Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про пункти пропуску через державний кордон (додається).

Контроль за додержанням вимог зазначеного Положення покласти на Голову Державного комітету у справах охорони державного кордону.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1995 р. N 665 "Про затвердження Загальних правил відкриття та діяльності пунктів пропуску через державний кордон" (ЗП України, 1996 р., N 1, ст. 10).

1. Це Положення відповідно до статей 9 і 11 Закону України "Про державний кордон України" визначає статус пунктів пропуску через державний кордон (далі - пункти пропуску), встановлює єдиний порядок їх відкриття, діяльності та закриття.

2. Пункт пропуску - це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

3. Пункти пропуску класифікуються:

1) за категоріями - на міжнародні (пропуск через державний кордон громадян і транспортних засобів будь-яких держав); міждержавні (пропуск через державний кордон громадян і транспортних засобів України і суміжної держави); місцеві (пропуск через державний кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях (районах), і транспортних засобів, що їм належать);

2) за видами сполучення - для автомобільного, залізничного, морського, пішохідного, повітряного, поромного, річкового;

3) за характером транспортних перевезень - на пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські;

4) за режимом функціонування - на постійні, тимчасові;

5) за часом роботи - на цілодобові та такі, що працюють у визначений час.

4. Реєстр пунктів пропуску веде Держкомкордон.

5. Особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають чи переміщуються через державний кордон, підлягають прикордонному і митному контролю, а також у відповідних випадках ветеринарному, екологічному, санітарно-карантинному, фітосанітарному, контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей та у разі автомобільного сполучення - контролю руху автотранспортних засобів, повітряного сполучення - контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації (далі - види контролю).

Пункти пропуску, в яких крім прикордонного і митного контролю здійснюються інші види контролю, визначаються Держкомкордоном разом з Держмитслужбою та відповідним центральним органом виконавчої влади.

6. Для здійснення зазначених у пункті 5 цього Положення видів контролю заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади утворюються в пунктах пропуску підрозділи органів прикордонного і митного контролю та служб - державної ветеринарної медицини, екологічного контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей, міжнародних автомобільних перевезень, контролю з метою забезпечення безпеки цивільної авіації, а також санітарно-карантинні підрозділи (відділи, пункти) і пункти карантину рослин (далі - контрольні підрозділи).

Відповідно до законодавства в пунктах пропуску може здійснюватися спільний контроль разом з представниками відповідних органів інших держав.

Забороняється здійснювати в пунктах пропуску, не передбачені законодавством види контролю, а також провадити господарську або іншу діяльність, не пов'язану із забезпеченням діяльності пункту пропуску.

До господарської діяльності або іншої діяльності, пов'язаної із забезпеченням діяльності пункту пропуску, належать:

митно-брокерська діяльність;

надання банківських послуг;

укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у пунктах пропуску автомобільного та поромного сполучення.

7. Пункти пропуску відкриваються (закриваються) за рішенням Кабінету Міністрів України.

МЗС доводить відповідну інформацію до відома дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, дипломатичних представництв та консульських установ України.

Рішення Кабінету Міністрів України про відкриття (закриття) пунктів пропуску оприлюднюються через засоби масової інформації.

8. Обов'язковою умовою для прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо відкриття пунктів пропуску для автомобільного, залізничного, пішохідного, поромного (в окремих випадках) та річкового (в окремих випадках) сполучення є наявність договору України з відповідною суміжною державою.

9. На залізничних станціях, в акваторіях морських і річкових портів та в аеропортах (на аеродромах) згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України можуть діяти пункти контролю, на які поширюються правила, передбачені цим Положенням. Порядок прикордонного, митного та інших видів контролю, режимні заходи у пунктах контролю визначають Держкомкордон і Держмитслужба.

10. Пропозиції Кабінетові Міністрів України щодо відкриття (закриття) пунктів пропуску та пунктів контролю можуть вносити Мінтранс, Міноборони, Мінагрополітики, Держкомкордон, Держмитслужба, Держпромполітики, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

Проект рішення Кабінету Міністрів України про відкриття пункту пропуску чи зміну категорії діючого пункту пропуску, узгоджується з МЗС, Міноборони, Мінфіном, Мінтрансом, Мінагрополітики, Мінприроди, МОЗ, Мінкультури, Держмитслужбою та Держкомкордоном.

11. Пропозиції щодо відкриття пункту пропуску повинні містити:

1) техніко-економічне обгрунтування доцільності його відкриття із зазначенням вартості будівництва (реконструкції) за кошторисом, до якого обов'язково включаються витрати на придбання та встановлення інженерних і технічних засобів для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю, а також на створення відповідної інфраструктури для контрольних підрозділів;

2) характеристики земельних ділянок, будівлі, споруд, що виділяються під пункт пропуску, дані про комунікаційні та транспортні мережі тощо;

3) відомості про наявність об'єктів відповідної інфраструктури і житла для працівників контрольних підрозділів, терміни початку та закінчення будівництва (реконструкції) таких об'єктів і житлових будинків;

4) передбачуваний час започаткування сполучення через державний кордон;

5) відомості про об'єкти нерухомості фізичних і юридичних осіб, розташовані на земельній ділянці, що виділяється під пункт пропуску;

6) офіційну згоду суміжної держави (протокол намірів) на започаткування автомобільного, залізничного, пішохідного, поромного або річкового сполучення між державами.

12. Назва пункту пропуску, як правило, визначається за назвою адміністративно-територіальної одиниці (населеного пункту, місцевості), на території або поблизу якої він розташований.

13. Рішення Кабінету Міністрів України про відкриття пункту пропуску приймається після завершення будівництва (реконструкції) та прийняття в експлуатацію будівель, приміщень, споруд, комунікацій та під'їзних шляхів заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та комісією, утвореною Кабінетом Міністрів України, для проведення перевірки можливості відкриття пунктів пропуску.