З метою запобігання дитячій бездоглядності, соціального захисту дітей і підлітків, які залишилися без батьківського піклування, та підвищення рівня профілактики правопорушень серед дітей

2. Кабінету Міністрів України протягом першого півріччя 2000 року з метою визначення пріоритетних і першочергових заходів на 2001-2005 роки щодо розширення соціально-правових гарантій для дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління провести експертну оцінку ефективності реалізації положень Національної програми "Діти України", затвердженої Указом Президента України від 18 січня 1996 року N 63, і з урахуванням її результатів розробити програму з поліпшення становища дітей на 2001-2005 роки.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити програми з питань запобігання дитячій бездоглядності, в яких передбачити:

а) забезпечення разом з Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством праці та соціальної політики України, Державним комітетом молодіжної політики, спорту і туризму України відкриття в достатній кількості притулків для неповнолітніх;

б) вжиття невідкладних заходів до укомплектування кваліфікованими кадрами служб у справах неповнолітніх згідно із Законом України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" і створення умов для їх ефективної роботи, недопущення подальшого скорочення та ліквідації цих служб;

в) забезпечення ефективної діяльності соціальних закладів для неповнолітніх (притулки, центри медико-соціальної реабілітації, школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації), поліпшення їх матеріально-технічної бази, забезпечення дітей харчуванням, одягом, взуттям, засобами особистої гігієни;

г) всебічне сприяння розвитку мережі дитячих будинків сімейного типу, підтримці сімей, які взяли на виховання дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківської опіки чи піклування;

д) взяття під особливий контроль профілактичної, соціально-реабілітаційної, правової та консультаційної роботи з сім'ями, в першу чергу з числа функціонально неспроможних (де батьки є хворими на алкоголізм, наркоманію, недієздатними, з асоціальною поведінкою, неповні сім'ї тощо);

е) надання всебічної підтримки діяльності громадських організацій, програми яких спрямовані на розв'язання проблем дитячої бездоглядності і соціального сирітства.

4. Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству освіти і науки України, Державному комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

а) забезпечити постійне виявлення дітей, які жебракують та бродяжать, направлення їх у соціальні заклади для неповнолітніх та створення умов для соціальної реабілітації;