З метою забезпечення реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північно-Атлантичного Договору, підписаної 9 липня 1997 року в м. Мадриді, підвищення ефективності співробітництва України з НАТО та відповідно до пунктів 1, 3 і 17 статті 106 Конституції України

1. Затвердити Державну програму співробітництва України з Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року (додається).

2. Кабінету Міністрів України забезпечити виконання Державної програми співробітництва України з Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року.

3. Державній міжвідомчій комісії з питань співробітництва України з НАТО інформувати Президента України про стан реалізації Державної програми співробітництва України з Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року.

Стратегічною метою України є повномасштабна інтеграція до європейських та євроатлантичних структур та повноправна участь у системі загальноєвропейської безпеки. Реалізуючи цю мету, наша держава спрямовує свою діяльність на розвиток конструктивного співробітництва з існуючими на європейському континенті структурами безпеки - Організацією Північно-Атлантичного договору (НАТО), Європейським Союзом (ЄС), Західноєвропейським Союзом (ЗЄС), Радою Євро-Атлантичного Партнерства (РЄАП), Організацією з питань безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Радою Європи (РЄ), на основі яких формується нова архітектура європейської безпеки XXI століття.

Україна розглядає НАТО як найбільш ефективну структуру колективної безпеки в Європі і вагому складову системи загальноєвропейської безпеки. Це обумовлюється значним внеском даної організації у підтримання миру, стабільності та загального клімату довіри на євроатлантичному просторі, у створення нової архітектури безпеки в Європі, у поглиблення процесів роззброєння, контролю над озброєннями і нерозповсюдження зброї масового знищення тощо. Тому Україна бере активну участь у роботі РЄАП та в заходах Програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ).

Новий рівень і характер відносин між Україною та НАТО визначається Хартією про особливе партнерство від 9 липня 1997 року (далі - Хартія). Розвиваючи співробітництво з НАТО, Україна має на меті забезпечити свою незалежність, демократичний розвиток та територіальну цілісність, зміцнити зовнішні гарантії національної безпеки, протидіяти виникненню нових загроз стабільності і безпеці у регіоні Центральної та Східної Європи, невід'ємною частиною якого вона є, а також використати досвід і допомогу країн-членів Альянсу у розбудові власних Збройних Сил та інших військових формувань.

Державна програма співробітництва України з НАТО (далі - Програма) розрахована на період до 2001 року і має на меті забезпечити повне і якісне виконання Хартії. Вона розроблена на основі та в розвиток відповідних положень Конституції України, Основних напрямів зовнішньої політики України, Воєнної доктрини України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України та інших нормативно-правових актів.

Цілі Програми:

досягти до кінця 2000 року виконання основних завдань, визначених Хартією;

поглибити співробітництво в рамках РЄАП, Комісії Україна-НАТО та Програми ПЗМ з тим, щоб вивести його на рівень, якому мають відповідати відносини особливого партнерства між Україною та НАТО;

слугувати основою для формування щорічного Робочого плану імплементації Хартії та Індивідуальної програми партнерства (ІПП), а також інструментом, що забезпечує їх повне і якісне виконання;

досягти визначених Україною цілей взаємосумісності за Процесом планування та оцінки (ПАРП);

сприяти встановленню тісних зв'язків між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України, які беруть участь у реалізації Хартії, та відповідними структурами НАТО;

створити дієвий механізм інформаційного забезпечення співробітництва з НАТО.

Механізм координації та контролю:

Загальну координацію та контроль діяльності органів виконавчої влади по реалізації Програми, формуванню і виконанню Робочого плану імплементації Хартії та ІПП, по досягненню цілей взаємосумісності за ПАРП, а також по реалізації інших заходів співробітництва з НАТО здійснюють Президент України, Рада національної безпеки і оборони України та за їх дорученням Державна міжвідомча комісія з питань співробітництва України з НАТО (ДМК).

Організаційне забезпечення діяльності ДМК покладається на Апарат Ради національної безпеки і оборони України.

Міністерство закордонних справ України (МЗС):

розробляє концептуальні засади відносин з НАТО та надає ДМК рекомендації щодо розвитку співробітництва України з Альянсом, включаючи вдосконалення його нормативно-правової бази;

організовує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади по формуванню Робочого плану імплементації Хартії та ІПП;

здійснює оперативну координацію та контроль діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади по реалізації згаданого плану і програми.

Генеральна військова інспекція при Президентові України:

здійснює контроль за участю Збройних Сил та інших військових формувань України у заходах, передбачених Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, а також за фінансовими витратами, пов'язаними з їх виконанням;

проводить щоквартальний аналіз кількісних та якісних показників виконання Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України згаданого плану і програми та подає його на розгляд ДМК;

здійснює оперативний вплив на хід підготовки, забезпечення та проведення заходів згаданого плану і програми.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, причетні до співробітництва з НАТО:

подають у встановлені строки до МЗС перелік заходів, в яких братимуть участь їх представники, для включення до проектів Робочого плану імплементації Хартії та ІПП, а також орієнтовні розміри необхідних витрат бюджетних коштів і фінансової допомоги з боку НАТО та її держав-членів;

забезпечують проведення відповідних заходів, передбачених Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, і надсилають двічі на рік (до 15 липня та до 15 січня) до МЗС звіти про їх виконання (включаючи звіти про витрати коштів), яке на основі отриманих матеріалів готує зведений звіт і подає його на розгляд ДМК.

Україна розвиває співробітництво з НАТО у політичній сфері, виходячи з існуючих політичних реалій, фундаментальних інтересів національної безпеки та сучасних тенденцій розвитку ситуації на європейському континенті в галузі безпеки.

Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у політичній сфері покладається на МЗС.

Мета співробітництва:

підвищення рівня гарантій політичної незалежності, територіальної цілісності та непорушності кордонів України;

запобігання виникненню загроз стабільності і безпеці у регіоні Центральної та Східної Європи;

прискорення інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур, які забезпечують стабільність та безпеку на континенті;

забезпечення участі України у процесі розбудови нової архітектури європейської безпеки;

розширення та зміцнення позицій України у механізмах, створених під егідою НАТО.

Механізми співробітництва:

МЗС здійснює співробітництво з НАТО у політичній сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану імплементації Хартії та підтримання прямих контактів з Політичним директоратом НАТО, а також використовуючи механізми РЄАП та Комісії Україна-НАТО, візити високого рівня, двосторонні консультації і переговори з політичним керівництвом НАТО, її держав-членів та країн-партнерів, спільні симпозіуми, семінари, дослідження та діяльність робочих груп.

Напрями співробітництва:

Кризовий консультативний механізм розробляється спільно з НАТО на випадок загрози територіальній цілісності, суверенітету або безпеці України. Його основні параметри мають передбачати:

проведення консультацій за ініціативою України (Президента або за його дорученням Глави Місії України при НАТО) або НАТО (термін скликання - 12 годин);

налагодження прямого телефонного зв'язку між Президентом України та Генеральним секретарем НАТО;

надання контактному посольству держави-члена НАТО у Києві статусу уповноваженого з розгляду кризових ситуацій.

Консультації з політичних питань здійснюються:

Президентом України під час його зустрічей з Генеральним секретарем НАТО, участі у саммітах Північно-Атлантичної Ради (ПАР)/РЄАП та інших заходах вищого рівня, які здійснюються під егідою НАТО або державами-членами/партнерами цієї організації (тематика та терміни - за взаємним погодженням).

Міністром закордонних справ України під час його участі у засіданнях РЄАП і Комісії Україна-НАТО (двічі на рік, після чергових засідань ПАР), а також у зустрічах з ПАР у форматі "16+1" (за домовленістю, але не менше ніж два рази на рік). Тематика - оцінка стану відносин Україна-НАТО та визначення шляхів їх поглиблення.

Главою Місії України при НАТО під час його зустрічей з ПАР та Політичним комітетом НАТО у форматі "16+1" (до/після чергових засідань ПАР та Політичного комітету). Тематика - питання, визначені у пунктах 6 - 8 Хартії, або питання розвитку співпраці Україна-НАТО, що розглядалися чи розглядатимуться на чергових засіданнях ПАР на рівні міністрів закордонних справ.

Консультації з проблемних питань контролю над озброєннями здійснюються на постійній основі в рамках Координаційного комітету НАТО по контролю за виконанням угод і спрямовані на врахування позиції України на офіційних переговорах у Відні з адаптації Договору про звичайні збройні сили в Європі.

Україна здійснює кроки, спрямовані на започаткування регіонального співробітництва у таких форматах:

Україна + НАТО + держави, запрошені до вступу в НАТО (Польща, Чеська Республіка, Угорщина);

Україна + НАТО + інші держави ЦСЄ - потенційні кандидати на вступ до НАТО (Румунія, Словенія, Болгарія, держави Балтії);

НАТО + ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова).

Мета співробітництва: залучення України до механізмів співпраці НАТО із запрошеними та потенційними кандидатами на членство в цій організації.

Форми співробітництва: проведення спільних політичних консультацій, навчань, семінарів і зустрічей експертів.

Напрями співробітництва: обговорення питань регіональної безпеки, вивчення досвіду підготовки держав ЦСЄ до вступу в НАТО, участь України у субрегіональних і загальноєвропейських проектах та програмах співробітництва, що відкриваються для майбутніх членів Альянсу.

МЗС узгоджує з НАТО графіки взаємних візитів делегацій і посадових осіб різних рівнів України і НАТО, а також інформаційно-ознайомчих візитів до штаб-квартири НАТО.

МЗС, здійснюючи координацію співробітництва міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з відповідними структурами НАТО:

сприяє налагодженню тісних робочих зв'язків між міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, робочими групами України з відповідними структурними підрозділами НАТО;

узгоджує з НАТО графік та тематику (відповідно до пунктів 6 - 8 Хартії) проведення спільних з комітетами НАТО засідань/семінарів у форматі "16+1" ( в тому числі в Україні);

бере участь у семінарах за програмами НАТО/РЄАП.

Координацію співробітництва у сфері цивільно-військових відносин здійснюють Рада національної безпеки і оборони, Кабінет Міністрів та Міністерство закордонних справ України.

У співробітництві у сфері цивільно-військових відносин беруть участь структури Адміністрації Президента України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Кабінету Міністрів України, а також міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Крім того, до нього залучаються представники (за їх згодою) Верховної Ради України, Конституційного суду України, органів судової влади, громадських організацій, неурядових інституцій, засобів масової інформації та незалежні експерти.

Мета співробітництва: забезпечити поступове впровадження в Україні системи цивільного керівництва Збройними Силами та іншими військовими формуваннями, а також демократичного контролю за їх діяльністю.

Співробітництво з НАТО у сфері цивільно-військових відносин здійснюється шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, а також використовуючи відповідні спільні симпозіуми, семінари, курси, дослідження з питань цивільно-військових відносин та діяльність робочих груп.

Напрями співробітництва:

вивчення практики участі законодавчих, судових, урядових і неурядових структур, ЗМІ держав-членів НАТО та країн-партнерів у створенні та підтримці належних цивільно-військових відносин в державі;

вивчення досвіду держав-членів НАТО та країн-партнерів щодо правового регулювання питань цивільно-військових відносин для врахування його при вдосконаленні законодавства України, для забезпечення цивільного керівництва Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями і демократичного контролю за їх діяльністю;

використання досвіду держав-членів НАТО та країн-партнерів для посилення впливу Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони на процеси керівництва Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, створення в них структур цивільного управління та контролю;

адаптація процесів сформування та контролю виконання оборонного бюджету в Україні до загальновизнаних механізмів і процедур держав-членів НАТО.

Україна здійснює співробітництво з НАТО у воєнній сфері, виходячи з пріоритетності національних інтересів, необхідності виконання відповідних міжнародних угод та домовленостей про співробітництво у цій сфері.

Співробітництво з НАТО у воєнній сфері є одним з пріоритетних напрямів воєнної політики України. Головними напрямами співпраці України з НАТО у воєнній сфері є воєнно-політичне та військове співробітництво.

Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у воєнно-політичній сфері покладається на Міністерство оборони України.

Мета співробітництва:

зміцнення довіри і партнерства з державами-членами НАТО та країнами-партнерами на основі принципів взаєморозуміння, відкритості та співпраці у воєнній сфері;

сприяння з боку Альянсу забезпеченню національної безпеки України від зовнішніх воєнних викликів і загроз, налагодженню плідної оборонної співпраці України з її сусідами;

сприяння реформуванню воєнної організації України, передусім, її основи - Збройних Сил, та військово-промислового комплексу;

забезпечення належної участі України у заходах по підтримці миру, безпеки і стабільності в Європі, в тому числі у запобіганні воєнним конфліктам та у врегулюванні кризових ситуацій.

Міністерство оборони України здійснює співробітництво з НАТО у воєнно-політичній сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, використання механізмів РЄАП і Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів оборони, здійснення візитів високого рівня, проведення двосторонніх консультацій і переговорів з воєнно-політичним керівництвом держав-членів НАТО та країн-партнерів, а також відповідних спільних симпозіумів, семінарів та досліджень, діяльності робочих груп.

Консультації з воєнно-політичних питань здійснюються Міністром оборони України під час його участі:

у засіданнях РЄАП і Комісії Україна-НАТО (двічі на рік), а також візитів та переговорів з воєнно-політичним керівництвом держав-членів НАТО та країн-партнерів (протягом кожного року за відповідними планами двостороннього співробітництва). Тематика - оцінка стану розвитку воєнно-політичних відносин між Україною і НАТО, обговорення шляхів зміцнення довіри та поглиблення співпраці у забезпеченні воєнної безпеки на континенті, запобігання та врегулювання збройних конфліктів, управління кризовими ситуаціями, проведення операцій з підтримання миру, а також адаптації Договору про звичайні збройні сили в Європі;

у переговорах з Комітетом оборонного планування і Групою ядерного планування НАТО на рівні міністрів оборони (тематика та терміни - за взаємним погодженням).

Україна, підтримуючи зусилля НАТО щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, здійснює такі заходи:

проведення у 1998 році в Україні міжнародної конференції з питань нерозповсюдження зброї масового знищення;

розробка спільних спеціальних програм співробітництва у галузі нерозповсюдження зброї масового знищення та контролю за озброєнням;

навчання українських фахівців на навчальних курсах і участь у роботі семінарів з питань виконання Конвенції про заборону хімічної зброї.

Координація заходів співробітництва у галузі наукових досліджень з воєнно-політичних питань покладається на Національний інститут стратегічних досліджень України (НІСД).

Співробітництво з наукових досліджень у воєнно-політичній сфері здійснюється з метою розробки теоретичних основ воєнно-політичних аспектів загальноєвропейської архітектури безпеки. Воно реалізовується шляхом встановлення та підтримання прямих зв'язків між НІСД та Директоратом НАТО з питань науки, Офісом інформації і преси НАТО, а також з науково-дослідними установами держав-членів НАТО і країн-партнерів для проведення наступних спільних науково-дослідних заходів:

обмін делегаціями науковців між НІСД і науковими центрами країн-членів НАТО в рамках Програми ПЗМ;

проведення консультацій у рамках виконання спільних наукових проектів;

проведення спільних конференцій, семінарів під егідою НАТО з метою обміну досвідом щодо реформування збройних сил;

мовна підготовка наукових кадрів на базі навчальних центрів НАТО;

залучення експертів НАТО до консультаційної допомоги у реалізації наукових проектів в Україні;

вивчення досвіду проведення воєнної реформи у Польщі, Угорщині, Чехії, Румунії, Словаччині;

здійснення спільних досліджень за тематиками: "Концептуальні основи співробітництва України з сусідніми країнами-членами НАТО у військово-політичній та військовій сферах", "Тенденції розвитку конфліктів та кризових ситуацій на європейському континенті", "Воєнно-політичні засади спільних миротворчих навчань Збройних Сил України і країн-членів НАТО", "Перспективи і військово-політичні наслідки реалізації розширеної та поглибленої Програми "Партнерство заради миру".

Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у військовій сфері, їх планування, координація та контроль за їх виконанням покладаються у Міністерстві оборони України на Генеральний штаб Збройних Сил України, а у Національній гвардії України - на Головне управління командувача Національної гвардії України.

Мета співробітництва:

використання досвіду і допомоги держав-членів НАТО та країн- партнерів для реформування і будівництва Збройних Сил та інших військових формувань України, включаючи удосконалення механізмів соціального захисту військовослужбовців, вдосконалення нормативно-правової бази співробітництва у військовій сфері та миротворчої діяльності, створення умов для запровадження в державі механізмів демократичного і цивільного керівництва та контролю за їх діяльністю;

підвищення взаємосумісності органів управління, підрозділів та частин Збройних Сил України з Об'єднаними збройними силами (ОЗС) НАТО, покликаної забезпечити їхню спроможність діяти разом при виконанні спільних завдань;

підготовка військових контингентів Збройних Сил України і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також військової інфраструктури держави для взаємодії з ОЗС НАТО під час проведення миротворчих, пошуково-рятувальних та інших місій і завдань;

набуття знань щодо військових доктрин, стратегії і тактики застосування ОЗС НАТО та країн-партнерів.

Міністерство оборони, Генеральний штаб Збройних Сил та керівні органи інших військових формувань України здійснюють співробітництво з НАТО у військовій сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану імплементації Хартії і ПАРП, а також використовуючи:

механізми Комісії Україна-НАТО на рівні начальників генеральних штабів та Спільної робочої групи з питань військової реформи, візити високого рівня, двосторонні консультації і переговори з військовим керівництвом країн-членів НАТО та країн-партнерів;

встановлення прямих зв'язків структур Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил, керівних органів інших військових формувань України з відповідними структурами НАТО для налагодження координації співробітництва з метою виконання спільних заходів, обміну інформацією та досвідом, набутими сторонами у військовій сфері;

спільні військові навчання, тренування, симпозіуми, семінари, робочі групи, курси та дослідження.

Консультації з військових питань здійснюються:

- Начальником Генерального штабу Збройних Сил України під час його участі у засіданнях Комісії Україна-НАТО (двічі на рік), переговорів з головою Військового комітету НАТО, членами Комітету оборонного планування і Групи ядерного планування НАТО на рівні міністрів оборони (тематика та терміни - за взаємним погодженням), візитів до Штабу Верховного Головнокомандуючого ОЗС НАТО в Європі, а також візитів та переговорів з військовим керівництвом країн-членів НАТО та країн-партнерів (за відповідними річними планами двостороннього співробітництва). Тематика - оцінка стану розвитку військової співпраці Україна-НАТО, обговорення питань підготовки до спільних військових навчань і тренувань, проблем взаємосумісності збройних сил, участі контингентів Збройних Сил України в проведенні спільних з НАТО миротворчих місій тощо;

- Командувачами Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил та Військово-Морських Сил України, керівниками Тилу та Озброєння Збройних Сил України, головних управлінь кадрів та військової освіти, а також військового медичного управління Міністерства оборони України під час візитів і переговорів з командувачами головних командувань та відповідальними співробітниками НАТО за домовленістю.

Регулярні консультації у воєнній сфері у форматі "16+1" здійснюються також на рівні "Міжнародний військовий штаб, агентства (директорати) НАТО - Місія України при НАТО".

Спільну робочу групу з питань військової реформи (СРГ) створено під егідою Політико-військового керівного комітету НАТО на виконання Робочого плану імплементації Хартії Україна-НАТО. Її діяльність спрямовується на підтримку роботи Комісії Україна-НАТО, а також сприяння з боку НАТО процесам реформування і будівництва в Україні сучасних Збройних Сил, створення умов для запровадження в державі механізмів демократичного і цивільного контролю за їх діяльністю.

Засідання СРГ проводяться 4 рази на рік: 2 - в Україні і 2 - у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Тематика та терміни їх проведення визначаються за взаємним погодженням. Під час своїх засідань СРГ розглядає питання:

цивільно-військових відносин;

оборонного планування та управління ресурсами;

військової освіти, підвищення професійного рівня офіцерів та сержантів.

З метою поглиблення військового співробітництва та підвищення рівня взаємосумісності між збройними силами України і НАТО передбачається:

проведення семінарів в Україні для військово-політичного керівництва з питань військового співробітництва та взаємосумісності;

поглиблення співпраці з питань сумісності в галузі оборонного планування, забезпечення виконання третього етапу Програми Міністерства оборони України з досягнення взаємосумісності в рамках Процесу планування та оцінки сил;

активізація проведення спільних з державами-членами НАТО та країнами-партнерами військових навчань та тренувань, в тому числі миротворчих, пошуково-рятувальних та інших; більш широке використання для цього військової інфраструктури Збройних Сил та інших військових формувань України (в тому числі на постійній основі), зокрема, загальновійськових Львівського полігону, полігону Широкий Лан та авіаційних полігонів Міністерства оборони України, а також Чугуївського полігону Національної гвардії України;

створення системи перекладу, аналізу та практичного використання нормативних документів НАТО з метою досягнення взаємосумісності, особливо у питаннях управління військами та зв'язку, а також стандартизації у відповідності до нормативів НАТО окремих зразків озброєння та техніки, які призначені для використання у спільних діях;

вдосконалення, з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та країн-партнерів, законодавчої бази співробітництва у військовій сфері;

продовження консультацій з НАТО щодо започаткування практичних програм у галузях управління та контролю, тилової підтримки, управління повітряним рухом тощо;

запровадження за допомогою НАТО програм перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців, що звільнюються у запас;

здійснення пошуку "наукових спонсорів" з числа провідних світових наукових установ у країнах-членах НАТО для надання консультативної допомоги при проведенні військової реформи в Україні.

Участь України у Міжнаціональних оперативних силах (МОС) передбачає визначення кількості сил і засобів Збройних Сил України, які б могли бути задіяні у миротворчих операціях під егідою НАТО, зокрема в рамках МОС, та їх цілеспрямовану підготовку (в контакті з НАТО і з використанням можливостей РЄАП) для досягнення їх взаємосумісності з відповідними силами і засобами НАТО.

З метою активізації участі підрозділів і представників Збройних Сил та інших військових формувань України у миротворчих операціях, а також у діяльності майбутніх Міжнаціональних оперативних сил, об'єднаних багатонаціональних штабів передбачається:

заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань миротворчої діяльності;

активізація співробітництва в рамках українсько-польського миротворчого батальйону, проведення ним спільних навчань, співпраця з НАТО (зокрема, в контексті концепції МОС), а також з США та Великою Британією щодо його належної підготовки та забезпечення;

вдосконалення, з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та країн-партнерів, законодавчої бази з питань миротворчої діяльності;

створення в Україні за допомогою НАТО Міжнародного центру з підготовки військовослужбовців для миротворчих операцій.

З метою забезпечення якісної підготовки військових кадрів для співробітництва з НАТО передбачається:

адаптація системи військової підготовки та навчання відповідно до існуючих стандартів НАТО країн-партнерів;

запровадження в систему командирської та професійної підготовки вивчення питань співробітництва в рамках Програми ПЗМ та миротворчої діяльності;

оптимальне використання існуючих можливостей мовної підготовки військовослужбовців України в рамках Програми ПЗМ та по лінії двостороннього співробітництва з державами-членами НАТО;

забезпечення кафедр іноземних мов вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) Міністерства оборони України лінгафонними кабінетами, обладнанням, відео- та аудіотехнікою, підручниками, словниками та сучасною навчально-методичною літературою для підвищення якості вивчення іноземних мов;

розширення практики підвищення кваліфікації викладачів іноземних мов ВВНЗ України за кордоном;

запрошення в Україну інструкторів-викладачів іноземних мов з держав-членів НАТО та країн-партнерів;

заснування спільно з Міністерством освіти України мовних курсів для військовослужбовців;

створення експертного Центру мовного тестування з використанням тесту НАТО "STANAG - 6001";

вдосконалення за допомогою НАТО навчально-матеріальної бази ВВНЗ (комп'ютеризація, впровадження тренажерів, оргтехніки та іншого обладнання);

використання (на пільгових умовах) інформаційних мереж НАТО;

здійснення спеціалізованої підготовки військовослужбовців для роботи у складі багатонаціональних штабів.

Відповідальність за здійснення інформаційної підтримки співробітництва у воєнній сфері покладається на Міністерство оборони України.

Інформаційна підтримка співробітництва у воєнній сфері має на меті підвищити ефективність воєнно-політичних та військових зв'язків України з НАТО. При цьому передбачається:

вивчення досвіду інформаційного забезпечення військ, взаємодії військового керівництва та преси;

подальше розгортання в Україні (за допомогою США) комп'ютерної телекомунікаційної інформаційної мережі (PIMS) та налагодження інформаційного обміну з питань співробітництва з НАТО між міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, причетними до воєнної співпраці з Альянсом;

запрошення в Україну для обміну досвідом представників інформаційних структур НАТО;

відкриття у Координаційному центрі партнерства (м. Монс, Бельгія) інформаційної експозиції Збройних Сил України;

організація спільно з Центром інформації та документації (ЦІД) НАТО в Україні передач на телебаченні та публікацій в пресі, в яких висвітлюватимуться участь українських підрозділів у заходах НАТО і процеси трансформації НАТО, а також тематичних передач про армії держав-членів НАТО за сприянням посольств цих держав в Україні;

підготовка спільно з Міністерством закордонних справ України та Національним інститутом стратегічних досліджень видання Білої книги про відносини України з НАТО;

створення спеціалізованої інформаційно-освітньої програми про НАТО для офіцерського складу Збройних Сил України, інших військових формувань, а також організація спеціалізованого курсу для українських ВВНЗ з проблематики НАТО.

Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у галузі озброєнь покладається на Міністерство оборони, Міністерство промислової політики, Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації та Державну службу експортного контролю України.

Мета співробітництва:

досягнення визначених Україною цілей взаємосумісності з НАТО у галузі озброєнь;

здійснення з державами-членами НАТО спільних розробок і виробництва озброєння та військової техніки (ОВТ);

вивчення і запровадження досвіду держав-членів НАТО у сфері планування розвитку ОВТ, їх замовлення і технічного забезпечення та маркетингової діяльності на світовому ринку озброєнь;

вдосконалення режиму контролю за експортом озброєнь та передачею супутніх технологій.

Механізми співробітництва:

Зазначені міністерства та центральні органи виконавчої влади здійснюють співробітництво з НАТО у галузі озброєнь шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі в роботі Конференції національних керівників з питань озброєнь (CNAD), встановлення прямих зв'язків з Директоратом з питань планування програм та досліджень озброєнь НАТО, Секретаріатом з питань політики і координації НАТО та Організацією з досліджень і технологій НАТО, а також надають сприяння налагодженню співпраці підприємств військово-промислових комплексів України і держав-членів НАТО.

Напрями співробітництва:

Консультації у галузі озброєнь здійснюються: