Відповідно до пункту 20 частини першої та частини другої статті 7 Закону України "Про страхування" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів (додаються).

2. Ця постанова набирає чинності з 1 вересня 2002 року.

1. Обов'язкове страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів (далі - обов'язкове страхування), проводиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу внаслідок виникнення страхових випадків.

2. У цих Порядку і правилах терміни вживаються у значеннях, наведених у Базельській конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.), Законах України "Про страхування", "Про відходи", Положенні про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 р. N 1120 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 29, ст. 1217).

3. Суб'єктами обов'язкового страхування є страхувальники, страховики і треті особи, яким заподіяно шкоду.

Страхувальники - експортери небезпечних відходів і особи, які відповідають за утилізацію (видалення) небезпечних відходів.

Страховики - юридичні особи, резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.

Треті особи - фізичні або юридичні особи, яким заподіяно шкоду під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, а також фізичні та юридичні особи, що здійснювали превентивні заходи.

4. Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству та пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам і навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

5. Страховими ризиками, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, є шкода, заподіяна здоров'ю фізичних осіб, власності будь-яких суб'єктів, навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів.

6. Страховий випадок - це подія, що сталася під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, внаслідок якої заподіяно шкоду здоров'ю фізичних осіб, власності будь-яких суб'єктів, навколишньому природному середовищу і виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника стосовно відшкодування ним цієї шкоди.

Сукупність усіх претензій та позовів, пред'явлених третіми особами стосовно відшкодування шкоди, спричиненої однією подією, вважаються одним страховим випадком.

7. Страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору обов'язкового страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або за його дорученням третім особам.

8. Страхова сума встановлюється у такому розмірі:

а) для експортера небезпечних відходів за перевезення небезпечних відходів вагою до 1 тонни включно - 200 тис. гривень, від 1 до 5 тонн включно - 1 млн. гривень, від 5 до 25 тонн включно - 2 млн. гривень, від 25 до 50 тонн включно - 4 млн. гривень, від 50 до 1000 тонн включно - 6 млн. гривень, від 1000 до 10000 тонн включно - 10 млн. гривень, а також додатково 500 гривень за тонну у разі перевезення таких відходів вагою понад 10000 тонн, але не більше ніж 30 млн. гривень;

б) для особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, - 2 млн. гривень.

9. Страхові виплати розподіляються відповідно до умов договору обов'язкового страхування. У разі заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу на її відшкодування повинно бути спрямовано не менше ніж 55 відсотків страхової суми. Зазначені кошти спрямовуються до державного, республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства.

10. Максимальний розмір страхових тарифів встановлюється:

а) для експортера небезпечних відходів - 0,25 відсотка страхової суми;

б) для особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, - 0,2 відсотка страхової суми.

11. Укладення договорів обов'язкового страхування здійснюється в установленому порядку за формою згідно з додатком.

12. Договір обов'язкового страхування відповідальності експортера небезпечних відходів укладається між страховиком та страхувальником до дня відправлення повідомлення про транскордонне перевезення небезпечних відходів компетентним органам заінтересованих держав.

13. Договір обов'язкового страхування відповідальності особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, укладається між страховиком та страхувальником до дня отримання імпортером письмової згоди Міндовкілля на імпорт небезпечних відходів.

14. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний у триденний термін після отримання інформації про його настання повідомити страховика.

15. Для отримання страхового відшкодування страховику подаються такі документи:

заява про виплату страхового відшкодування із зазначенням обставин і причин настання страхового випадку, які відомі на момент подання заяви;

копія договору страхування;

акт комісії з розслідування страхового випадку (у разі проведення розслідування);

документи, що підтверджують настання, обставини і причини настання страхового випадку;

документи, що засвідчують задоволення претензій третіх осіб, рішення судових органів (витяги з рішень) про стягнення із страхувальника збитків у розмірі заподіяної шкоди (у разі розгляду матеріалів у судових органах);

листок непрацездатності потерпілої третьої особи (нотаріально засвідчена копія);

копія рішення медико-соціальної експертної комісії про встановлення потерпілій третій особі інвалідності;

свідоцтво про смерть потерпілої третьої особи (нотаріально засвідчена копія);

експертні висновки організацій, які мають офіційні дозволи на проведення експертиз, про розміри збитків;

документи, що підтверджують витрати третіх осіб на проведення превентивних заходів.

Документи на виплату страхового відшкодування подаються страхувальником або третьою особою (її спадкоємцями) з повідомленням про це страхувальника. У разі загибелі чи смерті третьої особи внаслідок настання страхового випадку її спадкоємці подають документ про правонаступництво. На підставі отриманих документів страховик або уповноважена ним особа складає не пізніше ніж протягом 15 днів після їх отримання страховий акт, який є підставою для виплати суми страхового відшкодування.

Страховик приймає протягом 20 днів після отримання необхідних документів рішення про виплату суми страхового відшкодування або про відмову в його виплаті. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін після його прийняття повідомляє заявника в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

16. Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі:

вчинення навмисних дій страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, спрямованих на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням цими особами громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір обов'язкового страхування, установлюється відповідно до законодавства;

вчинення страхувальником або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;

отримання страхувальником повного відшкодування збитків від винної особи;

несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховику у визначенні його обставин, характеру та розміру завданих збитків.

Умовами договору обов'язкового страхування також можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.