Відповідно до статті 15-1 Закону України "Про заставу" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна (додається).

2. Визначити Міністерство юстиції держателем Державного реєстру застав рухомого майна.

3. Установити розміри плати за внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна, внесення змін до запису та отримання витягів з Державного реєстру згідно з додатком.

Отримані кошти зараховуються на окремий рахунок держателя Державного реєстру застав рухомого майна і спрямовуються виключно на забезпечення функціонування цього Державного реєстру.

4. Міністерству юстиції, Міністерству фінансів за участю Національного банку проаналізувати ефективність практичної реалізації Порядку ведення Державного реєстру застав рухомого майна, в тому числі надходження коштів за користування цим Державним реєстром, і подати до 1 грудня 1999 р. Кабінетові Міністрів України висновки із пропозиціями про внесення у разі потреби до нього відповідних змін і доповнень.

1. Реєстрація застав рухомого майна здійснюється з метою:

здійснення переважного права заставодержателя у задоволенні вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше застав;

надання в інтересах юридичних та фізичних осіб інформації про заставлене рухоме майно або про відсутність застав рухомого майна.

2. У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Державний реєстр застав рухомого майна (далі - Державний реєстр) - єдина комп'ютерна база даних, яка забезпечує зберігання інформації про заставу рухомого майна, її видання та захист від несанкціонованого доступу;

держатель Державного реєстру (далі - Держатель реєстру) - Мін'юст, що забезпечує функціонування Державного реєстру, надає завірені витяги з нього, які свідчать про внесення запису до Державного реєстру або про його відсутність;

адміністратор Державного реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що має повний прямий доступ до структури єдиної комп'ютерної бази даних і відповідає за збереження даних у реєстрі, захист даних від руйнування;

реєстратори Державного реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, комерційні банки, які згідно з відповідними договорами з державним підприємством "Інформаційний центр" приймають заяви про внесення записів до Державного реєстру, внесення змін до записів, виключення записів з Державного реєстру, приймають запити, надають витяги з Державного реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком. У разі припинення виконання своїх функцій реєстратор зобов'язаний передати всі документи та матеріали, пов'язані з виконанням функцій реєстратора, держателю Державного реєстру;

суб'єкти реєстрації застав рухомого майна - заставодавець, заставодержатель або особи, що діють від їх імені за довіреністю, орган державної податкової служби, реєстратори Державного реєстру, держатель Державного реєстру;

реєстраційний код запису - код, під яким здійснено запис у Державному реєстрі;

заява - документ, складений заставодавцем, заставодержателем або органом державної податкової служби за формою, встановленою держателем Державного реєстру, який засвідчує бажання заставодавця, заставодержателя чи органу державної податкової служби внести запис до Державного реєстру, внести зміни до запису, виключити запис із Державного реєстру;

запит - документ, складений будь-якою фізичною або юридичною особою, який засвідчує їх бажання одержати витяг з Державного реєстру про наявність або відсутність у ньому запису про заставлене рухоме майно;

витяг - документ, який видається на запит будь-якої особи реєстратором Державного реєстру і свідчить про внесення запису до Державного реєстру або про відсутність такого запису;

завірений витяг - документ, підписаний посадовою особою держателя Державного реєстру та засвідчений печаткою держателя Державного реєстру, який видається на запит будь-якої особи і свідчить про внесення запису до Державного реєстру або про відсутність такого запису;

заявники - заставодавець, заставодержатель або особи, що діють від їх імені за довіреністю, орган державної податкової служби, будь-які юридичні чи фізичні особи, які в установленому порядку звертаються із заявою про внесення записів до Державного реєстру, внесення змін до записів, виключення записів з Державного реєстру, а також із запитом про одержання з нього витягів;

внесення запису до Державного реєстру - занесення до єдиної комп'ютерної бази даних Державного реєстру інформації про заставу рухомого майна з присвоєнням їй реєстраційного коду.

3. Застава рухомого майна може бути зареєстрована в Державному реєстрі шляхом внесення відповідного запису. Підставою внесення запису до Державного реєстру є заява заставодержателя або заставодавця.

Реєстрація застави рухомого майна може здійснюватись будь-яким реєстратором за вибором заявника.

4. Заява за підписом заставодавця або заставодержателя, подається реєстратору.

У заяві зазначаються;

відомості про заставодавця та заставодержателя;

загальний опис предмета застави (якщо предметом застави є рухоме майно, що підлягає державній реєстрації відповідно до законодавства (транспортні засоби: автомобілі, причепи, катери, судна, літаки тощо), до загального опису включаються відомості щодо серійного номеру транспортного засобу, назви моделі та року виробництва);

Відомості про заставодавця та заставодержателя повинні містити:

для юридичних осіб:

резидентів - їх найменування, юридичну адресу та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - код в ЄДРПОУ);

нерезидентів - їх найменування, юридичну адресу та країну, де зареєстрована особа;

для фізичних осіб:

громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу їх постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб;

для іноземців - прізвище, ім'я, по батькові (у разі наявності такого), адресу їх постійного місця проживання за межами України;

Під час подання заяви заявник пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує його особу, а у разі, коли він діє від імені заставодавця або заставодержателя, - відповідну довіреність.

До заяви додається документ про внесення плати за здійснення запису до Державного реєстру.

5. Реєстратору забороняється вимагати подання додаткової інформації, що не зазначена в пункті 4 цього Порядку, а також вимагати нотаріального посвідчення заяви.

6. Реєстратор відмовляє у внесенні запису до Державного реєстру у разі, коли:

відсутній документ про внесення плати за здійснення запису;

плату внесено не в повному обсязі;

у заяві відсутні, неповністю або нечітко визначені відомості, зазначені у пункті 4 цього Порядку;

заявник не пред'явив паспорта, іншого документа, що засвідчує його особу, чи довіреності.

Відмова у внесенні запису надається у письмовій формі з зазначенням причин відмови.

7. Про прийняття заяви реєстратор видає заявнику довідку, у якій зазначаються відомості про реєстратора, заставодавця або заставодержателя, за заявою якого внесено запис, дату прийняття заяви.

Реєстратор протягом двох днів з дати прийняття заяви вносить запис до Державного реєстру.

Датою реєстрації застави рухомого майна в Державному реєстрі вважається дата внесення до нього відповідного запису

8. Протягом двох робочих днів з дати реєстрації застави рухомого майна реєстратор поштою направляє заставодержателю та заставодавцю витяги, що свідчать про внесення відповідного запису до Державного реєстру. Заставодержателю надсилається також примірник заяви про внесення змін до запису для заповнення у разі виявлення помилок у витягу.

У разі виявлення помилок у витягу заставодержатель може протягом п'яти днів звернутися до реєстратора з заявою про внесення змін до запису у Державному реєстрі. Заява подається відповідно до пунктів 10 - 12 цього Порядку.

У разі виявлення помилок у витягу заставодавцем він може протягом п'яти днів повідомити про виявлені помилки заставодержателя або держателя Державного реєстру.

Держатель Державного реєстру після отримання повідомлення від заставодавця про виявлені помилки перевіряє відповідну інформацію в Державному реєстрі, а в разі підтвердження помилок повідомляє заставодержателя про необхідність внесення змін до запису в Державному реєстрі.

Заставодержатель протягом п'яти днів з моменту отримання повідомлення заставодавця або Держателя реєстру зобов'язаний подати реєстратору заяву про внесення змін до запису у Державному реєстрі. Заява подається відповідно до пунктів 10-12 цього Порядку.

Виправлення помилок здійснюється безоплатно у разі, коли такі помилки зроблено з вини реєстратора чи адміністратора.

9. Будь-яка особа на підставі довідки, зазначеної у пункті 7 цього Порядку, має право безоплатно отримати від реєстратора витяг з Державного реєстру, який свідчить про реєстрацію застави рухомого майна.

У витягу зазначаються:

дата реєстрації застави рухомого майна;

реєстраційний код запису;

відомості про заставодержателя та заставодавця;

загальний опис предмета застави.

10. За заявою заставодержателя до запису у Державному реєстрі можуть бути внесені зміни щодо предмета застави, особи заставодавця чи заставодержателя.

Заява за підписом заставодержателя подається реєстратору.

У заяві про внесення змін до запису у Державному реєстрі щодо предмета застави зазначаються:

реєстраційний код запису, до якого вносяться зміни;

код в ЄДРПОУ для юридичної особи або ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб для фізичної особи, що є заставодавцем;

зміни щодо предмета застави.

У заяві про внесення змін до запису у Державному реєстрі щодо особи заставодавця чи заставодержателя зазначаються:

реєстраційний код запису, до якого вносяться зміни;

код в ЄДРПОУ для юридичної особи або ідентифікаційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб для фізичної особи, що є заставодавцем;

відомості про нового заставодавця чи заставодержателя (згідно з пунктом 4 цього Порядку).

Під час подання заяви заявник пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує його особу, а у разі потреби - довіреність.

До заяви додається документ про внесення плати за внесення змін до запису у Державному реєстрі.