Відповідно до статті 13 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" Кабінет Міністрів України

Затвердити Методологію проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, що додається.

1. Ця Методологія визначає основні етапи проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів (далі - акти), основні корупціогенні чинники, їх ознаки та рекомендації щодо їх усунення.

2. У цій Методології терміни вживаються у такому значенні:

адміністративна процедура - установлений в акті порядок дій фізичних та юридичних осіб, спрямований на реалізацію їх прав і виконання обов'язків або визначення повноважень державного органу, його посадової та службової особи;

антикорупційна експертиза проектів актів - перевірка проектів актів на предмет наявності в них положень, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, з метою запобігання виникненню передумов для вчинення таких правопорушень і розроблення рекомендацій стосовно їх усунення;

дискреційні повноваження - сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта;

корупціогенний чинник - сукупність положень або положення, що містяться в акті, які сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень під час їх застосування чи створенню умов для легітимності корупційних діянь, а також можуть допускати чи провокувати їх виникнення.

3. Ця Методологія застосовується з метою запобігання корупційним правопорушенням шляхом виявлення та усунення корупціогенних чинників у проекті акта.

4.Антикорупційна експертиза проектів актів проводиться комплексно. При цьому враховується те, що більшість зазначених у цій Методології корупціогенних чинників взаємозв'язані між собою, оскільки одна і та сама ознака корупціогенності може свідчити про наявність у проекті акта різних корупціогенних чинників.

5. Антикорупційна експертиза проектів актів проводиться трьома етапами:

перший - загальна оцінка проекту акта;

другий - антикорупційна оцінка положень проекту акта;

третій - підготовка висновку та розроблення рекомендацій щодо усунення корупціогенних чинників.

На першому етапі визначається належність проекту акта до проектів з потенційно високим ступенем корупційних ризиків, дається загальна характеристика проекту акта, оцінюється рівень обґрунтованості його прийняття, визначається відповідність проекту акта вимогам Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", аналізуються результати громадської антикорупційної експертизи у разі її проведення.

На другому етапі проводиться оцінка кожного положення проекту акта на предмет наявності корупціогенних чинників, аналіз повноти врегулювання суспільних відносин, які є предметом регулювання проекту акта, а також ступінь внутрішньої узгодженості і доступності для розуміння положень проекту акта, встановлюються виявлені корупціогенні чинники та оцінюється їх вплив на можливість виникнення передумов для вчинення корупційного правопорушення.

На третьому етапі оформлюється висновок за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 р. N 1057 "Питання реалізації державної антикорупційної політики" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 78, ст. 2640), а також розробляються рекомендації щодо усунення корупціогенних чинників та зазначаються можливі способи їх усунення.

6. Правила оцінювання корупціогенних чинників та розроблення рекомендацій щодо їх усунення встановлюються Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики.

7. До основних корупціогенних чинників належать:

1) розширення дискреційних повноважень;

2) перевищення повноважень;

3) встановлення завищених вимог до фізичних та юридичних осіб;

4) використання прав фізичних та юридичних осіб залежно від інтересів посадової чи службової особи державного органу;

5) вибіркова зміна обсягу прав фізичних та юридичних осіб;

6) надмірна свобода підзаконного нормотворення;

7) незрозумілі лінгвістичні формулювання;

8) наявність прогалин у правовому регулюванні, правових колізій та декларативних положень;

9) відсутність чи неповнота адміністративних і конкурсних (аукціонних) процедур;

10) відсутність заборон та обмежень під час прийняття рішень державних органів, їх посадових та службових осіб;

11) хибні цілі та пріоритети;

12) наявність діянь, які можуть допускати чи провокувати вчинення корупційних правопорушень;

13) порушення балансу інтересів;

14) ухилення від установленої процедури.

8. Характерними ознаками розширення дискреційних повноважень є невизначення строків прийняття рішення, відсутність умов та підстав для його прийняття, дублювання функцій різних державних органів.

9. Характерними ознаками перевищення повноважень є відсутність повноважень державного органу на прийняття акта чи встановлення правил поведінки за умови відсутності акта вищої юридичної сили з цього питання.

10. Характерними ознаками встановлення завищених вимог до фізичних та юридичних осіб є визначення у проекті акта особливих правил, обов'язків, заборон, обмежень, які значно ускладнюють доступ до матеріальних або нематеріальних благ фізичним та юридичним особам, перешкоджають реалізації їх прав, свобод та інтересів. Про наявність зазначеного чинника свідчить невичерпний перелік документів, що вимагаються від фізичних та юридичних осіб, чи відсутність підстав для відмови у реалізації такими особами своїх прав.

11. Характерними ознаками використання прав фізичних та юридичних осіб залежно від інтересів посадової та службової особи державного органу є відсутність чіткої процедури реалізації фізичними та юридичними особами своїх прав за наявності різних способів чи строків вчинення будь-якої дії в рамках встановленої адміністративної процедури.

Наприклад, під час проведення аукціону заявнику надається право відкликати заяву до початку проведення аукціону без встановлення підстав і строків відкликання.

12. Характерною ознакою вибіркової зміни обсягу прав фізичних та юридичних осіб є встановлення винятків із загального правила поведінки для фізичних та юридичних осіб, яке залежить від вибору службової чи посадової особи державного органу.

13. Характерною ознакою надмірної свободи підзаконного нормотворення є встановлення бланкетних норм у проекті акта у разі відсутності врегульованих актом вищої юридичної сили основних правил поведінки. Бланкетні норми не повинні призводити до зниження рівня правового регулювання відносин.

Наприклад, законом встановлено, що певні правила визначаються Кабінетом Міністрів України, а у проекті акта Кабінету Міністрів України встановлено, що такі правила визначаються відповідним центральним органом виконавчої влади.

14. Характерною ознакою незрозумілих лінгвістичних формулювань є використання термінів, понять, словосполучень, які тлумачаться неоднозначно, категорій оцінного характеру, що дають можливість для розширення дискреційних повноважень державного органу, його посадової чи службової особи та застосування положень залежно від інтересів осіб, відповідальних за їх виконання.