1. Схвалити такі, що додаються:

Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року (далі - Стратегія);

операційний план реалізації у 2021-2023 роках Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року.

2. Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади забезпечити:

виконання завдань та заходів операційного плану, схваленого цим розпорядженням;

подання щокварталу до 15 числа наступного місяця Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій інформації про стан виконання завдань та заходів зазначеного операційного плану за формою, встановленою Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для оцінки стану реалізації Стратегії.

3. Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій:

подавати щороку до 1 квітня Кабінетові Міністрів України інформацію про стан виконання завдань та заходів з реалізації Стратегії;

подати до 1 серпня 2023 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану реалізації у 2024 році Стратегії.

Збройна агресія Російської Федерації проти України та тимчасова окупація частини її території призвела до руйнування значної кількості житла громадян України та порушення інших фундаментальних прав людини, таких як життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека тощо.

Саме через триваючу збройну агресію Російської Федерації проти України для значної частини внутрішньо переміщених осіб внутрішнє переміщення триває роками та вже набуло характеру затяжного. Проте більшість заходів, які вживалися державою до цього часу, є заходами реагування, які певною мірою не відповідають ситуації сьогодення. Водночас пріоритетним напрямом у політиці щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб на найближчий період повинне стати прийняття середньострокових рішень, спрямованих на забезпечення житлом, працевлаштування, соціальний захист внутрішньо переміщених осіб, доступ до освіти, медичної допомоги, документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, залученості до прийняття рішень на місцевому рівні та користування інструментами місцевої демократії, впровадження яких значним чином сприятиме інтеграції внутрішньо переміщених осіб у приймаючі територіальні громади.

Ця Стратегія спрямована на вдосконалення державної політики у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб та здійснення державою всіх належних та доступних для людей заходів для розв’язання проблем, пов’язаних з негативними наслідками внутрішнього переміщення, яке виникло внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Стратегія є елементом середньострокової державної політики, спрямованої на створення умов, за яких внутрішньо переміщені особи не потребуватимуть жодної спеціальної допомоги та захисту у зв’язку з їх переміщенням і зможуть в повному обсязі користуватися своїми конституційними правами без будь-якої дискримінації за ознакою внутрішнього переміщення.

Під час розроблення Стратегії враховано норми законодавства України (Закони України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 276 "Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2021 рік" (Офіційний вісник України, 2021 р., № 31, ст. 1801) та принципи міжнародного права, насамперед міжнародні стандарти, що регулюють питання внутрішнього переміщення, зокрема Керівні принципи ООН з питань внутрішнього переміщення, відповідні рекомендації та резолюції Комітету міністрів та Парламентської асамблеї Ради Європи, які стосуються прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, а також основоположні документи у сфері прав людини, зокрема Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-VIII, та інші. В основу Стратегії покладено Рамкову програму Міжвідомчого постійного комітету з пошуку середньострокових рішень в інтересах внутрішньо переміщених осіб, утвореного резолюцією Генеральної Асамблеї ООН.

Стратегія також спрямована на досягнення визначеної Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року" Цілі сталого розвитку - Сприяння побудові миролюбного й відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях.

Станом на 30 червня 2021 р., за даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - Єдина база даних), на облік взято 1461992 внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Однак, відомості, що містяться в Єдиній базі даних, не відповідають інформації про реальну кількість осіб, які перемістилися і фактично проживають на контрольованих Україною територіях. Головною причиною такої невідповідності є те, що особи, які мають зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованих територіях, отримують доступ до більшості соціальних виплат, адміністративних послуг та інших гарантованих законом прав тільки після взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб. Тож особи, які проживають на тимчасово окупованих територіях чи виїхали з цих територій ще до початку збройної агресії Російської Федерації проти України, змушені отримувати довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб незалежно від наявності фактичних обставин внутрішнього переміщення, визначених законодавством України, нормами та стандартами міжнародного права. З іншого боку, певна частина внутрішньо переміщених осіб, які не відчувають нагальної потреби у соціальній допомозі, проте потребують інших форм підтримки, не стають на облік як внутрішньо переміщені особи через необізнаність про свої права. Втім отримання інформації про реальну кількість внутрішньо переміщених осіб є передумовою для реалізації Стратегії.

Відповідно до першого звіту Національної системи моніторингу ситуації з внутрішньо переміщеними особами (березень 2016 р.) основна частина опитаних внутрішньо переміщених осіб не мала у власності житла (76 відсотків) та проживала в орендованому житлі або у родичів, приймаючих родинах. За результатами оцінки фінансового становища понад 90 відсотків внутрішньо переміщених осіб зазначали, що сукупного доходу вистачає тільки на харчування, необхідний одяг, взуття та нагальні потреби. Тільки 30,6 відсотка внутрішньо переміщених осіб мали повну або часткову зайнятість.

Порівняно з першим періодом, за який проведено моніторинг, кількість внутрішньо переміщених осіб, які живуть в орендованому житлі, становить 60 відсотків, а рівень зайнятості серед внутрішньо переміщених осіб - 46 відсотків (червень 2020 р.). Основними умовами успішної інтеграції, що їх наводили внутрішньо переміщені особи, були житло (89 відсотків), постійний дохід (80 відсотків) і зайнятість (48 відсотків).

Однак, через значне поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, внутрішньо переміщені особи стали більш вразливими. Соціальний захист внутрішньо переміщених осіб, зокрема щодо можливості отримання пенсії, залежить від наявності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, навіть в разі, коли виплати не пов’язані з внутрішнім переміщенням.

На сьогодні залишається ряд ключових питань щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення, зокрема за відсутності уніфікованої системи оцінки державою рівня їх інтеграції, які потребують комплексного системного підходу до реалізації державної політики в цій сфері, що ґрунтується на злагоджених діях усіх відповідальних органів державної влади.

Метою Стратегії є сприяння подальшій інтеграції внутрішньо переміщених осіб через усунення перешкод у реалізації їх прав та основоположних свобод, забезпечення повного доступу до адміністративних, соціальних, культурних та інших послуг, а також створення умов для розвитку потенціалу та посилення спроможності внутрішньо переміщених осіб у приймаючих територіальних громадах.

Стратегія базується на принципах:

верховенства права;

поваги та захисту прав людини в умовах внутрішнього переміщення з урахуванням норм і стандартів міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини та норм міжнародного права;

недопущення дискримінації за будь-якою ознакою;

протидії насильству в умовах внутрішнього переміщення, зокрема гендерно зумовленому;

залучення потенціалу внутрішньо переміщених осіб для розвитку територіальних громад;

підтримки самоорганізації внутрішньо переміщених осіб;

відкритості та прозорості реалізації Стратегії з метою максимального залучення до її реалізації та моніторингу всіх заінтересованих сторін;

конкретності, досяжності цілей та вимірюваності очікуваних результатів реалізації Стратегії;

забезпечення конструктивної взаємодії між внутрішньо переміщеними особами, приймаючими територіальними громадами, місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

сприяння залученню внутрішньо переміщених осіб до процесу формування та реалізації державної, регіональної та місцевої політики;

інтеграції та адаптації дітей з числа внутрішньо переміщених осіб до соціального середовища на території їх проживання.

Реалізація Стратегії передбачається шляхом здійснення комплексу завдань і заходів операційного плану протягом 2021-2024 років для досягнення середньострокових рішень з метою розв’язання проблеми внутрішнього переміщення.

Визначення цілей Стратегії ґрунтується на критеріях, які можуть бути використані для оцінки рівня інтеграції внутрішньо переміщених осіб та результатів досягнення середньострокових рішень з питання внутрішнього переміщення.

Стратегічна ціль 1. Реалізація житлових та майнових прав внутрішньо переміщених осіб.

Основною умовою інтеграції внутрішньо переміщених осіб є наявність житла.

Попри те, що законодавством передбачено право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціального або тимчасового житла, на розміщення у соціальних гуртожитках, практична реалізація цього права ускладнюється через недостатню кількість або повну відсутність відповідних фондів у населених пунктах приймаючих територіальних громад.

Також на сьогодні існує необхідність в узагальненні офіційних даних щодо потреб внутрішньо переміщених осіб в житлі та офіційної інформації про кількість внутрішньо переміщених осіб, яким надано житло за підтримки держави та/або органів місцевого самоврядування, зокрема із залученням донорських ресурсів.

Досі залишається актуальною проблема існування в Україні місць компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, у яких на цей час проживає близько 7000 осіб. При цьому житлові умови в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб на сьогодні є здебільшого незадовільними.

Основними завданнями для розв’язання проблем є:

розширення кредитно-інвестиційних механізмів забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом;

забезпечення внутрішньо переміщених осіб постійним і доступним житлом з урахуванням соціального аспекту;

забезпечення формування фондів житла соціального призначення, фондів житла для тимчасового проживання та забезпечення таким житлом внутрішньо переміщених осіб;

поетапне розселення внутрішньо переміщених осіб з місць компактного проживання з урахуванням критеріїв вразливості, гендерного аспекту та принципу єдності родин;

визначення житлових потреб внутрішньо переміщених осіб з метою реалізації права на житло.

Ключовими показниками результативності є:

проведення щонайменше трьох консультаційних заходів з метою підвищення обізнаності міжнародних партнерів та потенційних донорів про існуючі проблеми у сфері забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом, узгодження спільних дій, визначення напрямів, що потребують додаткового фінансування та залучення міжнародної технічної та донорської допомоги для фінансування житлових програм для внутрішньо переміщених осіб;

проведення щонайменше десяти інформаційних заходів на рік щодо заохочення органів місцевого самоврядування до участі в розподілі субвенції для формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та можливої участі внутрішньо переміщених осіб в програмах забезпечення тимчасовим житлом з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо існування відповідних програм;

запровадження щонайменше одного нового інвестиційного механізму забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом;

запровадження уніфікованих умов та єдиного підходу до функціонування житлових програм, участь в яких беруть внутрішньо переміщені особи;

забезпечення розроблення регіональних програм розселення внутрішньо переміщених осіб, які проживають в місцях компактного поселення;

забезпечення розселення до 2024 року щонайменше трьох місць компактного поселення;

забезпечення щонайменше 680 сімей внутрішньо переміщених осіб постійним житлом за рахунок наданих пільгових іпотечних кредитів;

забезпечення формування житлового фонду тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб щонайменше в 40 територіальних громадах в рамках розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України.

Стратегічна ціль 2. Працевлаштування та освіта внутрішньо переміщених осіб.

Важливою умовою інтеграції внутрішньо переміщених осіб є забезпечення їх працевлаштування з метою отримання ними достатніх для існування засобів у приймаючій територіальній громаді. Разом з тим високий рівень безробіття в територіальних громадах, необхідність перепідготовки та/або підвищення кваліфікації внутрішньо переміщених осіб, недостатня якість та обсяг фінансування місцевих програм сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб призводять до обмеження доступу до їх працевлаштування в приймаючій територіальній громаді.

Зокрема, жінки з числа внутрішньо переміщених осіб зіштовхуються з підвищеними ризиками бідності, особливо в кризові періоди, внаслідок додаткового навантаження на них у домашньому побуті та необхідності догляду за дітьми.

З працевлаштуванням тісно пов’язане питання освіти. Діти з числа внутрішньо переміщених осіб мають право на отримання цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, втім через недостатність фінансування така цільова підтримка не може бути забезпечена повністю.

Виїзд з тимчасово окупованих територій України дітей з числа внутрішньо переміщених осіб для навчання та проживання на підконтрольній Україні території пов’язаний з численними перешкодами. Поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, дії окупаційної адміністрації Російської Федерації обмежують доступ вступників до освіти.

Тривале перебування поза культурним та інформаційним полем України ускладнює інтеграцію дітей у приймаючій територіальній громаді.