1. Схвалити Концепцію Державної програми ефективного використання радіочастотного ресурсу України із застосуванням перспективних радіотехнологій, що додається.

Визначити Мінтрансзв'язку державним замовником Програми.

2. Мінтрансзв'язку разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної програми ефективного використання радіочастотного ресурсу України із застосуванням перспективних радіотехнологій.

Ринок телекомунікаційних послуг з використанням радіотехнологій є одним із сегментів економіки, що швидко розвиваються в усьому світі. Так, мобільний телефонний зв'язок поступово займає місце найдоступнішої послуги. В Україні кількість мобільних телефонних терміналів у 2,5 раза перевищує кількість стаціонарних телефонів. Водночас зростає попит населення на швидкісні та широкосмугові телекомунікаційні послуги із застосуванням перспективних радіотехнологій, подальше впровадження яких в Україні потребує додаткового радіочастотного ресурсу, що практично вичерпаний у ринково привабливих смугах частот.

Таким чином, в Україні виникла проблема дефіциту радіочастотного ресурсу для надання нових телекомунікаційних послуг.

Проблема дефіциту радіочастотного ресурсу властива не лише для України. В Рішенні від 7 березня 2002 р. N 676/2002/ЕС Європейського парламенту та Ради ЄС про правові рамки для радіоспектральної політики в Європейській Спільноті (Радіоспектральне Рішення) зазначено, що повноцінний розвиток ринку телекомунікацій можливий тільки шляхом здійснення заходів щодо ефективного використання радіочастотного ресурсу та скоординованих довгострокових стратегій використання цього ресурсу та стратегій інвестування з урахуванням тенденцій розвитку радіотехнологій, координації дій усіх країн Європейського Співтовариства та проведення активної роботи у міжнародних організаціях, що забезпечить повноцінний розвиток сучасних телекомунікаційних мереж, створить умови для організації роумінгу для рухомих мереж зв'язку, гармонізацію стандартів та прийнятну вартість нового обладнання.

Такі ж завдання стоять і перед Україною. При цьому необхідно взяти до уваги, що в Україні існують специфічні особливості використання радіочастотного ресурсу, які виникли ще за часів існування Радянського Союзу. Відповідно до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України тільки 0,5 відсотка радіочастотного ресурсу використовувалося для задоволення цивільних потреб, 27 відсотків - виключно військовими, а 72,5 відсотка перебувало під контролем військових і використовувалося за їх згодою.

З метою упорядкування розподілу смуг радіочастот була прийнята Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 р. N 1208 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 51, ст. 3196). Однак це не дало змоги остаточно розв'язати зазначену проблему. На практиці спеціальні користувачі займають частоти і використовують смуги загального користування ті самі, що і за радянських часів.

Другою причиною виникнення проблеми дефіциту радіочастотного ресурсу є те, що Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України не відповідає Регламенту радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку та Європейській таблиці розподілу смуг радіочастот. На початку 90-х років Україна була включена до 60 приміток до зазначеного Регламенту, що визначали особливості використання радіочастотного ресурсу порівняно з використанням, гармонізованим на всесвітній або регіональній основі. Нині Україна включена до 35 приміток, більшість з яких стосується виведення з експлуатації чи переведення в інші діапазони частот застарілих телекомунікаційних систем.