З метою вдосконалення організації лікарсько-трудової експертизи, поліпшення обслуговування громадян і підвищення ролі лікарсько-трудових експертних комісій в охороні здоров'я населення та відновленні працездатності інвалідів і відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 21 грудня 1984 р. N 1255 "Про затвердження Типового положення про лікарсько-трудові експертні комісії" Рада Міністрів Української РСР і Українська республіканська рада професійних спілок п о с т а н о в л я ю т ь:

1. Затвердити Положення про лікарсько-трудові експертні комісії, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, рішення Уряду УРСР згідно з переліком, що додається.

3. Ця постанова вводиться в дію з 1 січня 1985 року.

1. Лікарсько-трудові експертні комісії (ЛТЕКи) згідно з Законом Української РСР про охорону здоров'я проводять експертизу тривалої або постійної втрати працездатності громадян.

Лікарсько-трудові експертні комісії перебувають у віданні Міністерства соціального забезпечення УРСР і проводять свою роботу за територіальним принципом:

районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні комісії - первинна ланка;

обласні, центральні, міські (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудові експертні комісії.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів вживають заходів до вдосконалення роботи комісій, їх правильного розміщення, зміцнення матеріальної бази, забезпечення автотранспортом, координують і контролюють діяльність усіх підприємств, установ, організацій по попередженню інвалідності.

2. Основними завданнями лікарсько-трудових експертних комісій є:

визначення стану працездатності, тривалої або постійної її втрати, встановлення групи та причини інвалідності;

визначення для інвалідів умов та видів праці, робіт і професій, доступних їм за станом здоров'я, а також умов і методів, за допомогою яких порушена працездатність може бути відновлена або підвищена, перевірка правильності використання інвалідів на роботі відповідно до висновків комісій;

сприяння зміцненню здоров'я населення, попередженню інвалідності;

вивчення разом з органами охорони здоров'я, адміністрацією підприємств, установ, організацій і профспілковими організаціями причин втрати працездатності й участь у розробці заходів по профілактиці інвалідності та відновленню працездатності.

3. Залежно від ступеню втрати працездатності інвалідність підрозділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті СРСР або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов'язків військової служби. Законодавством СРСР можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.

Лікарсько-трудові експертні комісії при встановленні інвалідності керуються інструкцією по визначенню груп інвалідності, затверджуваною Міністерством охорони здоров'я СРСР, Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях і ВЦРПС.

4. Висновки лікарсько-трудових експертних комісій про умови й характер праці інвалідів є обов'язковими для адміністрації підприємств, установ і організацій.

5. Лікарсько-трудові експертні комісії у своїй роботі керуються законами СРСР, іншими рішеннями Верховної Ради СРСР та її Президії, законами УРСР, іншими рішеннями Верховної Ради УРСР та її Президії, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів СРСР, постановами і розпорядженнями Ради Міністрів УРСР, постановами та роз'ясненнями Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях, наказами та інструкціями Міністерства охорони здоров'я СРСР, наказами, інструкціями і вказівками Міністерства соціального забезпечення УРСР, цим Положенням та іншими нормативними актами.

6. Діяльність лікарсько-трудових експертних комісій здійснюється на основі колегіальності. Комісії проводять роботу в тісній взаємодії з органами й закладами охорони здоров'я.

Професійні спілки мають право здійснювати громадський контроль за діяльністю лікарсько-трудових експертних комісій.

7. Лікарсько-трудові експертні комісії проводять роботу на базі лікувально-профілактичних закладів.

Міністерство соціального забезпечення УРСР, відділи соціального забезпечення виконавчих комітетів обласних, міських (у містах республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів разом з Міністерством охорони здоров'я УРСР і відділами охорони здоров'я виконавчих комітетів обласних, міських (у містах республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів визначають лікувально-профілактичні заклади, на базі яких проводять роботу комісії.

Вказані лікувально-профілактичні заклади надають комісіям приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома. Перелік необхідного для комісії обладнання й інвентаря затверджується Міністерством соціального забезпечення УРСР і Міністерством охорони здоров'я УРСР.

В окремих випадках лікарсько-трудові експертні комісії розміщуються в приміщеннях, які надаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів.

Витрати на утримання лікарсько-трудових експертних комісій провадяться за рахунок асигнувань, передбачуваних у бюджетах областей, міст (республіканського підпорядкування).

8. Лікарсько-трудові експертні комісії мають штамп і печатку.

9. Лікарсько-трудові експертні комісії утворюються, реорганізуються і ліквідуються Міністерством соціального забезпечення УРСР, відділами соціального забезпечення виконавчих комітетів обласних, міських (у містах республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

10. Формування мережі районних, міжрайонних, міських лікарсько-трудових експертних комісій провадиться залежно від чисельності обслуговуваного ними дорослого населення.

Кількість складів обласних, центральних міських (у містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудових експертних комісій визначається залежно від числа районних, міжрайонних, міських комісій.

Кількість лікарсько-трудових експертних комісій визначається згідно з нормативами, встановлюваними Державним комітетом СРСР по праці і соціальних питаннях разом з Міністерством фінансів СРСР.

11. Залежно від рівня, структури захворюваності й інвалідності утворюються такі лікарсько-трудові експертні комісії: комісії загального профілю; комісії спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями та дефектами органа зору, хворобами органів кровообігу, наслідками травм та іншими захворюваннями; комісії змішаного профілю.

12. Районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні комісії утворюються з трьох лікарів, представника відповідного органу соціального забезпечення та представника профспілкової організації (профспілкового органу).

До складу комісій загального профілю входять терапевт, хірург, невропатолог. До складу комісій спеціалізованого і змішаного профілю входять два лікарі, спеціальності яких відповідають профілю комісії, і терапевт або невропатолог.

13. Кожний склад обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії утворюється з чотирьох лікарів, представника відповідного органу соціального забезпечення та представника профспілкової організації (профспілкового органу).

До складу обласної, центральної міської (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудової експертної комісії входять лікарі зі спеціальностей, вказаних у пункті 12 цього Положення. Спеціальність четвертого лікаря визначається з урахуванням місцевих особливостей структури захворюваності й інвалідності. В разі необхідності замість вказаного лікаря може бути введений психолог, соціолог або інший спеціаліст.

Для загального керівництва лікарсько-трудовою експертизою в області, місті (республіканського підпорядкування) призначається головний експерт по лікарсько-трудовій експертизі. За наявності менше п'яти складів комісій, вказаних у цьому пункті, обов'язки головного експерта покладаються на голову одного із складів комісії.

14. Головою лікарсько-трудової експертної комісії (пункти 12 і 13 цього Положення) призначається один з лікарів, що входить до неї. Голова лікарсько-трудової експертної комісії організує її роботу, забезпечує якісне приведення лікарсько-трудової експертизи і несе персональну відповідальність за діяльність комісії.

15. Для проведення лікарсько-трудової експертизи обласні, центральні міські (в містах республіканського підпорядкування) лікарсько-трудові експертні комісії можуть залучати консультантів з медичних, технічних та інших питань з погодинною оплатою праці.

16. У роботі лікарсько-трудових експертних комісій можуть брати участь лікуючі лікарі, представники адміністрації, профспілкового комітету підприємства, установи, організації, де працює особа, яка проходить огляд, представники військових комісаріатів.

17. На районні, міжрайонні, міські лікарсько-трудові експертні комісії покладаються:

встановлення стану працездатності, тривалої або постійної її втрати, групи, причини і часу настання інвалідності, а також ступеню втрати працездатності (в процентах) робітникам і службовцям, які зазнали каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, та потреби їх у додаткових видах допомоги;

визначення заходів по соціально-трудовій реабілітації;

встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з виробничою травмою, професійним захворюванням, перебуванням на фронті та іншими обставинами для вирішення питання про призначення пенсії і відшкодування шкоди членам сім'ї померлого;

сприяння громадянам у розшуку документів, які необхідні для проведення лікарсько-трудової експертизи і подання яких згідно з чинним законодавством покладено на осіб, що проходять огляд;