Внести до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 р. № 1544 "Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2025 року" зміни, що додаються.

1. У розпорядженні:

1) пункт 3 викласти в такій редакції:

"3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям/обласним, Київській міській військовим адміністраціям у тримісячний строк внести зміни до місцевих планів дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека".";

2) пункт 4 після слів "Національній школі суддів" доповнити словами ", Державному концерну "Укроборонпром";

3) доповнити розпорядження пунктом 5 такого змісту:

"5. Рекомендувати державним органам, які належать до сектору безпеки та оборони України, розробити та затвердити відомчі плани, спрямовані на виконання Національного плану.".

2. У Національному плані дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 "Жінки, мир, безпека" на період до 2025 року, затвердженому зазначеним розпорядженням:

1) у розділі "Загальні питання":

в абзаці першому слова "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" замінити словами "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

в абзаці десятому слова "У зв’язку із продовженням збройної агресії Російської Федерації проти України, тимчасової окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим" замінити словами "У зв’язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну у 2022 році, введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією Російською Федерацією нових територій України";

2) розділ "Аналіз проблеми" викласти в такій редакції:

"В Україні з 2014 р. розпочалася збройна агресія Російської Федерації проти України та тимчасова окупація Російською Федерацією частини її території. Збройна агресія непропорційно впливає на жінок і чоловіків, насамперед на цивільне населення.

Нерівність доступу жінок і чоловіків до процесів прийняття рішень, ресурсів, а також наявність стереотипів щодо ролі жінок і чоловіків у суспільному та політичному житті негативно впливає на представленість та участь жінок у таких процесах.

Так, у 2020 р. до складу тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на окремих територіях сходу України були включені лише дві жінки від України, до посадових обов’язків яких належать гуманітарні та соціально-економічні питання.

Водночас жінки залишаються більш вразливими до негативних наслідків збройної агресії. За офіційною статистикою, серед внутрішньо переміщених осіб, безробітних внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від насильства за ознакою статі та інших вразливих груп переважну кількість становлять жінки. Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 1 січня 2022 р. на обліку перебували 1477114 внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, з яких 59 відсотків - жінки. Частка жінок серед безробітних внутрішньо переміщених осіб - 63 відсотки.

За даними звіту національної системи моніторингу ситуації з внутрішньо переміщеними особами (2019 рік), частка працевлаштованих внутрішньо переміщених жінок становила 43 відсотки, чоловіків - 58 відсотків. Жінки становили 90 відсотків респондентів, які зайняті домашньою роботою, доглядом за дітьми та іншими особами в домогосподарстві. Вимушене переміщення негативно впливає на всіх громадян, але з урахуванням проявів дискримінації та гендерних стереотипів вплив на жінок є значно більшим і проявляється в ускладнених можливостях працевлаштування, меншому рівні доходу, більшій залежності від соціальних виплат, більшому обсязі неоплачуваної домашньої роботи та відповідно звуженні можливостей участі в суспільному та політичному житті.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 р. майже третина українців були вимушені покинути свої домівки.

Як зазначено у звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини "Вплив на права людини в Україні збройної агресії Російської Федерації" (за період з 24 лютого по 15 травня 2022 р.), переміщення найбільше вплинуло на жінок через зростання навантаження в частині піклування про дітей та інших членів сім’ї, які потребують догляду, дітей, людей похилого віку, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп.

У зв’язку із збройною агресією Російської Федерації на сході України виокремилася така соціальна група, як жінки-ветерани. За даними Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції/операції Об’єднаних сил, ведення якого належить до повноважень Мінветеранів, станом на 1 квітня 2020 р. статус учасника бойових дій отримали понад 16,5 тис. жінок (4,2 відсотка загальної кількості учасників бойових дій).

Поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, стало ще одним безпековим викликом. У цих умовах для вразливих груп жінок і чоловіків особливо гостро постає питання доступу до інформації, правосуддя, освіти, зайнятості, медичних та соціальних послуг, інтеграції у суспільство.

Однією з проблем є насильство за ознакою статі, в тому числі сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. За результатами дослідження з питань насильства "Благополуччя та безпека жінок", яке у 2019 р. проведено ОБСЄ, 67 відсотків українських жінок, які постраждали від насильства, зазнавали фізичного, психологічного або сексуального насильства у віці від 15 років.

На всіх територіях України, звільнених Збройними Силами, зокрема у Херсонській, Харківській, Чернігівській, Сумській, Запорізькій, Київській, Донецькій, Луганській областях, фіксуються численні випадки вчинення військовими Російської Федерації сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Жінки та дівчата становлять більшість постраждалих, а найпоширенішою формою сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, є зґвалтування, в тому числі групове. Управління Верховного комісара ООН з прав людини вивчає інформацію про ці випадки.

Водночас кількість звинувачень у сексуальному насильстві, пов’язаному з конфліктом, зростає, хоча все ще важко оцінити масштаби цих злочинів, оскільки постраждалі часто не бажають або не можуть давати інтерв’ю. Взаємодія суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі, ускладнена, і правоохоронні органи мають обмежені можливості розслідування випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.

Відсутній дієвий механізм ідентифікації та моніторингу потенційних викликів безпеці в широкому розумінні (втручання в оборону, конфлікти, насильство, стихійні лиха, епідемії тощо) з урахуванням гендерних аспектів у розрізі національної безпеки в загальнодержавному масштабі, а також інформування населення про них.