1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року, що додається.

Визначити Міністерство молоді та спорту державним замовником Програми.

2. Міністерству молоді та спорту разом з іншими заінтересованими органами розробити і подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року.

3. Визнати такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 828 "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки" (Офіційний вісник України, 2011 р., № 69, ст. 2638);

пункт 12 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 760 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 83, ст. 3084).

Пріоритетом реалізації державної політики є впровадження в Україні європейських стандартів життя.

На сучасному етапі розвитку України виникає потреба у розв’язанні таких проблем, як:

складне соціально-економічне становище українського суспільства;

демографічна криза, що зумовлена зменшенням кількості населення України з 51,4 мільйона у 1994 році до 42,9 мільйона у 2014 році;

знецінення моральних та патріотичних переконань громадян України у зв’язку з пропагандою жорстокості, насильства, зокрема через засоби масової інформації;

погіршення стану здоров’я населення у зв’язку з прогресуючими хронічними хворобами серця, гіпертонією, неврозом, артритом, ожирінням тощо, що призвело до збільшення на 40 відсотків порівняно з 2007 роком кількості осіб, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи;

невідповідність вимогам сучасності та світовим стандартам ресурсного забезпечення сфери фізичної культури і спорту, зокрема організаційного, кадрового, науково-методичного, медико-біологічного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного;

відсутність сталих традицій та мотивації щодо фізичного виховання і масового спорту як важливого фактора фізичного та соціального благополуччя, поліпшення стану здоров’я, ведення здорового способу життя і збільшення його тривалості.

Основні причини виникнення проблем, пов’язаних із кризовою ситуацією у сфері фізичної культури і спорту, характеризуються такими факторами:

знецінення традиційних моральних цінностей у зв’язку з пропагандою жорстокості, насильства, зокрема через засоби масової інформації, що негативно впливає на патріотичні переконання громадян України;

обмежена рухова активність, нераціональне та незбалансоване харчування, асоціальна поведінка у суспільстві;

невідповідність матеріально-технічної бази для забезпечення фізкультурно-оздоровчої діяльності потребам населення за місцем проживання, роботи та в місцях масового відпочинку, в тому числі в сільській місцевості, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями;

низький рівень ресурсного забезпечення дитячо-юнацького та резервного спорту;

відсутність спортивної інфраструктури, спроможної задовольнити потреби населення у щоденній руховій активності відповідно до фізіологічних потреб, зокрема осіб з обмеженими фізичними можливостями;

невідповідність більшості баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки європейським та світовим стандартам;

недостатній рівень забезпечення спортивним інвентарем та обладнанням навчальних закладів;

нездатність вітчизняних виробників задовольнити попит населення у спортивному обладнанні та інвентарі та конкурувати з іноземними виробниками;

низький рівень проведення засобами масової інформації інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення щодо усвідомлення цінності здоров’я, відповідального ставлення батьків до виховання своїх дітей та відсутність ефективної системи стимулювання населення до збереження здоров’я;

низький рівень престижності професій у сфері фізичної культури і спорту, матеріального заохочення працівників цієї сфери;

низький рівень медичного та медико-біологічного забезпечення осіб, які займаються фізичною культурою і спортом, та медико-біологічного забезпечення підготовки спортсменів вищої категорії;

недостатній обсяг бюджетного фінансування та неефективне залучення позабюджетних коштів;

відсутність механізму інвестування у розвиток і популяризацію масового спорту;

регуляторні функції з боку держави, що суперечить законодавчій базі та практиці діяльності європейських спортивних організацій.

Комплексне розв’язання існуючих проблем можливе шляхом розроблення, затвердження та виконання Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року (далі - Програма).

Метою Програми є відведення фізичній культурі і спорту в Україні провідної ролі як важливого фактора здорового способу життя, профілактики захворювань, формування гуманістичних цінностей, створення

умов для всебічного гармонійного розвитку людини, сприяння досягненню фізичної та духовної досконалості людини, виявлення резервних можливостей організму, формування патріотичних почуттів у громадян та позитивного іміджу держави у світовому співтоваристві.

Подальший розвиток фізичної культури і спорту в Україні може бути забезпечений за такими варіантами, що передбачають: