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1998 р. N 1657.

Основною метою галузевої Програми енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 роки та на перспективу є зменшення енергоспоживання на одиницю продукції та послуг і в кінцевому підсумку скорочення енергетичних витрат.

У будівельній сфері та житлово-комунальному господарстві споживається 75 млн. тонн умовного палива, що становить близько 30 відсотків щорічного витрачання палива. Житловий фонд та інші об'єкти соціальної сфери споживають 85 відсотків енергоресурсів.

Підприємства житлово-комунального господарства та інші споживачі щороку споживають близько 10 млрд. кВт x год електроенергії та 8,5 млрд. куб. метрів природного газу. Витрати енергоресурсів на одиницю виготовленої продукції та наданих комунальних послуг більше ніж у 2-3 рази перевищують зарубіжні показники.

Найближчим часом необхідно розробити ряд нормативно-методичних документів, що регламентують організацію виконання та реалізацію заходів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві, які повинні забезпечити:

створення механізму стимулювання ощадливого споживання енергоносіїв;

впровадження лізингових операцій як додаткового джерела фінансування заходів з енергозбереження;

спрямування частини коштів від штрафних санкцій за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів на встановлення будинкових засобів обліку та регулювання енергоресурсів;

створення галузевого інноваційного фонду у житлово-комунальній сфері, кошти якого мають витрачатися на оснащення житла засобами регулювання та обліку енергоресурсів, модернізацію підприємств.

На виконання прийнятих Кабінетом Міністрів України рішень щодо енергозберігаючої політики щороку в проектах державного бюджету та Програми економічного і соціального розвитку потрібно передбачати кошти на оснащення засобів обліку води і теплової енергії.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрації, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні проводити ефективну енергозберігаючу політику:

установити жорсткий контроль за виконанням Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду приладами обліку витрачання та регулювання споживання води і теплової енергії;

передбачати у проектах місцевих бюджетів кошти на фінансування робіт, пов'язаних з оснащенням житлового фонду приладами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії;

залучати інші джерела фінансування, у тому числі кошти цільових фондів сприяння впровадженню приладів обліку, кошти населення, кредитні кошти тощо;

запровадити диференційовані тарифи на послуги з тепло-, водопостачання, що надаються за нормами або показниками приладів обліку;

розширити мережу спеціалізованих підприємств з монтажу, сервісного обслуговування та ремонту приладів обліку та регулювання споживання холодної, гарячої води та теплової енергії;

вжити заходів до безумовного дотримання вимог Правил надання послуг населенню з тепло-, водопостачання та водовідводу усіма виробничими суб'єктами (виконавцями послуг), не допускати випадків проведення розрахунків за спожиті енергоносії за нормами при наявності засобів обліку, вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств - надавачів послуг, які порушують вимоги цих Правил.

Виконання Програми енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 роки та на перспективу і Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку витрачання та регулювання споживання води і теплової енергії забезпечить:

у комунальній теплоенергетиці - зменшення питомих витрат на виробництво теплової енергії до 164,7 кг у.п./Гкал у 2005 році та економію 1360 тис. тонн у.п. і на перспективу до 2010 року - 3900 тис. тонн у.п.;

у водопостачанні - зменшення питомих витрат електроенергії на одиницю продукції до 0,84 кВт x год / куб. метрів у 2005 році та економію 1465 млн. кВт x год та на перспективу до 2010 року - 2683 млн. кВт x год, або 966 тис. тонн у.п.;

у водовідводі - зменшення питомих витрат електроенергії на одиницю продукції до 0,46 кВт x год / куб. метрів у 2005 році та економію 1183 млн. кВт x год і на перспективу до 2010 року - 2304 млн. кВт x год, або 830 тис. тонн у.п.;

у житловому фонді та інших підгалузях - економію 62 млн кВт x год, або 22,3 тис. тонн у.п. до 2005 року;

до 2010 року - 100-відсоткове обладнання будинковими лічильниками води та теплової енергії.

Прогнозується до кінця 2005 року знизити енергоємність не менше ніж на 18 відсотків, досягти економії паливно-енергетичних ресурсів близько 13,2 млн. тонн у.п. (620 млн. гривень), а до 2010 року знизити рівень споживання паливно-енергетичних ресурсів не менше ніж на 30 відсотків.

На виконання Указу Президента України від 19 жовтня 1999 р. N 1351 "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства" Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування розроблено та затверджено регіональні програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства, спрямовані на стабілізацію функціонування галузі.

Положення і завдання зазначених регіональних програм є складовою державних програм реформування житлової політики, водопровідно-каналізаційного господарства, комунальної теплоенергетики, міського електротранспорту, збирання та знешкодження побутових відходів, енергозбереження тощо, що визначають основні напрями їх розвитку на період до 2005 року та на перспективу.

Реформування відносин у житловій сфері здійснюється за такими напрямами:

продовження розмежування форм власності у житловому фонді, стимулювання його приватизації, формування інституту власника житла;

створення об'єднань співвласників будинків та квартир у багатоквартирних будинках, неприбуткових організацій для управління та утримання будинку, його ремонту та експлуатації;

реорганізація та роздержавлення житлово-експлуатаційних організацій, перетворення їх на рівноправних партнерів на ринку послуг;

розподіл функцій та запровадження договірних відносин між власником житла, керуючими компаніями та підрядними організаціями;

завершення впровадження повного відшкодування вартості надання житлово-комунальних послуг з включенням до оплати житла витрат на проведення капітального ремонту будинку.

Актуальності на цьому етапі набуває формування інституту соціального житла, розроблення порядку надання соціального житла в оренду (найм), визначення категорії громадян, яким надається це житло, переліку соціальних нормативів на житлово-комунальні послуги, їх оплати.

Особливо важливо розмежувати функції власника житла і господарської діяльності та управління для комунального житлового фонду, коли органи місцевого самоврядування в особі своїх структурних підрозділів виконують господарські функції з управління житловим фондом.

Основними функціями органів місцевого самоврядування як власника житлового фонду є:

дотримання нормативно-технічних вимог з утримання та використання житла і об'єктів комунальної інфраструктури;

забезпечення необхідного фінансування для утримання належної їм нерухомості;

укладення договорів соціального найму, найму або оренди житлових та нежитлових приміщень у комунальному житловому фонді;

укладення договорів з відповідними організаціями (компаніями) на управління комунальним житловим фондом на конкурсних (тендерних) засадах;

забезпечення систематичного контролю за реалізацією договорів на виконання робіт щодо схоронності житлового фонду, параметрів обсягу та якості житлово-комунальних послуг;

сприяння створенню об'єднань (асоціацій) співвласників багатоквартирних житлових будинків.

Основними функціями керуючих компаній, які провадять господарську діяльність, є:

підтримання в належному стані нерухомості, прийнятої в управління від власника;

забезпечення якості послуг відповідно до встановлених державними стандартами вимог;

визначення підрядників для виконання робіт з надання житлово-комунальних послуг та укладення угод з ними;

забезпечення контролю за виконанням договорів;

організація збору платежів за житлово-комунальні послуги.

Функції керуючої компанії (організації) можуть виконувати суб'єкти будь-якої організаційно-правової форми. Витрати на послуги з управління включаються до вартості житлових послуг.

Розмежування форм власності в житловому господарстві, зміна функцій сприятимуть формуванню двох рівнів конкурентних відносин: конкуренції у сфері управління нерухомістю за отримання від власника замовлення на управління житловим фондом і конкуренції підрядних організацій усіх форм власності за отримання від керуючої компанії (організації) замовлення на обслуговування житла.

Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків повинно стати основною формою організації утримання та експлуатації житлових будинків і прибудинкової території, підвищення рівня їх благоустрою та умов проживання.

Створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків у межах єдиного комплексу нерухомого майна, що включає земельні ділянки і розташовані на них житлові будинки, є одним з ефективних засобів захисту прав власника житла і організації управління багатоквартирними житловими будинками з різними власниками окремих приміщень.

Формування ринкових відносин у житловій сфері вимагає внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийняття законодавчих актів, у першу чергу нового Житлового кодексу, створення системи реєстрації прав власності на нерухомість.

Формування нових економічних відносин у сфері тепло-, водопостачання та водовідводу враховує особливості діяльності підприємств, які виробляють та надають ці види послуг.

Діяльність підприємств тепло-, водопостачання та водовідводу потребує ефективного регулювання з боку центральних та місцевих органів влади. Ефективне регулювання включає:

формування виробничих та інвестиційних програм на основі перспективних схем тепло-, водопостачання та водовідводу міст і населених пунктів;

щорічне тарифне регулювання з урахуванням скорочення свідомо нераціональних витрат, прозорість формування тарифів;

проведення моніторингу діяльності підприємств;

забезпечення обліку і регулювання споживання основних комунальних послуг, що дасть можливість здійснити перехід від оплати за нормативами споживання до оплати згідно з показниками приладів обліку;

економічно обґрунтований розвиток схем тепло-, водопостачання та водовідводу населених пунктів.

Потрібно провести поетапне перетворення комунальних підприємств тепло-, водопостачання та водовідводу у відкриті акціонерні компанії.

Для формування ефективного ринкового механізму функціонування комунальної теплоенергетики та водопровідно-каналізаційного господарства необхідно прийняти нові законодавчі акти та внести зміни до законів, Державної програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства та цільової Програми стабілізації роботи та розвитку комунальної теплоенергетики України.

Міський електротранспорт в умовах ринкової економіки залишається найбільш ефективним, економічним, екологічним та доступним видом громадського транспорту.

Специфіка роботи міського електротранспорту, залежність від постійних маршрутів, графіку руху та сталого енергопостачання, велика кількість пільгових категорій населення, яке користується ним, вимагає підтримки з боку центральних та місцевих органів влади.

Забезпечення ефективної роботи міського електротранспорту, формування ринкових умов його діяльності потребує державної підтримки у розв'язанні проблеми подальшої модернізації рухомого складу, розвитку вітчизняного виробництва сучасних трамвайних та тролейбусних вагонів.

Місцеві органи виконавчої влади повинні сприяти:

оптимізації та розвитку транспортних схем населених пунктів, оновленню рухомого складу;

забезпеченню рівних умов конкуренції на ринку транспортних послуг, створенню акціонерних компаній на базі трамвайно-тролейбусних управлінь, їх служб і дільниць із залученням приватних структур;

впровадженню договірних відносин між виконавцями послуг з пасажироперевезення та замовниками цих послуг;

завершенню упорядкування пільг на проїзд у міському електротранспорті, запровадженню адресної грошової компенсації на проїзд безпосередньо споживачам транспортних послуг;

проведенню акціонування підприємств міського електротранспорту, переходу на ринкові умови його функціонування.

У житлово-комунальному комплексі функціонує ряд підгалузей, підприємства яких надають послуги у сфері благоустрою та озеленення населених пунктів, санітарної очистки, утримання та розвитку міського шляхового господарства, ритуального обслуговування тощо.

Більшість підприємств зазначених підгалузей перетворені на підприємства різних форм власності, в основному акціонерні компанії закритого та відкритого типу, окремі приватні підприємства. Їхня діяльність вимагає нормативно-правової підтримки, розроблення та прийняття державних і регіональних програм благоустрою та санітарної очистки, розвитку шляхового господарства міст, забезпечення населення всіма видами комунальних послуг.

Комплекс заходів з реформування та розвитку цих підгалузей повинен включати:

розроблення довгострокового плану озеленення та благоустрою міст;

створення системи поводження з побутовими відходами, сортування та утилізації вторинних ресурсів, реалізацію основних положень Концепції санітарної очистки в населених пунктах шляхом прийняття державної та регіональних програм;

розроблення методики визначення нормативів фінансування витрат, пов'язаних з ремонтом та утриманням вулично-дорожньої мережі, та відповідних регіональних нормативів;

удосконалення системи управління об'єктами вулично-дорожньої мережі на засадах моніторингу та економічного аналізу.

Виходячи із завдань формування ринкових механізмів функціонування та розвитку житлово-комунального комплексу у підгалузевих і регіональних програмах потрібно передбачити налагодження та розвиток вітчизняного виробництва спеціальної техніки; обладнання для утилізації твердих побутових відходів, а також для крематоріїв; машин і механізмів для обслуговування і ремонту житла, об'єктів водо-, теплопостачання, міських доріг, утримання прибудинкових територій та об'єктів благоустрою, приладів обліку та регулювання споживання води, тепла в побуті; насосів різних типів для водопровідно-каналізаційного, житлового і шляхового господарства; труб з ефективним антикорозійним і теплоізоляційним покриттям.

Розв'язання проблеми забезпечення фінансової стабілізації житлово-комунального комплексу є головною передумовою формування економічних взаємовідносин у цій галузі економіки, що передбачає:

реструктуризацію та ліквідацію заборгованості у сфері житлово-комунального господарства відповідно до законодавства;

подолання збитковості житлово-комунального господарства, забезпечення стабільного і достатнього поточного фінансування виробництва житлово-комунальних послуг.

Для оздоровлення фінансової ситуації в житлово-комунальному господарстві потрібно реструктуризувати заборгованість бюджету та бюджетних організацій перед підприємствами житлово-комунального господарства і визначити реальні терміни її ліквідації. Для розв'язання цієї проблеми потрібно:

розробити протягом 2002 року порядок ліквідації заборгованості в житлово-комунальному господарстві;

провести до початку формування бюджету 2003 року інвентаризацію заборгованості та витрат підприємств житлово-комунального господарства;

скласти акти звіряння заборгованості з усіма кредиторами і дебіторами;

розробити стандартні форми для уніфікованого обліку і контролю за станом заборгованості.

У кожному місті та районі слід створити комісії з розгляду питань погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, до складу яких повинні включатися керівники підприємств житлово-комунального господарства та представники громадських організацій.

Комісії з розгляду питань погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги розробляють та здійснюють такі заходи:

а) для погашення заборгованості населення:

проводять суцільну інвентаризацію заборгованості за видами житлово-комунальних послуг у розрізі кожного особового рахунка споживача;

визначають реальність заборгованості відповідно до норм цивільного законодавства (терміни виникнення, зміни у складі сімей тощо);

приймають рішення щодо термінів погашення заборгованості, реструктуризації та списання залежно від суми боргу та матеріального стану боржника;

забезпечують укладення договорів підприємств - виробників (постачальників) послуг з наймачами (власниками) житлових приміщень про обов'язкову сплату поточних платежів у межах норм максимальних платежів від доходів сім'ї, визначених для призначення субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, та розміру щомісячних додаткових платежів на погашення реструктуризованої заборгованості залежно від суми боргу та доходів сім'ї, щодо якої відповідно до законодавства прийнято рішення про реструктуризацію або списання заборгованості;

забезпечують укладення договорів найму житлових приміщень у будинках державного і комунального житлового фонду з наймачами відповідно до Типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. N 939, та з власниками квартир відповідно до додатка 13 до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу від 15 вересня 1992 р. N 56;

надають допомогу в оформленні субсидій громадянам, які мають на них право, але не користуються ними;

застосовують в межах, визначених законодавством, заходи примусового стягнення заборгованості з громадян, рівень доходів яких достатній для своєчасної оплати житлово-комунальних послуг;

забезпечують прозорість розгляду та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги за участю громадських організацій та проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо необхідності своєчасної оплати житлово-комунальних послуг;

б) для погашення заборгованості та оплати поточних нарахувань бюджетів за пільгами та субсидіями:

проводять уточнення категорій громадян та членів їх сімей, які мають право на пільгову оплату житлово-комунальних послуг;

забезпечують погашення заборгованості підприємствам житлово-комунального господарства за нараховані пільги та субсидії за рахунок джерел фінансування, визначених відповідними бюджетами та оплату поточних нарахувань;

в) для погашення заборгованості організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів:

проводять інвентаризацію заборгованості бюджетних організацій за спожиті житлово-комунальні послуги;

забезпечують укладення договорів підприємств житлово-комунального господарства про надання послуг організаціям, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, у межах коштів на оплату послуг, передбачених у кошторисах на їх утримання.

Основними важелями, які створять достатній рівень фінансування підприємств та організацій житлово-комунального господарства, є:

забезпечення в 2002-2003 роках 100-відсоткової оплати споживачами вартості послуг;

удосконалення системи надання пільг та субсидій з оплати житла і комунальних послуг;

забезпечення цільового використання складових тарифу (амортизаційних відрахувань, прибутку тощо) для модернізації і розвитку підприємств і організацій житлово-комунального господарства;

формування фінансово-кредитної системи модернізації та розвитку житлово-комунального господарства на території місцевого самоврядування, механізму залучення та повернення короткострокових і довгострокових кредитів та інвестицій.

Основними заходами соціального забезпечення та захисту підприємств житлово-комунального господарства є:

удосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової і методичної бази для реформування житлово-комунального комплексу;

державна підтримка науково-технічних програм, державних програм розвитку житлово-комунального господарства, його модернізації, створення високоефективного вітчизняного обладнання та механізмів;

виважена цінова політика, спрямована на стабілізацію та формування економічно обґрунтованих тарифів, зменшення собівартості послуг, стимулювання заходів щодо ресурсозбереження, впровадження приладів обліку послуг;