З метою підвищення ефективності роботи підприємств вугільної промисловості та забезпечення належного рівня видобутку вугілля для потреб національної економіки Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Програму "Українське вугілля" (додається).

2. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству фінансів під час щорічного формування проектів Державної програми економічного і соціального розвитку України та Державного бюджету України починаючи з 2002 року враховувати в межах реальних можливостей бюджету видатки на виконання затвердженої цією постановою Програми.

3. Міністерству палива та енергетики інформувати Кабінет Міністрів України про хід здійснення заходів з організаційного забезпечення виконання Програми "Українське вугілля" за підсумками першого півріччя до 1 серпня поточного року і за підсумками року - до 1 березня наступного року.

Ця Програма розроблена з метою підвищення ефективності роботи підприємств вугільної промисловості та досягнення обсягів видобутку вугілля, необхідних для задоволення потреб національної економіки.

Вугілля - це єдина енергетична сировина, запасів якої потенційно достатньо для забезпечення енергетичної безпеки держави, сприяння розвитку металургійної промисловості. Вугільна промисловість є стратегічною галуззю країни.

У структурі світових запасів органічного палива на вугілля припадає 67, нафту - 18 і на природний газ - 15 відсотків, а в Україні ці показники становлять відповідно 95,4, 2 і 2,6 відсотка. За прогнозами, у новому столітті питома вага вугілля у балансі енергоспоживання зростатиме.

Проте вугільна промисловість України за економічними, фінансовими, технічними та соціальними показниками перебуває в кризі. Основними причинами цього є:

а) макроекономічні причини: неповні розрахунки між постачальниками та споживачами, міжгалузеві цінові диспропорції, недосконалість податково-бюджетних відносин, недостатній розвиток фінансово-кредитної системи;

б) причини на рівні відносин власності: відставання вугільної промисловості від загальних темпів реформування відносин власності у державі;

в) внутрішньогалузеві причини: збитковість, кредиторська заборгованість, заборгованість із заробітної плати та інших соціальних виплат працівникам галузі, низький рівень заробітної плати та пенсій шахтарів, дефіцит коштів на відновлення виробництва, незавершеність реформування системи управління первинною ланкою виробництва;

г) регіональні причини: незадовільна демографічна ситуація, занедбаність соціальної сфери, екологічні аспекти тощо.

У результаті зазначених та інших причин за останні 10 років вибули з балансу виробничі потужності з видобутку вугілля в обсязі 81,6 млн. тонн, що призвело до зниження обсягів видобутку вугілля з 135,6 млн. тонн у 1991 році до 80,3 млн. тонн у 2000 році. Все ще спостерігається тенденція зменшення виробничих потужностей, що є загрозою подальшого зниження обсягів видобутку вугілля.

1) Виробнича потужність з видобутку вугілля (на початок року)

2) Видобуток вугілля (фактичний)

Промислово-виробничі фонди вугледобувних підприємств спрацьовані в середньому на 65 відсотків. Із 10 тис. одиниць основного стаціонарного устаткування чверть цілком вичерпала свій нормативний ресурс експлуатації. Потребують заміни 20 копрів, 609 (23 відсотки) підіймальних машин, 441 (36 відсотків) вентилятор головного провітрювання, 268 (36 відсотків) компресорів, 1190 (35 відсотків) насосних установок, 18 тис. тонн канатів, 260 кілометрів стовбурового кабелю.

У загальному парку діючого вибійного устаткування питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня становить тільки 2 відсотки, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів менше ніж 0,5 відсотка. На шахтах, де розробляються вугільні пласти крутого падіння, близько 70 відсотків видобутку досі забезпечується відбійними молотками.

Основною причиною зменшення виробничих потужностей і низького рівня їх освоєння є недостатній обсяг капітальних вкладень у будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення вугледобувних підприємств, а також у придбання гірничошахтного устаткування для оснащення вибоїв і заміни стаціонарного устаткування, що відпрацювало свій ресурс.

1) Профінансовано капітальних вкладень, усього

2) у тому числі бюджетні кошти

В умовах дефіциту капітальних вкладень для підтримки в працездатному стані шахт (розрізів) значно збільшилося використання власних обігових коштів підприємств.

Збільшення використання власних обігових коштів, відсутність ефективної цінової політики призвели до значного зростання кредиторської заборгованості. На початок 2001 року кредиторська заборгованість підприємств вугільної промисловості становила 11,4 млрд., дебіторська - 4,7 млрд. гривень.

1) Кредиторська заборгованість

2) Дебіторська заборгованість

Із зростанням цін на вугільну продукцію за 1996-2000 роки на 65,4 відсотка витрати на електроенергію зросли у 2, на матеріали - у 2,3 раза.

1) Середня ціна 1 тонни вугільної продукції

2) Собівартість 1 тонни вугільної продукції, всього

3) у тому числі витрати на електроенергію

4) у тому числі витрати на матеріали

Важкий фінансовий стан вугледобувних підприємств спричиняє низький рівень заробітної плати шахтарів. Середньомісячна заробітна плата промислового персоналу у 2000 році становила 370 гривень, що майже у 2 рази нижче аналогічних показників у нафтогазовій промисловості. При цьому порівняно з 1990 роком рівень заробітної плати шахтарів знизився на 15 відсотків, тоді як зарплата працівників нафтогазової промисловості збільшилася майже у 2,5 раза.

Незважаючи на ряд заходів, спрямованих на забезпечення у 2000 році виплати поточної заробітної плати працівникам вугільної промисловості в повному обсязі, заборгованість, що утворилася у попередні роки, не зменшилася. На початок 2001 року заборгованість із заробітної плати (з нарахуваннями) становила 1,9 млрд. гривень.

Низький рівень заробітної плати і затримки з її виплатою стали основними чинниками відпливу трудових ресурсів. За останні п'ять років чисельність працівників основних професій скоротилася в галузі майже на 38 тис. чоловік (34 відсотки).

Як свідчить аналіз, основними проблемами галузі є:

низька інвестиційна привабливість вугледобувних підприємств внаслідок їх значної капіталоємності і нерентабельності;

відсутність реальних механізмів приватизації підприємств, які враховували б специфіку галузі;

невідповідність ціни на вугільну продукцію витратам на її виробництво;

несвоєчасні та неповні розрахунки за відвантажену вугільну продукцію;

відсутність ринкових механізмів утворення ціни на вугільну продукцію;

дефіцит платіжного балансу, істотне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською;

наявність заборгованості з платежів до бюджету і позабюджетних фондів, з виплати заробітної плати та інших соціальних виплат, низький рівень заробітної плати та пенсій шахтарів;

недостача коштів на розвиток шахт (розрізів), фінансування науки, геологорозвідки, гірничорятувальної служби та утримання соціальної сфери;

недосконалість системи управління галуззю;

соціально-економічні, екологічні і технічні проблеми, пов'язані з ліквідацією шахт (розрізів);

депресивність регіонів, у яких зосереджені підприємства галузі;

недостатній рівень техніки безпеки та охорони праці.

Реалізація Програми розрахована на 2001-2010 роки.

На першому етапі (2001-2002 роки) здійснюються першочергові заходи з організаційно-правового забезпечення Програми на таких базових принципах:

визнання необхідності державної підтримки вугільної промисловості;

забезпечення прозорості та ефективності використання коштів державної підтримки, зокрема шляхом їх спрямування на відтворення активної частини основних фондів;

створення передумов для формування інвестиційної привабливості галузі та залучення вітчизняних і закордонних інвесторів;

здійснення роздержавлення підприємств галузі з урахуванням необхідності забезпечення державного контролю за їх діяльністю;

формування прозорого, платоспроможного ринку вугілля із забезпеченням реального впливу держави на процес ціноутворення;

створення надійної системи соціального, екологічного та правового забезпечення процесу реформування галузі;

співпраця з місцевими органами виконавчої влади, зокрема в питаннях залучення інвесторів у регіони, де у ході реструктуризації вугільних підприємств вивільняються трудові ресурси.

Суть перетворень у галузі, передбачених у цих заходах, полягає у виведенні вугільної галузі з кризи шляхом:

забезпечення належного бюджетного фінансування галузі;

максимального використання власного ресурсного потенціалу, завершення розпочатого будівництва нових шахт (розрізів) з високим ступенем готовності, реконструкції та технічного переоснащення діючих вугледобувних та вуглепереробних підприємств;

здійснення будівництва починаючи з 2003 року нових потужних шахт і розрізів сучасного рівня із залученням коштів вітчизняних та іноземних інвесторів;

прискорення ліквідації неперспективних шахт (розрізів) з виключенням їх із реєстру існуючих підприємств;

реформування відносин власності з удосконаленням системи управління галуззю;

удосконалення функціонування ринку вугільної продукції;

забезпечення фінансового оздоровлення підприємств;

проведення реструктуризації податкової заборгованості з платежів до бюджету та позабюджетних фондів підприємств вугільної промисловості незалежно від форми власності та їх організаційно-правового статусу та списання сум пені і штрафних санкцій, застосованих до підприємств на 1 січня 2001 року;

підвищення заробітної плати працівників основних професій до рівня не менше трьох мінімальних споживчих кошиків;

розв'язання соціальних та екологічних проблем, підвищення рівня охорони та безпеки праці.

За розрахунками, для забезпечення підвищення обсягів видобутку вугілля у 2002 році до 85,5 млн. тонн та закладення основи для подальшого їх збільшення обсяг бюджетного фінансування у 2002 році повинен становити 6 млрд. гривень.

На другому етапі (2003-2010 роки) завершується виконання комплексу заходів, у результаті чого із зниженням обсягу державних фінансових ресурсів з 5,2 млрд. гривень у 2003 році до 2,4 млрд. у 2010 році доходи максимально наблизяться до витрат, тобто буде створено основу для здійснення більш радикальних заходів щодо оновлення і приросту виробничих потужностей.

На цьому етапі передбачається завершити:

технічне переоснащення перспективних шахт (розрізів) новим високопродуктивним і надійним обладнанням, ресурс якого у 2-3 рази перевищує нинішній;

ліквідацію неперспективних і санацію потенційно перспективних вугледобувних підприємств;

роздержавлення власності за особливими правилами оцінки вартості майна вугледобувних підприємств з урахуванням їх рентабельності (збитковості) та інвестиційної привабливості.

Кошти державного бюджету спрямовуватимуться переважно на капітальне будівництво і заміну застарілого обладнання.

Виконання цих заходів дасть можливість збільшити обсяги видобутку вугілля у 2010 році до 110 млн. тонн.

У подальшому (після 2010 року) проводитимуться роботи, пов'язані з будівництвом і введенням в експлуатацію нових вугледобувних підприємств, а також планомірним закриттям шахт у зв'язку з виробкою їх запасів. Це дасть змогу до 2030 року підвищити видобуток вугілля до 120-125 млн. тонн на рік.

Основні техніко-економічні показники реалізації Програми, джерела і розрахункові обсяги фінансування капітальних вкладень та бюджетного фінансування галузі наведено у додатках 1 - 4.

Переліки шахт і розрізів, що підлягають будівництву, реконструкції та технічному переоснащенню, наведено у додатках 5 - 9.

Перелік шахт і розрізів, що підлягають закриттю, наведено у додатку 10.

На 2001 рік Програмою визначено першочергові заходи з організаційно-правового забезпечення її реалізації (додаються). Заходи на наступні роки передбачено затверджувати окремими рішеннями Кабінету Міністрів України.

Обсяги бюджетного фінансування Програми щороку затверджуються Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Примітка. Терміни виконання заходів можуть уточнюватися за погодженням з Кабінетом Міністрів України.