Відповідно до статей 26, 26-1 та частини четвертої статті 29 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім підпунктів 3 та 4 пункту 3, абзаців першого та другого пункту 6, пунктів 15 та 22 Порядку, затвердженого цією постановою, які набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності Законом України від 21 вересня 2022 р. № 2622-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці".

1. Цей Порядок визначає умови, механізм виплати міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості та їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до завершення їх реорганізації) (далі - центри зайнятості) роботодавцю компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних, визначених статтями 26, 26-1 та частиною четвертою статті 29 Закону України "Про зайнятість населення".

2. У цьому Порядку:

термін "тривалість виплати компенсації" означає сумарну кількість місяців (незалежно від календарної черговості), за які компенсуються витрати роботодавця за працевлаштування зареєстрованих безробітних;

термін "суб’єкт господарювання" вживається у значенні, наведеному в Господарському кодексі України;

інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про зайнятість населення", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", "Про державну допомогу суб’єктам господарювання".

3. Дія цього Порядку поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які за направленням центру зайнятості працевлаштовують такі категорії зареєстрованих безробітних:

1) громадяни, зазначені у пунктах 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 та 10 частини першої статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", а саме:

один з батьків або особа, яка їх замінює і:

- має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

- утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;

особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";

особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

особи, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення;

2) особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося не більше п’яти років;

3) зареєстровані безробітні, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад шість місяців;

4) зареєстровані безробітні з числа осіб:

віком до 25 років, які сумарно мають страховий стаж не більше 12 місяців;

віком до 35 років - на перше робоче місце;

звільнених із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби - на перше робоче місце після такого звільнення.

Дія цього Порядку не поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які є бюджетними установами або фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

4. Роботодавцю, який працевлаштовує осіб, визначених абзацами другим - восьмим, десятим та дванадцятим підпункту 1 пункту 3 цього Порядку та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, а також осіб, визначених підпунктом 3 пункту 3 цього Порядку, за направленням центру зайнятості строком не менше ніж на два роки, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску.

5. Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує строком не менше ніж на один рік осіб, визначених абзацами дев’ятим та одинадцятим підпункту 1 та підпунктом 2 пункту 3 цього Порядку та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, компенсується 50 відсотків фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виплати.

6. Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує зареєстрованого безробітного з числа осіб, визначених підпунктом 4 пункту 3 цього Порядку, компенсується 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виплати, за відповідну особу за місяць.

Особи, визначені підпунктом 4 пункту 3 цього Порядку, можуть одноразово скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці.

Особи, визначені підпунктами 1, 2 і 3 пункту 3 цього Порядку, можуть один раз на п’ять років скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці за умови, що такі зареєстровані безробітні у відповідному п’ятирічному періоді не були працевлаштовані будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій, передбачених Законом України "Про зайнятість населення" (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітної особи).

7. Компенсації, передбачені цим Порядком, виплачуються за рахунок та в межах коштів, передбачених на ці цілі в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних).

8. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 або пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залежно від джерела фінансування компенсації, крім випадку, коли на його робоче місце роботодавцем працевлаштовано іншого зареєстрованого безробітного за направленням центру зайнятості до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості.

9. У разі коли на місце звільненого працівника працевлаштовано зареєстрованого безробітного з числа осіб, які належать до категорії, відповідно до якої була призначена компенсація, її виплата продовжується до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості з урахуванням положень пункту 7 цього Порядку.

10. Виплата компенсації зберігається у разі, коли строк працевлаштування іншого зареєстрованого безробітного на місце звільненого працівника не перевищує 60 календарних днів.

Тривалість виплати компенсації та строк працевлаштування обчислюються сумарно з дати працевлаштування першого працівника, враховуючи строки виплаченої компенсації та перерви між працевлаштуванням безробітних.

У разі досягнення працівником, за якого виплачувалася компенсація, пенсійного віку та призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, встановлення йому інвалідності або зняття інвалідності та продовження ним роботи виплата компенсації продовжується до закінчення встановленого строку отримання компенсації.

11. Компенсації, передбачені цим Порядком, не надаються суб’єкту господарювання у разі наявності одного з таких випадків:

1) суб’єкт господарювання має заборгованість:

із сплати єдиного внеску;

із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

з виплати заробітної плати;

перед державним (місцевим) бюджетом понад шість місяців;

2) до суб’єкта господарювання застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб’єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації.