1. Схвалити Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року, що додається.

Визначити Мінекономіки державним замовником Програми.

2. Мінекономіки разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити і подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року.

Стан внутрішнього ринку є узагальнюючим індикатором розвитку економіки країни, оскільки від його розмірів та ефективності, зокрема активності ділового середовища, відкритості та інтенсивності конкуренції, орієнтованості на споживача залежить продуктивність усіх секторів економіки та забезпечення рівноваги між попитом і пропонуванням. На внутрішньому ринку формується і використовується значна частина доходів домогосподарств та підприємств, задовольняється їх попит на вітчизняні та імпортовані товари і послуги, формуються ринкові чинники структурних зрушень в економіці. Обсяги, структура та ефективність внутрішнього ринку є визначальними факторами конкурентоспроможності національної економіки та забезпечення сталого економічного зростання.

На сьогодні, за даними Глобального звіту про конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму, Україна займає 26 місце серед 131 країни за індексом розміру внутрішнього ринку, проте за ефективністю - лише 101 місце.

Негативні показники функціонування внутрішнього ринку, зокрема низька інтенсивність конкуренції на багатьох його сегментах, високі порівняно з європейськими ціни на товари, недостатня дієвість механізму врівноваження платоспроможного попиту та пропонування, зменшення присутності вітчизняних товаровиробників практично на всіх ринках товарів, зменшення у структурі товарного виробництва частки товарів з високою доданою вартістю спричиняють уповільнення темпів економічного зростання держави на середньо- та довгострокову перспективу.

За останні роки спостерігається тенденція до збільшення у структурі виробництва питомої ваги товарів з низьким ступенем обробки (зернові, олійні культури, залізна руда, цемент), які активно реалізуються на зовнішньому ринку.

Водночас зменшується питома вага вітчизняних товарів кінцевого споживання у сукупному пропонуванні продукції на внутрішньому ринку. Складова імпортної продукції у структурі товарного пропонування перевищує вітчизняну за такими видами продукції, як полімерні матеріали, пластмаси та каучук, текстиль і вироби з текстилю, механічне обладнання, машини та механізми, і наближається до частки вітчизняного виробництва за продукцією хімічної галузі. Так, якщо питома вага вітчизняних готових харчових продуктів у структурі їх пропонування на внутрішньому ринку становить 89 відсотків, то питома вага механічного обладнання, машин і механізмів - лише 32 відсотки.

За даними статистики, частка продажу споживчих товарів, які виготовляються на території України, у роздрібному товарообігу торгової мережі скоротилася за період з 2000 по 2007 рік від 75,3 до 64,5 відсотка, зокрема частка продажу одягу та білизни з тканини становила 18,7 відсотка, взуття - 4,2, аудіо- та відеообладнання - 3,3, електропобутових приладів - 8,9, комп'ютерної та іншої обчислювальної техніки - 16,7 відсотка.

Починаючи з 2004 року на внутрішньому ринку спостерігається відставання темпів виробництва вітчизняної продукції кінцевого споживання порівняно з темпами зростання платоспроможності суб'єктів ринку, що спричиняє дисбаланс між попитом та пропонуванням на деяких товарних ринках, зростання цін на окремі товарні групи та в остаточному підсумку призводить до збільшення обсягів імпорту порівняно з обсягами експорту за основними товарними позиціями. У 2007 році сформувалося від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі (дані платіжного балансу) щодо машин, устатковання та транспортних засобів у сумі 11,3 млрд. доларів США, продукції хімічної промисловості - 3,5 млрд., промислових виробів - 1,2 млрд., деревини та виробів з неї - 0,3 млрд. доларів США.

Зниження ефективності функціонування внутрішнього ринку, послаблення конкурентних позицій вітчизняних товаровиробників на внутрішньому ринку, зменшення питомої ваги їх продукції у сукупному пропонуванні товарів, зокрема продукції з високою часткою доданої вартості, скорочення частки продажу вітчизняних споживчих товарів у структурі роздрібного товарообігу та зростання інфляційних втрат населення внаслідок структурних диспропорцій на ринках є основними проблемами, на розв'язання яких спрямована Державна цільова економічна програма розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року (далі - Програма).

Основними причинами виникнення проблем є:

низька конкурентоспроможність вітчизняних виробників внаслідок зростання витрат виробництва, технологічного відставання виробничої бази національної промисловості та сільського господарства порівняно з розвинутими країнами світу, низької інноваційної спроможності суб'єктів господарювання та недостатності власного капіталу для модернізації виробництва;

наявність недобросовісної конкуренції на багатьох сегментах внутрішнього ринку внаслідок їх монополізації та ускладненої регуляторної системи, зокрема системи податкового адміністрування, отримання дозволів та ліцензій, недосконалої системи контролю якості продукції та послуг, відсутність системи ринкового нагляду за безпечністю та якістю товарів, а також невідповідність національних стандартів міжнародним, зокрема європейським;

недосконалість системи надання державної допомоги та контролю за ефективністю її використання, що гальмує розвиток конкуренції та ускладнює використання ринкових методів ціноутворення і формування пропонування товарів у відповідь на зміну кон'юнктури на ринках;

відсутність дієвої системи прямих і непрямих механізмів стимулювання енергозбереження, ресурсозбереження та інноваційної діяльності, спрямованих на наповнення ринків та задоволення потреб національної економіки у споживчих товарах з високою доданою вартістю.

Метою Програми є підвищення ефективності функціонування внутрішнього ринку, збільшення частки конкурентоспроможної вітчизняної продукції на ньому, удосконалення механізму його регулювання в умовах інтеграції до світового ринку.

Можливі два альтернативні варіанти розв'язання проблем.

Перший варіант передбачає збалансування попиту і пропонування переважно шляхом створення сприятливих умов для імпорту продукції. Часткове здійснення заходів за таким варіантом дало змогу послабити тенденцію до зростання інфляційних втрат валового внутрішнього продукту в економіці країни в умовах високих темпів зростання доходів населення у 2005-2006 роках. Водночас подальша лібералізація існуючих умов для надходження імпорту на внутрішній ринок без посилення конкурентних позицій вітчизняних виробників призведе до збільшення від'ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу у середньостроковій перспективі і стимулюватиме розвиток сировинного експорту.

Другий, оптимальний варіант передбачає сприяння розвитку добросовісної конкуренції на внутрішньому ринку, створення умов для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників і збільшення частки їх продукції у сукупному пропонуванні на ринках та посилення ролі стратегічного маркетингу і балансових методів, що у довгостроковій перспективі дасть можливість:

задовольнити попит суб'єктів внутрішнього ринку в товарах і послугах вітчизняного виробництва та зменшити рівень інфляційних втрат валового внутрішнього продукту;

підтримати стабільне функціонування ринків та рівновагу попиту і пропонування на них;

збільшити обсяг випуску та експорту продукції з високими споживчими якостями та високою часткою доданої вартості;