1. Схвалити Концепцію з управління ліквідністю на 2020-2023 роки, що додається.

2. Затвердити план заходів з реалізації Концепції з управління ліквідністю на 2020-2023 роки, що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади подавати щокварталу до 10 числа наступного місяця Міністерству фінансів інформацію про стан виконання плану заходів, затвердженого цим розпорядженням, для її узагальнення та подання у двотижневий строк Кабінетові Міністрів України.

Під час здійснення розрахунків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, а також іншими клієнтами, які обслуговуються Казначейством (далі - клієнти Казначейства), може виникати невідповідність у часі між обсягами вхідних та вихідних потоків коштів на рахунках Казначейства*. Як наслідок, з’являються тимчасово вільні кошти або наявна їх недостатність для здійснення платежів.

Для збалансування вхідних та вихідних потоків коштів необхідно забезпечувати управління ліквідністю, зокрема здійснювати короткострокові запозичення та/або розміщувати тимчасово вільні кошти, шляхом здійснення активних операцій з державним боргом.

З 2002 року в Україні запроваджено єдиний казначейський рахунок, на якому консолідуються кошти у національній валюті державного та місцевих бюджетів, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування, кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства перебувають на казначейському обслуговуванні, а також кошти, зараховані на рахунки з електронного адміністрування податків та депозитні рахунки митних органів, та інші кошти відповідно до законодавства.

Крім коштів у національній валюті, на рахунках Казначейства акумулюються кошти в іноземній валюті, які здебільшого використовуються для здійснення платежів з погашення та обслуговування боргових зобов’язань держави в іноземній валюті.

Консолідація коштів на єдиному казначейському рахунку та на валютних рахунках Казначейства передбачає можливість оперативного одержання інформації про стан та рух коштів сектору загального державного управління. Це є необхідною, але недостатньою умовою ефективного управління ліквідністю.

Першочерговою передумовою ефективного управління ліквідністю є наявність точних прогнозів руху коштів на єдиному казначейському рахунку, а саме поденних - на три місяці, помісячних - на шість місяців. Їх відсутність обумовлює потребу утримувати більші залишки коштів на єдиному казначейському рахунку, ніж це необхідно, або призводить до виникнення ситуації тимчасової нестачі коштів для безперебійного фінансування видатків відповідного бюджету та інших витрат.

Відсутність розвинутого ліквідного внутрішнього ринку капіталу, непостійність доступу до світових ринків капіталу також впливають на обсяги залишків на рахунках Казначейства.

Існують й інші фактори, що ускладнюють управління ліквідністю.

Порівняно низька активність розпорядників бюджетних коштів у першому півріччі, нерівномірність використання бюджетних асигнувань на здійснення капітальних видатків призводять до необхідності накопичення значних обсягів тимчасово вільних коштів протягом серпня - листопада для здійснення значних обсягів платежів наприкінці бюджетного періоду. Зокрема, співвідношення між обсягом видатків зведеного бюджету в грудні до січня за 2017-2019 роки в середньому становить 3,4 раза.

Циклічність процесів накопичення коштів на єдиному казначейському рахунку та їх використання впливають на ліквідність банківської системи та інфляцію.

Неузгодженість дат надходжень основних видів доходів та здійснення видатків протягом календарного місяця також призводять до накопичення надлишкової ліквідності на рахунках Казначейства.

Зазначені фактори можуть призводити до таких наслідків:

затримки або неповного виконання видатків;

накопичення значних обсягів тимчасово вільних коштів на єдиному казначейському рахунку та коштів на валютних рахунках, утворених внаслідок розриву між періодами надходжень та здійснення витрат;

нестабільної ліквідності на ринку державних цінних паперів;

прискорення інфляції під час проведення видатків у значних обсягах наприкінці року, циклічного впливу на ліквідність банківської системи.

Ураховуючи зазначене, потребують удосконалення такі елементи системи управління ліквідністю:

прогнозування руху коштів на єдиному казначейському рахунку та валютних рахунках Казначейства:

затвердження методики прогнозування руху коштів на єдиному казначейському рахунку та валютних рахунках Казначейства;

покращення координації між заінтересованими сторонами, впровадження автоматизації обміну необхідними даними;

забезпечення збору короткострокових прогнозів видатків від розпорядників бюджетних коштів (календар платежів);

запровадження інформаційної системи прогнозування, що забезпечить підвищення точності та реалістичності прогнозів;

процедури планування розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів строків та обсягів здійснення витрат, складення графіка платежів, а також запровадження раннього інформування ними про очікувані разові платежі за незахищеними видатками на суму понад 100 млн. гривень;

інструменти управління тимчасово вільними коштами, зокрема шляхом здійснення активних операцій з державним боргом;

механізм збалансування вхідних та вихідних потоків єдиного казначейського рахунка за умови зниження прогнозних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку нижче мінімального залишку, необхідного для повного виконання зобов’язань клієнтів Казначейства.

Метою Концепції є впровадження ефективного механізму управління ліквідністю єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Казначейства, який передбачає можливість вчасного виконання зобов’язань клієнтів Казначейства за мінімально можливих витрат, зокрема шляхом підвищення якості прогнозування руху коштів.

Для досягнення поставленої мети та завдань необхідним є активне долучення Національного банку, Мінекономіки, Казначейства, МОЗ, Мінсоцполітики, ДПС, Держмитслужби, НКЦПФР, фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування, інших центральних органів виконавчої влади, що здійснюють значні (обсяг 100 млн. гривень і більше) та/або нерегулярні витрати, органів місцевого самоврядування, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів до процесів прогнозування руху коштів єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Казначейства.

Бенефіціарами результатів реалізації Концепції будуть населення України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів, Національний банк.

З метою координації та узгодження з усіма заінтересованими сторонами практичних заходів із реалізації Концепції необхідно забезпечити регулярну роботу робочої підгрупи з питань фіскальних ризиків, ліквідності та управління боргом, утвореної відповідно до наказу Мінфіну від 22 грудня 2018 р. № 1124 та залученої до вирішення питань прогнозування руху коштів (аналіз відхилень очікуваних прогнозних показників від фактичних, розроблення та удосконалення методики прогнозування, оперативного обміну даними), розроблення та використання інструментів управління ліквідністю.

Впровадження ефективного механізму управління ліквідністю здійснюється шляхом реалізації ряду заходів двома етапами.

Перший етап передбачає підвищення якості та збільшення періоду прогнозування руху коштів, зокрема:

затвердження методики прогнозування руху коштів єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Казначейства із встановленням:

періоду прогнозування три місяці - для поденних показників та шість місяців - для помісячних;

процедури обрахунку щоденного оптимального обсягу залишку коштів на єдиному казначейському рахунку, який з урахуванням обсягу вхідних та вихідних потоків на єдиному казначейському рахунку забезпечить виконання зобов’язань за платежами клієнтів Казначейства та не призведе до надлишкової ліквідності;

впровадження інструментарію автоматизованого обміну даними в режимі реального часу між Казначейством, Мінфіном та іншими суб’єктами, відповідальними за рух коштів, основними з яких є ДПС, Держмитслужба та Пенсійний фонд, що передбачає, зокрема:

фактичні показники, які використовуються для прогнозування руху коштів єдиного казначейського рахунка та валютних рахунків Казначейства, а також для оперативного розрахунку залишків коштів;

очікувані поденні показники доходів державного і місцевих бюджетів від податків і зборів за їх видами, надходжень на депозитні рахунки митних органів, а також надходжень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

очікувані поденні показники надходжень коштів від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації) та кошти від відчуження майна, що перебуває в комунальній власності;